Ухвала суду № 140659976, 16.10.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 16.10.2026

Справа № 334/10131/26

Провадження № 2-о/334/389/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі судді Бредіхіна Ю.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи Запорізької міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та додані до неї матеріали,

установив

16.10.2026 року до суду надійшла заява адвоката Воропаєва В.В., яка подана в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту проживання за однією адресою. У своїй заяві адвокат Воропаєв В.В. просить суд встановити юридичний факт того, що заявник ОСОБА_1 постійно проживав із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за однією адресою. Встановлення цього факту необхідно заявнику для оформлення спадщини.

Частиною третьою статті 294 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України) визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Приписами ст. 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Разом із тим відповідно до пунктів 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

У справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем у разі наявності спору, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05 листопада 2020 року у справі №335/5457/20, Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

До заяви про встановлення факту, що має юридичне значення долучена постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.10.2026 року, за змістом якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_2 , у зв`язку із пропуском строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Вирішення питання щодо надання спадкоємцю додаткового строку на прийняття спадщини може бути розглянуте в межах позовного провадження.

При цьому незважаючи на те, що у заяві статус ОСОБА_1 позначено, як «позивач», а статус Запорізької міської ради, як «відповідач», сама заява вмотивована положеннями процесуального законодавства, яке регулює питання розгляду справ в порядку саме окремого провадження, а не позовного. А тому ураховуючи, що її підготовку здійснював адвокат, суд вважає, що використання інших термінів, ніж ті, що передбачені приписами розділу IV Цивільного процесуального кодексу України для учасників справи не змінює її суть.

Оскільки із дослідженої заяви вбачається спір про право, а саме необхідність встановлення факту, що має юридичне значення, для реалізації майнових прав про визнання права власності у порядку спадкування, заява не може бути розглянута в порядку окремого провадження, в якому не застосовуються засади змагальності, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до вимог ч. 4 ст. 315 ЦПК України.

Відтак, розгляд вимог заявника в порядку окремого проживання неможливий.

Керуючись ст. 260-261, 293, 315, 353 ЦПК України, суд

ухвалив:

відмовити у відкрити провадження у справі за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за участю заінтересованої особи Запорізької міської ради (адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915) про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити заявнику, що даний спір може бути вирішено шляхом подання позовної заяви в порядку позовного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін