Рішення № 140657848, 14.10.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/9268/25

Провадження № 2-др/947/90/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Жекової А.О.

розглянувши заяву про відшкодування витрат понесених відповідачем , пов`язаних з професійної правничою допомогою, по цивільної справі за позовною заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2026 частково задоволені позовні вимоги Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 38 801,34 гривень а також судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 552,05 гривень.

08.06.2026 представником відповідача , адвокатом Кириленко А.В. подана заява про ухвалення додаткового рішення з приводу стягнення на користь відповідача з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

В обґрунтування розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу надано до суду Договір про надання правової (правничої) допомоги №1501/26 від 15 січня 2026 року ; Звіт про надану правничу допомогу від 05 червня 2026 року зі змісту якого вбачається що адвокатом були надані послуги у вигляді написання та направлення заяви про скасування заочного рішення , підготовка та направлення відзиву на позовну заяву, написання та направлення заяви про застосування строків позовної давності, написання та направлення письмових пояснень по справі, участь у трьох судових засіданнях; розрахунок витрат.

Представником позивача до суду 16.06.2026 року подані заперечення на заяву про стягнення судових витрат , за змістом яких заявник звертає увагу суду що вказані витрати непропорційні складності справи , із зазначених у звіті послуг фактично судом прийнято лише заява про застосування строків позовної давності, а тому просить відмовити у стягненні заявлених витрат.

Цивільний процесуальний кодекс України ( скорочене ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У статті 137 ЦПК України визначені витрати на професійну правничу допомогу: 1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:

«Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

На вказаний правовий висновок звернув увагу Верховний Суд і у постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22.

Предметом розгляду справи є позовні вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги , які не сплачені відповідачем, як споживачем вказаних послуг, у період з листопаду 2007 року по жовтень (включно) 2024 року, у загальному розмірі 75 449,71 грн.

Заочним рішенням 21.05.2025 року були задоволені позовні вимоги та в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 75 449,71 гривень та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 028,00 гривень.

28.01.2026 заходами електронного суду адвокат Кириленко Андрій Володимирович, діючий в інтересах ОСОБА_1 , як його представник, звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.05.2025, яка обґрунтована тим, відповідач не отримував ані ухвалу про відкриття провадження у справі, ані саме рішення суду від 21.05.2025, про існування зазначеної справи заявнику стало відомості 03.01.2026 після отримання ним від позивача листа- претензії про сплату заборгованості від 29.09.25. так заявник зазначає, що не погоджується з вказаним у рішенні розміром заборгованості , розрахунки позивача можуть містити суттєві помилки, більш того позов міг бути поданий з пропуском позовної давності, в наслідок чого відповідач міг би заявити клопотання про застосування судом наслідків пропуску позовної давності. Також заявник просить врахувати той факт, що він є особою похилого віку.

Ухвалою суду від 11.03.2026 заочне рішення від 21.05.2025 року було скасовано та справи призначена до подальшого розгляду у порядку спрощеного провадження із викликом учасників справи до судового засідання.

Також 17.02.2026 року представником відповідача адвокатом Кириленко А.В. були подані додаткові письмові пояснення та заява про застосування строків позовної давності.

24.03.2026 представником відповідача адвокатом Кириленко А.В. було подано відзив на позовну заяву за змістом якої сторона просила суд повністю відмовити у задоволені позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволені позову у повному обсязі.

Представник відповідача просив застосувати строк позовної давності та здійснити математичне перерахування заборгованості, так як позивачем було помилково визначена загальна сума заборгованості яка не відповідає її складовим.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач отримавши послуги з опалення від позивача допустив прострочення оплати таких послуг на загальну суму 75 449,71 гривень.

Відповідачем не спростовано належними та допустимим доказами розрахунки заборгованості за отримані послуги з опалення та гарячого водопостачання.

З урахуванням вказаних обставин а також приймаючи до уваги заяву сторони відповідача про застосування строків позовної давності , суд прийшов до висновку, що вимоги які заявлені з листопаду 2007 року по квітень 2017 року у розмірі 36 648,37 грн., не підлягають задоволенню внаслідок спливу строку позовної давності , а позовні вимоги з квітня 2017 по жовтень 2024 в розмірі 38 801,34 грн., заявлені у строк позовної давності та підлягають стягненню.

Таким чином суд, приймаючи до уваги що сторона відповідача заперечувала проти задоволення всіх позовних вимог, суд визначає розмір судових витрат які можуть бути стягнуті з позивача пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 5 828,79 грн.

Водночас при розгляді даного питання судом визначається що предметом спору є невиконання саме відповідачем своїх обов`язків, що було доведено під час розгляду справи та встановлено судом.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Виходячи з наведеного вище, приймаючи до уваги заперечення сторони позивача проти стягнення судових витрат із зазначенням непропорційності заявлених витрат складнощі справи та виконаної адвокатом роботи , обґрунтування розміру заявлених вимог самим представником відповідача, балансу інтересів між інтересами надавача житлово-комунальних послуг та користувача даних послуг, суд приходить до висновку що принципам розумності та пропорційності , у даному випадку будуть відповідати стягнення з позивача на користь відповідача понесені відповідачем витрати на правничу допомогу у розмірі 1 552,05 гривень.

Відповідно до вимог ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Так як у даному випадку розмір судових витрат стягнутих судом на користь позивача та відповідача є тотожним суд здійснюючи відповідне зарахування звільняє сторони від обов`язку сплачувати одна однієї судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 137,141, 270, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Постановити додаткове рішення у справі за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (код ЄДРПОУ 34674102) до ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання .

Визначити що розмір витрат на правничу допомогу яку поніс відповідач , пропорційно задоволеним вимогам та критеріям розумності і пропорційності , складає 1 552,05 гривень.

Приймаючи до уваги, що рішенням від 01.06.2026 року, яким було частково задоволені вимоги Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» та з ОСОБА_1 були стягнуті судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 1 552,05 гривень, суд на підставі вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України, здійснює взаємозалік судових витрат які підлягають стягненню , та визначає звільнення, як Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» так і ОСОБА_1 від сплати судових витрат понесених іншою стороною.

Повний текст складено 14.10.2026.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. О. Луняченко