Рішення № 140656901, 15.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/28579/25

2/760/2794/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Гуцало М.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилалося на те, що 26 травня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 4683422 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 10000 гривень строком на 360 днів зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом. Кредитні кошти перераховано на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», через платіжного провайдера ТОВ «Пейтек».

Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «77445» відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

27 травня 2024 року між сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «67290», за яким відповідачу додатково надано кредит у сумі 8000 гривень, а загальний розмір кредиту збільшено до 18000 гривень. Кошти перераховано на ту саму платіжну картку відповідача.

20 червня 2024 року відповідач сплатив 6780 гривень 01 копійку, з яких 6780 гривень зараховано в погашення процентів та 01 копійку - в погашення тіла кредиту. Більше відповідач платежів не здійснював.

За період з 26 травня 2024 року по 27 лютого 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» нараховано проценти за користування кредитом у загальній сумі 74817 гривень 48 копійок, з яких непогашеними залишились 68037 гривень 48 копійок.

27 лютого 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 27/02/2025, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у сумі 95037 гривень 47 копійок, з яких 17999 гривень 99 копійок - тіло кредиту, 68037 гривень 48 копійок - проценти, 9000 гривень - штрафи.

Відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги.

Оскільки на дату відступлення права вимоги строк кредитування не закінчився, позивач у межах строку кредитування за період з 28 лютого 2025 року по 20 травня 2025 року (82 дні) нарахував проценти за користування кредитом у сумі 22139 гривень 99 копійок.

Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 108177 гривень 46 копійок, що складається з:

- 17999 гривень 99 копійок - заборгованість за тілом кредиту;

- 68037 гривень 48 копійок - заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Лінеура Україна»;

- 22139 гривень 99 копійок - заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції».

Також, просив у порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України зазначити в рішенні про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення, інфляційних втрат і 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України з дня набрання рішенням законної сили до моменту його виконання.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2026 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 26 травня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4683422 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору товариство зобов`язалося надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту становила 10000 гривень.

Згідно з п. 1.3 кредитного договору строк кредитування становить 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені у Графіку платежів, що є Додатком № 1 до договору.

Пунктом 1.4 кредитного договору визначено, що тип процентної ставки - фіксована. Згідно з п. 1.4.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору. Денна процентна ставка за договором дорівнює 1,5 %.

Згідно з п. 3.1 кредитного договору проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту.

Відповідно до п. 3.4 кредитного договору розмір процентної ставки є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, Графік платежів та інформаційне повідомлення (Додаток № 2) підписані відповідачем 26 травня 2024 року о 13:34:09 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «77445».

27 травня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 8000 гривень, п. 1.2 кредитного договору викладено в новій редакції, відповідно до якої загальний розмір кредиту становить 18000 гривень. Строк кредитування та періодичність сплати процентів залишились незмінними, проценти нараховуються на умовах п. 1.4 кредитного договору. Денна процентна ставка за додатковим договором становить 1,496 %, загальні витрати за кредитом - 96960 гривень. Додатковий договір та паспорт споживчого кредиту до нього підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «67290».

Згідно з Графіком платежів (Додаток № 1) у редакції від 20 червня 2024 року кінцевою датою повернення кредиту є 21 травня 2025 року, загальна сума процентів за користування кредитом за весь строк кредитування визначена у розмірі 96960 гривень.

Відповідно до листів ТОВ «Пейтек» від 06 березня 2025 року № 20250306-368 та № 20250306-370 на виконання договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 03 січня 2024 року, укладеного з ТОВ «Лінеура Україна», на платіжну картку № НОМЕР_1 26 травня 2024 року о 13:35:21 перераховано 10000 гривень, 27 травня 2024 року о 20:49:19 перераховано 8000 гривень.

АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду листом від 16 березня 2026 року підтвердило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на рахунок якої 26 травня 2024 року зараховано кошти в сумі 10000 гривень та 27 травня 2024 року - в сумі 8000 гривень.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Таким чином, кредитний договір та додатковий договір до нього укладені між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем у формі електронних документів з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Без вчинення відповідачем дій з реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі товариства, введення одноразових ідентифікаторів та зазначення реквізитів власної платіжної картки зазначені договори не могли бути укладені.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у загальній сумі 18000 гривень підтверджується листами ТОВ «Пейтек» та листом АТ КБ «ПриватБанк» від 16 березня 2026 року, які узгоджуються між собою за датами, сумами та реквізитами платіжної картки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Пунктом 5.1.3 кредитного договору передбачено право ТОВ «Лінеура Україна» укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

27 лютого 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 27/02/2025, відповідно до якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників (Додаток № 1 до договору факторингу).

Згідно з витягом з Реєстру боржників від 27 лютого 2025 року до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4683422 у загальному розмірі 95037 гривень 47 копійок, з яких 17999 гривень 99 копійок - заборгованість за основною сумою боргу, 68037 гривень 48 копійок - заборгованість за процентами, 9000 гривень - заборгованість за штрафами.

Факт передачі реєстру боржників підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників від 27 лютого 2025 року, а оплата фактором ціни відступлення - платіжними інструкціями від 27 лютого 2025 року з призначенням платежу «Часткова сплата за договором факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025р.».

Листом від 28 лютого 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» повідомило ТОВ «Українські фінансові операції», що на виконання п. 1.3 договору факторингу 28 лютого 2025 року в особистих кабінетах боржників розміщено повідомлення про відступлення права вимоги та передачу персональних даних новому кредитору із зазначенням реквізитів нового кредитора, а також направлено боржникам відповідні SMS-повідомлення.

Таким чином, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі права на одержання процентів за користування кредитом у межах строку кредитування.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» станом на 27 лютого 2025 року відповідачу нараховано проценти за користування кредитом у сумі 74817 гривень 48 копійок. 20 червня 2024 року відповідач сплатив 6780 гривень 01 копійку, з яких 6780 гривень зараховано в погашення процентів та 01 копійку - в погашення тіла кредиту. Заборгованість відповідача станом на 27 лютого 2025 року становить 17999 гривень 99 копійок за тілом кредиту та 68037 гривень 48 копійок за процентами.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за період з 28 лютого 2025 року по 20 травня 2025 року (82 дні) на залишок заборгованості за тілом кредиту в сумі 17999 гривень 99 копійок за ставкою 1,5 % на день нараховано проценти за користування кредитом. Позивач просить стягнути проценти за цей період у сумі 22139 гривень 99 копійок.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Строк кредитування за кредитним договором становить 360 днів, кінцева дата повернення кредиту згідно з Графіком платежів - 21 травня 2025 року. Проценти нараховані первісним кредитором та позивачем за період з 26 травня 2024 року по 20 травня 2025 року, тобто в межах строку кредитування. Доказів пред`явлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту відповідно до п. 4.4 кредитного договору матеріали справи не містять.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, а розділ IV «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено п. 17, яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) сформулював висновок про те, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, а нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure. Законом України № 3498-IX впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки: з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %; з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року - 1,5 %; з 20 серпня 2024 року - 1,0 %.

Кредитний договір укладено 26 травня 2024 року, додатковий договір - 27 травня 2024 року, тобто в період, коли максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,5 %. Денна процентна ставка за кредитним договором становить 1,5 %, а за додатковим договором - 1,496 %, що не перевищує встановленого законом максимального розміру.

У зазначеній постанові Верховний Суд також вказав, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит у разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень; натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог, суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки, строку кредитування та порядку нарахування процентів є чіткими та не допускають кількох варіантів тлумачення. Кредитним договором передбачено єдину стандартну процентну ставку 1,5 % на день, яка застосовується протягом усього строку кредиту. Загальна сума процентів, нарахованих первісним кредитором та позивачем за весь період користування кредитом (74817 гривень 48 копійок та 22139 гривень 99 копійок, разом 96957 гривень 47 копійок), не перевищує загальних витрат за кредитом у розмірі 96960 гривень, погоджених сторонами в додатковому договорі від 27 травня 2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів повернення кредиту та сплати процентів у більшому розмірі, ніж враховано в розрахунках заборгованості, відповідачем суду не надано. Також не надано іншого розрахунку, який би спростовував нарахування позивача.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 108177 гривень 46 копійок, з яких 17999 гривень 99 копійок - тіло кредиту, 68037 гривень 48 копійок - проценти, нараховані ТОВ «Лінеура Україна» за період з 26 травня 2024 року по 27 лютого 2025 року, 22139 гривень 99 копійок - проценти, нараховані ТОВ «Українські фінансові операції» за період з 28 лютого 2025 року по 20 травня 2025 року.

Позивач також просить зазначити в рішенні про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення, інфляційних втрат та 3 % річних до моменту виконання рішення.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24), аналізуючи аналогічні за змістом положення ч. 10 ст. 238 ГПК України, виходила з того, що застосування цього механізму є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується на підставі процесуального клопотання позивача з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на засадах розумності, справедливості та пропорційності, а нарахування 3 % річних до моменту виконання рішення можливе за умови, що позивачем заявлено, а судом задоволено вимогу про стягнення 3 % річних за порушення грошового зобов`язання.

Позивачем не було заявлено вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат і трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України, і такі суми судом не стягуються. Предметом стягнення є тіло кредиту та проценти за користування кредитом, нарахування яких припинилось зі спливом строку кредитування. Таким чином, рішення суду не є рішенням про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня в розумінні ч. 10 ст. 265 ЦПК України, а підстави для зазначення в рішенні про нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних до моменту виконання рішення відсутні.

З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню з відповідача також підлягає сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази.

01 серпня 2024 року між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є.О. укладено договір про надання правничої допомоги № 01/08/2024-А.

Крім того, у матеріалах справи містяться копії довіреності ТОВ «Українські фінансові операції» на адвоката Дідуха Є.О., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Дідуха Є.О., заявки № 4683422 від 21 квітня 2025 року на виконання доручення до договору, акта № 4683422 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 18 вересня 2025 року, детального опису робіт (наданих послуг) № 4683422 від 18 вересня 2025 року та рахунку на оплату від 18 вересня 2025 року на загальну суму 10000 гривень.

Згідно з частинами 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стороною відповідача не заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

За таких обставин, вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень з відповідача на користь позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 207, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 629, 1046, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 178, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 17999 гривень 99 копійок, 68037 гривень 48 копійок процентів, нарахованих за період з 26 травня 2024 року по 27 лютого 2025 року, 22139 гривень 99 копійок процентів, нарахованих за період з 28 лютого 2025 року по 20 травня 2025 року, 10000 гривень витрат на правничу допомогу та 2422 гривні 40 копійок судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: