Ухвала суду № 140655450, 05.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/24926/26

Провадження № 1-кс/752/8148/26

У Х В А Л А

Іменем України

05 жовтня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві, розглянувши клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_3 (ліквідатор ТОВ "МБЦ "Олександрівський") у кримінальному провадженні №12015100010006084, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1901,2 ст. 361, ч. 1 ст. 343, ч. 1 ст. 388 КК України, про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

Арбітражний керуючий ОСОБА_3 (ліквідатор ТОВ "Олександрівський" ) звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, у якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 23.07.2018 року, на нерухоме майно, а саме: нежитловий об`єкт загальною площею 4304,8 кв.м., опис: нежитлові приміщення літ. А-4, майстерня літ. О-1, майстерня літ. П-2, прохідна літ. Т-1, прохідна літ. Х-1, навіс літ. Я-1, огорожа №1, 13, 14, споруди №19, І, ІІ, ІІІ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 559628648101; адреса: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25, підстава - свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 32812172 від 28.02.2015.

В обгрунтування клопотання зазначає, що у провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 915/741/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський бізнес-центр «Олександрівський» (код ЄДРПОУ 30397293). Постановою від 21.07.2025р. суд визнав ТОВ «Миколаївський бізнес-центр «Олександрівський» банкрутом, відкрив відносно нього ліквідаційну процедуру, господарську діяльність даного товариства завершено, скасовані арешти на майно даного банкрута, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3 , визначено ліквідатору до завершення ліквідаційної процедури забезпечити виконання дій та заходів, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. В ході здійснення повноважень з виявлення майна, належного банкруту, та задоволення грошових вимог кредиторів у даній справі, ліквідатором отримано відомості із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та виявлено, що банкруту - ТОВ «Миколаївський бізнес-центр «Олександрівський» на праві власності належать, зокрема, наступні об`єкти нерухомого майна: нежитлова будівля загальною площею 389,2 кв.м, опис Літ. Е-2 фізкультурно-оздоровчий комплекс, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 626543548101, адреса - Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул.

Нікольська, 25/2, підстава - свідоцтво про право власності на нерухоме майно 36863273, видане 28.04.2015; Нежитловий об`єкт загальною площею 4304,8 кв.м., опис: нежитлові приміщення літ. А-4, майстерня літ. О-1, майстерня літ. П-2, прохідна літ. Т-1, прохідна літ. Х-1, навіс літ. Я-1, огорожа №1, 13, 14, споруди №19, І, ІІ, ІІІ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 559628648101; адреса: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25, підстава - свідоцтво про право власності на нерухоме майно №32812172 від 28.02.2015. Також за отриманою інформацією за обома вказаними об`єктами зареєстровані обтяження. Так, за об`єктом нерухомого майна № 559628648101 обліковується обтяження за номером 27230977, дата та час державної реєстрації: 26.07.2018 16:14, державний реєстратор ОСОБА_4 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Львівська обл., документи, подані для державної реєстрації - ухвала Галицького районного суду м. Львова, справа №461/3021/18, провадження № 1-кс/461/5131/18 від 23.07.2018, вид обтяження - арешт нерухомого майна, обтяжувач - Головне управління Національної поліції у Львівській області. Оскільки накладення арештів на майно ТОВ "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський" було пов`язане з можливими діями його попереднього керівництва чи його засновників (учасників), наразі ці обставини відпали та необхідність арешту з цих міркувань відпала у зв`язку із втратою повноважень розпоряджатися майновими активами. Більше того, як вказано, накладення арешту істотно порушує права кредиторів боржника. За таких підстав просив скасувати ухвалу суду.

У судове засінання заявник не з`явився. До початку розглду клопотання подав заяву про розгляд клопотанян за його відсутності. Клопотання підтримує, просить задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Прокурор у судове засідання не з`явився. До початку розгляду клопотання подав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що заперечує проти задоволенян клопотання.

На запит суду не надані матеріали кримінального провадження №12015100010006084.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12015100010006084.

Також встановлено, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23.07.2018 накладено арешт у рамках кримінального провадження №12015100010006084 на нерухоме майно, а саме: нежитловий об`єкт загальною площею 4304,8 кв.м., опис: нежитлові приміщення літ. А-4, майстерня літ. О-1, майстерня літ. П-2, прохідна літ. Т-1, прохідна літ. Х-1, навіс літ. Я-1, огорожа №1, 13, 14, споруди №19, І, ІІ, ІІІ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 559628648101; адреса: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25, підстава - свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 32812172 від 28.02.2015.

У силу п. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно до п. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Положеннями частини 1 стаття 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У силу положень ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках, зокрема, надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність належних підстав для арешту майна; доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти російської федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти російської федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання в тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (справа «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності в розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона інша сторона, у випадку незгоди з даним клопотанням, зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником майном, а саме: нежитловий об`єкт загальною площею 4304,8 кв.м., опис: нежитлові приміщення літ. А-4, майстерня літ. О-1, майстерня літ. П-2, прохідна літ. Т-1, прохідна літ. Х-1, навіс літ. Я-1, огорожа №1, 13, 14, споруди №19, І, ІІ, ІІІ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 559628648101; адреса: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25, підстава - свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 32812172 від 28.02.2015.

Керуючись ст.ст. 174, 372, 376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання задовольнити.

2. Скасувати арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23 липня 2018 року у справі 461/3021/18, а саме з нежитлового об`єкта загальною площею 4304,8 кв.м., опис: нежитлові приміщення літ. А-4, майстерня літ. О-1, майстерня літ. П-2, прохідна літ. Т-1, прохідна літ. Х-1, навіс літ. Я-1, огорожа №1, 13, 14, споруди №19, І, ІІ, ІІІ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 559628648101; адреса: АДРЕСА_1 , підстава - свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 32812172 від 28.02.2015.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1