Рішення № 140655383, 06.10.2026, Господарський суд Рівненської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/506/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" (вул. Старики, 58б, с. Крупець, Дубенський район, Рівненська область, 35541, код ЄДРПОУ 31259168)

до відповідача-2 Департамента цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради (майдан Просвіти, 2, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33013, код ЄДРПОУ 44722581)

про витребування майна із чужого незаконного володіння, зобов`язання скасувати реєстраційні записи про право власності та про зобов`язання зареєструвати право власності

у судовому засіданні (29.09.2026) приймали участь:

- позивач: Ніколаєв Давид Борисович;

- від позивача: Пузирко Олександр Олександрович, Зражевська Яна Олегівна

- від відповідача-1: Мороз Віталій Васильович

- від відповідача-2: ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2026 року до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Мануфактура" до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Данильчука Миколи Сергійовича до відповідача-3 Департамента цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння, зобов`язання скасувати реєстраційні записи про право власності та про зобов`язання зареєструвати право власності.

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про розстрочення судового збору та заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 20.04.2026 у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалою від 21.04.2026 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення - відмовлено. Позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк та спосіб на усунення недоліків позовної заяви.

23 квітня 2026 року від ФОП Ніколаєва Давида Борисовича надійшло нове клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою від 28.04.2026 клопотання про відстрочення сплати судового збору - задоволено. Відстрочено Фізичній особі-підприємцю Ніколаєву Давиду Борисовичу сплату судового збору у розмірі 179 573 грн 55 коп. до ухвалення судового рішення у справі № 918/506/26. Постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/506/26. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначити на 26.05.2026. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

22 травня 2026 року від позивача надійшло клопотання про заміну відповідачів-1 та -2 на нового - Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко". До вказаного клопотання долучено позовну заяву у новій редакції.

У судовому засіданні 26.05.2026, на стадії розгляду наявних у матеріалах справи клопотань, надійшло повідомлення про замінування приміщення суду. Із огляду на викладене та зважаючи на неможливість подальшого проведення підготовчого засідання, суд оголосив перерву до 08.06.2026.

Ухвалою від 27.05.2026 клопотання Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича від 22.05.2026 про заміну відповічів-1 та -2 на нового - Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" - задоволено. Замінено відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Крафт Мануфактура" та відповідача-2 Фізичну особу-підприємця Данильчука Миколу Сергійовича на Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко". Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв. Заяву Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича про забезпечення позову від 25.05.2026 - задоволено. Постановлено накласти арешт на майно (без обмеження у використанні даного майна у господарській діяльності), що знаходиться за адресою: по вул. М. Старицького у м. Рівне без обмеження у використанні даного майна господарській діяльності згідно з переліком.

01 червня 2026 року від відповідача-2 Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради надійшов відзив на позовну заяву у новій редакції.

Ухвалою від 02.06.2026 виправлено описку, допущену в ухвалах Господарського суду Рівненської області від 21.04.2026, від 28.04.2026 та від 26.05.2026 у справі № 918/506/26 замінивши неправильний РНОКПП Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича " НОМЕР_2 " на правильний - " НОМЕР_1 ".

02 червня 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив Департамента цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради.

08 червня 2026 року від відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" надійшло клопотання заявлене в порядку ч. 4 ст. 48 ГПК України про розгляд справи спочатку.

У судовому засіданні 08.06.2026 суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача-1 заявлене в порядку ч. 4 ст. 48 ГПК України та розпочав розгляд справи № 918/506/26 спочатку.

Ухвалою від 08.06.2026 заяву Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича про зміну предмету позову (позовну заяву в новій редакції) від 21.05.2026 залишено без руху. Встановлено Фізичній особі-підприємцю Ніколаєву Давиду Борисовичу строк на усунення недоліків заяви про зміну предмету позову - 7 днів з дня отримання даної ухвали про залишення заяви про зміну предмету позову без руху шляхом подання до суду: доказів сплати судового збору у розмірі 16 640 грн 00 коп. Відкладено підготовче засідання у справі на 23.06.2026.

16 червня 2026 року від Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду надійшли дві заяви про усунення недоліків від 15.06.2026 та від 16.06.2026 (із долученими до них доказами сплати судового збору), одна з яких не містить підпису особи, яка її подала, у зв`язку із чим позивачем подана друга. Враховуючи вказане, заявник просив суд врахувати докази сплати судового збору, долучені до заяв від 15.06.2026 та від 16.06.2026.

Дослідивши подані заяви про усунення недоліків від 16.06.2026, судом встановлено, що Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем усунуто недоліки заяви про зміну предмету позову.

Ухвалою від 17.06.2026 заяву Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича про зміну предмету позову (позовну заяву (в новій редакції)) від 21.05.2026 прийнято до розгляду. Постановлено здійснювати подальший розгляд справи № 918/506/26 із урахуванням зміненого предмету позову. Встановлено відповідачу-1 Товариству з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" та відповідачу-2 Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради строк на подання письмових пояснень із урахуванням заяви Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича від 21.05.2026 про зміну предмету позову (позовної заяви (в новій редакції)) - до 22.06.2026 включно.

22 червня 2026 року від відповідача-2 Департамента цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради надійшли:

- письмові пояснення із урахуванням зміни предмету позову;

- клопотання про витребування доказів.

23 червня 2026 року від відповідача-1 надійшли письмові пояснення із урахуванням зміни предмету позову у яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" просить суд закрити провадження у справі № 918/506/26 в частині.

Ухвалою від 23.06.2026 відкладено підготовче засідання на 21.07.2026. Встановлено Фізичній особі-підприємцю Ніколаєву Давиду Борисовичу процесуальний строк до 10.07.2026 (включно) подання до суду відповіді на письмові пояснення відповідачів-1 та -2 (з доказами їх направлення іншим учасникам справи).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.05.2026 в частині задоволення заяви про забезпечення позову у справі №918/506/26 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Рівненської області залишено без змін.

25 червня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

21 липня 2026 року від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів оплати судового збору у розмірі 179 574 грн 00 коп. на виконання вимог ухвали від 28.04.2026 про відстрочення сплати судового збору.

23 липня 2026 року від відповідача-2 надійшло клопотання про витребування доказів.

23 липня 2026 року від відповідача-1 надійшло клопотання з письмовою позицією щодо клопотань та заяв які перебувають на розгляді суду у даній справі. У даному клопотанні відповідач-1 просить суд: прийняти до розгляду викладену у цьому клопотанні позицію; питання про задоволення клопотання відповідача-2 від 22.06.2026 про витребування доказів вирішити на розсуд суду та проти його задоволення не заперечує; письмові пояснення (заяву) відповідача-1 від 23.06.2026 задовольнити та закрити провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора з підстав наведених у заяві від 23.06.2026, а також з підстави передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України у взаємозв`язку з пунктом 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України. Також просив розглянути зазначені питання без участі представника відповідача-1.

У судовому засіданні 23.07.2026 суд розглянувши клопотання Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про витребування доказів визнав причини пропуску строку на його подання поважними та протокольною ухвалою суду вимоги даного клопотання задоволив. При цьому, постановляючи протокольну ухвалу від 23.07.2026 суд виходив із наступного.

Частиною 1 статті 81 ГПК України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 17 Закону № 1952-IV витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється виключно за судовим рішенням.

Суд виснує, що Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради подав клопотання про витребування доказів із пропуском строку, визначеного ч. 3 ст. 80 ГПК України (тобто не у строк визначений ухвалою від 28.04.2026 для відзиву) у зв`язку із тим, що склад сторін та позовних вимог у справі змінювався - так, від позивача 22.05.2026 надійшло клопотання про заміну відповідачів на нового, до вказаного клопотання долучено позовну заяву у новій редакції, а в подальшому позивачем подано заяву про зміну предмету позову. Судом було задоволено дані заяви позивача. Ухвалою від 17.06.2026 постановлено здійснювати подальший розгляд справи № 918/506/26 із урахуванням зміненого предмету позову. Зважаючи на зміну предмета позову та викладення позовних вимог у новій редакції, що зумовило необхідність перегляду Департаментом цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради своєї правової позиції та визначення доказів, необхідних для її належного обґрунтування з урахуванням оновлених позовних вимог і доводів сторін, викладених у заявах по суті спору, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску відповідачем-2 строку на подання клопотання про витребування доказів.

Також у судовому засіданні 23.07.2026 суд розглянув клопотання позивача від 25.06.2026 про долучення доказів та протокольною ухвалою визнав поважними причини пропуску строку на їх подання, у зв`язку з чим долучив зазначені докази до матеріалів справи. При цьому, постановляючи протокольну ухвалу від 23.07.2026 суд виходив із того, що позивач подав клопотання про долучення доказів із пропуском строку, визначеного ч. 2 ст. 80 ГПК України (тобто не у строк разом із позовною заявою) у зв`язку із тим, що склад сторін та позовних вимог у справі змінювався, а новий відповідач ТОВ Радивилівмолоко у відзиві від 14.06.2026 покликався на обставини, які на переконання позивача, потребують спростування. Позивач вказзував, що саме у зв`язку із поданням відповідачем-1 відзиву виникла необхідність надати суду додаткові докази користування ФОП Ніколаєвим Д.Б. спірним майном у господарській діяльності за період з 2012 року.

Крім того, у судовому засіданні 23.07.2026 суд протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні заяви відповідача-1 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування рішень державного реєстратора: № 58592913 від 07.06.2021, № 58618394 від 08.06.2021, № 58617694 від 08.06.2021, № 58610901 від 08.06.2021, № 58606052 від 08.06.2021 та № 58925591 від 24.06.2021. При цьому, постановляючи протокольну ухвалу від 23.07.2026 суд виходив із наступного.

ТОВ Радивилівмолоко у своїй заяві про закриття провадження стверджував, що шість нових вимог про скасування рішень державного реєстратора Гакало О. М. № 58925591 від 24.06.2021, № 58618394, № 58617694, № 58610901, № 58606052 від 08.06.2021 та № 58592913 від 07.06.2021 стосуються спору, який уже вирішено, а рішення набрало законної сили; тобто вимоги які заявлені ФОП Ніколаєвим Д.Б. у заяві від 21.05.2026 про зміну предмету позову (позовна заява в новій редакції) є тотожними вимогам, які вже були предметом судового розгляду у справі № 5019/592/12(918/916/25) між тими самими сторонами ФОП Ніколаєвим Д. Б. та ТОВ Радивилівмолоко.

Однак суд не погодився з такими доводами з огляду на таке.

Суд констатує, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.03.2026 у справі №5019/592/12 (918/916/25) за позовом Фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватне підприємство "Кольортех", про визнання недійсними та скасування рішень державного реєстратора у межах справи № 5019/592/12 за заявою Приватного підприємства "Кольортех" про банкрутство - у задоволенні позову відмовлено. В той же час спори у справі №5019/592/12(918/916/25) та у справі № 918/506/26 в частині позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора Гакало О. М. № 58925591 від 24.06.2021, № 58618394, № 58617694, № 58610901, № 58606052 від 08.06.2021 та № 58592913 від 07.06.2021 є різними за складом сторін, що позбавляє можливості робити висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку із тим, що є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Застосування зазначеної процесуальної підстави для закриття провадження передбачає одночасну наявність трьох складових тотожності спорів: тотожності сторін, предмета та підстав позову. Відсутність хоча б однієї із цих складових виключає можливість висновку про тотожність спорів у розумінні пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України. При цьому тотожність предмета позову, яка може полягати у збігу заявлених способів судового захисту та вимог щодо одного й того самого об`єкта оскарження, сама по собі не є підставою для закриття провадження. Така тотожність оцінюється у взаємозв`язку з іншими елементами спору, зокрема суб`єктним складом учасників відповідних правовідносин. Водночас спори у справі №5019/592/12 (918/916/25) та справі № 918/506/26 у частині позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора характеризуються різним суб`єктним складом. Відтак доводи ТОВ Радивилівмолоко про тотожність зазначених спорів не знайшли свого підтвердження.

Ухвалою від 23.07.2026 закрито підготовче провадження у справі № 918/506/26. Призначено справу № 918/506/26 до судового розгляду по суті на 01.09.2026.

У судовому засіданні 01.09.2026 оголошено перерву до 15.09.2026.

08 вересня 2026 року від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000 грн 00 коп.

У судовому засіданні 15.09.2026 оголошено перерву до 29.09.2026.

28 вересня 2026 року від позивача надійшло клопотання про приєднання до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу акту виконаних робіт.

29 вересня 2026 року у судове засідання з`явилися представники учасників справи.

За результатами судового засідання 29.09.2026, після стадії судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Ухвалою від 29.09.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі № 918/506/26 на 06.10.2026.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідачів-1 та -2, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що згідно з постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 5019/592/12(918/717/23) визнано за ФОП Ніколаєвим Давидом Борисовичем право власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу, що складається з: 1. Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв.м; 2. Матеріальний склад літ."Б-1", загальна площа 498,1 кв.м; 3. Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв.м; 4. Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв.м; 5. Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв.м; 6. Прохідна літ. "З", загальна площа 21,6 кв.м; 7. Огорожа 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону; 8. Навіс опори металеві, покриття шифер; 9. Стелаж залізний; та знаходиться за адресою: 33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. М. Старицького, 21.

В той же час позивач вказує, що користується спірним майном у своїй господарській діяльності ще з 2012 року і що дане майно перебуває у його господарському віданні. До 01.11.2025 саме позивач був єдиним власником спірного майна. Однак коли у березні 2026 року ФОП Ніколаєв Давид Борисович звернувся до державного реєстратора з метою реєстрації за собою права власності на означене майно на підставі постанови суду від 29.07.2024 у справі № 5019/592/12(918/717/23) - отримав відмову, позаяк згідно з деталізованою інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний цілісний майновий комплекс поділений на окремі об`єкти нерухомого майна. Позивач вважає, що порушення під час відмови у проведення реєстрації (рішення державного реєстратора № 83979797 від 26.03.2026) у тому, що державний реєстратор Репетуха О.М. не дала оцінки правовстановлюючим документам, які надав ФОП Ніколаєв Д.Б. як підставу для реєстрації права власності на нерухоме майно - а саме, у постанові по справі № 5019/592/12(918/717/23), а також реєстратором не дотримано вимог ч. 9 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Позивач з`ясував, що фактично із червня 2021 року право власності на означене постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 5019/592/12(918/717/23) майно зареєстроване за ТОВ "Радивилівмолоко", при цьому кожному з об`єктів нерухомого майна присвоєно різні поштові адреси: м. Рівне, вул. М. Старицького, 21в, 21г, 21д, 23а, 23б, 23в. Водночас, станом на червень 2021 року по даний час єдиним власником вказаного нерухомого майна (цілісного майнового комплексу), що знаходиться за адресою: вул. Старицького, 21 в м. Рівне, в тому числі будівлям, яким присвоєно поштову адресу: м. Рівне, вул. М. Старицького, 21в, 21г, 21д, 23а, 23б, 23в, є Ніколаєв Давид Борисович, який будь-яких правочинів з належним йому майном не вчиняв.

Таким чином, позивач доводить, що факт державної реєстрації права власності на його майно за іншою особою створює обставини, за яких законний власник не може в повному обсязі володіти та розпоряджатись належним йому майном, що створює перешкоди у здійсненні права власності.

Із урахуванням викладеного позивачем пред`явлено віндикаційний позов про витребування із незаконного володіння ТОВ "Радивилівмолоко" нерухомого майна та зобов`язання органу реєстрації скасувати записи про право власності внесені до реєстру за іншою особою, та вчинити запис про реєстрацію за позивачем право власності на об`єкти нерухомого майна згідно з переліком (9 шт).

Відтак, позивач просить суд:

1. Витребувати у ТОВ Радивилівмолоко із незаконного володіння майно:

- Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 23а;

- Матеріальний склад літ. "Б-1", загальна площа 498,1 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 23в;

- Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 236;

- Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21 д;

- Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21 г;

- Прохідна літ. "3", загальна площа 21,6 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21 в;

- Огорожа 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону;

- Навіс опори металеві, покриття шифер;

- Стелаж залізний.

2. Скасувати рішення Державного реєстратора Гакало Олени Михайлівни, Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, Рівненська обл., про державну реєстрацію прав:

- № 58925591 від 24.06.2021 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна 2393102256101; тип об`єкта: будівля, склад № 2 літ. "Б-1", загальна площа 498,1 кв.м.; адреса: Рівненська область, м. Рівне, вул. Старицького, 23в;

- № 58618394 від 08.06.2021 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна 2393102256101; тип об`єкта: будівля, навіс для с/г машин з допоміжним приміщенням, літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв.м.; адреса: Рівненська область, м. Рівне, вул. Старицького, 236;

- № 58617694 від 08.06.2021 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна 2379704956101; тип об`єкта: будівля, прохідна № 3 літ. "3-1", загальна площа 21,6 кв.м.; адреса: Рівненська область, м. Рівне, вул. Старицького, 21в;

- № 58610901 від 08.06.2021 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна: 2379672656101; тип об`єкта: будівля, матеріальний склад, № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв.м.; адреса: Рівненська область, м. Рівне, вул. Старицького, будинок 21д;

- № 58606052 від 08.06.2021 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна: 2379250056101; тип об`єкта: будівля, матеріальний склад, №1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв.м.; адреса: Рівненська область, м. Рівне, вул. Старицького, будинок 21 г;

- № 58592913 від 07.06.2021 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна: 2378609756101; тип об`єкта: будівля, контора, літ. "А-2", загальна площа 393 кв.м.; адреса: Рівненська область, м. Рівне, вул. Старицького, будинок 23а.

3. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно Олександри Репетухи № 83979797 від 26.03.2026 про відмову в проведенні реєстраційних дій визнати протиправним та скасувати.

4. Зобов`язати Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради зареєструвати права власності Ніколаєва Давида Борисовича на об`єкти нерухомого майна

- Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 23а;

- Матеріальний склад літ."Б-1", загальна площа 498,1 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 23в;

- Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 236;

- Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21 д;

- Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21 г;

- Прохідна літ. "3", загальна площа 21,6 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21 в;

- Огорожа 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону;

- Навіс опори металеві, покриття шифер;

- Стелаж залізний, що становить 62,23% цілісного майнового комплексу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач-1 ТОВ "Радивилівмолоко" заперечує проти задоволення позовних вимог у відзиві від 14.06.2026 та у письмових поясненнях від 22.06.2026 з наступних підстав.

Наведена позивачем фактична підстава позову не відповідає дійсності та прямо спростовується судовими рішеннями, що набрали законної сили. Позивач ніколи не був власником спірного майна, а єдиним законним власником із 2015 року є ТОВ Радивилівмолоко. Судовими рішеннями, що набрали законної сили, за ФОП Ніколаєвим Давидом Борисовичем визнано право покупця у розмірі 62,23 % вартості цілісного майнового комплексу, а не право власності на майно чи його частку. Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 5019/592/12(918/717/23), на яку посилається позивач, також не містить висновку про набуття ним права власності на кожен зі спірних об`єктів як на окремий індивідуалізований об`єкт нерухомого майна. Виділ частки в натурі не здійснювався; спірні об`єкти не визначені як самостійні об`єкти цивільних прав позивача в рахунок його частки. Визнання за особою права на абстрактну частку (62,23 %) у вартості комплексу не створює законних підстав ані для витребування окремих об`єктів нерухомості, ані для державної реєстрації за нею одноосібного права власності на цілі відокремлені об`єкти.

Серед дев`яти позицій, які позивач просить витребувати, три (огорожа - 30 секцій з металевої сітки та 27 секцій з бетону; навіс - опори металеві, покриття шифер; стелаж залізний) не є самостійними об`єктами нерухомого майна, не мають реєстраційних номерів і не індивідуалізовані як об`єкти цивільних прав, що саме по собі унеможливлює їх витребування в порядку статті 387 Цивільного кодексу України.

Відповідач-1 також вказує, що право власності ТОВ Радивилівмолоко на цілісний майновий комплекс набуте в законний спосіб, у межах ліквідаційної процедури банкрутства ПП Кольортех (справа № 5019/592/12), так як, 14.07.2015 між ПП Даві Буд (продавець) та ТОВ Радивилівмолоко (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець передав у власність, а покупець прийняв цілісний майновий комплекс, розташований на вулиці Старицького, 21 в місті Рівному. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, зареєстровано 14.07.2015 за TOB Радивилівмолоко. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер 724, виданий 14.07.2015.

Окрім вищевказаного, відповідач-1 звертає увагу, що 03.10.2022 Господарський суд Рівненської області ухвалив рішення у справі №5019/592/12(918/735/21), яким відмовив у задоволенні позову ФОП Ніколаєва Д.Б. до ТОВ Радивилівмолоко та ПП Даві буд про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.07.2015. Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 травня 2023 р. у справі № 5019/592/12 (918/735/21) касаційну скаргу ФОП Ніколаєва Д.Б. залишено без задоволення, оскаржувані рішення залишені без змін. Таким чином, будучи законним власником комплексу, ТОВ Радивилівмолоко в межах своїх правомочностей власника (статті 316, 317 ЦК України) здійснило його поділ на окремі об`єкти нерухомого майна на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 30.04.2021 № 30-04-1/21 (ПП ТЕХНО КОМ), технічних паспортів та наказів Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради про зміну адрес об`єктів нерухомого майна № 88, 89, 90, 91, 92 від 25.05.2021 та № 115 від 18.06.2021. Унаслідок поділу утворено та зареєстровано за ТОВ Радивилівмолоко шість окремих об`єктів нерухомого майна, кожен із яких має власний реєстраційний номер, поштову адресу та технічний паспорт.

Таким чином, відповідач-1 вважає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді віндикаційного позову: по-перше, не відповідає змісту права позивача (право на 62,23 % вартості комплексу, а не право власності на майно); по-друге, спрямований на витребування об`єкта (цілісного майнового комплексу), який юридично не існує; по-третє, не може бути реалізований.

ТОВ Радивилівмолоко у відзиві від 14.06.2026 заявило про застосування позовної давності та просить відмовити в позові також із цієї підстави (частини 3, 4 статті 267 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач-2 Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві від 01.06.2026, у запереченнях на відповідь на відзив від 08.06.2026 та у письмових поясненнях від 22.06.2026 з наступних підстав.

Відповідач-2 вказує, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюється Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 №1952-VІ та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553). Звертаючись із вимогою про скасування рішення державного реєстратора Департаменту № 83979797 від 26.03.2026 про відмову у проведенні реєстраційних дій, позивач не враховує, що державний реєстратор діяв виключно в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 24 Закону № 1952-VІ державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав за наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. З огляду на наявність зазначеної обставини, здійснити державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс розташований за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Рівне, вул. М. Старицького, буд. 21, що складається з: контора лі. А-2, матеріальний склад літ. Б-1, навіс для с/г машин літ. В-1, матеріальний склад № 3 літ Г-1, матеріальний склад № 1 літ Д-1, прохідна З, огорожа, навіс опори, стелаж - неможливо, оскільки згідно з деталізованою інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний цілісний майновий комплекс поділений на окремі об`єкти нерухомого майна. Водночас відсоткове співвідношення вартості майна, яке встановлене судом у постанові Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 5019/592/12 (918/717/23) не визначає розміру частки ФОП Ніколаєва Д.Б. у праві спільної часткової власності. Чинне законодавство України, яке регулює відносини у сфері державної реєстрації права власності на нерухоме майно, не передбачає проведення державної реєстрації права власності зазначеного у постанові у справі № 5019/592/12 (918/717/23) відсоткового співвідношення цілісного майнового комплексу (62,23 %). Судом апеляційної інстанції було встановлено право власності позивача на 62,23 % цілісного майнового комплексу, при цьому не було здійснено виділ частки в натурі та ці об`єкти нерухомого майна не були визначені як самостійні об`єкти цивільних прав позивача в рахунок його частки. Більше того, у реєстрі наявні чинні записи про право власності за іншою особою (ТОВ Радивилівмолоко), що є відповідно до статті 24 Закону № 1952-IV прямою підставою для відмови у вчиненні реєстраційної дії. Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 5019/592/12 не містить висновку про набуття ОСОБА_2 права власності на кожен із об`єктів які є предметом спору у справі № 918/506/26 як на окремий індивідуалізований об`єкт нерухомого майна.

Судом встановлено, що існують рішення у судових справах, котрі мають преюдиційне значення для вирішення спору у справі № 918/506/26, а саме:

- постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі №5019/592/12, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016;

- рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 у справі №5019/592/12, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та постановою Верховного Суду від 18.04.2019,

- рішення Господарського суду Рівненської області від 18.03.2021 у справі №5019/592/12, змінене в мотивувальній частині постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 у справі №5019/592/12. Постановою Верховного Суду від 12.08.2021 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 та рішення Господарського суду Рівненської області від 18.03.2021 у справі № 5019/592/12 залишено без змін.

- рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2022 у справі №5019/592/12(918/735/21), залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 та постановою Верховного Суду від 04.05.2023;

- постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 5019/592/12(918/717/23);

- рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2025 у справі № 5019/592/12 (918/1193/24), залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2026.

- рішення Господарського суду Рівненської області від 05.03.2026 у справі № 5019/592/12(918/916/25).

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Судами у вказаних рішеннях встановлені наступні факти та обставини.

12 червня 2012 року між ПП "Кольортех" в особі директора ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) та поручителем зі сторони продавця ОСОБА_4 було укладено попередній договір купівлі-продажу №6 (далі - попередній договір), за умовами якого продавець та покупець зобов`язались у майбутньому в строк до 31.12.2012 укласти договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (основний договір) у нотаріальній формі на умовах, визначених цим договором.

Сторони визначили істотні умови основного договору, а саме: продавець ПП "Кольортех"; покупець - ОСОБА_2 ; об`єкт - цілісний майновий комплекс, який знаходиться в АДРЕСА_2 , що належить на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Онофрійчук С.Й. 29.06.2005 за реєстром №4511, та зареєстрованим Бюро технічної інвентаризації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 1952466, записано в реєстрову книгу №103-1189 під №10; ціна визначається сторонами у розмірі 200 000,00 доларів США. Інші умови основного договору, які не встановлені цим договором, погоджуються сторонами у основному договорі.

Відповідно до попереднього договору продавець зазначив, що даний об`єкт нікому не проданий, не подарований, не заставлений, в спорі та під забороною, в тому числі податковій заставі, не перебуває, прав на нього у третіх осіб, в тому числі права привілейованої купівлі, немає. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу покупець передає продавцеві гроші в сумі 265 000,00 грн., факт передачі яких підтверджується підписанням даного договору та розпискою поручителя про отримання вищезазначеної суми.

17 серпня 2012 року між ПП "Кольортех" в особі директора ОСОБА_3 , як продавцем, ОСОБА_4 , як поручителем зі сторони продавця, та ОСОБА_2 , як покупцем, було укладено додаток до попереднього договору купівлі-продажу №6, в якому встановлено вартість майнового комплексу в сумі 1 257 772,00 грн та графік погашення даної вартості.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.04.2012 у справі № 5019/592/12 за заявою боржника порушено провадження про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.05.2012 у справі № 5019/592/12 введено процедуру розпорядження майном Приватного підприємства "Кольортех".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.09.2012 у справі № 5019/592/12 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного підприємства "Кольортех".

Постановою Господарського суду Рівненської області від 05.02.2014 у справі №5019/592/12 Приватне підприємство "Кольортех" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Михайловського С.В.

18 червня 2015 року проведено другий повторний аукціон з реалізації майна банкрута - цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: 33016, м. Рівне, вул. Старицького, 21.

За результатами аукціону складено протокол № 01-06/15/К від 18.06.2015.

Згідно розміщеного на сайті Вищого господарського суду України повідомлення № 45/15 від 19.06.2015, аукціон визнано таким, що відбувся. Переможцем аукціону визнано ПП "Даві Буд", яке запропонувало найвищу ціну за вказаний лот 334814,60 грн.

На підставі протоколу проведення другого повторного аукціону по реалізації майна банкрута № 01-06/15/К від 18.06.2015, між ПП "Кольортех" та ПП "Даві Буд" укладено договір № 19/06/15/Л купівлі - продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні) від 19.06.2015.

14 липня 2015 року між ПП "Даві Буд" (продавець) та ТОВ "Радивилівмолоко" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу, відповідно до предмету якого продавець передав у власність, а покупець прийняв цілісний майновий комплекс, який розташований на вулиці Старицького 21 в місті Рівному, цілісний майновий комплекс, що відчужений за цим договором складається з контори "А2" з цегли загальною площею 393 кв. м., матеріального складу "Б1" з цегли загальною площею 498,1 кв.м., навісу для с/г машин "В1" з цегли загальною площею 166,7 кв.м., матеріального складу №3 "Г1" з цегли площею 269,3 кв.м., матеріального складу №1 "Д1" з цегли загальною площею 367,5 кв.м., прохідної "3" з цегли загальною площею 21,6 кв.м. У договорі вказано, що зазначений цілісний майновий комплекс належить продавцеві на праві власності на підставі свідоцтва про придбання майна з аукціону, виданого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В.М. 22.06.2015 № 2401.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, було зареєстровано 14.07.2015 за ТОВ "Радивилівмолоко". Підстава виникнення права власності: договір купівлі - продажу, серія та номер 724, виданий 14.07.2015.

В подальшому, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі №5019/592/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016, задоволено заяву ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПП "Кольортех", визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Приватного підприємства "Кольортех" від 18 червня 2015 року, оформлені протоколом № 01-06/15/К від 18 червня 2015 року, визнано недійсним договір №19/06/15/К купівлі-продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні) від 19 червня 2015 року, укладений між ПП "Кольортех" та ПП "Даві Буд".

У серпні 2016 року ФОП Ніколаєв Д.Б. звернувся до Господарського суду Рівненської області в межах справи про банкрутство ПП "Кольортех" №5019/592/12 з позовною заявою про визнання зміни правовідносин та набуття прав покупця за договором купівлі-продажу, відповідно до якої, посилаючись на положення статті 16 ЦК України, просив: змінити правовідносини між ПП "Кольортех" та ФОП Ніколаєвим Д.Б. за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12.06.2012 на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12 червня 2012 року; визнати права ФОП Ніколаєва Д. Б., як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21 - з 12 червня 2012 року в частині 62,23 % від його вартості.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.12.2016 в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 рішення Господарського суду Рівненської області від 15.12.2016 скасовано, вирішено змінити правовідносини між ПП "Кольортех" та ФОП Ніколаєвим Д.Б. за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12.06.2012 на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12.06.2012.

Постановою Верховного Суду від 20.02.2018 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та рішення Господарського суду Рівненської області від 15.12.2016, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду спору, рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 у справі №5019/592/12, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та постановою Верховного Суду від 18.04.2019, позов задоволено, змінено правовідносини між ПП "Кольортех" та ФОП Ніколаєвим Д.Б. за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12.06.2012 на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу з 12.06.2012; визнано права ФОП Ніколаєва Д.Б., як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, з 12.06.2012 в частині 62,23% від його вартості.

Після набрання вищевказаними рішеннями суду законної сили 22.07.2019 ФОП Ніколаєв Д.Б. звернувся із заявою до Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради щодо реєстрації за ним права власності на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, однак рішенням №47975980 від 26.07.2019 Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради відмовлено у державній реєстрації права власності.

У зв`язку з відмовою Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, ФОП Ніколаєв Д.Б. звернувся до господарського суду з позовом про визнання за ним права власності на 2/3 частки вищезазначеного цілісного майнового комплексу.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.10.2019 у справі №5019/592/12 в задоволенні позову ФОП Ніколаєва Д.Б. до ПП "Кольортех", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ "Радивилівмолоко", про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу у межах справи про банкрутство за заявою боржника ПП "Кольортех" відмовлено.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 задоволено апеляційну скаргу ФОП Ніколаєва Д.Б. на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2019 у справі №5019/592/12. Рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2019 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову, визнано право власності ФОП Ніколаєва Д.Б. на частку 2/3 частки, що є еквівалентом 62,23% цілісного майнового комплексу площею 1067,99 кв. метрів і вартістю 782835 грн, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21.

Постановою Верховного Суду від 27.10.2020 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 та рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2019 скасовано, справу №5019/592/12 в частині розгляду позову ФОП Ніколаєва Д.Б. про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу направлено на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.03.2021 у справі №5019/592/12 в задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до Приватного підприємства "Кольортех", Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу у межах справи №5019/592/12 за заявою Приватного підприємства "Кольортех" про банкрутство - відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 у справі №5019/592/12 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" задоволено. Мотивувальну частину рішення Господарського суду Рівненської області від 18 березня 2021 року у справі №5019/592/12 змінено, викладено останню в редакції даної постанови. В решті рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.08.2021 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 та рішення Господарського суду Рівненської області від 18.03.2021 у справі № 5019/592/12 залишено без змін.

27 серпня 2021 фізична особа-підприємець Ніколаєв Давид Борисович звернувся до Господарського суду Рівненської області в межах справи № 5019/592/12 про банкрутство ПП "Кольортех" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" та Приватного підприємства "Даві Буд", в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14.07.2015 № 724, укладений між ПП "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко", щодо цілісного майнового комплексу, що складається з: 1. Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв. м. 2. Матеріальний склад літ. "Б-1", загальна площа 498,1 кв. м. 3. Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв. м. 4. Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв. м. 5. Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв. м. 6. Прохідна літ. "З", загальна площа 21,6 кв. м. 7. Огорожа 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону. 8. Навіс опори металеві, покриття шифер. 9. Стелаж залізний, та знаходиться за адресою: 33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. М. Старицького, 21, що посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кондратюк О.О.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.10.2022 у справі №5019/592/12(918/735/21), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 та постановою Верховного Суду від 04.05.2023, у задоволенні позову ФОП Ніколаєва Д.Б. до ТОВ "Радивилівмолоко" та ПП "Даві Буд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.07.2015 відмовлено.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що ПП "Кольортех", ТОВ "Радивилівмолоко" та ПП "Даві Буд" не визнавали право власності ФОП Ніколаєва Д.Б. на спірне майно та останнє зареєстроване за ТОВ "Радивилівмолоко", ФОП Ніколаєв Д.Б. звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовом про визнання права власності на спірне майно.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2024 року у справі №5019/592/12(918/717/23) в позові фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до Приватного підприємства "Кольортех", до Приватного підприємства "Даві Буд", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Головного управління Державної податкової служби України в Рівненській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1: ліквідатора у справі про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича, про визнання права власності на 62,23% цілісного майнового комплексу - відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 5019/592/12(918/717/23) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича задоволено. Рішення Господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2024 року у справі №5019/592/12(918/717/23) скасовано. Прийнято нове рішення, яким ухвалено: "Позов задоволити. Визнати за Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу, що складається з: 1. Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв.м; 2. Матеріальний склад літ."Б-1", загальна площа 498,1 кв.м; 3. Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв.м; 4. Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв.м; 5. Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв.м; 6. Прохідна літ. "З", загальна площа 21,6 кв.м; 7. Огорожа 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону; 8. Навіс опори металеві, покриття шифер; 9. Стелаж залізний; та знаходиться за адресою: 33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. М. Старицького, 21."

Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 5019/592/12(918/717/23) набрала законної сили 29.07.2024.

Із урахуванням викладеного суд констатує, що факти та обставини стосовно набуття Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем права власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу встановлені у рішенні Господарського суду Рівненської області від 14 серпня 2018 року у справі №5019/592/12, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями, а також у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 5019/592/12(918/717/23) та не потребують доказування у відповідності до ч.4 ст.75 ГПК України.

Даними рішеннями встановлено, що у Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича виникли права покупця на 62,23 % цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21. Крім цього, за Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем 29.07.2024 визнано право власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу, за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, котрий складався з майна згідно з переліком.

Однак як вбачається із матеріалів справи, ще до ухвалення рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 та визнання прав позивача, як покупця за основним договором купівлі-продажу, а також визнання за Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем права власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу, - право власності на цілісний майновий комплекс за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, котрий складався з майна згідно з переліком, було зареєстровано за ТОВ "Радивилівмолоко".

Реєстрація права власності за ТОВ "Радивилівмолоко" здійснена на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 724 від 14 липня 2015 року, згідно якого ТОВ "Радивилівмолоко", як покупець, прийняв у власність об`єкт купівлі-продажу за цим правочином від ПП "Даві Буд".

Судом встановлено, що фактично із червня 2021 року право власності на означене постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі №5019/592/12(918/717/23) майно зареєстроване за ТОВ "Радивилівмолоко".

Фізична особа-підприємець Ніколаєв Давид Борисович звернувся до державного реєстратора, для того щоб на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 5019/592/12(918/717/23) провести державну реєстрацію права власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу, за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, котрий складався з майна згідно з переліком, однак отримав відмову державного реєстратора прав на нерухоме майно Олександри Репетухи № 83979797 від 26 березня 2026 року в проведенні реєстраційних дій. Відмова пов`язана із тим, що згідно з деталізованою інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний цілісний майновий комплекс поділений на окремі об`єкти нерухомого майна.

Судом встановлено, що ТОВ "Радивилівмолоко" ще до того як постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 було визнано за Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем право власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, котрий складався з майна згідно з переліком (1. Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв.м; 2. Матеріальний склад літ."Б-1", загальна площа 498,1 кв.м; 3. Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв.м; 4. Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв.м; 5. Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв.м; 6. Прохідна літ. "З", загальна площа 21,6 кв.м; 7. Огорожа 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону; 8. Навіс опори металеві, покриття шифер; 9. Стелаж залізний) здійснив поділ цілісного майнового комплексу на окремі об`єкти нерухомого майна.

Так, судом встановлено, що цілісний майновий комплекс, який знаходився за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, буд. № 21 та був єдиним об`єктом нерухомого майна, розділено на шість окремих об`єктів нерухомого майна на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна №30-04-1/21 від 30.04.2021, присвоєно нові поштові адреси та виготовлено технічні паспорти.

Із висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна №30-04-1/21 від 30.04.2021, дослідженого судом, вбачається, що даний висновок було видно ТОВ Радивилівмолоко. У висновку вказано, що згідно матеріалів технічної інвентаризації, власником об`єкта нерухомого майна - цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, буд. №21 є Товариство з обмеженою відповідальністю Радивилівмолоко, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого Виконавчим комітетом Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, індексний номер 251839311 від 08.04.2021.

Також у висновку вказано технічну характеристику цілісного майнового комплексу: Літ «А-2» - контора, матеріал стін - цегла; Літ «Б-1» - матеріальний склад, матеріал стін - цегла; Літ «В-1» - навіс для с/г машин, матеріал стін - цегла; Літ «Г-1» - матеріальний склад №3, матеріал стін - цегла; Літ «Д-1» - матеріальний склад №1, матеріал стін - цегла; Літ « 3-1» - прохідна, матеріал стін - цегла. Будівлі Цілісного майнового комплексу мають окремі входи, конструктивно-відокремленими, окремі інженерні мережі, тому не порушуючи будівельних норм та правил є можливість поділити в натурі цілісний майновий комплекс на окремі об`єкти нерухомого майна. За заявою власника та технічними показниками об`єкт нерухомого майна може бути поділено на шість окремих об`єктів таким чином:

1. Контора: Літ «А-2» - Контора, матеріал стін цегла; Загальною площею 393, кв.м., що становить окремий об`єкт нерухомого майна № 21 по вул. Старицького в м. Рівне

ІІ. Матеріальний склад: Літ «Б-1» - Матеріальний склад, матеріал стін - цегла; Загальною площею 498,1 кв.м., що становить окремий об`єкт нерухомого майна № 21 по вул. Старицького в м. Рівне

III. Навіс для с/г машин: Літ «В-1» - Навіс для с/г машин, матеріал стін - цегла; Загальною площею 166,7 кв.м., що становить окремий об`єкт нерухомого майна № 21 по вул. Старицького в м. Рівне

IV. Матеріальний склад №3: Літ «Г-1» - Матеріальний склад №3, матеріал стін цегла, Загальною площею 269,3 кв.м., що становить окремий об`єкт нерухомого майна № 21 по вул. Старицького в м. Рівне

V. Матеріальний склад №1: Літ «Д-1» - Матеріальний склад №1, матеріал стін - цегла; Загальною площею 367,5 кв.м., що становить окремий об`єкт нерухомого майна № 21 по вул. Старицького в м. Рівне.

VI. Прохідна №1: Літ « 3-1» - Прохідна, матеріал стін - цегла, Загальною площею 21,6 кв.м., що становить окремий об`єкт нерухомого майна № 21 по вул. Старицького в м. Рівне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки № 422770056 від 15.04.2025 в розділі "Відомості з державного реєстру речових прав" міститься актуальна інформація про об`єкти речових прав та актуальна інформація про речове право:

- Реєстраційний номер об`єкта: 2393102256101; тип об`єкта: будівля, склад № 2 літ. "Б-1", загальна площа 498,1 кв.м.; адреса: Рівненська область, м. Рівне, вул. Старицького, 23в; документи подані для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 30-041/21, виданий 30.04.2021, видавник: Приватне підприємство "ТЕХНО КОМ", технічний паспорт, серія та номер: 1560, виданий 30.04.2021. видавник: Приватне підприємство "ТЕХНО КОМ"; наказ "Про зміну адреси об`єкту нерухомого майна", серія та номер 115, виданий 18.06.2021, видавник: Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради. Розмір частки: 1. Власники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко", код ЄДРПОУ 31259168;

- Реєстраційний номер об`єкта: 2379738456101; тип об`єкта: будівля, навіс для с/г машин з допоміжним приміщенням, літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв.м.; адреса: Рівненська область, м. Рівне, вул. Старицького, 23б; документи подані для державної реєстрації: висновок, щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 30-041/21, виданий 30.04.2021, видавник: Приватне підприємство "ТЕХНО КОМ"; наказ "Про зміну адреси об`єкту нерухомого майна", серія та номер 91, виданий 25.05.2021, видавник: Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради; технічний паспорт, серія та номер: 1560, виданий 30.04.2021р. видавник: Приватне підприємство "ТЕХНО КОМ". Розмір частки: 1. Власники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко", код ЄДРПОУ 31259168;

- Реєстраційний номер об`єкта: 2379704956101; тип об`єкта: будівля, прохідна № 3 літ. "3-1", загальна площа 21,6 кв.м.; адреса: Рівненська область, м. Рівне, вул. Старицького, 21в; документи подані для державної реєстрації: висновок, щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 30-04-1/21, виданий 30.04.2021, видавник: Приватне підприємство "ТЕХНО КОМ"; наказ "Про зміну адреси об`єкту нерухомого майна", серія та номер 90, виданий 25.05.2021, видавник: Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради; розмір частки: 1; власники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко", код ЄДРПОУ 31259168;

- Реєстраційний номер об`єкта: 2379672656101; тип об`єкта: будівля, матеріальний склад, № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв.м.; адреса: Рівненська область, м. Рівне, вул. Старицького, будинок 21д; документи подані для державної реєстрації: висновок, щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 30-04-1/21, виданий 30.04.2021, видавник: Приватне підприємство "ТЕХНО КОМ"; наказ "Про зміну адреси об`єкту нерухомого майна", серія та номер 89, виданий 25.05.2021, видавник: Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради; розмір частки: 1; власники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко", код ЄДРПОУ 31259168;

- Реєстраційний номер об`єкта: 2379250056101; тип об`єкта: будівля, матеріальний склад, № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв.м.; адреса: Рівненська область, м. Рівне, вул. Старицького, будинок 21г; документи подані для державної реєстрації: висновок, щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 30-04-1/21, виданий 30.04.2021, видавник: Приватне підприємство "ТЕХНО КОМ"; наказ "Про зміну адреси об`єкту нерухомого майна", серія та номер 92, виданий 25.05.2021, видавник: Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради; розмір частки: 1; власники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко", код ЄДРПОУ 31259168;

- Реєстраційний номер об`єкта: 2378609756101; тип об`єкта: будівля, контора, літ. "А-2", загальна площа 393 кв.м.; адреса: Рівненська область, м. Рівне, вул. Старицького, будинок 23а; документи подані для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 30-04-1/21, виданий 30.04.2021, видавник: Приватне підприємство "ТЕХНО КОМ"; наказ "Про зміну адреси об`єкту нерухомого майна", серія та номер 88, виданий 25.05.2021, видавник: Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради; розмір частки: 1; власники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко", код ЄДРПОУ 31259168.

Із інформаційних Довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, та із відповіді № 2784065 отриманих господарським судом 25.05.2026 у межах справи № 918/506/26 судом встановлено, що ТОВ "Радивилівмолоко" є власником об`єктів нерухомого майна, зокрема:

1) Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 23а;

2) Склад № 2 літ. "Б-1", загальна площа 498,1 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 23в;

3) Навіс для с/г машин з допоміжними приміщеннями літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 23б;

4) Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21д;

5) Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21г

6) Будівля загальна площа 21,6 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21 в.

Таким чином, судом встановлено, що фактично із червня 2021 року право власності на означене постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі №5019/592/12(918/717/23) майно зареєстроване за ТОВ "Радивилівмолоко", при цьому здійснено його поділ на окремі об`єкти нерухомого майна і кожному з об`єктів нерухомого майна присвоєно різні поштові адреси: м. Рівне, вул. М. Старицького, 21в, 21г, 21д, 23а, 23б, 23в.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23.11.2021 в межах справи № 359/3373/16-ц виснувала зокрема те, що з урахуванням специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа. З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна. Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Саме тому заволодіння об`єктом нерухомого майна шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таке нерухоме майно чи ні.

В той же час дослідивши матеріали справи суд констатує, що вказані шість окремих будівель раніше (до того як стали окремими об`єктами нерухомого майна і їм було присвоєно нові поштові адреси та виготовлено на них технічні паспорти) - входили до складу цілісного майнового комплексу за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, котрий складався з майна згідно з переліком: 1. Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв.м; 2. Матеріальний склад літ."Б-1", загальна площа 498,1 кв.м; 3. Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв.м; 4. Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв.м; 5. Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв.м; 6. Прохідна літ. "З", загальна площа 21,6 кв.м; 7. Огорожа 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону; 8. Навіс опори металеві, покриття шифер; 9. Стелаж залізний.

Так, здійснивши аналіз наявних у матеріалах справи документів судом встановлено, що вказані шість окремих об`єктів нерухомого майна, зареєстрованих за ТОВ «Радивилівмолоко» за новими поштовими адресами, за своїми технічними характеристиками, площами, літерами та функціональним призначенням є тими самими об`єктами, які до проведення поділу входили до складу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21. Вказане серед іншого підтверджується висновком щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна №30-04-1/21 від 30.04.2021, дослідженого судом.

Таким чином, на момент проведення поділу та державної реєстрації шести окремих об`єктів за ТОВ «Радивилівмолоко» спірне майно фактично становило частину саме того цілісного майнового комплексу, щодо якого у подальшому судовим рішенням від 29.07.2024 було підтверджено (визнано) право власності за ФОП Ніколаєвим Давидом Борисовичем у розмірі 62,23 %.

В той же час суд виснує, що зміна поштових адрес, виготовлення нових технічних паспортів, присвоєння окремих реєстраційних номерів та внесення до Державного реєстру речових прав записів щодо шести самостійних об`єктів не свідчать про виникнення "нового" майна за своєю суттю. Мається на увазі, що поділ цілісного майнового комплексу на шість окремих об`єктів нерухомого майна, зміна їхніх поштових адрес, виготовлення нової технічної документації та державна реєстрація права власності на них за ТОВ «Радивилівмолоко» не змінюють факту їх попередньої належності до складу колишнього цілісного майнового комплексу за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21.

Цілісний (єдиний) майновий комплекс являє собою не випадковий набір окремих видів майна, а системну сукупність майна, що сформовано та використовується за призначенням. Власне термін "комплекс" (лат. complexus - зв`язок, сполучення) підкреслює єдність всього майна, яке сприймається як дещо цілісне.

Таке майно (комплекс майна) призначене для використання його в підприємницькій діяльності і становить собою окремий об`єкт цивільного обороту який має свої особливості. До складу цілісного майнового комплексу як об`єкта нерухомості входять складові, такий об`єкт визначається з позначенням його складових.

Нерухоме майно функціонує у натурально-речовій та вартісній формі. Фізичні характеристики об`єкта нерухомості включають, зокрема, місце розташування, форму, розміри, тобто визначають конкретні показники залежно від об`єкта нерухомості. Сукупність цих характеристик визначає індивідуальні ознаки об`єкту нерухомості, тобто ці ознаки характеризують та відрізняють різні об`єкти нерухомості, що дає змогу їх ідентифікувати.

Оскільки зазначені шість об`єктів за своїми технічними характеристиками, площею та функціональним призначенням відповідають майну, щодо якого судовим рішенням, що набрало законної сили (постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 5019/592/12(918/717/23)) визнано за ФОП Ніколаєвим Д.Б. право власності на 62,23 %, - поділ цілісного майнового комплексу на окремі об`єкти нерухомого майна та державна реєстрація права власності на них за ТОВ «Радивилівмолоко» не можуть самі по собі нівелювати визнане судом право власності ФОП Ніколаєва Д.Б.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду. Позивач за позовом про визнання права власності - це особа, яка вже є власником спірного майна, а відповідач - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або особа, що має до майна власний інтерес.

Пункти 150 та 152 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 вересня 2026 року у справі № 922/2484/24 (Провадження № 12-58гс25) містять правові висновки про те, що за змістом норми права у ст. 392 ЦК України судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Позов про визнання права власності у порядку статті 392 Цивільного кодексу України пред`являється на захист існуючого (наявного) права, що виникло в позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

У контексті спірних правовідносин суд звертає увагу сторін, що судове рішення (постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 5019/592/12(918/717/23), предметом спору у якій було питання визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, не є самостійною первісною підставою набуття ФОП Ніколаєвим Д.Б. права власності та саме по собі не породжує права власності у ФОП Ніколаєва Д.Б., а лише підтверджує наявне у ФОП Ніколаєва Д.Б. право власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу, набуте ним раніше на законних підставах. Тобто постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 5019/592/12(918/717/23) не є первинним правовстановлюючим документом, а є рішенням суду, котре підтверджує право власності.

Таким чином, суд виснує, що за наслідками набрання законної сили постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 5019/592/12(918/717/23) за ФОП Ніколаєвим Д.Б. підтверджено наявне право власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21. Водночас, зважаючи на те, що зазначений цілісний майновий комплекс було поділено на окремі об`єкти нерухомого майна, а саме: контору літ. «А-2» загальною площею 393,0 кв. м за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 23а; матеріальний склад літ. «Б-1» загальною площею 498,1 кв. м за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 23в; навіс для сільськогосподарських машин літ. «В-1» загальною площею 166,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 ; матеріальний склад № 3 літ. «Г-1» загальною площею 269,3 кв. м за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21д; матеріальний склад № 1 літ. «Д-1» загальною площею 367,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 ; прохідну літ. «З» загальною площею 21,6 кв. м за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21в, - суд зазначає, що вказана постанова опосередковує та є правовою підставою для підтвердження належності ФОП Ніколаєву Д.Б. права власності на відповідну частку нерухомого майна, яке до його поділу входило до складу зазначеного цілісного майнового комплексу.

Відповідно до положень статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація, не породжує виникнення права власності, а лиш тільки фіксує факт наявності відповідного права. Державна реєстрація права власності не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється.

Із урахуванням викладеного, суд зазначає, що реєстрація ТОВ «Радивилівмолоко» за собою 100 % права власності на шість окремих будівель котрі раніше (до того як стали окремими об`єктами нерухомого майна і їм було присвоєно нові поштові адреси та виготовлено технічні паспорти) входили до складу цілісного майнового комплексу за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, право власності на 62,23% на якого належить Фізичній особі-підприємцю Ніколаєву Давиду Борисовичу - не спростовує права власності ФОП Ніколаєва, визнаного судовим рішенням, яке набрало законної сили. Тобто державна реєстрація за ТОВ «Радивилівмолоко» 100 % права власності на шість окремих будівель не спростовує та не нівелює визнаного за ФОП Ніколаєвим Д.Б. права власності на 62,23 % частки з них.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що 62,23% цілісного майнового комплексу, і так само 62,23% від кожного з об`єктів майна не свідчить про еквівалент у спільній сумісній власності у розмірі 2/3. Арифметичний розрахунок свідчить про те, що 2/3 відповідає 66,66% від певної величини.

Щодо аргумента ТОВ "Радивилівмолоко" про те, що він правомірно набув у власність цілісний майновий комплекс за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21 на підставі чинного (не визнаного недійсним) договору купівлі-продажу з ПП "Даві Буд" від 14.07.2015, - суд враховує наступне.

14 липня 2015 року між ПП "Даві Буд" (продавець) та ТОВ "Радивилівмолоко" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу, відповідно до предмету якого продавець передав у власність, а покупець прийняв цілісний майновий комплекс; проте в подальшому постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі № 5019/592/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016, було визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Приватного підприємства "Кольортех" від 18.06.2015, оформлені протоколом № 01-06/15/К від 18.06.2015, визнано недійсним договір №19/06/15/К купівлі - продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні) від 19.06.2015, укладений між ПП "Кольортех" та ПП "Даві Буд". Внаслідок цього попередній етап внаслідок якого ТОВ "Радивилівмолоко" набуло право власності на увесь цілісний майновий комплекс (договір купівлі-продажу між ПП "Кольортех" та ПП "Даві Буд") був визнаний недійсним. В той же час сам факт визнання недійсними попереднього договору та результатів аукціону дійсно не означає автоматичного визнання недійсним договору від 14.07.2015. Однак судами при розгляді спору у справі № 5019/592/12 за позовом: фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до відповідача ПП "Кольортех" до відповідача ТОВ "Радивилівмолоко" про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу у межах справи про банкрутство ПП "Кольортех" - було встановлено, що на час вчинення правочину у червні 2015 року щодо переходу спірного об`єкта нерухомості від ПП "Кольортех" до ПП "Даві Буд" у ФОП Ніколаєва Д.Б. вже були наявні майнові права щодо даного об`єкта нерухомості. Суд охарактеризував ці майнові права як "права майбутнього власника".

Предметом спору у даній справі № 918/506/26, серед іншого, є витребування з чужого незаконного володіння майна, яке раніше становило єдиний цілісний майновий комплекс, однак у подальшому було поділене на окремі об`єкти нерухомості із присвоєнням нових адрес та реєстраційних номерів.

Із матеріалів справи встановлено, що за ТОВ «Радивилівмолоко» зареєстровано 100 % права власності на 6-ть із вказаних об`єктів нерухомого майна, в той час відсутні відомості про реєстрацію за ТОВ «Радивилівмолоко» огорожі 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону; Навіс опори металеві, покриття шифер; Стелаж залізний.

При цьому суд враховує, що з постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі №5019/592/12(918/717/23), за ФОП Ніколаєвим Давидом Борисовичем визнано право власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу, до складу якого прямо включено, зокрема: огорожу (30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону); навіс (опори металеві, покриття шифер); стелаж залізний. Отже, зазначене майно вже було предметом судового дослідження та отримало індивідуалізацію у судовому рішенні у справі №5019/592/12(918/717/23), яке набрало законної сили, та розглядалося судом як складова частина єдиного цілісного майнового комплексу. При цьому відсутність окремої державної реєстрації речових прав щодо вказаних об`єктів наразі сама по собі не свідчить про їх відсутність чи відсутність у них статусу майна.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що огорожа, навіс та стелаж функціонально пов`язані із основними будівлями поділеного комплексу (були розташовані на тій самій території м. Рівне, вул. Старицького, буд. 21), та фактично входять до складу майна особи, за якою зареєстровані основні об`єкти комплексу - ТОВ "Радивилівмолоко".

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що ТОВ «Радивилівмолоко» зареєструвало за собою 100 % права власності на шість об`єктів нерухомого майна, які раніше разом із огорожею 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону; навісом опори металеві, покриття шифер та стелажем залізним становили єдиний цілісний немайновий комплекс, 62,23% права власності на який належало Фізичній особі-підприємцю Ніколаєву Давиду Борисовичу.

При цьому поділ майнового комплексу на окремі об`єкти нерухомості, присвоєння їм нових поштових адрес та державна реєстрація права власності на них за іншою особою (ТОВ «Радивилівмолоко») самі по собі не спростовують підтвердженого та установленого судовим рішенням права власності позивача на 62,23% колишнього цілісного майнового комплексу.

Із матеріалів справи судом встановлено, що право власності Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича становить 62,23% у наступному майні:

- Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 23а;

- Матеріальний склад літ. "Б-1", загальна площа 498,1 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 23в;

- Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 236;

- Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21 д;

- Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21 г;

- Прохідна літ. "3", загальна площа 21,6 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21 в;

- Огорожа 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону;

- Навіс опори металеві, покриття шифер;

- Стелаж залізний.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації їх прав. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

Такої позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду, про що свідчить наведене в її постановах від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21.

Судом встановлено, що позивач прагне захистити своє порушене право власності шляхом витребування від незаконно володіючого майном невласника індивідуально визначеного майна.

Приписами ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України).

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння.

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Для застосування передбаченого статтею 387 ЦК України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, Верховний Суд зазначив, що предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння (п. 11.4).

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна (п. 11.5).

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна (п. 11.6).

Оскільки під час розгляду спору судом була встановлена реєстрація права власності на Контору літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 23а; Матеріальний склад літ. "Б-1", загальна площа 498,1 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 23в; Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 236; Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21 д; Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21 г; Прохідна літ. "3", загальна площа 21,6 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21 в за ТОВ «Радивилівмолоко», в той час коли з постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі №5019/592/12(918/717/23) вбачається що за ФОП Ніколаєвим Давидом Борисовичем визнано право власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу, до складу якого входило як означене майно, а також огорожа, навіс та стелаж котрі функціонально пов`язані із основними будівлями поділеного комплексу (були розташовані на тій самій території м. Рівне, вул. Старицького, буд. 21), то обраний позивачем спосіб захисту у формі заявлення віндикаційного позову про витребування спірних об`єктів нерухомого майна у належній частці 62,23 % на свою користь є обґрунтованим, законним, належним та ефективним.

Щодо доводів відповідача-1 про те, що подання цього позову є зловживанням процесуальними правами з боку ФОП Ніколаєва Давида Борисовича, оскільки воно спрямоване на створення штучних перешкод законному власнику, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України та статті 4 Господарського процесуального кодексу України, кожній особі гарантується право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, є невід`ємним елементом права на справедливий судовий розгляд (рішення у справі "Golder v. the United Kingdom").

Звернення до суду з позовом є легітимним інструментом правового захисту, який використовує особа, вважаючи свої права порушеними. Сама по собі незгода відповідача з аргументами позивача не є свідченням недобросовісності чи зловживання.

У даній справі позивач намагається захистити своє порушене право як законний власник, який не є володільцем майна, від особи, яка заволоділа останнім, шляхом повернення його з чужого незаконного володіння.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Щодо вчиненої відповідачем-1 у відзиві заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає наступне.

ТОВ Радивилівмолоко у відзиві від 14.06.2026 заявило про застосування позовної давності та просить відмовити в позові також із цієї підстави (частини 3, 4 статті 267 ЦК України). Перебіг строку звернення до суду з даним позовом розпочався, на переконання відповідача-1, коли позивачу стало відомо, або могло стати відомо про укладення між ПП Даві Буд та ТОВ Радивилівмолоко договору купівлі-продажу від 14.07.2015. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19 серпня 2015 року, в справі №5019/592/12 залучено Ніколаєва Давида Борисовича до участі у справі про банкрутство Приватного підприємства Кольортех. З того часу, позивач неодноразово приймав участь у судових засіданнях у межах справах про банкрутство та був ознайомлений з тим, що ТОВ Радивилівмолоко придбало майно 14 липня 2015 року. Саме на дату 29.08.2016 звертає увагу Верховний Суд у своїй постанові від 14.11.2024 в справі №5019/592/12, та саме з цього моменту можна вважати, що ФОП Ніколаєв Д.Б. дізнався про перебування спірного ЦМК у власності ТОВ Радивилівмолоко. Крім цього, право власності ТОВ Радивилівмолоко на окремі об`єкти майна зареєстровано у 2021 році, однак це не змінює факту того що позивачу було достеменно відомо щонайменше із 20216 року про реєстрацію ЦМК за ТОВ Радивилівмолоко.

Проте, суд вважає це твердження безпідставним з таких підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Водночас, перебіг позовної давності у даному спорі не може визначатися датою укладення договору купівлі-продажу від 14.07.2015 або датою, коли позивачу стало відомо про набуття ТОВ «Радивилівмолоко» спірного майна, оскільки визначальним у даному спорі є момент, коли позивач довідався або міг довідатися саме про порушення свого права та про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності у даному спорі розпочався з дня набрання законної сили постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі №5019/592/12(918/717/23), адже до того моменту право власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу за ФОП Ніколаєвим Давидом Борисовичем було оспорюваним та не визнавалося, зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю Радивилівмолоко. Із моменту набрання законної сили постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі №5019/592/12(918/717/23) ФОП Ніколаєв Давид Борисович отримав підтвердження свого права власності на спірне майно, однак не зміг його зареєструвати за собою, оскільки таке вже було зареєстроване за іншою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю Радивилівмолоко.

Таким чином, строк позовної давності у даному спорі про витребування майна з чужого незаконного володіння не сплинув.

Із урахуванням викладеного у сукупності суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги до ТОВ "Радивилівмолоко" про витребування із його незаконного володіння на користь Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича 62,23% колишнього цілісного майнового комплексу, що складається з: Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 23а; Матеріальний склад літ. "Б-1", загальна площа 498,1 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 23в; Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 236; Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21 д; Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21 г; Прохідна літ. "3", загальна площа 21,6 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21 в; Огорожа 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону; Навіс опори металеві, покриття шифер; Стелаж залізний.

Щодо позовних вимог до відповідача-2 Департамента цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, суд зазначає наступне.

Відповідач є обов`язковим учасником господарського процесу - його стороною. Основною ознакою сторін господарського процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Реєстраційний віндикаційний спір (пов`язаний із державної реєстрацією речового права на нерухоме майно) розглядається як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Належним відповідачем у справах за реєстраційними спорами має бути особа, право якої зареєстровано, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. У даному випадку належним відповідачем у пред`явлено позові є ТОВ "Радивилівмолоко".

Пред`явлення вимог до неналежного відповідача, яким є відповідач-2 Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, - є абсолютною та самостійною підставою для повної відмови в позові до вказаної особи, оскільки державний реєстратор не є стороною у спорі про право.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Тобто, у цивільному законодавстві під віндикаційним позовом слід розуміти вимогу про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Метою такого позову є повернення об`єкта права власності у володіння власника. Ознаками віндикаційного позову є: подається власником або титульним володільцем; стосовно індивідуально визначених речей; зміст позову становить вимога про повернення речі; річ перебуває у володінні іншої особи (відповідача); річ перебуває в чужому володінні незаконно.

Отже, саме задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33) та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49).

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича у частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно Олександри Репетухи № 83979797 від 26.03.2026 про відмову в проведенні реєстраційних дій. При цьому суд виходить із того, що державний реєстратор є лише виконавцем владних функцій. Згідно з рішенням державного реєстратора підставою для відмови в державній реєстрації права власності стало виявлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. За таких обставин, з урахуванням ненадання державному реєстратору документів, необхідних для усунення виявлених суперечностей та проведення реєстраційних дій, позивач не довів протиправності оскаржуваного рішення державного реєстратора, що є підставою для відмови в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункт 87) звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)). У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку у своїй постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Із урахуванням викладеного суд визнає неналежним способом захисту пред`явлення позивачем вимог про скасування рішень Державного реєстратора Гакало Олени Михайлівни, Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, Рівненська обл., про державну реєстрацію прав: № 58925591, № 58618394, № 58617694, № 58610901, № 58606052, № 58592913, тому що задоволення таких вимог не може привести до захисту порушеного речового права позивача, - права володіння спірним нерухомим майном.

Ефективним та достатнім способом захисту права, яке і реалізоване позивачем, є витребування спірного нерухомого майна у належній частці з чужого незаконного володіння, що є підставою для державної реєстрації права власності на спірне майно за позивачем. Іншими словами, інтерес позивача щодо відсутності в Державному реєстрі зареєстрованих за будь-якою іншою особою речових прав на частку на спірне нерухоме майно вже захищений за допомогою та в межах віндикаційного позову, пред`явленого до належного відповідача, - особи, яка є набувачем такого майна (ТОВ «Радивилівмолоко»).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

За частиною третьою статті 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (пункт 87)).

Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц, від 22.01.2025 у справі №446/478/19).

Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що коли право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)).

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).

Належним способом захисту права позивача у даному випадку є віндикаційний позов про витребування майна від відповідача-1.

Позовні вимоги про зобов`язання Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради зареєструвати права власності ОСОБА_2 на об`єкти нерухомого майна є також неналежними і суд також дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки згідно з пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем - ТОВ «Радивилівмолоко».

Державний реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо витребування нерухомого майна із чужого володіння незалежно від того, чи був цей реєстратор відповідачем у справі, а чи був залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи взагалі не був залучений.

Розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу майнового характеру за яку судовий збір становить 169 589 грн 55 коп. та за 8 вимог немайнового характеру 3 328 * 8 = 26 624 грн 00 коп. (а разом 196 213 грн 55 коп.)

21 липня 2026 року від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів оплати судового збору у розмірі 179 574 грн 00 коп. на виконання вимог ухвали від 28.04.2026 про відстрочення сплати судового збору.

До заяви позивача від 15.06.2026 додано оригінал квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 10 від 16.06.2026 у розмірі 16 640 грн 00 коп.

Судом встановлено, що заявником внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме 196 214 грн 00 коп. із належних 196 213 грн 55 коп.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, - суд дійшов висновку, що сума судового збору яка підлягає поверненню ФОП Ніколаєву Д.Б. з Державного бюджету України становить 00 грн 45 коп.

Відтак суд роз`яснює ФОП Ніколаєву Д.Б. про його можливість звернення до суду із письмовим клопотанням про повернення з Державного бюджету України 00 грн 45 коп. у зв`язку із сплатою судового збору із надлишком.

Також судом встановлено, що разом із позовною заявою Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем подано заяву про забезпечення позову, до якої долучено платіжну інструкцію на переказ готівки № ПН75 від 16.04.2025 на суму 1 664 грн 00 коп. Ухвалою від 20.04.2026 у задоволенні даної заяви Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича про забезпечення позову - відмовлено.

Крім цього, 25 травня 2026 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову, до якої Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем долучено квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 56271544 від 25.05.2026. Ухвалою від 27.05.2026 дану заяву про забезпечення позову від 25.05.2026 задоволено.

У зв`язку із тим, що позов Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" до відповідача-2 Департамента цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння, зобов`язання скасувати реєстраційні записи про право власності та про зобов`язання зареєструвати право власності суд задовольнив частково, судовий збір у розмірі 169 589 грн 55 коп. за подання позовної заяви та у розмірі 1 664 грн 00 коп. за подання заяви про забезпечення позову - покладається на відповідача-1 ТОВ "Радивилівмолоко".

У зв`язку із тим, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до відповідача-2 Департамента цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради - судовий збір на відповідача-2 у справі не покладається.

Решта судового збору у розмірі 26 624 грн 00 коп. у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог немайнового характеру та у розмірі 1 664 грн 00 коп. у зв`язку із відмовою у задоволенні заяви про забезпечення позову від 16.04.2026 - залишається за позивачем Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем.

Щодо клопотання Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Суд установив, що позивач просить стягнути з відповідачів-1 та - 2 витрати на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у розмірі 100 000 грн 00 коп.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 15 ГПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 20.01.2025 у справі № 910/12395/22, від 03.12.2024 у справі № 22/3448/23, від 24.09.2024 у справі № 910/13177/23.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Подібний висновок викладений у додаткових постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 910/299/24, від 27.02.2024 у справі № 910/743/23, 06.02.2024 у справі № 904/1270/22, від 30.04.2024 у справі № 922/1812/23.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, загальне правило розподілу судових витрат передбачене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте в ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Подібний висновок викладений у додаткових постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 910/299/24, від 21.05.2024 у справі № 918/775/23, від 27.02.2024 у справі № 910/743/23, від 04.07.2023 у справі № 924/295/22.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яку суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії чи бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони щодо розподілу витрат або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5 7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 913/50/22, від 09.04.2024 у справі № 910/11443/22, від 14.03.2024 у справі № 904/141/20.

Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати. Такі форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.07.2024 у справі № 910/11499/23, від 09.07.2024 у справі № 910/6143/23, від 04.06.2024 у справі № 913/50/22.

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постановах Верховного Суду від 02.07.2024 у справі № 910/2871/23, від 16.07.2024 у справі № 910/11499/23, від 16.04.2024 у справі № 922/1812/23, від 17.01.2024 у справі № 910/2158/23, від 06.06.2024 у справі № 911/248/21 (911/2367/22).

Судом встановлено, що до позовної заяви було долучено орієнтовний розрахунок судових витрат, серед яких вказано розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі - 100 000 грн 00 коп.

На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем надано копії наступних документів:

- угода № 7 про надання правової допомоги від 20.02.2026;

- платіжна інструкція № 2.539987579.1 від 20.02.2026 про оплату Ніколаєвим Давидом Борисовичем для Пузирка Олександра Олександровича 80 000 грн 00 коп.. із призначенням платежу "Сплата за консультаційні послуги, договір 7 від 20.02.2026. НІКОЛАЄВ Д. Б.".

- ордер серії ВК № 1226429 від 25.05.2026 на надання правничої допомоги Ніколаєву Давиду Борисовичу у господарському суді Рівненської області виданий адвокатом Пузирком Олександром Олександровичем на підставі Договору від 20.02.2026;

- акт виконаних робіт (до Угоди № 7 від 20.02.2026 про надання правової допомоги) від 25.09.2026, підписаний між Ніколаєвим Давидом Борисовичем та адвокатом Пузирком Олександром Олександровичем.

На підставі поданих документів суд установив, що 20.02.2026 між позивачем ФОП Ніколаєвим Давидом Борисовичем (клієнт) та адвокатом Пузирком Олександром Олександровичем (Виконавець) було укладено Угоду № 7 про надання правової допомоги, за змістом якої клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги, а саме представити інтереси Клієнта у в Господарському суді Рівненської області та Північно-західному апеляційному господарському суді у справі про витребування майна із незаконного володіння.

Відповідно до п. 1.2, вказаної Угоди адвокат зобов`язується надавати Клієнту такі види правової допомоги необхідні для виконання доручення, обумовленого в п. 1.1. Угоди:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування держави;

2) складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів цивільного позивача, відповідача, третьої особи цивільному процесі, а також захист інтересів Клієнта під час виконання судових рішень;

4) надання правової допомоги заявнику у цивільних справах окремого провадження;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні:

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними і юридичними особами.

Пунктом 3.2. Угоди визначено, що розрахунок між Сторонами проводиться на підставі Акту виконаних робіт, який складається після виконання певного етапу робіт або після виконання всього об`єму робіт або у формі попередньої оплати узгодженою між Сторонами.

Сума гонорару складає 100 000,00 грн. в кожній інстанції. (Пункт 3.3. Угоди)

Згідно з п. п. 4.2, 4.3 Угода вступає в силу з дня її підписання. Угода діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.

Суд встановив, що 25.09.2026 між клієнтом та адвокатом підписано акт наданих послуг, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги в період з 20.02.2026 по 08.09.2026, а саме:

1. Вивчення матеріалів справи та судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій в межах справи № 5019/592/12 про банкрутство Приватного підприємства «Кольортех», які стосуються майна банкрута, його відчуження, в тому числі спірного майна у справі № 918/506/26.

2. Аналіз судової практики з подібних питань.

3. Надав усні консультації щодо вироблення та узгодження правової позиції та тактики участі в судових засіданнях.

4. Підготовка письмових процесуальних документів: складання позовної заяви; складання заяви про забезпечення позову; заява про відстрочку сплати судового збору заява про заміну відповідачів належним відповідачем; складання позовної заяви в новій редакції; вивчення процесуальних документів відповідачів; підготовка заперечень на апеляційну скаргу відповідача щодо заходів забезпечення позову: участь у судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду, подання до Касаційного господарського суду заперечення на касаційну скаргу відповідача; збір та витребування доказів, шляхом подання адвокатських запитів, подання клопотань щодо приєднання доказів до матеріалів справи; представництво інтересів клієнта в Господарському суді Рівненської області.

Замовник прийняв вказані роботи по обсягу та якості.

Вартість робіт становить 100 000 грн. 00 коп., без ПДВ. Часткова оплата наданих правничих послуг 80 тис. грн.

Підписанням вище наведеного акта наданих послуг клієнт підтвердив факт отримання послуг з професійної правничої допомоги по Угоді № 7 від 20.02.2026. Жодних претензій щодо надання професійних правничих послуг адвокатом у Клієнта до Адвоката немає.

Матеріалами справи підтверджується, що при поданні позовної заяви було визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000 грн 00 коп. Ця ж сума у розмірі 100 000 грн 00 коп. згідно з Угодою № 7 від 20.02.2026 була визначена сторонами як гонорар, з яких оплачено 80 000 грн 00 коп.

При погодженому між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованому розмірі гонорару останній обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги, що виключає необхідність відображення інформації про понесені адвокатом витрати часу по кожному з видів робіт (наданих послуг) в детальному описі робіт (наданих послуг) чи іншому документі, що містить такий детальний опис. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 у справі №923/726/18).

Суд виснує, що обов`язок з відшкодування судових витрат (у тому числі на професійну правничу допомогу) за загальним правилом покладається на сторону, яка своїми неправомірними діями чи бездіяльністю зумовила виникнення спору та змусила іншого учасника звернутися до суду за захистом.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Відповідач-1 у справі скористався своїм процесуальним правом та подав до суду (у відзиві) заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечував усно у судовому засіданні з розгляду справи по суті.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

Суд враховує, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України (схожа правова позиція, викладена у додаткові постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №824/20/23).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Дослідивши матеріали справи, суд виснує, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу лише частково відповідає критеріям обґрунтованості, розумності та співмірності з ціною позову і складністю справи.

При цьому суд зазначає, що спір у справі № 918/506/26 пов`язаний із витребуванням майна з чужого незаконного володіння, а обставини, пов`язані зі спірними правовідносинами, частково встановлені в рішеннях інших судів, що зменшує складність цієї справи.

Суд уважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із ціною позову. Так, за пред`явленими (9-ма) позовними вимогами сума судового збору становить 196 213 грн 55 коп., тоді як витрати на професійну правничу допомогу заявлено в розмірі 100 000 грн 00 коп.

Також суд бере до уваги, що до акта приймання виконаних робіт від 25.09.2026 позивачем включено витрати на надання правничої допомоги, які не є необхідними та розумними для цілей розподілу судових витрат. Зокрема, йдеться про підготовку заяви про відстрочення сплати судового збору, складання позовної заяви до неналежних відповідачів та заяви про заміну неналежних відповідачів належним відповідачем. Вчинення зазначених процесуальних дій належить до прав позивача, частково стосуються узагалі інших відповідачів які в подальшому були замінені на належного, а тому відповідні витрати, з огляду на обставини цієї справи, не підлягають покладенню на відповідача, адже це було б несправедливо.

Процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідатиме процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 908/314/18, від 12.12.2024 у справі № 920/882/23(920/234/19), від 26.11.2024 у справі № 922/1792/24, від 19.11.2024 у справі № 873/103/24).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, не може становити для неї додатковий спосіб отримання доходу, а розмір таких витрат не має прямої залежності від того, чи є представник адвокатом «великої вітчизняної юридичної фірми», яка входить / не входить до 50 провідних юридичних фірм України. Аналогічні висновки викладені у додаткові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 у справі № 910/2546/22 (провадження № 12-43гс24).

Надавши оцінку усім доданим до матеріалів справи доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, зокрема, критеріям розумності, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат підлягає зменшенню

Виходячи з матеріалів справи суд вважає, що загальний розмір вартості послуг за професійну правничу допомогу може становити не більше 30 000,00 грн.

Відтак суд зменшує витрати на професійну правничу допомогу позивача зі 100 000 грн 00 коп до 30 000 грн 00 коп.

У даному випадку справедливим та співмірним є покладення цих зменшених витрат на професійну правничу допомогу на відповідача-1, вимоги до якого задоволені судом, пропорційно задоволеним вимогам.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Згідно з ст. ст. 126, 129 ГПК України - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином, 28 332 грн 05 коп. витрат на професійну правничу допомогу покладається на відповідача (пропорційно задоволеним позовним вимогам).

У задоволенні решти вимог про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу на суму 71 667 грн 95 коп. суд відмовляє з підстав, викладених вище.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" до відповідача-2 Департамента цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння, зобов`язання скасувати реєстраційні записи про право власності та про зобов`язання зареєструвати право власності задовольнити частково.

2. До відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" позов Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича задовольнити в частині витребування 62,23% частки майна із незаконного володіння.

3. Витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Радивилівмолоко» (вул. Старики, 58б, с. Крупець, Дубенський район, Рівненська область, 35541, код ЄДРПОУ 31259168) на користь Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 62,23% колишнього цілісного майнового комплексу, що складається з:

- Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 23а;

- Матеріальний склад літ. "Б-1", загальна площа 498,1 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 23в;

- Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 236;

- Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21 д;

- Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21 г;

- Прохідна літ. "3", загальна площа 21,6 кв.м, адреса: м. Рівне, вул. Старицького, 21 в;

- Огорожа 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону;

- Навіс опори металеві, покриття шифер;

- Стелаж залізний.

4. У решті позовних вимог Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" - відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до відповідача-2 Департамента цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради - відмовити.

6. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Радивилівмолоко» (вул. Старики, 58б, с. Крупець, Дубенський район, Рівненська область, 35541, код ЄДРПОУ 31259168) на користь Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 169 589 (сто шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 55 коп. судового збору за подання позовної заяви, 1 664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн 00 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову та 28 332 (двадцять вісім тисяч триста тридцять дві) грн 05 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

7. Решту судових втрат залишити за позивачем Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складене та підписане "15" жовтня 2026 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О.Пашкевич