Рішення № 140655366, 14.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 Справа № 917/1153/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", вул.Панянки, 65Б, м. Полтава, Полтавська область, 36022

до відповідача Полтавського обласного комунального підприємства "Аеропорт-Полтава", вул. Аеропорт Цивільної Авіації, м. Полтава, Полтавська область, 36028 (адреса для листування : вул. Київська, 2Є, с. Супрунівка, Полтавський район, Полтавська область)

про стягнення 731 807,72 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" просить суд стягнути з відповідача Полтавського обласного комунального підприємства "Аеропорт-Полтава" 731 807,72 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 05.06.2023 року між сторонами Договору № 23102322 про постачання електричної енергії споживачу, з яких : 728 301,43 грн основний борг за період з 01.01.2026 по 30.04.2026 та 3 506,29 грн 3% річних за період з 01.03.2025 по 30.04.2026.

Правовими підставами позову вказано, зокрема, ст. 525, 526, 530 625 Цивільного кодексу України.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог Позивач надав наступні докази в копіях (арк.с. 5-34) : Договір про постачання електричної енергії споживачу №23102322 з додатками, рахунки на оплату 3 процентів, згідно Договору №23102322, рахунки та акти купівлі-продажу електричної енергії згідно Договору №23102322, розрахунок заборгованості по Договору №23102322, угоду реструктуризації боргу, обсяги, надані АТ "Полтаваобленерго" за період січень-квітень 2026року, платіжні інструкції про часткову оплату боргу, Виписка з ЄДРПОУ відносно ТОВ "Полтаваенергозбут".

Відповідачем надано відзив на позовну заяву від 16.07.2026 №92 з пропозицією надання можливості укладення мирової угоди. Проти заборгованості за спожиту електричну енергію останній не заперечує. Зазначає, що підприємство має заборгованість не внаслідок односторонньої відмови від зобов`язань, а в силу непереборних обставин, які не залежать від волі підприємства.

22.07.2026 позивачем надано відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві. Зазначає, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності та виконання зобов`язань. Як передбачено ст. 617 Цивільного кодексу України фінансові труднощі або відсутність бюджетного фінансування не вважаються випадком чи непереборною силою. Не погоджується на укладення мирової угоди та відстрочення сплати заборгованості.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

10.06.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" до Полтавського обласного комунального підприємства "Аеропорт-Полтава" про стягнення 731 807,72 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 05.06.2023 року між сторонами Договору № 23102322 про постачання електричної енергії споживачу, з яких : 728 301,43 грн основний борг за період з 01.01.2026 по 30.04.2026 та 3 506,29 грн 3% річних за період з 01.03.2025 по 30.04.2026.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2026 справу № 917/1153/26 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 15.06.2026 позовну заяву залишив без руху, встанови строк та спосіб усунення виявлених недоліків.

19.06.2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 15.06.2026 року про залишення позовної заяви без руху (вх. № 8533), недоліки усунено в строк та спосіб, встановлений судом.

Суд ухвалою від 22.06.2026 постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановити сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

15.07.2026 від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначив, що в порушення п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява підписана представником позивача Жалій Л.В., проте остання не зазначила її адреси місця проживання, поштового індексу, РНОКПП або серію та номер паспорта, засоби зв`язку та інформацію про наявність або відсутність електронного кабінету.

На думку представника відповідача, означене вище є підставою для залишення позову без розгляду.

За змістом ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява №48778/99).

Україна як учасниця конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішенням ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі "Белле проти Франції"). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі "Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії"). У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Ураховуючи наведене, норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідну практику Європейського суду з прав людини, з метою уникнення надмірного формалізму при здійсненні права на справедливий суд, надані позивачем докази на підтвердження повноважень представника позивача на підписання позовної заяви та права звернення до суду з цим позовом судом визнаються достатніми, а тому клопотання представника відповідача не підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/1153/26 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

05.06.2023 року між ТОВ "Полтаваенергозбут" та ПОКП "Аеропорт-Полтава" укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №23102322 (далі Договір, арк.с. 8-12), по об`єктах зазначених у заяві-приєднання (аеропорт- нежитлові будівлі по вул. Київській,26 в с. Cупрунівка Полтавського району Полтавської області, ЕІС-коди точки розподілу 62Z4357722730408, 62Z4946043784672), на умовах Комерційної пропозиції №10 (Додаток №2 до договору), яка діє для споживачів, які надають послуги населенню з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення та фіксуються виключно з державного або місцевого бюджету при умові надання кошторисного розрахунку (плану використання) та бюджетних установ.

При цьому сторони узгодили, зокрема, таке :

- спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п.5.2 Договору);

- ціна електричної енергії зазначається постачальником у рахунках на оплату, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом є один місяць (п. 5.1 та п.5.5 Договору).

Згідно умов комерційної пропозиції №10 та п.5.7 Договору оплата електричної енергії здійснюється Споживачем за фактично спожиту електроенергію на підставі отриманого у Постачальника рахунку не пізніше 5 робочих днів з дня його отримання, але не пізніше 14:00 25 числа, на рахунок із спеціальним режимом використання, який зазначений у Договорі та/або розрахункових документах Постачальника. Датою здійснення оплати є дата надходження коштів на рахунок Постачальника.

Постачальник до 12-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, оформлює рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію разом з Актом купівлі-продажу електричної енергії, та в цей же строк надає його Споживачу. Якщо Споживач не повернув підписаний Акт купівлі-продажу Постачальнику протягом 5-ти робочих днів, або не надав повідомлення про розбіжність, такий Акт купівлі-продажу вважається погоджений сторонами.

Оплата рахунка за фактично спожиту електричну енергією має бути здійснена Споживачем протягом 5-ти робочих днів від дня його отримання.

У разі неотримання Споживачем рахунку у визначені цією комерційною пропозицією строки не з вини Постачальника, рахунок за фактично спожиту електричну енергію вважається отриманим Споживачем 12 числа місяця, на ступного за звітнім.

- зобов`язання споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно умовами цього Договору (п.7.2 Договору);

- у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та за прострочення виконання вказаного грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України (п. 5.8 Договору).

Рахунки за спожиту електричну енергію направлялися споживачу поштою, відповідно до Комерційної пропозиції №10, копії рахунків, актів купівлі-продажу, докази відправлення (поштові списки рекомендованих відправлень, квитанції) додані позивачем до позовної заяви.

12.01.2025 між ТОВ "Полтаваенергозбут" та ПОКП "Аеропорт-Полтава" укладено договір про реструктуризацію заборгованості на суму 108 263,17 грн.

Згідно п.1.2 Договору про реструктуризацію Боржник зобов`язався сплачувати заборгованість листопада 2025 в сумі 108 263,17 грн рівними частинами по 18 043,87 грн, починаючи з лютого по липень 2026 року.

За твердженнями позивача відповідач здійснював оплату згідно умов Договору про реструктуризацію, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій, однак поточні платежі не платив. Означена обставина відповідачем не спростована.

На початок розрахунку (січень 2026 року) вказана сума заборгованості відповідача у розмірі 258 081,44 грн, яка складається з суми 108 263,17 грн + 149 818,27 грн (нарахування за грудень 2025).

За даними позивача за спожиту у грудні 2025 електроенергію Відповідач здійснив оплату у січні в сумі 149 818,27 грн.

Обсяги надані помісячно оператором системи розподілу АТ "Полтаваобленерго" за період січень-квітень 2026 року, підписані за допомогою ЕЦП, наявні у матеріалах справи (арк.с. 65-68).

В порушення умов Договору Відповідач, відповідно умов Договору, оплату рахунків здійснював частково, внаслідок чого утворилась заборгованість за активну електричну енергію за період з 01.01.2026 року по 30.04.2026 року у розмірі 728 301,43 грн. Зазначена обставина Відповідачем не спростовується.

Вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини щодо постачання електричної енергії споживачам регулюються відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" і Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року (далі - ПРРЕЕ).

Згідно з п. 2 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносини між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, ПРРЕЕ.

Суд встановив, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який регулюється нормами §5 глави 54 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань відповідно до ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивач виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо постачання електричної енергії Відповідачу у січні - квітні 2026.

Строк виконання зобов`язань з оплати спожитої електричної енергії Відповідачем в силу приписів наведених норм права та узгоджених сторонами у Договорі строків є таким, що настав.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не оплатив отриману електричну енергію у встановлені строки, заборгованість останнього на час пред`явлення цього позову складає 728 301,43 грн. Ця обставина відповідачем не спростована.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, що підтверджують факт своєчасного виконання своїх зобов`язань за Договором, пред`явлення претензій щодо якості та кількості, неотримання електричної енергії.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 728 301,43 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, Відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 3 506,29 грн 3% річних за період з 01.03.2025 по 30.04.2026 за несвоєчасну оплату обумовлених договором платежів за активну електричну енергію.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних, не виявив завищення їх розміру з боку позивача та дійшов висновку про їх правомірність.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, Відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд встановив, що при зверненні до суду із цим позовом Позивач сплатив 8 781,69 грн судового збору за платіжною інструкцією №1236057 від 18.06.2026 (арке.с. 80). Факт надходження цього судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено відповідною випискою (арк.с. 81).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача у розмірі 8 781,69 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства "Аеропорт-Полтава" (вул. Аеропорт Цивільної Авіації, м. Полтава, Полтавська область, 36028, ЄДРПОУ 31441217) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (вул.Панянки, 65Б, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 42223804) заборгованість на суму 731 807,72 грн, із них :

- 728 301,43 грн - борг за спожиту активну електричну енергію за період з 01.01.2026 по 30.04.2026 (рахунок ТОВ "Полтаваенергозбут" зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_1 відкритий у філії ПОУ АТ "Ощадбанк", МФО 331467, ЄДРПОУ 42223804, призначення платежу «за спожиту електричну енергію згідно договору»);

- 3506,29 грн 3% річних за несвоєчасну оплату активної електричної енергії за період 01.03.2025р. по 30.04.2026р. (поточний рахунок ТОВ "Полтаваенергозбут" № НОМЕР_2 в АТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749, ЄДРПОУ 42223804, призначення платежу "штрафні санкції за несвоєчасну оплату обумовлених договором платежів за електричну енергію").

3. Стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства "Аеропорт-Полтава" (вул. Аеропорт Цивільної Авіації, м. Полтава, Полтавська область, 36028, ЄДРПОУ 31441217) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (вул.Панянки, 65Б, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 42223804, на р/р ТОВ "Полтаваенергозбут" № НОМЕР_2 в АТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749) витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 781,69 грн.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписано 14.10.2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик