Рішення № 140655354, 15.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 Справа № 917/1720/26

за позовною заявою Приватного підприємства «АВТОЛІДЕР» (36002, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Панаса Мирного, буд. 29А ЄДРПОУ 31879557)

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УБС КРС" (36007, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ ЗАВОДСЬКА, будинок 12 Б, кімната 203 ЄДРПОУ 40023809)

про стягнення 553822.8 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін: згідно протоколу

Приватне підприємство «АВТОЛІДЕР» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УБС КРС" згідно якого просить суд стягнути заборгованість за фактично надані та прийняті послуги перевезення (оренди спецтехніки з екіпажем) у розмірі 553 822,80 грн.

Ухвалою від 07.09.26 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі, запропонувати, зокрема, відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено позивачу та відповідачу до Електронного кабінету ЄСІТС.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету, є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Окрім того, суд зазначає, що ухвалу про відкриття провадження у справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень -www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.

Ухвалою від 29.09.2026р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 15.10.2026.

Представник позивача у судовому засіданні 15.10.2026 надав усні пояснення по суті спору, підтримав позов у повному обсязі.

Відповідач явку представників не забезпечив.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1720/26.

У судовому засіданні 15.10.2026 судом було з`ясовано обставини справи та досліджено докази. Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 15.10.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Позивачем у період з 30.10.2025 року по 11.05.2026 рік (включно) було надано відповідачу послуги перевезення автомобілем, що підтверджується підписаними сторонами у справі без зауважень актами надання послуг а саме: Акт наданих послуг № 493 від 30.10.2025 р. на суму 63 253,50 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 496 від 30.10.2025 р. на суму 90 066,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 497 від 30.10.2025 р. на суму 77 631,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 499 від 31.10.2025 р. на суму 35 484,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 502 від 03.11.2025 р. на суму 47 832,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 503 від 03.11.2025 р. на суму 30 057,30 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 504 від 03.11.2025 р. на суму 69 180,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 506 від 04.11.2025 р. на суму 7 318,80 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 511 від 05.11.2025 р. на суму 23 916,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 513 від 07.11.2025 р. на суму 7 062,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 514 від 07.11.2025 р. на суму 10 755,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 520 від 13.11.2025 р. на суму 25 119,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 532 від 28.11.2025 р. на суму 22 299,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 537 від 30.11.2025 р. на суму 43 440,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 539 від 30.11.2025 р. на суму 20 778,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 540 від 30.11.2025 р. на суму 23 736,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 543 від 01.12.2025 р. на суму 20 148,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 544 від 01.12.2025 р. на суму 16 836,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 548 від 03.12.2025 р. на суму 28 743,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 11 від 12.01.2026 р. на суму 97 287,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 60 від 16.02.2026 р. на суму 24 030,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 96 від 24.03.2026 р. на суму 83 772,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 138 від 08.05.2026 р. на суму 40 653,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 140 від 08.05.2026 р. на суму 36 789,90 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 141 від 11.05.2026 р. на суму 43 085,40 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 142 від 11.05.2026 р. на суму 53 565,60 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 143 від 11.05.2026 р. на суму 57 419,70 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 144 від 11.05.2026 р. на суму 53 565,60 грн. (з ПДВ).

Усі Акти надання послуг містять застереження: «Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання (надання послуг) не має». Акти підписані уповноваженими представниками ТОВ «УБС КРС» без зауважень чи застережень та скріплені печатками підприємств.

Єдиний письмовий договір, підписаний сторонами як окремий документ щодо вказаних господарських правовідносин про надання послуги перевезення автомобілем, між сторонами не укладався.

При цьому, відповідач при розгляді справи не заперечив факту надання йому позивачем послуг на вказаними вище актами.

Позивач вказує, що у період з 04.08.2026 р. по 13.08.2026 р. Відповідачем - ТОВ «УБС КРС» було здійснено часткову оплату вартості отриманих послуг на загальну суму 600 000,00 грн. із зарахуванням сплат у такому порядку:

04.08.2026 р. (платіж № 404) - 63 253,50 грн., зараховано в рахунок повного погашення суми боргу за Актом № 493 від 30.10.2025 р.;

04.08.2026 р. (платіж № 405) - 90 066,00 грн., зараховано в рахунок повного погашення суми боргу за Актом № 496 від 30.10.2025 р.;

04.08.2026 р. (платіж № 406) - 77 631,00 грн., зараховано в рахунок повного погашення суми боргу за Актом № 497 від 30.10.2025 р.;

04.08.2026 р. (платіж № 407) - 35 484,00 грн., зараховано в рахунок повного погашення суми боргу за Актом № 499 від 31.10.2025 р.;

04.08.2026 р. (платіж № 408) - 47 832,00 грн., зараховано в рахунок повного погашення суми боргу за Актом № 502 від 03.11.2025 р.;

04.08.2026 р. (платіж № 409) - 30 057,30 грн., зараховано в рахунок повного погашення суми боргу за Актом № 503 від 03.11.2025 р.;

04.08.2026 р. (платіж № 410) - 5 676,20 грн., зараховано в рахунок часткового погашення суми боргу за Актом № 504 від 03.11.2025 р. на суму 69 180,00 грн.

06.08.2026 р. (платіж № 412) - 50 000,00 грн., зараховано в рахунок часткового погашення суми боргу за Актом № 504 від 03.11.2025 р. на суму 69 180,00 грн. (з ПДВ).

13.08.2026 р. (платіж № 422) - 13 503,80 грн., зараховано в рахунок повного погашення суми боргу за Актом наданих послуг № 504 від 04.11.2025 р. на суму 69 180,00 грн. (з ПДВ).

13.08.2026 р. (платіж № 422) - 7 318,80 грн., зараховано в рахунок повного погашення суми боргу за Актом наданих послуг № 506 від 04.11.2025 р. на суму 7318,80 грн. (з ПДВ).

13.08.2026 р. (платіж № 423) - 23 916,00 грн., зараховано в рахунок повного погашення суми боргу за Актом наданих послуг № 511 від 05.11.2025 р. на суму 23 916,00 грн. (з ПДВ).

13.08.2026 р. (платіж № 424) - 7 062,00 грн., в рахунок повного погашення суми боргу за Актом наданих послуг № 513 від 07.11.2025 р. на суму 7 062,00 грн. (з ПДВ).

13.08.2026 р. (платіж № 425) - 10 755,00 грн., в рахунок повного погашення суми боргу за Актом наданих послуг № 514 від 07.11.2025 р. на суму 10 755,00 грн. (з ПДВ).

13.08.2026 р. (платіж № 426) - 25 119,00 грн., зараховано в рахунок повного погашення суми боргу за Актом наданих послуг № 520 від 13.11.2025 р. на суму 25 119,00 грн. (з ПДВ).

13.08.2026 р. (платіж № 427) - 22 299,00 грн., зараховано в рахунок повного погашення суми боргу за Актом наданих послуг № 532 від 28.11.2025 р. на суму 22 299,00 грн. (з ПДВ).

13.08.2026 р. (платіж № 428) - 43 440,00 грн., зараховано в рахунок повного погашення суми боргу за Актом наданих послуг № 537 від 30.11.2025 р. на суму 43 440,00 грн. (з ПДВ).

13.08.2026 р. (платіж № 429) - 20 778,00 грн., зараховано в рахунок повного погашення суми боргу за Актом наданих послуг № 539 від 30.11.2025 р. на суму 20 778,00 грн. (з ПДВ).

13.08.2026 р. (платіж № 430) - 23 736,00 грн., зараховано в рахунок повного погашення суми боргу за Актом наданих послуг № 540 від 30.11.2025 р. на суму 23 736,00 грн. (з ПДВ). (Сплачено повністю 13.08.2026 року)

13.08.2026 р. (платіж № 431) - 2072,40 грн., зараховано в рахунок часткового погашення суми боргу за Актом № 543 від 01.12.2025 р. на суму 20 148,00 грн.

З огляду на здійснені відповідачем оплати за даними позивача заборгованість за переліченими вище актами становить 553 822,80 грн. При цьому:

Акт наданих послуг № 493 від 30.10.2025 р. на суму 63 253,50 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 496 від 30.10.2025 р. на суму 90 066,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 497 від 30.10.2025 р. на суму 77 631,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 499 від 31.10.2025 р. на суму 35 484,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 502 від 03.11.2025 р. на суму 47 832,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 503 від 03.11.2025 р. на суму 30 057,30 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 504 від 03.11.2025 р. на суму 69 180,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 506 від 04.11.2025 р. на суму 7 318,80 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 511 від 05.11.2025 р. на суму 23 916,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 513 від 07.11.2025 р. на суму 7 062,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 514 від 07.11.2025 р. на суму 10 755,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 520 від 13.11.2025 р. на суму 25 119,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 532 від 28.11.2025 р. на суму 22 299,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 537 від 30.11.2025 р. на суму 43 440,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 539 від 30.11.2025 р. на суму 20 778,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 540 від 30.11.2025 р. на суму 23 736,00 грн. (з ПДВ) сплачені повністю,

Акт наданих послуг № 543 від 01.12.2025 р. на суму 20 148,00 грн. (з ПДВ) сплачено частково 13.08.2026 року на суму 2072,40 грн.

Акт наданих послуг № 544 від 01.12.2025 р. на суму 16 836,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 548 від 03.12.2025 р. на суму 28 743,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 11 від 12.01.2026 р. на суму 97 287,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 60 від 16.02.2026 р. на суму 24 030,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 96 від 24.03.2026 р. на суму 83 772,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 138 від 08.05.2026 р. на суму 40 653,00 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 140 від 08.05.2026 р. на суму 36 789,90 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 141 від 11.05.2026 р. на суму 43 085,40 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 142 від 11.05.2026 р. на суму 53 565,60 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 143 від 11.05.2026 р. на суму 57 419,70 грн. (з ПДВ), Акт наданих послуг № 144 від 11.05.2026 р. на суму 53 565,60 грн. (з ПДВ) не оплачені.

Відповідач при розгляді справи не повідомляв про неврахування чи неправильне зарахування позивачем здійснених ним оплат.

Позивач вказує, що оскільки строк оплати наданих послуг письмово встановлений не був, Позивач 05.08.2026 року направив Претензію відповідно до яких відповідачу було надано строк 7 днів на сплату боргу з моменту отримання претензій.

Відповідач отримав Претензію 11.08.2026 року у зв"язку із чим позивачем визначена кінцева дата оплати за актами та послуги, що надані у період з 30.10.2025 року по 11.05.2026 рік (включно) на суму 553822,80 грн., шляхом додавання 7 календарних днів з дати її отримання, тобто строк зобов`язання настав 19.08.2026 року.

Відповідач при розгляді справи не спростовував факт наявності заборгованості у вказаному розмірі за визначеними актами. Доказів, які б спростовували розмір зазначених сум, суду не подано.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за фактично надані та прийняті послуги перевезення у розмірі 553 822,80 грн.

При цьому позивач у позові пояснив, що станом на 24.08.2026 року взаєморозрахунки сторін відображені в Акті звірки взаєморозрахунків від 25.08.2026 року за період 30.10.2025 - 25.08.2026. Згідно з Актом звірки кінцеве сальдо заборгованості на користь ПП «АВТОЛІДЕР» становить 631 822,80 грн., що включає заборгованість за Актом наданих послуг № 237 від 06.08.2026 р. на суму 34 536,00 грн. (з ПДВ), та Актом наданих послуг № 238 від 06.08.2026 р. на суму 43 464,00 грн. Позивач заявив до стягнення саме 553 822,80 грн. заборгованості, оскільки стосовно заборгованості за Актом наданих послуг № 237 від 06.08.2026 р. на суму 34 536,00 грн. (з ПДВ), та Актом наданих послуг № 238 від 06.08.2026 р. на суму 43 464,00 грн. (з ПДВ) строк оплати послуг не настав.

Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.

Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами частин першої та другої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частинами першою та другою статті 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини другої статті 218 Цивільного кодексу України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Як встановлено судом, позивачем у період з 30.10.2025 року по 11.05.2026 рік (включно) було надано відповідачу послуги перевезення автомобілем, що підтверджується підписаними сторонами у справі без зауважень актами надання послуг. При цьому, єдиний письмовий договір, підписаний сторонами як окремий документ щодо вказаних господарських правовідносин про надання послуги перевезення автомобілем, між сторонами не укладався.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець зобов`язується надати послугу, а замовник оплатити її.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо послуга є платною, замовник зобов`язаний оплатити її у розмірі, строки та порядку, встановлених договором або законом.

Виходячи з наведеного позитивно-правового регулювання судом встановлено, що сторонами у справі укладено у спрощений спосіб договори про надання послуги перевезення автомобілем, які були виконані позивачем належним чином.

В свою чергу, відповідач не виконав визначене статтею 903 Цивільного кодексу України зобов`язання з оплати отриманих послуг.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У даному випадку сторонами у справі не визначено строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання.

Відповідно, такий строк має розпочатись від дня пред`явлення відповідної вимоги позивачем на підставі частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Позивач 05.08.2026 року направив Претензію відповідно до яких відповідачу було надано строк 7 днів на сплату боргу з моменту отримання претензії. Відповідач отримав Претензію 11.08.2026 року.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат позивача.

За приписами статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення 553 822,80 грн, при цьому сплатив 8 307,34 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 469 від 26.08.2026. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Позовна заява подана позивачем в електронній формі. Виходячи із ціни позову з врахуванням подання позивачем позову в електронній формі позивач мав сплатити 6645,87 грн.

Суд здійснює розподіл судових витрат по сплаті судового збору, виходячи з розміру 6645,87 грн (необхідний розмір судового збору для звернення до суду у даному випадку).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на розмір задоволених позовних вимог, частина витрат по сплаті судового збору, що покладається на відповідача, становить 6645,87 грн.

Крім того, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Згідно з частинами 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд враховує, що позивач у позові вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс у зв`язку із розглядом справи і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає: 30000 грн. 00 коп. витрати на правничу допомогу, 8 307 грн. 34 коп. витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси Позивача представляє Адвокатське бюро «Романа Недошитка» в особі адвоката Недошитка Романа Юрійовича на підставі Договору про надання правничої допомоги № 03.08.26 від 03 серпня 2026р. Розмір витрат на правничу допомогу становить 30 000,00 грн., що включає правовий аналіз документів, формування правової позиції, опрацювання практики ВС, підготовку позову та представництво в суді.

Між тим в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19/

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126,129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

В пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України, має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці, як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У даному випадку суд, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, при вирішенні питання щодо відшкодування витрат позивача на правничу допомогу за наслідком розгляду позову у даній справі в розмірі 30000,00 грн., керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку не покладати на відповідача всі витрати позивача на надані послуги за договором про надання правової (правничої) допомоги.

Вирішуючи питання щодо того, який розмір витрат позивача на правничу допомогу може вважатись обґрунтованим та пропорційним до предмета спору за позовом у цій справі, суд враховує, що дана справа не є складною, позов не потребув складної аналітичної діяльності адвоката, тому з урахуванням критеріїв обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вважає, що обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу за наслідком розгляду позову у даній справі є саме 8 000,00 грн, що може вважатись розумним та співмірним у заявленому спорі. Наразі судом враховано, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Також суд зауважує, що спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Таким чином, враховуючи те, що рішення суду за позовом відбулось на користь позивача, відповідно витрати на правову допомогу, понесені ним за наслідком розгляду позову у даній справі, підлягають відшкодуванню відповідачем згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України в розмірі 8 000,00 грн.

Суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини позивача з адвокатом за укладеним договором, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УБС КРС" (36007, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ ЗАВОДСЬКА, будинок 12 Б, кімната 203 ЄДРПОУ 40023809) на користь Приватного підприємства «АВТОЛІДЕР» (36002, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Панаса Мирного, буд. 29А ЄДРПОУ 31879557) 553822,80 грн. заборгованості, 6645,87 грн. витрат по сплаті судового збору, 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.10.26 р.

Суддя Киричук О.А.