Рішення № 140655068, 16.10.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 2/484/4687/26

Справа: 484/6625/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Коваленко Н.А.,

секретар судового засідання - Голубкова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 20090,40 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 17.09.2019 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 укладено договір № 240615627 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV36RR7. Відповідно до п. 1.1. договору, Кредитодавець зобов`язується надати позичальникові Кредит на суму 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом.

Представник позивача зазначає, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти в сумі 7000,00 грн шляхом перерахування через банк-провайдер. Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №103317789 від 11.10.2019 року становить 21684,00 грн., та складається з: 6500,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 11642,80 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом та 3541,20 - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

28.11.2018 ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" уклали договір факторингу № 28/1118-01, згодом ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" уклали додаткову угоду № 19 від 28.11.2019, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2020.

05.08.2020 між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" укладено договір факторингу №05/0820-01.

05.06.2025 між ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінансова компанія "ЕЙС" укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Відповідно до акту прийому - передачі реєстру боржників б/н від 05.06.2025 за договором факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025, позивачу перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 20090,00 грн, яка складається з: 7000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 13090,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

У зв`язку із викладеним позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" заборгованості за кредитним договором № 240615627 від 17.09.2019 в розмірі 20090,00 грн та понесених судових витрат по сплаті судового збору - 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу - 7000,00 грн.

Ухвалою від 18.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів.

Надіслано сторонам копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в цивільній справі.

06.10.2026 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, за яким в зв`язку з відсутністю доказів, які б підтверджували правомірність переходу права вимоги за його договором до ТОВ «ФК «ЕЙС»; суперечливим розрахунком, який не відображає реальних фінансових операцій за рахунком; враховуючи сплив строку позовної давності звернення до суду із заявленими позивними вимогами, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

07.10.2026 на адресу суду від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив з обґрунтуванням підстав позову.

Сторони в судове засідання не прибули, матеріали справи містять відповідні клопотання про розгляд справи в їх відсутність.

Враховуючи, що в справі є достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, надав до суду відзив на позов, представник позивача не заперечує проти ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів та надав до суду відповідь на відзив, суд ухвалив розглядати справу у відсутність сторін по справі за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні 15.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 16.10.2026.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та давши їм належну оцінку суд дійшов до наступного висновку.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї етапі. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Згідно з вимогами ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 17.09.2019 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 укладено договір № 240615627 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV36RR7.

Відповідно до п.1.1. договору, Кредитодавець зобов`язується надати позичальникові Кредит на загальну суму 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правил надання грошових коштів у позику.

Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 7000,00 шляхом перерахування через банк провайдер.

В порушення умов договору боржник зобов`язання за вказаною угодою належним чином не виконав, не надав своєчасно та в повному обсязі грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками.

28.11.2018 ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" уклали договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір факторингу 1), згодом ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" уклали додаткову угоду № 27 від 31.12.2021 року, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої" особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 108 від 17.11.2020, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (далі - Договір факторингу 2).

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 5 від 16.04.2021 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

03.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е (далі - Договір факторингу 3) відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФlНАНС» до позивача Прав Вимоги Заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 05.06.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20090,00 грн.

При цьому, право вимоги по Кредитному договору відступлено первісним кредитором на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги (Реєстрів Боржників/Акту прийому-передачі Реєстру Боржників), які оформлені належним чином та саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення Кредитного договору.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.

Згідно з умовами Кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором.

Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 " ... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в Кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до наданого суду розрахунку, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 20090,00 грн, яка складається з: 7000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 13090,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 не оспорював факту укладення кредитного договору, а також отримання грошових коштів від первісного кредитора в сумі 7000,00 гривень.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості в строки, передбачені умовами кредитного договору, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором № 240615627 в розмірі 20090,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд погоджується із розрахунком заборгованості, який долучено позивачем до позову. Наданий позивачем розрахунок заборгованості, як належний, допустимий і достовірний доказ, відповідачем спростований не був. Сторона відповідача не надала суду контррозрахунок суми заборгованості, а відтак відсутні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану товариством суму заборгованості.

Стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, щодо строків позовної давності, суд дійшов наступних висновків.

Главою 19 ЦК України встановлено строки, протягом яких особа має право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а тобто позовну давність.

Згідно з статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Порядок обчислення позовної давності визначено статтею 261 ЦК України, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями) у період з 12 березня 2020 року по 22 травня 2020 року встановлений карантин на всій території України. Постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, від 22 липня 2020 року №641, від 09 грудня 2020 року №1236 встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 карантин продовжений на всій території України з 22 травня 2020 року по 30 червня 2023 року.

30.03.2020 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ (далі за текстом - «Закон №540-ІХ»).

Відповідно до Закону №540-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.12 в наступній редакції: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; та від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 до 31.08.2020 в Україні запроваджено карантин, та введено в дію відповідні карантинні обмеження.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

15.03.2022 прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ (далі за текстом - «Закон №2120-ІХ»).

В подальшому, відповідними указами Президента України строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався та режим воєнного стану в Україні діє до теперішнього часу.

Відповідно до Закону №2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.19 в наступній редакції: «19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

В подальшому 08.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» №3450-ІХ (далі за текстом - «Закон №3450-ІХ»).

Згідно з Законом №3450-ІХ пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Отже, згідно з п.19. розділу «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тобто, спершу перебіг позовної давності зупинено у зв`язку із запровадженням карантину, а опісля з 24.02.2022 і до 04.09.2025, перебіг строку позовної давності зупинено у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні.

04.09.2025 набрав чинності Закон України №4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025, норми якого виключають пункт 19 з розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

З аналізу вищенаведених норм, строк позовної давності у даній справі не пропущений, тому не підлягають до застосування наслідки спливу такого строку.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Із положень ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн суду надано копії: договору про надання правничої допомоги від 20.01.2026 № 20/01/26-01 та додаткової угоди №25771109236 від 19.06.2026 до нього, які було укладено між адвокатом Тимошенко О.О. та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС", акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору №20/01/26-01 від 20.01.2026.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Суд, ураховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, приходить до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 4000 грн.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що позовні вимоги судом задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового в сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268, 278-279 ЦПК України,

ухвалив:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором№ 240615627 від 17.09.2019 в розмірі 20090 (двадцять тисяч дев`яносто) грн 00 коп., яка складається з: 7000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 13090,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн, а всього 6662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Решту витрат на правничу допомогу залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС".

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Відомості про сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", код ЄДРПОУ 42986956, адреса: вул. Поправки Юрія, буд. 6, кабінет 13, м. Київ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду складено та підписано 16.10.2026.

Суддя Н. А. Коваленко