Рішення № 140654766, 16.10.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5689/26

Провадження № 2/487/3662/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16.10.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Карташевої Т. А.,

за участю секретаря судового засідання Самедової Р. Ш.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2566546 від 09.06.2020 у розмірі 42250 грн; вирішити питання щодо розподілу судових витрат, стягнувши з відповідачки на користь позивача 2662,40 грн сплачений судовий збір, 8000 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтований тим, що 09.06.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит № 2566546, відповідно до умов якого відповідачка отримала споживчий кредит в сумі 10 000 грн з обов`язком сплати процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами договору. Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши ОСОБА_2 кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору на споживчі цілі.

Відповідачка умови договору не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 42 250 грн, яка складається з: 10 000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 31 250 грн прострочена заборгованість за відсотками, 1000 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

10.12.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 55-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за кредитним договором № 2566546 від 09.06.2020, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 .

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника, становить 42 250 грн, яка складається з: 10 000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 31 250 грн прострочена заборгованість за відсотками, 1000 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Ухвалою суду від 30.07.2026 відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

10.08.2026 відповідачка через підсистему «Електронний суд» подала заяву, якою повідомила суд про зміну особистий даних прізвища з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , яке було змінено у зв`язку з реєстрацією шлюбу 06.05.2026 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ).

Цього ж дня відповідачка також подала заяву про застосування строку позовної давності, в якій заперечуючи проти позовних вимог, просила застосувати строк позовної давності до позовних вимог ТОВ «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2566546 від 09.06.2026; відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредит-Капітал». У вказаній заяві відповідачка зазначає, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки останній платіж за кредитним договором було здійснено у 2020 році, після цієї дати жодних операцій, які б свідчили про визнання боргу або переривання строку позовної давності, вона не вчиняла. А тому, на думку відповідачки, позивачем порушено встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності, з урахуванням того, що право вимоги у позивача виникло у 2020 році, проте він звернувся до суду з позовом лише у липні 2026 році, тобто зі значним пропуском строку позовної давності.

21.09.2026 представником позивача подано заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, де зазначено, що позивачем строк позовної давності не пропущено з таких підстав.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який набув чинності 02.04.2020, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин, який послідовно продовжувався до 31.06.2023 року.

Крім того, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (дата набрання чинності цього пункту 17.03.2022 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так, мораторій на перебіг позовної давності в Україні, що діяв під час воєнного стану, було скасовано Законом № 4434-IX, який набув чинності 4 вересня 2025 року, відновлено звичайний порядок обчислення строків звернення до суду, дозволивши знову захищати права, що було важливо для громадян та бізнесу, особливо щодо стягнення боргів.

А тому, строк позовної давності почав відлік зі скасуванням мораторію, тобто з 04.09.2025.

Представник позивача в судовому засіданні не був присутнім, подав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася без повідомлення причин.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У пунктах 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

Ураховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов`язання сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Судом встановлено, що 09.06.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2566546. Договір відповідачкою підписано одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до положень п. 1.1 договору позикодавець зобов`язується на умовах, визначених договором, на строк, визначений п. 1. 3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1. 2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1. 4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначенні договором.

Сума кредиту становить 10000 грн (п. 1. 2 договору).

Згідно з п. 1. 3 договору кредит надається строком на 10 днів з 09.06.2020. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 19.06.2020 (п. 1. 4 договору).

Пунктом 1. 5 договору визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, яка складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат за кредитом складає 12 250,00 грн.

Комісія за надання кредиту 1000 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми одноразово ( п. 1.5.1 договору).

Пунктом 1. 5. 2. договору визначено розмір процентів за користування кредитом та порядок їх сплати. Проценти за користування кредитом 1250 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за договором фіксована.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом ( п. 1. 6 договору).

Сторонами також підписано графік платежів, який є додаток 1 до договору. Так, вказаним графіком визначено загальну вартість кредиту, розмір платежу, проценти на користування кредитом, комісія.

Позивач свої зобов`язання виконав, надавши відповідачці кредит на суму 10 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням 21143683 від 09.06.2020.

В подальшому, 10.12.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 55-МЛ, відповідно до умов якого кредитор передає новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 55-МЛ, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 2566546.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором вбачається, що розмір заборгованості за договором № 2566546 від 09.06.2020 складає 42 250 грн, з них: 10 000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 31 250 грн прострочена заборгованість за відсотками, 1000 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Відповідачка заперечень щодо існування заборгованості та її розміру, свого розрахунку не подала.

Не є також слушними доводи відповідачки про пропуск позивачем строку позовної давності з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (з 12.03.2020 до 30.06.2023) та воєнного стану (з 24.02.2022 до 04.09.2025), строки, визначені ст. 257 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії карантину та воєнного стану.

Отже, обчислення встановленого трирічного строку позовної давності відбулося з 04.09.2025 з набранням чинності Закону України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Оскільки право вимоги у позивача виникло у період дії карантину, та в подальшому на період дії воєнного стану (до 04.09.2025), у які строк позовної давності не застосовувався, а позивач звернувся до суду з позовом у липні 2026 року, суд вважає, що у даному випадку позивач звернувся до суду з позовом у межах строку, визначеного ст. 257 ЦК України.

Отже, суд вважає, що позов необхідно задовольнити, стягнувши з відповідачки на користь позивача нараховану заборгованість за кредитним договором.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при зверненні до суду з позовною заявою ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило 2 662,40 грн судового збору, а оскільки позовні вимоги задовольняються, з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, у вказаній сумі.

За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 137 ЦПК України).

Позивач просив стягнути з відповідачки 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження вказаних витрат позивачем надані договір про надання правничої допомоги від 01.07.2025, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Апологет», акт № Д/25660 від 14.04.2026 надання послуг (правової (правничої) допомоги), детальний опис наданих послуг до акту № Д/25660 від 14.04.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, складений 14.04.2026.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22 вказав, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Відповідачка про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не заявляла.

Отже, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2-5, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2566546 від 09.06.2020 в сумі 42 250 грн, яка складається з: 10 000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 31 250 грн прострочена заборгованість за відсотками, 1000 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, що складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн, а всього 10 662,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Ємаль-Стоцького, 1, 28 корпус, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Т. А. Карташева