Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 487/6063/26
Провадження № 2/487/3800/26
РІШЕННЯ
Іменем України
16.10.2026 м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Карташевої Т. А.,
за участю секретаря судового засідання Самедової Р. Ш.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальність «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2026 року ТОВ «Новий колектор» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 100456208 від 19.06.2025 в розмірі 36681,65 грн; стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.06.2025 між відповідачем та ТОВ «Мілоан» укладено кредитний договір № 100456208, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 17 000 грн на таких умовах: строк, на який надається кредит 360 днів, остаточний термін (дата) повернення кредиту, спати комісії та процентів за користування кредитом (на умовах дотримання графіку платежів): 14.06.2026. Загальні витрати позичальника за кредитом складають 55 102,30 грн, денна процентна ставка 0,90 %. Умовами договору також передбачена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування): 27 676,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановленні графіком платежів, який є додатком № 1 до договору. Кредитор свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредит в сумі 17 000 грн, проте відповідач не виконав умови договору, у зв`язку з чим станом на 27.07.2026 утворилася заборгованість у розмірі 36 681,65 грн, яка складається з 16728 грн заборгованість за тілом кредиту, 7405,65 грн заборгованість за відсотками, 7548,00 грн заборгованість за комісіями, штраф 5000 грн.
26.06.2026 між ТОВ «Новий колектор» та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу № МТ-260626-1, відповідно до якого від первісного кредитора до ТОВ «Новий колектор» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Ухвалою суду від 06.08.2026 відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, ухваливши заочне рішення.
Відповідач в судовому засіданні не був присутнім, подав заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти позовних вимог не заперечував.
За таких обставин, суд вважає можливим ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1-3 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Між сторонами склалися правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У пунктах 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 19.06.2025 між відповідачем та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит № 100456208. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 932370. Крім того, сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, а також графік платежів, який є додатком 1 до договору.
Відповідно до умов вказаних документів, ТОВ "Мілоан" надає відповідачу кредит на таких умовах: сума кредиту 17000 грн, строк надання кредиту 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 19.06.2025 (дата надання кредиту), строк, на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів, остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів) 14.06.2026 (дата остаточного погашення заборгованості), загальні витрати позичальника за кредитом складають 55 102,30 грн, денна процентна ставка складає 0,90 %, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 71 102,30 грн, комісія за обслуговування кредитом складає 27 676,00 грн, що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком 1 до договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 3,64 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом, проценти за стандартною процентною ставкою 180,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначенні графіком платежів.
26.06.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий колектор» укладено договір факторингу № МТ-260626-1, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Новий колектор» права вимоги, зазначені в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № МТ-260626-1, ТОВ «Новий колектор» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100456208.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, відповідно до реєстру боржників за укладеним кредитним договором між боржником та ТОВ «Мілоан», позивач набув право грошової вимоги за кредитним договором № 100456208.
Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення відповідач своє зобов`язання виконував не в повному обсязі, частково сплачуючи нараховані відповідно до умов договору обов`язкові платежі, у зв`язку з чим утворила заборгованість, яка станом на 27.07.2026 становить 36 681,65 грн, яка складається з 16 728 грн заборгованість за тілом кредиту, 7 405,65 грн заборгованість за відсотками, 7 548,00 грн заборгованість за комісіями, штраф 5 000 грн.
Суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості за комісією та штрафом з таких підстав.
Так, згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, оскільки штраф за кредитним договором № 100456208 нарахований у період дії в Україні воєнного стану, ОСОБА_1 звільняється від обов`язку його сплати на користь ТОВ «Новий колектор».
Щодо вимоги про стягнення комісії суд зазначає таке.
Пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачено комісію за обслуговування кредиту в загальному розмірі 27676 грн, яка нараховується за ставкою 7,4 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, крім останнього.
За умовами договору ця комісія є винагородою за: розміщення в особистому кабінеті інформації про розмір та складові заборгованості; розрахунок поточного платежу і суми повного погашення; оновлення графіка платежів; забезпечення можливості здійснення платежів; надсилання повідомлень та нагадувань; інформування про зарахування платежів; консультування позичальника.
Водночас договором не визначено, яка саме частина комісії сплачується за кожний конкретний вид послуг. У договорі відсутні окремі тарифи на наведені дії, не встановлено залежності розміру комісії від виду, кількості або фактичного обсягу наданих послуг.
Розмір комісії становить фіксовані 1258 грн за кожний розрахунковий період та нараховується незалежно від того, чи звертався позичальник за відповідними послугами та чи були вони йому фактично надані.
Доказів фактичного надання ОСОБА_1 конкретних додаткових або супутніх послуг, які мали самостійне економічне значення та не охоплювалися обов`язками кредитодавця за кредитним договором, позивач не подав.
За частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов`язаний на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляти йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір сплаченої суми кредиту, виписку з рахунку щодо погашення заборгованості та іншу інформацію, надання якої передбачено законом.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, установленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що кредитодавець має право встановлювати плату за додаткові та супутні послуги, однак інформація про стан кредитної заборгованості на вимогу споживача один раз на місяць повинна надаватися безоплатно. Умова договору щодо оплатності такої інформації є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року у постанові в справі № 204/224/21 вказала, що якщо кредитним договором не визначено та кредитором не доведено наявності конкретних додаткових і супутніх послуг, пов`язаних із наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, умова щодо сплати комісії за обслуговування кредиту є нікчемною.
Подібний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у постанові в справі № 727/5461/23, у якій наголошено, що нікчемна умова договору не створює юридичних наслідків від моменту укладення договору, а сплачені на її виконання кошти мають бути враховані під час визначення дійсного розміру заборгованості.
Суд враховує, що на час укладення спірного договору закон допускав включення комісій кредитодавця до загальних витрат за споживчим кредитом. Проте це не надає кредитодавцю права встановлювати плату за дії, які становлять звичайне виконання кредитного договору або повинні здійснюватися безоплатно, без визначення самостійного змісту і вартості кожної додаткової послуги.
Передбачена договором комісія фактично залежить лише від існування кредитної заборгованості та тривалості кредитування. Вона не пов`язана з обсягом фактично наданих відповідачу додаткових послуг.
При цьому основна частина зазначених у договорі дій полягає в обліку заборгованості, забезпеченні можливості її погашення та інформуванні позичальника, тобто стосується виконання кредитодавцем самого кредитного договору.
Усі наведені дії об`єднані в єдину неподільну комісію. Вартість можливих платних послуг не відокремлена від вартості дій, які кредитодавець повинен здійснювати безоплатно. Суд не вправі самостійно встановлювати ціну окремих послуг замість сторін договору.За таких обставин суд дійшов висновку, що комісія за обслуговування кредиту є завуальованою додатковою платою за кредит, а не платою за конкретні самостійні додаткові чи супутні послуги.
Отже, нарахована за весь строк кредитування комісія за обслуговування в розмірі 27676 грн не підлягає врахуванню під час визначення заборгованості.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач загалом сплатив 41677,90 грн, з яких кредитор зарахував: 20 128,00 грн - у рахунок комісії за обслуговування кредиту; 20 019,90 грн - у рахунок процентів; 1530 грн - у рахунок тіла кредиту.
Залишок заборгованості, заявлений позивачем без урахування комісії за обслуговування та штрафу, становить 16 728 грн тіла кредиту та 7405,65 грн процентів, разом 24 133,65 грн.
Оскільки 20128 грн було неправомірно спрямовано на погашення комісії за обслуговування кредиту, ці кошти насамперед підлягають зарахуванню на погашення залишку процентів: 20 128 грн 7405,65 грн = 12 722,35 грн.
Після повного погашення процентів залишок у розмірі 12 722,35 грн підлягає зарахуванню на погашення основного боргу: 16 728 грн 12 722,35 грн = 4005,65 грн.
Таким чином, після врахування всіх здійснених відповідачем платежів непогашеною залишається лише заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4005,65 грн.
Вимога про стягнення 7405,65 грн процентів задоволенню не підлягає у зв`язку з їх погашенням після належного перерозподілу внесених відповідачем коштів.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 4005,65 грн основного боргу.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, з урахуванням заявленої ціни позову 36 681,65 грн, з яких задоволено 4005, 65 грн, що становить 11 % заявлених вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 318,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2-5, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» заборгованість за кредитним договором № 100456208 від 19.06.2025 у розмірі 4005,65 грн, яка складається з тіла кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» судові витрати в сумі 318,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, код ЄДРПОУ 43170298.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Т. А. Карташева
Судове рішення № 140654760, Заводський районний суд м. Миколаєва було прийнято 16.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 487/6063/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: