Рішення № 140654724, 16.10.2026, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/1221/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.10.2026смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої- судді: Єгорової Н.І..,

при секретареві : Маковецькій Л.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3 ,

представник органу опіки МиськівС.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Доманівка, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , законного представника ОСОБА_5 , третя особа: орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_4 , законного представника ОСОБА_5 , третя особа: орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилася спадщина та залишилося спадкове майно у виді земельної ділянки площею 6,4947 га, кадастровий номер 4822780900:21:000:0080, розташованої в межах території Богданівської сільської ради(Прибузька ОТГ) Доманівського району (Вознесенського). Миколаївської області.

За життя, на випадок смерті, ОСОБА_6 розпорядилася власним майном і заповіла частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, розташовану в межах території колишньої Богданівської сільської ради, Вознесенського рапйону Миколаївськеої області ОСОБА_1 .

Земельна ділянка належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 1/2 частина та ОСОБА_4 теж 1/2 частина. Після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 1/2 частина земельної ділянки успадкував її онук ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про право на спадщину від 17.10.2025. На іншу 1/2 частину земельної ділянки зареєстровано право власності за ОСОБА_7 . На зазначену частку земельної ділянки спадщину прийняла після смерті дочки матір ОСОБА_6 , яка не встигла оформити спадкові права.

Неповнолітній ОСОБА_4 не належить до числа осіб, які успадковують незалежно від змісту заповіту половину частки, яка б належала кожному з них у разі спадкування за законом.

У спадкодавці близьких родичів не було, тому заповіт вона склала на імя позивача у присутності свідка ОСОБА_8 . Позивач не перебував у родинних відносинах із спадкодавцем, але надавав їй фінансову допомогу на лікування її доньки.

Про смерть ОСОБА_6 позивачеві стало відомо лише 20 жовтня 2025, оскільки останнім часом вона проживала в Арбузинському рапйону в Будинку престарілих до дня смерті. Поховання спадкодавці відбулося в с.Арбузинка, тому ніхто з мешканців села не знав про її смерть.

28 жовтня 2025 позивач звернувся до Доманівської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак постановою нотаріуса йому було відмовлено у видачі свідоцтва у звязку з пропуском строку подачі заяви нотаріусу.

Позивач вважає, що у нього була поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини, а саме необізнаність про смерть спадкодавця, що стала перешкодою для своєчасного звернення до нотаріуса.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. В судовому засіданн позивач пояснив, що за життя він надавав фінансову матеріальну допомогу ОСОБА_6 . Коли вона знаходилася на лікуванні в лікарні, він навіть навідував її в лікарні. Але після лікарні ОСОБА_6 влаштували у Будинок престарілих і він не підтримував з нею зв"язок, тому і не знав, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Поховання ОСОБА_6 відбулося в селищі Арбузинка, тому ніхто з мешканців села не знав про її смерть. Лише в жовтні 2025 року йому стало відомо про смерть спадкодавці та існування заповіту, тому він відразу звернувся до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, але йому у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено із-за пропуска строку звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Вважає, що строк пропустив з поважної причини, так як був необізнаний про смерть спадкодавці.

Представник відповідача- адвокат Кушнеренко Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила в їх задоволені відмовити. В судовому засіданні та у відзиву на позов представник відповідача зазначила, що спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 є її неповнолітній, а на час відкриття спадщини малолітній, правнук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 померла бабуся ОСОБА_9 - ОСОБА_7 , яка була матір"ю батька ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після смерті ОСОБА_11 у спадщину на земельну ділянку вступив відповідно ОСОБА_12 , її онук та її мати ОСОБА_6 в рівних частинах. Після смерті ОСОБА_13 єдиним спадкоємцем за законом є її правнук. Відповідно до ст.1261 ЦК України ОСОБА_14 є спадкоємцем за законом першої черги в порядку права представлення. У відповідності до п.4 ст.1266 ЦК України ОСОБА_14 , будучи малолітнім на час відкриття спадщини, вступив у спадщину після смерті ОСОБА_6 незалежно від того подав він заяву до нотаріальної контори чи ні. Разом з тим, його мати ОСОБА_5 подала в його інтересах в шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини та за її заявою заведена спадкова справа. Представник відповідача вважає, що у позивача не було поважних причин для несвоєчасного подання заяви в нотаріальну контору. Необізнаність про смерть спадкодапвця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Просить в задоволені позовних вимог відмовити.

Представник органу опіки та піклування Південноукраїнської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив в їх задоволені відмовити, оскільки позивачем не доведено поважність причини пропуску звернення до нотаріуса. Необізнаність про смерть спадкодавця не є підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Представник позивача надала суду відповідь на відзив на позов , в якому зазначила, що неповнолітній ОСОБА_14 не належить до числа осіб, які спадкують незалежно від змісту заповіту.Вважає, що своїм заповітом ОСОБА_6 висловила своє волевиявлення і заповіла свою частку в земельній ділянці ОСОБА_1 . Заповіт був складений не в присутності позивача, тому про наявність заповіту він не знав. Про смерть спадкодавці він дізнався лише в жовтні 2025 році, тому не зміг своєчасно звернутися в нотаріальну контору. Просить позовні вимоги задовольнити.

Вислухавши пояснення сторін, свідка, допитаного в судовому засіданні, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно заповіту ОСОБА_6 за життя, на випадок смерті, розпорядилася власним нерухомим майном і в присутності свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 призначила спадкоємцем належної їй частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 6,4947га, розташованої в межах території Богданівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, кадастровий номер 4822780900:21:000:0080 - ОСОБА_1 . Заповіт був підписаний запрошеною спадкодавцем особою- ОСОБА_8 , так як ОСОБА_6 хворіла і самостійно не могла підписати заповіт. Даний заповіт було складаено 28.06,2024 та посвідчено приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Кучеровою Г.А. Зазначений заповіт було внесено до Спадкового реєстру, про що свідчить Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі.за № 77492198 від 28 06.2024.

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до копії спадковї справи, витребуваної за ухвалою суду, 05.06.2025 до

Доманівської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , від імені якого діє його мати ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини , яка залишилася після смерті спадкодавця прабабусі ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , без будь яких застережень та умов за правом представлення, так як його батько ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а його мати ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно копії свідоцтва про смерті ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , а ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 Родинні стосунки підтверджуються копіями свідоцтв про народження.

Відповідно до заяви від 03.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Доманівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 за заповітом , складеним приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу від 28.06.2024. ОСОБА_1 в заяві зазначив, що спадкоємців у спадкодавці не має.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав власниками земельної ділянки площею 6,4947 га, кадастровий номер 4822780900:21:000:0080 в рівних частинах на праві спільної часткової власності зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.10.2024 після смерті ОСОБА_7 спадкоємці ОСОБА_6 та ОСОБА_4 прийняли у спадщину 1/2 частину, кожний, земельної ділянки площею 6,4947 га, кадастровий номер 4822780900:21:000:0080.

Постановою від 28.10.2025 № 183/02-31 про відмову у вчинені нотаріальної дії нотаріусом Доманівської державної нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщшину за заповітом на частку у праві спільної часткової влапсності на земельну ділянку, площею 6,4947га, що залишилася після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв"зку з тим, що він пропустив шестимісячний строк для звернення з заявою про прийняття спадщини. Роз"яснено право звернення до суду.

За клопотанням представника позивача, в судовому засідапнні була допитана свідок ОСОБА_8 , яка пояснила, що вона проживала в одному населеному пункті по сусідству з ОСОБА_6 , часто заходила до неї провідувати. ОСОБА_13 фінансово допомагав ОСОБА_1 . Коли ОСОБА_13 захворіла та потрапила в лікарню, то просила бути присутньою при складанні нею заповіту. В присутності нотаріуса, яка приїхала з м.Вознесенськ, ОСОБА_6 висловила волю, що заповідає частку у земельній ділянці ОСОБА_1 . У зв"язку з тим, що ОСОБА_13 була лежача і за станом здоров"я не могла підписати заповіт, то свідок підписала даний заповіт за проханням ОСОБА_18 . Потім ОСОБА_13 влаштували в Будинок престарілих в сел.Арбузинка і вона втратила з нею зв"яок. Про смерть ОСОБА_13 вона дізналася в жовтні 2025 і повідомила про це ОСОБА_19 , також повідомила про заповіт.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог і вважає, що необізнаність про смерть спадкодавці стала на заваді своєчасного подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Просить визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. .

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Таким чином, за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Пропуск такого строку позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору, який пропущено з поважних причин, і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Наведені положення у повній мірі відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 06 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 405/7111/19-ц (провадження№ 61-10591св21) виклав правовий висновок, згідно якого при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об`єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Враховуючи викладене, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.

Практика Верховного Суду у цій категорії справ є сталою та незмінною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23З, провадження № 14-50цс24, зазначено: «З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою».

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні письмові докази, суд приходить до висновку , що позивачем не доведена поважність причин пропуску строку звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Позивач був обізнаний про вік та стан здоров"я спадкодавці, так як навідував її вдома та лікарні і надавав матеріальну допомогу. Лише необізнаність про смерть спадкодавці не є поважною причиною пропуску строку звернення з заявою про прийняття спадщини. Позивачем не надно доказів існування об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подачі заяви про прийняття спадщини.

В позовній заяві та в уточненій позовній заяві причиною пропуску строку звернення до нотаріуса позивачем зазначена необізнаність спадкоємця за заповітом про смерть спадкодавці.

Однак, у відповіді на відзив на позовну заяву та в судовому засіданні представник позивача зазначила, що позивачу не було відомо про існування заповіту на його ім"я. Зазначена причина пропуску строку звернення з заявою про прийняття спадщини виходить за межі позовної заяви і не може бути врахована судом при винесені рішення, так як відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи лише в межах позовних вимог. Позивачем не були збільшені позовні вимоги, а тому зазначена підстава не може бути врахована судом.

Крім того, представником позивача в судове засідання були наданні в якості доказів запит адвоката від 30.10.2025 фізичній особі свідку ОСОБА_15 та відповідь фізичної особи ОСОБА_15 від 30.10.2025 про те, що вона була присутня при складанні заповіту і копія заповіту знаходилася у неї на зберіганні. Суд відмовив у задоволені клопотання представника позивача про долучення даних доказів до справи, так як зазначені докази виходять за межі позовних вимог , обставини викладені в заяві свідка не викладені в позовній заяві і подані дані докази з порушенням строків їх долучення. На думку суду, зазначені докази викликають сумнів в їх достовірності.

Враховуючи, що позивачем не доведена поважність пропуску строку звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, не доведено існування об"єктивних, непереборних труднощів для здійснення зазначених дій, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог у суда не має.

Представник відповідача просить стягнути з позивача судові витрати на правничу допомогу, які складають 15000 грн.

Відповідно до ст.141 ч 2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаютьбся на позивача у разі відмови в позові.

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу представнимком відповідача надані наступні документи- договір про надання правничої допомоги від 15.01.2026, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , копія звіту про списання суми гонорару за надання послуг з відповідним переліком послуг та їх вартості, ордер на надання правничої допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності, копію платіжної інстуркціїї про перерахування коштів від 15.01.2026..

Враховукючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, а також беручи до уваги складність справи, участь адвоката в судових засіданнях, витрачений час на збирання доказів, суд приходить до висновку, що судові витрати понесені відповідачем по вині позивача підляґгають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , законного представника ОСОБА_5 , третя особа: орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2 ), яка представляє інтереси неповнолітнього ОСОБА_4 судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :Н. І. Єгорова