Ухвала суду № 140654643, 13.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

13.10.2026 Справа № 917/1313/26

за позовною заявою Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", вул. Пилипа Орлика, 40-А, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 03361661

до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819

про стягнення 135 152,21 грн

Суддя Семчук О.С.,

за участю секретаря судового засідання Олійник Н.І.,

учасники справи згідно протоколу.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (далі Позивач, КП ПОР "Полтававодоканал") 30.06.2026 через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом (вх. № 1362/26) до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі Відповідач, АТ "Полтаваобленерго") про стягнення 135 152,21 грн збитків за самовільне користування системами централізованого водопостачання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.02.2026 під час обстеження водомірного вузла Відповідача за адресою: Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Щербані, вул. Енергетиків, 17, виявлено зрив номерної пломби Позивача С59191410 на обвідній лінії системи пожежогасіння, що зафіксовано актом про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування від 26.02.2026. Розмір збитків визначено Позивачем відповідно до пункту 6 розділу IV Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 27.06.2008 № 190, за пропускною спроможністю водопровідного вводу діаметром 50 мм за 30 діб у кількості 3 560,76 мі за тарифом 37,956 грн/мі.

Ухвалою суду від 06.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 05.08.2026.

Від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9905), в якому Відповідач просить закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) та повернути Позивачу з Державного бюджету сплачений судовий збір. Відповідач зазначає, що заявою № 09-71/18582 від 10.07.2026 провів зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 135 152,21 грн, внаслідок чого припинено його зобов`язання перед Позивачем зі сплати збитків за актом від 26.02.2026 та зобов`язання Позивача перед Відповідачем зі сплати інфляційних нарахувань за рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.07.2018 у справі № 917/469/18.

Від Позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 10239), в якій Позивач просить задовольнити позов. Позивач вважає, що строк виконання його зобов`язання зі сплати 1 685 831,00 грн інфляційних нарахувань за рішенням у справі № 917/469/18 не настав, оскільки вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 57431579 зупинено на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з включенням Позивача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі Закон № 1730-VIII).

Позивач подав заяву про долучення до матеріалів справи листа-заперечення № 33/3969 від 27.07.2026 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та про поновлення строку на подання доказів. У листі Позивач зазначає, що вимога про стягнення інфляційних втрат і вимога про відшкодування збитків не є зустрічними, оскільки випливають з одного зобов`язання.

Від Відповідача надійшли заперечення вих. № 09.69/20535 (вх. № 10584), в яких Відповідач зазначає, що зупинення вчинення виконавчих дій не перешкоджає зарахуванню, а інфляційні нарахування за рішенням у справі № 917/469/18 не підлягають списанню відповідно до частини 2 статті 7 Закону № 1730-VIII, оскільки заборгованість за активну електроенергію в розмірі 2 436 210,56 грн Позивачем не погашена, а договір про реструктуризацію не укладено. Відповідач посилається на судові рішення у справі № 917/1936/19 між тими самими сторонами та на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19.

02.10.2026 від Позивача надійшла заява (вх. № 13238), в якій Позивач повідомив, що не заперечує проти клопотання Відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог. Водночас Позивач просить при вирішенні питання про розподіл судових витрат врахувати, що Відповідач провів зарахування заявою № 09-71/18582 від 10.07.2026, отриманою Позивачем 16.07.2026, тобто після подання позову до суду 30.06.2026.

13.10.2026 від Відповідача надійшла заява, в якій він просить розглянути справу без участі його представника та, посилаючись на частину 1 статті 130 ГПК України і частину 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути Позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Щодо суті заявлених вимог, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предметом позову у цій справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача 135 152,21 грн збитків за самовільне користування системами централізованого водопостачання за актом від 26.02.2026.

Заявою № 09-71/18582 від 10.07.2026 про зарахування зустрічних однорідних вимог, підписаною Головою Правління АТ "Полтаваобленерго" Р. Стройним та заступником фінансового директора Я. Беліченком, Відповідач повідомив Позивача про припинення на суму 135 152,21 грн: зобов`язання КП ПОР "Полтававодоканал" перед АТ "Полтаваобленерго" зі сплати інфляційних нарахувань за рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.07.2018 у справі № 917/469/18 (із зазначенням залишку інфляційних нарахувань станом на 08.07.2026 у розмірі 1 550 678,79 грн) та зобов`язання АТ "Полтаваобленерго" перед КП ПОР "Полтававодоканал" зі сплати збитків за самовільне користування системами централізованого водопостачання за актом про виявлення самовільного приєднання від 26.02.2026.

Заяву направлено Позивачу 13.07.2026 листом з оголошеною цінністю з описом вкладення (накладна АТ "Укрпошта" № 3602200307829; опис вкладення форми 107 з відбитком календарного штемпеля від 13.07.2026). Згідно з даними відстеження поштового відправлення № 3602200307829 його вручено адресату за довіреністю 16.07.2026. Факт отримання заяви 16.07.2026 Позивач визнав у заяві від 02.10.2026.

Отже, заяву про зарахування складено, направлено та отримано Позивачем після подання позову (30.06.2026) та відкриття провадження у справі (06.07.2026).

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Згідно з частиною 2 статті 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини 1 статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4№) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вимоги, що є предметом зарахування, виникли з різних зобов`язань: вимога Позивача із самовільного користування системами централізованого водопостачання на об`єкті Відповідача (акт від 26.02.2026); вимога Відповідача з договору про постачання електричної енергії, заборгованість за яким разом з інфляційними нарахуваннями стягнута рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.07.2018 у справі № 917/469/18.

У першому зобов`язанні кредитором є Позивач, а боржником Відповідач; у другому навпаки. Доводи Позивача, викладені в листі № 33/3969 від 27.07.2026, про те, що обидві вимоги випливають з одного зобов`язання і належать одному кредитору, не відповідають встановленим обставинам та відхиляються судом.

Обидві вимоги є грошовими, тобто однорідними.

Строк виконання зобов`язання Відповідача з відшкодування збитків договором не встановлено. Претензію № 1286 від 05.06.2026 з рахунком № 899 від 04.06.2026 на суму 135 152,21 грн Відповідач отримав 08.06.2026. Семиденний строк, встановлений частиною 2 статті 530 ЦК України, сплив до складення заяви про зарахування.

Зобов`язання Позивача зі сплати 1 685 831,00 грн інфляційних нарахувань підтверджено рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.07.2018 у справі № 917/469/18, яке набрало законної сили. Зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 57431579 на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" обмежує примусове виконання судового рішення органом державної виконавчої служби і не змінює строку виконання грошового зобов`язання боржника. Ухвала Господарського суду Полтавської області від 27.11.2018, постанова Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 та ухвала Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 917/469/18, на які посилається Позивач, стосуються правомірності зупинення виконавчих дій і не містять висновку про зміну строку виконання зобов`язання.

Питання допустимості зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії зупиненого на підставі Закону № 1730-VIII виконавчого провадження між тими самими сторонами було предметом розгляду у справі № 917/1936/19. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.07.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 та постановою Верховного Суду від 14.12.2021, у задоволенні позову КП ПОР "Полтававодоканал" про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог відмовлено. Суди дійшли висновку, що наявність рішення суду про примусове стягнення і відкриття виконавчого провадження не є перешкодою для зарахування, а вчинення такого правочину на стадії виконання судового рішення не суперечить Закону № 1730-VIII.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону № 1730-VIII інфляційні нарахування підлягають списанню за умови погашення заборгованості до 01.06.2021 або до моменту укладення договору про реструктуризацію, або за умови повного виконання договору про реструктуризацію заборгованості. Згідно з довідкою про стан заборгованості, доданою Відповідачем до заперечень, заборгованість Позивача за активну електроенергію за рішенням у справі № 917/469/18 становить 2 436 210,56 грн. Доказів погашення цієї заборгованості або укладення та виконання договору про реструктуризацію Позивач не надав. Отже, інфляційні нарахування, що є предметом зарахування, не списані.

Обставин, передбачених частиною 1 статті 602 ЦК України, судом не встановлено.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 викладено висновок, що наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення. Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заява № 09-71/18582 від 10.07.2026 як односторонній правочин недійсною судом не визнана, вимог про визнання її недійсною Позивач не заявляв. У заяві від 02.10.2026 Позивач не заперечив проти закриття провадження у справі у зв`язку із зарахуванням.

За наведених обставин зобов`язання Відповідача перед Позивачем зі сплати 135 152,21 грн збитків за актом від 26.02.2026 припинилося зарахуванням зустрічних однорідних вимог 16.07.2026, тобто після відкриття провадження у справі. Між сторонами не залишилося неврегульованих питань у межах заявлених позовних вимог. Предмет спору у справі відсутній, що є підставою для закриття провадження у справі згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Ціна позову згідно з позовною заявою становить 135 152,21 грн. на цю суму проведено зарахування.

Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до частини 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

При поданні позову Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн згідно з платіжною інструкцією № 46174 від 30.06.2026.

Згідно з частиною 3 статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

До звернення до суду Позивач двічі пред`являв Відповідачу вимогу про сплату: претензією № 688 від 12.03.2026 (отримана 16.03.2026) та претензією № 1286 від 05.06.2026 (отримана 08.06.2026). Відповідач на претензії не відповів і до подання позову не вчинив дій щодо припинення зобов`язання, хоча підстави для зарахування існували на той час. Зобов`язання припинено волевиявленням Відповідача 16.07.2026, після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі. Позивач у заяві від 02.10.2026 просить врахувати зазначену обставину при розподілі судових витрат.

Отже, спір у суді виник внаслідок дій Відповідача, а відсутність предмета спору є наслідком задоволення вимог Позивача Відповідачем у спосіб, передбачений статтею 601 ЦК України, після пред`явлення позову. З урахуванням частини 3 статті 130 ГПК України судовий збір у розмірі 2 662,40 грн покладається на Відповідача.

Клопотання Відповідача про повернення Позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору на підставі частини 1 статті 130 ГПК України задоволенню не підлягає. Згідно з частиною 1 статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Жодної з цих процесуальних дій у справі не вчинено.

Клопотання Відповідача, викладене у відзиві про повернення Позивачу сплаченого судового збору з Державного бюджету також не підлягає задоволенню. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила. Позивач такого клопотання не заявляв, а просив врахувати поведінку Відповідача при розподілі судових витрат. Покладення судового збору на Відповідача виключає його повернення з бюджету.

Керуючись статтями 129, 130, 202, 231, 232, 233, 234, 235, 252, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 917/1313/26 за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення 135 152,21 грн закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; код ЄДРПОУ 00131819) на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (вул. Пилипа Орлика, 40-А, м. Полтава, 36020; код ЄДРПОУ 03361661) 2 662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання ухвалою законної сили.

4. Роз`яснити сторонам, що відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали (ч. 2 ст. 235, п. 13 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256 ГПК України). Згідно зі ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала складена 15.10.2026

Суддя Олена СЕМЧУК