Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2616/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" (вул. Тернопільська, № 17, м. Хмельницький, 29018, код ЄДРПОУ 22987900)
до відповідача- Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод "Судмаш" (Карантинний острів, № 1, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 24944438)
про стягнення 205 469,51 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новатор" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод "Судмаш" про стягнення заборгованості в розмірі 205469,51 грн, з яких: основний борг в сумі 106526,53 грн, пеня в сумі 74609,30 грн, 3% річних в сумі 6128,65 грн та інфляційні втрати в сумі 18205,03 грн.
Справа розглядалась суддею Цісельським О.В. в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідань.
Ухвалою від 25.02.2025 провадження у справі зупинено до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду або Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення повного тексту процесуального рішення - зупинити.
Ухвалою від 24.10.2025 провадження поновлено.
Ухвалою від 19.11.2025 провадження у справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
Ухвалою від 20.02.2026 провадження у справі поновлено.
У зв`язку з відрахуванням судді Цісельського О.В. зі штату суду, розпорядженням керівника апарату суду від 03.09.2026 № 444 призначено повторний авторозподіл справи, за результатами якого справу передано судді Литвиновій В.В.
Ухвалою від 07.09.2026 справу прийнято до свого провадження, розгляд справи розпочато спочатку. Запропоновано відповідачу подати відзив протягом 15 днів з дня отримання ухвали. Крім того, суд звернув увагу відповідача на необхідність зареєструвати електронний кабінет.
Ухвала, надіслана на адресу відповідача, яка зазначена в позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 111): м. Херсон, Карантинний острів, 1, повернулась до суду без вручення.
Згідно з ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на викладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відзиву на позов відповідач не надав, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
01 серпня 2020 року між Публічним акціонерним товариством "Херсонський завод "Судмаш" (далі - "Споживач"/"Відповідач"), в особі директора Балабанцева Олега Вікторовича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Державним підприємством "Новатор" код 22987900 (далі - "Постачальник"/"Позивач"), що діє на підставі ліцензії постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.06.2019 №952, в особі директора Свістунова Олексія Сергійовича, який діє на підставі Статуту з іншої сторони, укладено договір "Про постачання електричної енергії споживачу" №067/57 (далі - Договір).
В подальшому ДП «Новатор» код 22987900 було реорганізовано в ТОВ «Новатор» код 22987900.
Згідно п.1.1. Договору, цей Договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії.
На підставі п.1.2. умови цього Договору розроблені відповідно до закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі -ПРРЕЕ).
Відповідно до п.2.1. Договору, Постачальник постачає (продає і передає) електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб об`єктів Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (далі - Товар).
В додатку 2А до договору зазначено адресу об`єкта - м. Херсон, Карантинний острів 1, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z2044647135184, Оператор системи розподілу - АТ «Херсонобленерго»
В п. 5.5 договору зазначено, що обсяг споживання товару по кожному об`єкту споживання споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії споживачем здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 311 та інших нормативно-правових актів України.
Крім того, сторонами підписано комерційну пропозицію № 3 (додаток № 1 до договору), в якій передбачено, що рахунок за фактично відпущену електричну енергію, надається постачальником споживачу до 10 числа кожного наступного за звітним періодом місяця, після закінчення розрахункового періоду, на електронну адресу споживача, зазначену в заяві-приєднанні. Споживач направляє звіт постачальнику не пізніше 3-х робочих днів з дати завершення розрахункового періоду. Споживач зобов`язаний отримати від електропостачальника рахунки та акти, протягом 3 календарних днів підписати їх та повернути або надати заперечення постачальнику в строк наданий для підписання. У разі ненадання заперечень, постачальник направляє для підписання паперові примірники таких розрахункових документів.
В договорі зазначено електронну пошту відповідача 30041969@ukr.net.
Позивач посилається на те, що направляв акти і рахунки відповідачу.
До матеріалів справи позивачем надано роздруківку з електронної пошти про направлення документів, але не зазначено на яку електронну пошту документи надсилались (а.с. 75).
Також в комерційній пропозиції сторони узгодили, що споживач подає заявку постачальнику не пізніше ніж за 21 календарний день до початку розрахункового періоду. Якщо споживач не надав відомості про очікуване споживання електричної енергії, то до розрахунків приймаються дані про фактичні обсяги споживання останнього розрахункового місяця.
Суду не надано відомостей про те, чи подавав відповідач позивачу заявки про очікуване споживання електричної енергії.
Пунктом 2.5. Договору визначено, що період постачання електричної енергії за Договором: з 01.09.2020р. по 31.08.2021р.
20.08.2021 року між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода №1(далі - Додаткова угода №1) до Договору №067/57 від 01.08.2020 "Про постачання електричної енергії споживачу".
Додаткової угодою №1 від 20.08.2021 сторони домовились викласти п. 2.5 договору наступній редакції:
Період постачання електричної енергії за Договором: з 01.09.2020 по 31.08.2022рр.
На підставі п.5.6. Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць, протягом якого Споживачу здійснювалось постачання електричної енергії згідно з поданими Заявками. Заявки Споживача можуть передбачати замовлення на постачання електричної енергії лише в межах одного календарного місяця.
Також, п.5.7. Договору передбачено, що оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється згідно з Додатком 1 до цього Договору наступними етапами:
5.7.1. 25 % ціни прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії у розрахунковому періоді оплачується не пізніше, ніж за 5 (п`ять) календарних днів до дати початку розрахункового періоду. Розмір попередньої оплати визначається на підставі прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії за розрахунковий період, а у разі відсутності прогнозованих (заявлених) обсягів - за обсягом фактичного споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду, що передує даті видачі рахунку.
5.7.2. 25 % вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії у розрахунковому періоді оплачується не пізніше 15-го числа розрахункового місяця (місяця в якому здійснюється поставка).
5.7.3. Остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію Споживач здійснює згідно з виставленим Постачальником рахунком на оплату, на підставі підписаного Сторонами Акта приймання - передачі електричної енергії, до 25 числа місяця, наступного за звітним, шляхом оплати залишку вартості спожитої електричної енергії, з урахуванням платежів здійснених відповідно до п.5.7.1 та п.5.7.2 Договору.
У п.5.8. Договору зазначено, що виконання зобов`язань Споживача щодо оплати за спожиту електричну енергію вважається дата перерахування Споживачем на банківський рахунок Постачальника грошових коштів.
На підставі вищевикладених умов Договору, Позивачем виставлено Відповідачу наступні рахунки на оплату за електричну енергію:
- рахунок на попередню оплату за лютий 2022 року №06702202232 від 13.01.2022;
- рахунок на остаточний розрахунок за лютий 2022 року №06702202232/1 від 28.02.2022;
- рахунок на попередню оплату за березень 2022 року №06703202232 від 15.02.2022;
- рахунок на остаточний розрахунок за березень 2022 року №06703202232/1 від 31.03.2022;
- рахунок на попередню оплату на квітень 2022 року №06704202232 від 17.03.2022;
- рахунок на остаточний розрахунок за квітень 2022 року №06704202232/1 від 30.04.2022;
- рахунок на попередню оплату за травень 2022 року №06705202232 від 20.04.2022;
- рахунок на остаточний розрахунок за травень 2022 року №06705202232/1 від 31.05.2022;
- рахунок на попередню оплату за червень 2022 року №06706202232 від 18.05.2022;
- рахунок на остаточний розрахунок за червень 2022 року №06706202232/1 від 30.06.2022;
- рахунок на попередню оплату за липень 2022 року №06706202232 від 16.06.2022;
- рахунок на остаточний розрахунок за липень 2022 року №06707202232 від 31.07.2022;
- рахунок на попередню оплату за серпень 2022 року №06708202232 від 18.07.2022;
- рахунок на остаточний розрахунок за серпень 2022 року №06708202232/1 від 31.08.2022;
- рахунок на попередню оплату за вересень 2022 року №06709202232 від 25.08.2022;
- рахунок на остаточний розрахунок за вересень 2022 року №06709202232/1 від 30.09.2022.
Згідно Акта приймання-передачі електричної енергії №06702202232 від 28.02.2022 року Постачальник продав електричну енергію Споживачу відповідно до Договору №067/57 від
01.08.2020, а Споживач купив від Постачальника електричну енергію за лютий на загальну вартість 40 842, 60 грн., з ПДВ. На підставі вищевказаного Акта №06702202232 Відповідачем сплачено 10 819, 48 грн., борг складає 30 023, 12 грн. з ПДВ.
Відповідно до Акта приймання-передачі електричної енергії №06703202232 від 31.03.2022 року Постачальник продав електричну енергію Споживачу відповідно до Договору №067/57 від 01.08.2020, а Споживач купив від Постачальника електричну енергію за березень на загальну вартість 23 210, 02 грн., з ПДВ. Заборгованість складає 23 210, 02 грн. з ПДВ.
У відповідності до Акта приймання-передачі електричної енергії №06704202232 від 30.04.2022 року Постачальник продав електричну енергію Споживачу відповідно до Договору №067/57 від 01.08.2020, а Споживач купив від Постачальника електричну енергію за квітень на загальну вартість 4 699, 87 грн., з ПДВ. Заборгованість складає 4 699, 87 грн. з ПДВ.
На підставі Акта приймання-передачі електричної енергії №06705202232 від 31.05.2022 року Постачальник продав електричну енергію Споживачу відповідно до Договору №067/57 від 01.08.2020, а Споживач купив від Постачальника електричну енергію за травень на загальну вартість 3 495, 77 грн., з ПДВ. Заборгованість складає 3 495, 77 грн. з ПДВ.
Згідно Акта приймання-передачі електричної енергії №06706202232 від 30.06.2022 року Постачальник продав електричну енергію Споживачу відповідно до Договору №067/57 від 01.08.2020, а Споживач купив від Постачальника електричну енергію за червень на загальну вартість 3 219, 94 грн., з ПДВ. Заборгованість складає 3 219, 94 грн. з ПДВ.
Відповідно до Акта приймання-передачі електричної енергії №06707202232 від року Постачальник продав електричну енергію Споживачу відповідно до Договору №067/57 від 01.08.2020, а Споживач купив від Постачальника електричну енергію за липень на загальну вартість 4 487, 17 грн., з ПДВ. Заборгованість складає 4 487, 17 грн. з ПДВ.
У відповідності до Акта приймання-передачі електричної енергії №06708202232 від 31.08.2022 року Постачальник продав електричну енергію Споживачу відповідно до Договору №067/57 від 01.08.2020, а Споживач купив від Постачальника електричну енергію за серпень на загальну вартість 3 880, 68 грн., з ПДВ. Заборгованість складає 3 880, 68 грн. з ПДВ.
На підставі Акта приймання-передачі електричної енергії №06709202232 від 30.09.2022 року Постачальник продав електричну енергію Споживачу відповідно до Договору №067/57 від 01.08.2020, а Споживач купив від Постачальника електричну енергію за вересень на загальну вартість 33 509, 96 грн., з ПДВ. Заборгованість складає 33 509, 96 грн. з ПДВ.
Позивач зазначає, що загальна сума заборгованості відповідача за електроенергію за період лютий-вересень 2022 року становить 106526,53грн.
Суд зауважує, що зазначені акти (а.с. 44-51) не підписані відповідачем і не скріплені його печатками.
27.12.2023, 07.02.2024, 08.03.2024, 14.05.2024 позивач надсилав відповідачу претензії з вимогою сплатити 106526,53 грн основного боргу, на підтвердження чого надано описи вкладення, поштові накладні та чеки.
Суд враховує, що поставка природного газу здійснювалась на підставі відповідного Договору, а не актів приймання - передачі. Акт засвідчує лише здійснення господарської операції та є первинним документом, який є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Тобто, акт приймання-передачі не є документом, що існує сам по собі, він передбачений відповідним Договором. Крім того, відповідач не надавав заперечень суду щодо спожитих обсягів електроенергії, які зазначені в рахунках та актах.
Згідно з вимогами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Суд враховує, що місцезнаходження відповідача - м. Херсон.
26.04.2022 набрав чинності наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022, яким затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року.
До цього Переліку станом на 25.04.2022 було включено і місто Херсон.
В цьому Переліку не зазначено конкретно, які території є окупованими, а в яких бойові дії.
В подальшому цей Перелік втратив чинність, оскільки 27.12.2022 набрав чинності наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
В цьому переліку зазначено, що з 01.03.2022 до 11.11.2022 Херсон окупований.
Далі, цей Перелік також втратив чинність, оскільки 20.03.2025 набрав чинності наказ Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, яким затверджено новий Перелік.
Так, відповідно до чинного на день розгляду справи Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затв. наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, Херсон перебував в тимчасовій окупації з 01.03.2022 до 11.11.2022.
Згідно з ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (в редакції станом на 01.03.2022 - початок окупації міста Херсон) тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
2. Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України збігається із суходільним адміністративним кордоном між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю.
3. На адміністративній межі між тимчасово окупованою територією та іншою територією України запроваджується тимчасовий прикордонний контроль.
Статтею 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (в редакції станом на 01.03.2022 - початок окупації міста Херсон) на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.
20.03.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України", яким було внесено зміни до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а саме:
1. Статтю 1 доповнити частиною третьою такого змісту:
"3. Дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України".
2. У статті 3:
у частині першій:
пункт 3 викласти в такій редакції:
"3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України";
доповнити пунктом 4 такого змісту:
"4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями";
частину другу викласти в такій редакції:
"2. Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією, передбаченою пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті, та іншою територією України збігається із суходільним адміністративним кордоном між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю.
Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією, передбаченою пунктом 3 частини першої цієї статті, та іншою територією України визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України".
3. Частину третю статті 4 доповнити абзацом другим такого змісту:
"В умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України".
Статтю 13-1 доповнити новою частиною першою такого змісту:
"1. Положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями".
У зв`язку з цим частини першу - п`яту вважати відповідно частинами другою - шостою.
Відповідно до ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23.
Так, Верховний Суд зазначив (п. 7.25, 7.26) "Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України") правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
Враховуючи викладене, об`єднана палата вважає, що висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"."
З огляду на викладене, загальновідомим є факт окупації Херсону з 01.03.2022 до 11.11.2022, тому на цей час мають застосовуватись положення ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якою заборонено на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.10.2025 у справі № 916/1650/23 та від 05.11.2025 у справі № 916/4148/23.
Отже, період за який позивач просить стягнути з відповідача заборгованість (лютий 2022 року), включає період тимчасової окупації Херсона, в якому знаходився відповідач, який розпочався з 01.03.2022.
З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за електроенергію за період березень-вересень 2022 року включно.
Отже, вартість поставленої позивачем відповідачу електроенергії за лютий 2022 року становить 40842,60 грн.
У зв`язку з простроченням оплати, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 74609,30 грн, 3% річних в сумі 6128,65 грн та інфляційні втрати в сумі 18205,03 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 9.4 договору передбачено, що у разі прострочення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня
Суд враховує, що за умовами п. 5.7.3 Договору, остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію Споживач здійснює згідно з виставленим Постачальником рахунком на оплату, на підставі підписаного Сторонами Акта приймання - передачі електричної енергії, до 25 числа місяця, наступного за звітним, шляхом оплати залишку вартості спожитої електричної енергії, з урахуванням платежів здійснених відповідно до п.5.7.1 та п.5.7.2 Договору.
Отже, суд вважає, що позивач має надати суду докази на підтвердження дати оформлення сторонами актів приймання-передачі електроенергії за розрахунковий місяць, як факту обізнаності відповідача про суму, яка підлягає оплаті з боку відповідача.
Проте, дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що в останніх відповідних доказів не міститься.
Позивачем не надано доказів направлення відповідачу актів приймання-передачі електроенергії, в тому числі і за лютий 2022 року, про що зазначено вище.
Відтак, відсутність доказів вручення відповідачу актів-приймання передачі із вказаною датою їх отримання відповідачем свідчить про відсутність необхідної інформації, за допомогою якої можна визначити факт існування певних обставин, а саме: встановленої відповідачу до сплати суми вартості спожитої ним електроенергії.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність.
У даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Отже, оцінюючи в сукупності наведене, суд зазначає про відсутність вини відповідача в невиконанні зобов`язань за Договором № 067/57 від 01.08.2020, оскільки позивачем не доведено належне направлення відповідачу та отримання останнім актів приймання-передачі спожитої електроенергії для підтвердження обізнаності відповідача про нараховану йому суму до сплати.
Оскільки невиконання Договору відповідачем щодо сплати кошів перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із невиконанням позивачем договірних зобов`язань щодо повідомлення відповідача про виставлену йому до сплати суму, відповідач не має бути притягненим до господарсько-правової відповідальності за порушення зобов`язання. У даному випадку відповідачем були порушені грошові зобов`язання внаслідок випадку (за відсутності вини).
Окремо суд наголошує на тому, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
З огляду на викладене, суд відмовляє в стягненні пені в сумі 74609,30 грн, 3% річних в сумі 6128,65 грн та інфляційних втрат в сумі 18205,03 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України (3082,04/205469,51*40842,6=612,64грн).
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод "Судмаш" (Карантинний острів, № 1, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 24944438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" (вул. Тернопільська, № 17, м. Хмельницький, 29018, код ЄДРПОУ 22987900) 40842,60 грн заборгованості за спожиту в лютому 2022 року електроенергію та 612,64 грн судового збору.
3. В решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16 жовтня 2026 р.
Суддя В.В. Литвинова
Судове рішення № 140654493, Господарський суд Одеської області було прийнято 16.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 916/2616/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: