Рішення № 140654228, 15.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/72/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи матеріали справи №916/72/26,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (Каботажний узвіз, буд. 1, м. Миколаїв, 54020; код ЄДРПОУ 14291113);

до відповідача Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Оператор припортових станцій" АТ "Українська залізниця" (65012, місто Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд.17а; код ЄДРПОУ ВП 45270820);

про стягнення 31 993,03 грн, -

1. Суть спору.

12.01.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява ТОВ СП "НІБУЛОН" до АТ "Українська залізниця" в особі філії "Оператор припортових станцій" про відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу, в розмірі 31 993,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на заподіяння відповідачем шкоди, завданої нестачею вантажу.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні питання по справі.

Ухвалою суду від 19.01.2026 було відкрито провадження у справі №916/723/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст.ст. 247-252 ГПК України.

Також даною ухвалою запропоновано відповідачу подати до суду у строк до 09.02.2026 відзив на позовну заяву, оформлений відповідно до вимог ст.ст.165, 178 ГПК України, запропоновано позивачу подати до суду у строк до 23.02.2026 відповідь на відзив, оформлену відповідно до вимог ст.ст.166, 184 ГПК України, запропоновано відповідачу подати до суду у строк до 09.03.2026 заперечення, оформлені відповідно до вимог ст.ст.167, 184 ГПК України.

06.02.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№4459/26).

11.02.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№5042/26).

26.02.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№6949/26).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд здійснив розгляд даної справи в межах розумного строку.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Аргументи Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН"

В якості обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідно до залізничної накладної №34487637 від 07.11.2025, вантажовідправником та вантажоодержувачем в одній особі є ТОВ СП"НІБУЛОН", було відвантажено насипом вантаж (кукурудза), у вагоні №95605234.

За твердженнями позивача, під час переважування вказаного вагона по масі брутто було виявлено ознаки недостачі вантажу, а саме: виявлено ознаки нестачі вантажу у вагоні №95605234 у розмірі 3700 кг.

Як зазначає позивач, у зв`язку з цим, він звернувся до начальника станції Ізмаїл з вимогою про прийняти участь у комісійному переважуванні вагону №95605234 та скласти комерційні акти, що передбачено ст.ст. 52, 129 Статуту залізниць України. Проте, станцією Ізмаїл було безпідставно відмовлено у комісійній видачі вантажу зі вказаного вагону.

Позивач вказує, що в порядку, передбаченому п. 16 Правил складання актів подавав скаргу на відмову в участі представника залізниці у комісійній видачі вантажу та складанні комерційних актів від 24.11.2025 №396/149/-2 25, у відповідь на яку, філія "Оператор припортових станцій" повідомила про нібито відсутність підстав для проведення комісійної видачі вантажу та задоволення зазначеної скарги.

Також позивач зазначає, що у зв`язку з відмовою працівників залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, ТОВ СП "НІБУЛОН" запропонувало керівництву станції Ізмаїл направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу з вагону №95605234 по кількості та складенні акту про приймання вантажу та акту експертизи за участю експертів Одеської регіональної торгово-промислової палати.

У відповіді на відзив, позивач посилається на те, що законодавство прямо встановлює презумпцію вини перевізника у разі недостачі вантажу та зазначає, що обов`язок доведення відсутності вини покладається саме на відповідача, а не на позивача. Натомість відповідач же у своєму відзиві не довів, що нестача вантажу сталася внаслідок обставин, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Позивач вважає, що ключовою обставиною у даній справі є факт наявності у вагоні конусоподібного поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини), встановлений актом експертизи Ізмаїльського підприємства Одеської регіональної торгово-промислової палати №631 від 26.11.2025.

Так позивач стверджує, що після переважування вантажу (нетто) у вищевказаному вагоні №95605234 було встановлено нестачу вантажу в розмірі 3700 кг, що підтверджується актом переважування вагонів від 25.11.2025. За розрахунком позивача вартість збитків завданих нестачою вантажу в заявленому розмірі становить суму 31 993,03 грн.

3.2. Аргументи Акціонерного товариства "Українська залізниця".

В якості спростування позовних вимог відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 994 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві , якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Також відповідач вказує, що відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України, на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Відтак відповідач вважає, що залізниця не зобов`язана перевіряти у критих вагонах (зерновозах) зі справними ЗПП вантажовідправника.

Також відповідач стверджує, що у решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбаченні Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану залізниць України).

Крім того відповідач зазначає щодо поданої позивачем скарги на відмову співробітників залізниці у складанні комерційного акту, що позивач не дочекавшись надання відповіді на скаргу розпочав приймання вантажу, за результатом якого складено акт експертизи проведеної торгово-промисловою палатою.

За твердженнями відповідача вагон був прийнятий представником вантажоодержувача 23.11.2025 о 15 год. 50 хв. при приймально-здавальних операціях та тільки о 19 год. 53 хв. було сповіщено станцію Ізмаїл (Звернення № 390/149/2-25 від 23.11.2025) через 04 год. 03 хв. після прийняття вагона щодо вагової недостачі.

Як зазначає відповідач, у даному випадку зважування вантажу проводилось вантажовідправником на 150т вагонних вагах відправника без участі представника залізниці.

З посиланням на пункт 24 Правил видачі вантажів, відповідач стверджує, що у випадку, коли залізниця у відповідності із Статутом зобов`язана перевірити вантаж, відкривання вагону й вивантаження проводиться в присутності представника станції. Якщо одержувач розпочав вивантаження без представника станції, то вантаж видається без перевірки .

Також у відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти стягнення витрат за складання акту експертизи від 26.11.2025 № 631 у сумі 8160,00 грн, оскільки Анагнастополо В.О відсутня у "Реєстрі атестованих судових експертів" Міністерства юстиції України (http://rase.minjust.gov.ua ), та у Акті експертизи відсутня інформація стосовно того, якими знаннями володіє особа яка його склала Анагнастополо В.О.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що Залізниця в особі працівників станції Ізмаїл виконали свої зобов`язання відповідно до частини 1 статті 924 Цивільного кодексу України коли передали вантаж представнику одержувача відповідно до Договору про подачу та забирання вагонів на залізничну під`їзну колію ТОВ СП "НІБУЛОН", що підтверджується підписами у пам`ятці про подавання вагонів № 179.

Крім того відповідач зазначає, що у відповідності до ст. 125 Статуту залізниць України, після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.

Також відповідач стверджує, що наполягає на тому, що представники станції здали вагон з вантажем, та згідно умов договору і нормативних документів, вагон був прийнятий представником підприємства ТОВ СП "НІБУЛОН" без зауважень щодо комерційних або технічних несправностей, про що свідчить підписана пам`ятка про подавання вагонів №179.

Відповідач зазначає, що у випадку, коли залізниця у відповідності зі Статутом зобов`язана перевірити вантаж, відкривання вагону й вивантаження проводиться в присутності представника станції, натомість якщо одержувач розпочав вивантаження без представника станції, то вантаж видається без перевірки.

Враховуючи вищевикладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

4. Фактичні обставини справи встановлені судом.

08.11.2024 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Оператор припортових станцій" та філією "Бессарабська" ТОВ СП "Нібулон" укладено договір №ЦПС-ВМ/23 про подачу та забирання вагонів на залізничну під`їзну колію філії "Бессарабська" ТОВ СП "Нібулон" при станції Ізмаїл філії "Оператор припортових станцій" АТ "Укрзалізниця", за умовами п. 1. якого згідно із Статутом залізниць України, правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на вантажних фронтах та забирання вагонів із залізничної під`їзної колії, яка належить підприємству, та примикає стрілочним переводом № 6 до витяжної колії № 13 станції Ізмаїл і обслуговується локомотивом залізниці (а.с.84-88).

Умовами п. 6 Договору №ЦПС-ВМ/23 визначено, що вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці із розставленням вагонів на вантажних фронтах. Здавання вагонів проводиться на вантажних фронтах. Загальна кількість вагонів, які передаються на залізничну під`їзну колію однією групою, не більше 13 вагонів, 52 осі вагою не більше 1235т.

Згідно з пунктом 21 Договору №ЦПС-ВМ/23, він укладається терміном з 08.11.2024 до 08.11.2029 включно.

07.11.2025 за залізничною накладною №34487637 вантажовідправником ТОВ СП "Нібулон" зі станції відправлення Мар`янівка на станцію призначення Ізмаїл було відправлено вантаж зерно кукурудзи (насипом) загальною масою 562 000 кг, зокрема, у вагоні №95605234 з масою 70350 кг, одержувачем вантажу є ТОВ СП "Нібулон" (а.с.18-19).

Згідно з наявною у матеріалах справи копії пам`ятки №179 про подавання вагонів (форма ГУ-45) вагон №95605234 на станції "Ізмаїл" був поданий залізницею під вивантаження на під`їзну колію ТОВ СП "НІБУЛОН" 23.11.2025 о 15:50 год, та прийнятий представником вантажоодержувача, підтверджується підписами працівника станції Янцева І.Б. та представника вантажовласника, Латій О.І. (а.с.90).

Відповідно до Акту приймання продукції за кількістю №2 від 25.11.2025 складеного на філії "Бесарабська" ТОВ "СП "НІБУЛОН", час приймання продукції 25.11.2025 о 17:00 год., час закінчення приймання (тарування вагону) 25.11.2025 о 18:06 год., здійсненого прийомоздавальником вантажу та багажу філії "Бесарабська" ТОВ "СП "НІБУЛОН" та змінним майстром філії "Бесарабська" ТОВ "СП "НІБУЛОН", згідно транспортної накладної №34487637 від 07.11.2025, номер вагону №95605234, продукцію відвантажено за пломбами відправника, стан пломб справний, при проведенні перевірки встановлено, що вантаж зерно кукурудзи, за документами 70350 кг., вартістю 9700 грн за 1 кг., фактично надійшло 66700, вартістю 646 990,00 грн з ПДВ, нестача 3650 кг., вартістю 35 405,00 грн з ПДВ.

Також згідно даного Акту приймання продукції, перевіркою при огляді вагона встановлено, що у другому розвантажувальному люці з боку штурвала вагона в місці з`єднання кришки і бункера виявлено зазор довжиною 26,6 см, у якому затиснені роздавлені зерна кукурудзи, також виявлено механічний вплив на кришку бункера у вигляді подряпин При знятті ЗПП на верхніх завантажувальних люках та огляді поверхні та місткості вантажу через завантажувальні люки, виявлено: між другим, третім та четвертим завантажувальними люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) завглибшки візуально від 0,60 м - 0.80 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою 1,5-2,0 м по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу у бік другого (середнього) розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), який має зазор з затиснутими зернами кукурудзи та механічний вплив. В інших завантажувальних люках вагону поверхня рівна без заглиблень (а.с. 20).

Згідно з Актом від 25.11.2025 складеного Обліковцем, прийомоздавальником вантажу та багажу, змінним майстром філії "Бесарабська" ТОВ "СП "НІБУЛОН", засвідчено що при доставці зерна від філії "Мар`янівська" ТОВ "СП "НІБУЛОН" по накладній №344876637 від 07.11.2025, значиться маса відправника 93650 кг (брутто), 23300 кг (тара), 70350 кг (нетто), натомість фактично при прийманні виявилося 89950 кг (брутто), 23300 кг (тара), 66650 кг (нетто), таким чином розбіжність становить 3700 кг. Перевіркою встановлено, що фактична маса при зважуванні вагона №95605234 виявилася меншою на 3700 кг (а.с. 21).

Також у матеріалах справи наявний акт про виявлення нестачі вантажу від 23.11.2025 складений Обліковцем, прийомоздавальником вантажу та багажу, змінним майстром та начальником охорони філії "Бесарабська" ТОВ "СП "НІБУЛОН", за яким при визначенні на вагах №1 (дата останньої повірки 12.11.2025) філії "Бессарабська" ТОВ СП "НІБУЛОН" маси брутто вагону №95605234, який прибув зі станції Мар`янівка на станцію Ізмаїл на адресу ТОВ СП "НІБУЛОН" за накладною №34487637 від 07.11.2025 виявлено невідповідність маси брутто вантажу зерно кукурудзи. порівняно з даними, зазначеними в накладній у розмірі 3700 кг.

Крім того зазначено, що вагон №95605234 знаходиться на під`їзній колії в очікуванні видачі вантажу за участю представників залізниці. Схоронність вантажу у вагоні № 95605234 забезпечена (а.с. 22).

Згідно Повідомлення №398/149/2-25 від 24.11.2025 про виявлення нестачі вантажу та направлення представника для складення акту адресованого Керуючому відділенням філії "Мар`янівська" ТОВ СП "НІБУЛОН", при визначенні на вагах філії "Бессарабська" ТОВ СП "НІБУЛОН" маси брутто вагону №95605234, який прибув зі станції Мар`янівка на станцію Ізмаїл на адресу ТОВ СП "НІБУЛОН" за накладною №34487637 від 07.11.2025, співробітниками товариства було виявлено невідповідність маси брутто вантажу зерно кукурудзи в розмірі - 3700 кг. Також повідомлено, що всі ЗПП не порушені та справні, відповідають номерам ЗПП, зазначеним у накладній №34487637 від 07.11.2025. У зв`язку з цим, директор філії "Бессарабська" ТОВ СП "НІБУЛОН" просив направити представника підприємства для участі у складанні акту про приймання вантажу по кількості або надати згоду на одностороннє приймання вантажу вантажоодержувачем - ТОВ СП "НІБУЛОН" (а.с. 23).

Відповідно до Згоди на одностороннє приймання вантажу №114/1 від 24.11.2025, Керуючий відділенням філії "Мар`янівська" ТОВ "СП "НІБУЛОН", як вантажовідправник за вантажовідправник за накладною №34487637 від 07.11.2025, відповідно до пп. "в" п. 18 Інструкції від 15.06.1965 № П-6 надає згоду на одностороннє вивантаження вантажу з вагону №95605234 за накладною №34487637 від 07.11.2025 вантажоодержувачем ТОВ СП "НІБУЛОН" (а.с.24).

Згідно з Актом експертизи №631 від 26.11.2025 проведеної Ізмаїльським підприємством Одеської регіональної Торгово-промислової палати, експертизою встановлено, що у пред`явленому вагоні №95605234 із зерном кукурудзи за накладною №34487637, фактично виявилося за документами 70350 кг., фактично 66700, відхилення 3650 кг. Експертизу проведено експертом Владиславою Анагнастополо (а.с. 26-30).

Відповідно до даного Акту експертизи, при зовнішньому огляді другого розвантажувального люка з боку штурвала в місці з`єднання кришки і бункера виявлено зазор довжиною 26,6 см, у якому затиснуті роздавлені зерна кукурудзи, також виявлено механічний вплив на кришку бункера у вигляді подряпин. При знятті ЗПП у присутності експерта на верхніх завантажувальних люках та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки, виявлено: між другим, третім та четвертим завантажувальними люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) завглибшки візуально від 0,60 м-0,80 м від поверхні вантажу з чітко позначеною смугою 1,5-2,0 м по ширині вагону, характерній для стікаючого вант бік другого (середнього) розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), який має зазор з затиснутими зернами кукурудзи та механічний вплив. В інших завантажувальних люках вагону поверхня вантажу рівна, без заглиблень. Візуально вільний простір у вагонах дозволяє поміститися нестачі вантажу. Щільність закриття розвантажувальних люків не забезпечує збереження вантажу при транспортуванні.

Зняття ЗПП і відкриття вагона здійснювалося представником ТОВ СП "НІБУЛОН" у присутності експерта і замовника експертизи. Зняті ЗПП передані представнику замовника експертизи для відповідального зберігання.

Розсип вантажу з вагону на момент проведення експертизи не виявлено. Для визначення кількості зерна кукурудзи, вагон був зважений на вагонних електромеханічних ваг зав. № 1605, тип Булат-В2-156-150-H, дискретність 50 кг. Дата держповірки 12 листопада 2025 р. Огляд вагону проводився експертом двічі: 24.11.2025р (зовнішній огляд вагона, переважування маси брутто вагона), і повторно 25.11.2025р (зовнішній огляд вагона, огляд вантажу, переважування маси брутто, вагона), наявність ЗПП, щільність закриття, маса брутто-співпадають.

Так за результатом проведення експертизи, встановлено, що у пред`явленому вагоні №95605234 із зерном кукурудзи за накладною №34487637, фактично виявилося за документами 70350 кг., фактично 66700, відхилення 3650 кг. Маса нетто зерна кукурудзи визначена розрахунковим шляхом, як різниця між фактичною масою брутто та фактичною масою тари вагона.

Крім того судом встановлено, що Ізмаїльським підприємством Одеської регіональної Торгово-промислової палати складено та надано для оплати ТОВ СП "НІБУЛОН" рахунок на оплату №3 від 26.11.2025 на суму 8160,00 грн (в т.ч. ПДВ 1360,00 грн), на оплату вартості наданої послуги з визначення кількості - зернових, бобових або олійних культур (у залізничних вагонах). Склад роботи: огляну стан транспортного засобу, оглянути ЗПП, звірити з даними супровідної документації, відкрити транспортний засіб, оглянути стан вантажу, визначити маси брутто, маси тари, розрахунок маси нетто, складення експертизи від 1 до 3 вагонів (а.с.38).

Відповідно до Акту надання послуг №3 від 26.11.2025 Ізмаїльське підприємство Одеської регіональної Торгово-промислової палати передало а ТОВ СП "НІБУЛОН" прийняло виконані роботи з визначення кількості - зернових, бобових або олійних культур (у залізничних вагонах) на загальну 8160,00 грн (в т.ч. ПДВ 1360,00 грн) (а.с.37).

Відповідно до копії платіжної інструкції №47962 від 02.12.2025 ТОВ СП "НІБУЛОН" здійснило сплату на користь Ізмаїльського підприємства Одеської регіональної Торгово-промислової палати грошових коштів в загальній сумі 8160,00 грн, призначення платежу за визначення кількості зернових зг. рах. №3 від 26.11.2025 по дог. 7 від 07.03.2023 в т.ч ПДВ 1360,00 грн (а.с.40).

Листом за №390/149-2-25 від 23.11.2025 директор філії "Бессарабська" ТОВ СП "НІБУЛОН" повідомив начальника станції Ізмаїл, що при визначенні на вагах філії "Бессарабська" ТОВ СП "НІБУЛОН" маси брутто вагону №95605234, який прибув 22.11.2025 о 21:20 зі станції Мар`янівка на станцію Ізмаїл на адресу ТОВ СП "НІБУЛОН" за накладною №34487637 від 07.11.2025, співробітниками товариства було виявлено невідповідність маси брутто вантажу зерно кукурудзи в розмірі - 3700 кг порівняно з даними, які зазначені у перевізному документі, у зв`язку з чим ТОВ СП "НІБУЛОН" заявляло про існування обставин невідповідності маси вантажу у вагоні № 95605234, який прибув за накладною №34487637 від 07.11.2025 даним, які зазначені у перевізних документах та вимагало прийняти участь у перевірці маси та стану вантажу у вказаному вагоні і скласти комерційний акт.

Також ТОВ СП "НІБУЛОН" просило надати письмове підтвердження щодо участі представника залізниці в комісійній видачі вантажу або відмову у такій видачі у строк 24 години з моменту отримання цього листа, та у випадку письмового підтвердження та неприбуття представника залізниці у зазначений строк - ТОВ СП "НІБУЛОН" розцінюватиме такі дії, як відмову в комісійній видачі вантажу та складання комерційного акту (а.с.31).

У відповідь на даний лист начальник станції Ізмаїл листом за №106 від 24.11.2025 повідомив, що вагон №95605234, який прибував за відправкою Мар`янівка П-Зах Ізмаїл ЦПС № 34487637 з вантажем кукурудза, оглядався у комерційному та технічному відношенні працівником станції де зауважень не було, ЗПП відправника у наявності, справні та відповідали перевізному документу. При подаванні на під`їзду колію "Нібулон", комерційних та технічних несправностей не було. Вагон прийнятий без зауважень. На підставі вищезазначеного станція не має підстав для комісійної видачі вагона №95605234 (а.с.32).

Згідно зі скаргою на відмову у складанні комерційного акту №396/149/2-25 від 24.11.2025, ТОВ СП "НІБУЛОН" повідомляло директору філії "Оператор припортових станцій" АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" про обставини виявлення невідповідності маси брутто вантажу який було перевезено залізничним вагоном №95605234, вказував про направлення листа начальнику станції Ізмаїл для складення комерційного акту а також про те що комерційний акт станом на момент направлення скарги складено не було у зв`язку з чим, просило дати розпорядження керівництву станції Ізмаїл про забезпечення участі представника в комісійні видачі вантажу у вагоні №95605234, який прибув за накладною №34487637 від 07.11.2026 та складання відповідно комерційного акту (а.с.33).

За результатами розгляду зазначеної скарги, АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" листом за №ЦПС-05/713н від 26.11.2025 повідомила, що розслідуванням встановлено, що вагон №95605234 прибував на станцію Ізмаїл, 22.11.2025 о 20 год. 22 хв. поїздом № 3071 інд. 4051+754+4045, на адресу ТОВ СП "НІБУЛОН". При огляді вагона по прибуттю комерційних несправностей виявлено не було, про що свідчить запис у книзі форми ГУ-98. Подавався та фактично прийнятий вагон на вантажних коліях станції, згідно умов Договору про подачу та забирання вагонів на залізничну під`їзну колію філії "Бессарабська" ТОВ СП "НІБУЛОН", 23.11.2025 о 15 год. 50 хв. представником ТОВ СП "НІБУЛОН" Латій О.І., що підтверджується підписом у пам`ятці про подавання вагонів №179.

Також у відповіді на скаргу АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" зазначала, що наявність підписів у пам`ятці про подавання вагонів №179 від 23.11.2025 свідчить про те, що працівник станції Ізмаїл Кугай В.М. передала, а представник ТОВ СП "НІБУЛОН" Латій О.І. прийняла вагон №95605234 у комерційному та технічно справному стані з цілісними ЗПП, які відповідали перевізному документу.

У зв`язку з чим АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" за результатом розгляду скарги зазначила, що оскільки вагон №95605234, прибував на станцію Ізмаїл 22.11.2025 о 20 год. 22 хв., був прийнятий представниками ТОВ СП "НІБУЛОН" 23.11.2025 о 15 год. 50 хв. без зауважень щодо комерційних або технічних несправностей, вважаємо скаргу ТОВ СП "НІБУЛОН" від необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню (а.с.34).

Також відповідно до доповідної записки директора філії "Бессарабська" ТОВ СП "НІБУЛОН" у зв`язку з виробничою необхідністю фактичне вивантаження вагону №95605234 було здійснено 25.11.2025 (а.с.41).

Згідно з Довідкою ТОВ СП "НІБУЛОН" №994/3-26/91 від 10.02.2026, станом на 25.11.2025 дійсна вартість однієї тони вантажу (кукурудза), що було прийнято до перевезення та відвантажено зі станції Мар`янівка за накладною №34487637 від 07.11.2025 у вагоні №95605234 складала 9700,00 грн в т.ч. ПДВ (без включення провізних платежів). Відповідно до даних, що містяться у вказаній накладній, у вагоні №95605234 було передано до перевезення 70350 кг вантажу. Загальна вартість вантажу відвантаженого у вагоні №95605234 за накладною №34487637 від 07.11.2025 складає 682395,00 грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку ціни позову, враховуючи загальну масу вантажу переданого до перевезення (70350 кг), розмір нестачі (3650 кг), вартість за 1 тону вантажу (9700), норми природної втрати вантажу (351,75 кг), розмір нестачі з урахування норми природної втрати (3298,25 кг), вартість нестачі становить 31 993,03 грн (3650 кг 70350 кг/100% х 0,5%) х 9,700 тис. грн).

За таких обставин, позивачем заявлено до стягнення вартість втраченого вантажу в сумі 31 993,03 грн, з урахуванням вартості однієї тони вантажу 9700,00 грн з ПДВ, оскільки при перевезенні кукурудзи у вказаному вагоні перевізником не забезпечено збереження ввіреного йому вантажу.

5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.

Щодо особи відповідача господарський суд вказує, що при зверненні з позовом до суду позивачем було визначено що відповідачем у даній справі є Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця". Водночас у відповіді на відзив позивачем заявлено клопотання про заміну належного відповідача а саме на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Оператор припортових станцій".

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ГПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 96 Цивільного кодексу України, філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі №760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20) зазначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша-третя статті 95 ЦК України). Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (частина четверта статті 95 ЦК України).

Як встановлено судом, відповідач АТ "Українська залізниця", як юридична особа, взяв участь у даній справі через свою філію "Оператор припортових станцій", а саме відзив та заперечення на відповідь на відзив були подані до суду представником АТ "Українська залізниця" Ніколащенко С.В., який, як начальник юридичного сектору філії "Оператор припортових станцій, уповноважений діяти від імені АТ "Українська залізниця, представляти його інтереси, у тому числі Філії, її структурних підрозділів, у всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, державних і громадських організаціях, органах державної влади, органах місцевого самоврядування (їх виконавчих органах), у тому числі правоохоронних органах, зокрема, але не виключно, СБУ, НАБУ, ДАСУ, ДПС, ДБР, БЕБ, Національній поліції, органах прокуратури, податкових та митних органах, в органах державної реєстрації, інспекціях, управліннях, агентствах, центрах, департаментах, фондах, радах, у відносинах з державними і приватними нотаріусами, у відносинах з фізичними особами, з правом подання та отримання документів.

Таким чином господарський суд зазначає, що участь у даній справі взято належним відповідачем - АТ "Українська залізниця" в особі філії "Оператор припортових станцій", який ознайомлений із позовною заявою, подавав до суду заяви по суті спору та суд вказує про наявність підстав для вирішення даного спору по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Уклавши його у спрощеній формі, сторони набули низку прав та зобов`язань.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтями 610, 611 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 623 Цивільного Кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт", підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).

Відповідно до ст. 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:

а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);

б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);

г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно зі ст. 6 Статуту, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Разом з тим, згідно зі ст. 8 Статуту залізниць перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.

Згідно з ч.2 ст. 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 передбачено, що Статут визначає права, обов`язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею ст. 38 Статуту залізниць України передбачено, що завантажені контейнери, а також криті вагони (у тому числі ізотермічні) і цистерни пломбуються тим підприємством, організацією, засобами яких провадиться навантаження. Перелік вантажів, що допускаються до перевезення у вагонах без пломб, технічні умови виготовлення пломб, а також порядок пломбування вагонів і контейнерів встановлюються Правилами.

Відповідно до п.52 Статуту, на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі, зокрема, прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Пунктом 76 Статуту визначено, що час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням у разі обслуговування залізничної під`їзної колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання. Час знаходження вагонів на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях. Місце і порядок операцій встановлюються договором про експлуатацію залізничної під`їзної колії. Норми часу на операції передачі не повинні перевищувати однієї хвилини на вагон і 30 хвилин на всю пред`явлену партію вагонів. Охорона завантажених і порожніх вагонів на залізничних під`їзних коліях здійснюється засобами і за рахунок підприємств. Договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії та договір про подачу та забирання вагонів розробляється з урахуванням єдиного технологічного процесу роботи під`їзної колії із станцією примикання. Порядок розроблення та форма договорів встановлюються Правилами.

Пунктом 111 Статуту передбачені випадки, за яких залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, зокрема, у разі коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

У відповідності до п.п. 114, 115 Статуту, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно з п. 127 Статуту, залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Відповідно до приписів п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Пунктом 130 Статуту встановлено, що право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають: у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акту відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 затверджено «Правила видачі вантажів»; «Правила оформлення перевізних документів»; «Правила складання актів» та інші Правила.

Відповідно до п. п. 2, 9 Правил складання актів, в редакції змін, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Згідно з п.16 Правил складання актів, у разі відмови начальника станції від складання комерційного акту (акту загальної форми) або оформлення акту з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі-Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.

Відповідно до п.17 Правил складання актів начальник Дирекції на скаргу про відмову від складання комерційного акта (акта загальної форми) або про неправильне його оформлення повинен дати мотивовану відповідь по суті скарги: стосовно швидкопсувних вантажів - протягом доби, а стосовно інших вантажів - не пізніше триденного терміну після отримання скарги. У разі обґрунтованості скарги начальник Дирекції дає розпорядження про складання комерційного акта (акта загальної форми) або про переоформлення акта. У цьому разі плата за зберігання вантажу, а також за користування вагоном (контейнером) протягом часу затримки складання акта з одержувача не стягується.

Правилами видачі вантажів (п.п. 10, 11, 23) визначено, що при подаванні вагонів на під`їзні колії передача їх провадиться в місцях, установлених договорами про подавання й забирання вагонів або договорами про експлуатацію під`їзної колії, і засвідчується підписами представників станції й одержувача в пам`ятці про подавання/забирання вагонів. При передаванні завантажених вагонів і контейнерів сторони зобов`язані зовнішнім оглядом пересвідчитись у справності кузова вагона (контейнера), наявності та цілісності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП), відповідності відтиску на них даним, зазначеним у перевізних документах. При перевезенні вантажів на відкритому рухомому складі сторони переконуються у відсутності слідів утрати й пошкодження вантажу. У разі вивантаження на місцях загального користування вимога щодо перевірки маси вантажів може бути заявлена письмово одержувачем до початку вивантаження. Вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під`їзну колію, може бути заявлена в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором.

Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Так господарський суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що 07.11.2025 за залізничною накладною №34487637 вантажовідправником ТОВ СП "Нібулон" зі станції відправлення Мар`янівка на станцію призначення Ізмаїл було відправлено вантаж зерно кукурудзи (насипом) загальною масою 562 000 кг, зокрема, у вагоні №95605234 з масою 70350 кг, одержувачем вантажу є ТОВ СП "Нібулон" (а.с.18-19).

Як було встановлено судом, згідно з наявною в матеріалах справи копії пам`ятки №179 про подавання вагонів (форма ГУ-45) вагон №95605234 на станції "Ізмаїл" був поданий залізницею під вивантаження на під`їзну колію ТОВ СП "НІБУЛОН" 23.11.2025 о 15:50 год, та прийнятий представником вантажоодержувача, підтверджується підписами працівника станції Янцева І.Б. та представника вантажовласника, Латій О.І. (а.с. 90).

Пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.

Правильність внесених відомостей до вказаних залізничних накладних підтверджена підписом представника відправника.

Господарський суд вказує, що зауважень щодо кількості та змісту вантажу, його маркування, а також правильності відомостей, зазначених у залізничних накладних на станції відправлення від залізниці не находило, отже, за висновками суду, на станції відправлення вантаж прийнятий відповідачем до перевезення без зауважень та заперечень.

У зв`язку з викладеним суд доходить висновку, що наявністю залізничної накладної, як форми договору перевезення вантажів встановлено факт укладення між ТОВ СП "Нібулон" як вантажовідправником і вантажоодержувачем, та відповідачем як перевізником договірних зобов`язань щодо приймання, транспортування вантажу (зерна кукурудзи) та видачі його у пункті призначення.

Оскільки матеріалами справи підтверджений факт прийняття відповідачем до перевезення від позивача вантажу у вагоні №95605234 в кількості 70350 кг по залізничній накладній №34487637, суд дійшов висновку, що саме відповідач є відповідальною особою за збереження прийнятого до перевезення вантажу, а відтак і за спірну нестачу.

Так за приписами п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.

Оскільки вантажі у вагони закритого типу приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, відповідач мав можливість належним чином здійснити огляд спірного вагону та встановити, що вказаний вагон є непридатним для перевезення вантажу того виду, що був у нього завантажені відправником, та відмовитись від приймання вантажу до перевезення.

Господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що залізницею при прийняті вантажу до відправлення було перевірено правильність відомостей в накладній №34487637 щодо фактичної маси вантажу у вагоні №95605234 та встановлено її невідповідність.

Так само матеріали справи не містять доказів наявності несправностей вагону №95605234 в технічному відношенні, які б призвели до втрати вантажу на шляху його слідування.

Отже, оскільки спірні вагони прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу статті 110 Статуту покладається на залізницю, тобто на відповідача.

Зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21 тощо.

Спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Як було встановлено судом, вагон що слідував згідно залізничної накладної №34487637, прибув 25.11.2025 на станцію призначення Ізмаїл, на якій було здійснено зважування (брутування) вантажу та виявлено недостачу вантажу у вагоні №95605234. При цьому, як підтверджено матеріалами справи, спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень.

Відтак, з огляду на те, що перевезення відбувалося у технічно-справному вагоні, придатному для даної господарської мети (перевезення кукурудзи), суд доходить висновку про те, що саме відповідач несе відповідальність за втрату частини вантажу позивача у вагоні №95605234.

Щодо посилань відповідача стосовно прийняття представником вантажоодержувача спірного вагону без жодних зауважень та заперечень щодо його комерційного та технічного стану з цілісними ЗПП, які відповідали перевізному документу, суд звертає увагу на те, що згідно зі ст.52 Статуту залізниць України залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача.

Як встановлено судом, позивач шляхом направлення листа №390/149-2-25 від 23.11.2025 заявив про існування обставин невідповідності маси вантажу у спірному вагоні та вимагав перевірити масу вантажу, однак залізниця, листом відмовилась №106 від 24.11.2025 від складання комерційного акту. У зв`язку з чим позивачем з дотриманням законодавством порядку було подано скаргу до АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" на відмову у складенні комерційного акту №396/149/2-25 від 24.11.2025, яку було визнано необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.

Відтак господарський суд доходить висновку, що матеріали справи містять належні докази відмови у складенні відповідачем комерційного акту та його оскарження.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, не передбачено ані права, ані обов`язку вантажоодержувача вносити до пам`яток про забирання вагонів будь-які зауваження, у тому числі і щодо технічного стану вагону, тобто пам`ятка не свідчить про будь-які інші обставини, крім того факту, що залізниця передала, а вантажоодержувач прийняв відповідний вагон. Законодавством не передбачено обов`язку вантажоодержувача вносити до цього документу будь-які інші відомості.

Отже, відсутність таких зауважень у відповідній пам`ятці не спростовує жодних обставин, наведених у позовній заяві, так само як і не доводить відсутності вини перевізника у нестачі вантажу.

Суд зазначає, з урахуванням приписів Статуту, Правил складання актів та Правил користування вагонами та контейнерами, що будь-які обставини щодо матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються насамперед комерційними актами, а крім того можуть засвідчуватися актами загальної форми та актами про пошкодження вагона, які складають станції залізниць, відтак покладати відповідальність на вантажовідправника за втрату вантажу у зв`язку з його завантаженням у вагон не придатний для перевезення, було б можливим у разі складання, як комерційного акту, так і акту про пошкодження вагону на станції відправника.

Крім того, суд з цього приводу приймає до уваги те, що оскільки при передаванні завантажених вагонів сторони проводять лише їх зовнішній огляд, який може тривати до 1 хв., без підлазання під вагони та без перевантаження (п. 76 Статуту, п. 3.15 Інструкції позивача з охорони праці для прийомоздавальника № 59-П), то отримувач вантажу не позбавлений права заявити вимогу щодо перевірки маси вантажу після подавання вагону. У даному випадку позивач повідомив відповідача про нестачу вантажу на наступний день після подавання вагону (відповідний лист отримано залізницею 20.11.2025 об 11:30 год.), а в матеріалах справи відсутні будь-які докази впливу на вантаж та/або на вагон з боку позивача чи інших сторонніх осіб з часу подавання вагону до моменту проведення експертизи, що вказує на виникнення нестачі вантажу під час його перевезення залізницею.

Такими чином відповідні доводи відповідача відносно того, що відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення, не приймаються судом, оскільки в даному випадку йдеться про припинення відповідальності за збереження вантажу після видачі одержувачу, а не про звільнення від відповідальності за втрату вантажу під час його перевезення.

Відповідно до Довідки ТОВ СП "НІБУЛОН" №994/3-26/91 від 10.02.2026, станом на 25.11.2025 дійсна вартість однієї тони вантажу (кукурудза), що було прийнято до перевезення та відвантажено зі станції Мар`янівка за накладною №34487637 від 07.11.2025 у вагоні №95605234 складала 9700,00 грн в т.ч. ПДВ.

Так, згідно проведеного позивачем розрахунку, розмір завданих збитків завданих відповідачем позиву шляхом втрати вантажу при його перевезенні, становить суму 31 993,03 грн.

Вказана сума була розрахована враховуючи загальну масу вантажу переданого до перевезення (70350 кг), розмір нестачі (3650 кг), вартість за 1 тону вантажу (9700), норми природної втрати вантажу (351,75 кг), розмір нестачі з урахування норми природної втрати (3298,25 кг).

Відповідно до п. 2.7 роз`яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", згідно зі статтями 924 ЦК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

При цьому, Статут залізниць України не передбачає обов`язкового додавання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем, а тим паче вантажовідправником або іншою уповноваженою особою вартості вантажу, оскільки статтею 130 Статуту залізниць України визначений перелік документів, що слід додавати під час пред`явлення позову/претензії перевізнику, серед яких немає доказів оплати вантажу, а у відповідності до статті 115 Статуту, в даній категорії спорів, позивачу необхідно додати документ відправника про вартість вантажу, яким може бути довідка, при цьому коло уповноважених осіб на її підписання, на рівні закону законодавцем не деталізовано, а відтак такими особами можуть бути і директор товариства або інша уповноважена особа.

З огляду на викладене, суд приймає довідку позивача у якості належного доказу підтвердження вартості відправленого вантажу.

Водночас, відповідачем під час розгляду справи розрахунок позивача спростовано не було, власного контррозрахунку розміру збитків надано не було.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України, встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку що позовні вимоги ТОВ СП "НІБУЛОН" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Оператор припортових станцій" АТ "Українська залізниця" про відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу, в розмірі 31 993,03 грн, є обґрунтованими, такими що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані відповідачем, у зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо відшкодування витрат на складення Ізмаїльським підприємством Одеської регіональної Торгово-промислової палати Акту експертизи №631 від 26.11.2025 виконаної експертом Владиславою Анагнастопол, господарський суд вказує, що позивачем понесені витрати на оплату вартості складення акту експретизи, що було встановлено з наданих до суду рахунку на оплату №3 від 26.11.2025 на суму 8160,00 грн, акту надання послуг №3 від 26.11.2025 на суму 8160,00 грн та копії платіжної інструкції №47962 від 02.12.2025 на суму 8160,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі №712/4126/22, зробила правовий висновок, за яким відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тож сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.

Водночас господарський суд зазначає, що надана позивачем копія Акту експертизи №631 від 26.11.2025, є одним із наданих у підтвердження своїх вимог доказів, його було враховано судом у сукупності разом із іншими наявними в матеріалах справи доказами, даний доказ не є обов`язковим та таким що повинен обов`язково враховуватися при ухваленні рішення.

Враховуючи викладене господарський суд зазначає про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування витрати позивача понесених на оплату вартості складення Ізмаїльським підприємством Одеської регіональної Торгово-промислової палати Акту експертизи №631 від 26.11.2025 виконаної експертом Владиславою Анагнастопол.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Оператор припортових станцій" АТ "Українська залізниця" (65012, місто Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд.17а; код ЄДРПОУ ВП 45270820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (Каботажний узвіз, буд. 1, м. Миколаїв, 54020; код ЄДРПОУ 14291113) збитки, завдані нестачею вантажу в розмірі 31 993/тридцять одна тисяча дев`ятсот дев`яносто три/грн 03 коп. а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662/дві тисячі шістсот шістдесят дві/грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення суду складено та підписано 15 жовтня 2026 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська