Ухвала суду № 140654191, 16.09.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

16 вересня 2026 року Справа № 915/1543/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Савка К.Д., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня Вознесенської міської ради, вул. 228-ї Стрілецької Дивізії, 26, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 (код ЄДРПОУ 01998443)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія, вул. Погранична, буд. 39/1, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 42129888)

про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів

Представники сторін в підготовче засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Комунальне підприємство Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня ВМР з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія, в якій просить суд:

1. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 17.02.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/85 від 18.12.2020, укладеного між КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня ВМР та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 17.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/85 від 18.12.2020, укладеного між КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня ВМР та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія.

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 20.08.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/85 від 18.12.2020, укладеного між КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня ВМР та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія.

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 20.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/85 від 18.12.2020, укладеного між КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня ВМР та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія.

5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 25.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/85 від 18.12.2020, укладеного між КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня ВМР та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія.

6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 16.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/85 від 18.12.2020, укладеного між КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня ВМР та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія безпідставно сплачені кошти в сумі 197 713, 25 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору у сумі 6 056, 00 грн.

Підставою позову зазначено наступні обставини.

Комунальне підприємство «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» ВМР уклало із визначеним переможцем під час проведення відкритих торгів Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» договір про постачання електричної енергії № 50/85 від 18.12.2020.

Предметом вказаного договору є електрична енергія, ДК 021:2015 під кодом 09310000-5, в обсязі 650000 кВт*год., за ціною 1,815312 грн з урахуванням ПДВ за 1 кВт*год. та тарифу на послуги з передачі електричної енергії, встановлений рішенням НКРЕКП, загальною вартістю Договору 1 179 952 грн.

В подальшому до договору укладено ряд додаткових угод, якими зменшено обсяги електричної енергії з урахуванням збільшення ціни.

Позивач зазначає, що додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог ст. 5, ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 180 ГК України, ст. 653 ЦК України. Позивач зазначає, що постачальник мав можливість змінити ціну договору в межах до 10 %, натомість фактична вартість була збільшена на 89,7 %, що призвело до зменшення об`єму постачання електроенергії на 159 229 кВт.

Згідно наданих актів про прийняття-передавання товарної продукції позивачем в період з лютого по листопад включно 2021 року було використано електроенергії в обсязі 419 451 кВт. Згідно вищевказаних актів було сплачено 1 050 228, 78 грн. Надлишкова сплачена сума 197 713, 25 грн., яка заявлена до стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст. 5, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», судовою практикою та умовами договору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.12.2024 позовну заяву (вх. № 15729/24 від 12.12.2024) Комунального підприємства Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня Вознесенської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04.02.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2025 відкладено підготовче засідання по справі на 07.03.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання по справі на 15.04.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено здійснити розгляд справи в розумний строк, передбачений ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено підготовче засідання на 14.05.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.05.2025 повідомлено позивача про відкладення підготовчого засідання на 14.05.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025 зупинено провадження у даній справі № 915/1543/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 920/19/24.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2026 поновлено провадження у справі № 915/1543/24. Призначено підготовче засідання на 07.05.2026.

В підготовчому засіданні 07.05.2026 судом постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання, якою відкладено підготовче засідання по справі на 16.09.2026.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2026 повідомлено сторін про відкладення підготовчого засідання по справі на 16.09.2026.

В підготовче засідання 16.09.2026 сторони явку повноважних представників не забезпечили, хоча про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином в порядку ст. 120 ГПК України.

Явка учасників процесу не визнавалась судом обов`язковою.

03.09.2026 до Господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшло клопотання (вх. № 13186/26 від 03.09.2026), в якому відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 915/1543/24 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю УКР ГАЗ РЕСУРС щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Відповідач вважає наявні об`єктивні підстави для зупинення провадження у справі, у зв`язку із тим, що:

- предметом доказування у справі та підставою заявлених позовних вимог є застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, відповідно до якого істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися в частині збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, не частіше ніж один раз на 90 днів;

- у конституційному провадженні Конституційний Суд України розглядає юридичне питання про відповідність п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону Конституції України, зокрема в аспектах юридичної визначеності, права власності, свободи підприємницької діяльності та рівності суб`єктів господарювання;

- у справі № 915/1543/24 господарський суд розглядає матеріально-правове питання про правомірність укладення оспорюваної додаткової угоди, що ґрунтується виключно на застосуванні саме цієї норми;

- обидва предмети судового розгляду мають спільну правову основу, а саме п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII. Розгляд господарського спору до завершення конституційного провадження неминуче призведе до того, що господарський суд буде змушений самостійно сформувати позицію щодо змісту, меж дії та критеріїв застосування оспорюваної норми у той час, коли ці самі питання перебувають на вирішенні Конституційного Суду України в межах його виключної компетенції.

З огляду на наведене, у справі № 915/153/24 наявні всі передбачені законом підстави для обов`язкового зупинення провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю УКР ГАЗ РЕСУРС щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Розгляд клопотання представник відповідача просив суд здійснити без участі представника відповідача.

14.09.2026 до Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшли заперечення на клопотання (заяву) (вх. № 13669/26 від 14.09.2026), в яких позивач просить суд:

1. Прийняти ці заперечення до розгляду та долучити до матеріалів справи № 915/1543/24.

2. У задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі відмовити повністю.

3. Продовжити розгляд справи № 915/1543/24 у встановлені законом строки.

4. Підготовче засідання по справі на 16.09.2026 о 13:30 та клопотання про зупинення провадження у справі розглядати без участі представника КП "КНП Вознесенська БЛ» ВМР.

Заперечуючи проти клопотання про зупинення провадження у справі, позивач зазначає, що клопотання є необґрунтованим, безпідставним та спрямованим на штучне затягування розгляду справи. Просить суд відмовити у його задоволенні з огляду на наступне:

- предметом доказування у цій справі є оцінка правомірності дій Постачальника щодо підвищення ціни на електроенергію для комунальної лікарні. Ключовим є дослідження наявності чи відсутності реального коливання ціни на ринку на момент укладання додаткових угод та перевірка обґрунтованості такого підвищення відповідними документами (довідками ТПП, ДП «Держзовнішінформ» тощо), факту незаконного підвищення ціни на постачання електричної енергії більш ніж на 10%.

- позивач є комунальним закладом охорони здоров`я. Надміру сплачені за додатковими угодами кошти є грошовими коштами комунального підприємства (фінансується з місцевого та державного бюджету / коштів НСЗУ). Безпідставне відволікання цих коштів та затягування їх повернення через зупинення судового процесу прямо шкодить інтересам територіальної громади міста Вознесенська та стабільному функціонуванню лікарні.

- розгляд справ у Конституційному Суді України не обмежений жорсткими процесуальними строками та може тривати роками. Зупинення провадження у цій справі призведе до порушення права КП «КНП Вознесенська БЛ» ВМР на розгляд справи упродовж розумного строку, що суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розгляд клопотання про зупинення провадження у справі судом відкладався.

Розглянувши в підготовчому засіданні 16.09.2026 клопотання про зупинення провадження у даній справі, судом встановлено наступне.

Предметом спору у даній справі № 915/1543/24 є вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів в сумі 197 713, 25 грн.

Підставою позову зазначено обставини щодо укладання між позивачем та відповідачем додаткових угод з порушенням вимог ст. 5, ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 180 ГК України, ст. 653 ЦК України. Позивач зазначає, що постачальник мав можливість змінити ціну договору в межах до 10 %, натомість фактична вартість була збільшена на 89,7 %, що призвело до зменшення об`єму постачання електроенергії на 159 229 кВт. Позивач зазначає, що згідно наданих актів про прийняття-передавання товарної продукції позивачем в період з лютого по листопад включно 2021 року було використано електроенергії в обсязі 419 451 кВт. Згідно вищевказаних актів було сплачено 1 050 228, 78 грн. Надлишкова сплачена сума 197 713, 25 грн., яка заявлена до стягнення.

Зі змісту всіх оспорюваних додаткових угод № 2 від 17.01.2021, № 3 від 17.03.2021, № 4 від 20.08.2021, № 5 від 20.09.2021, № 6 від 25.10.2021, № 7 від 16.11.2021 судом встановлено, що підставою укладення всіх вищевказаних угод була зміна ціни за одиницю товару згідно довідок ТПП (коливання ціни на ринку) відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Позивач, звертаючись до суду із позовною заявою, зазначив, що оспорювані додаткові угоди укладено з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Судом встановлено, що ухвалою Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України № 3-78/2026(178/26) від 06.05.2026 відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

Як вбачається з офіційного сайту Конституційного Суду України суб`єкт права на конституційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" в особі директора Товариства ОСОБА_1 звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням щодо перевірки на відповідність частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 42, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України (конституційність) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами, який встановлює можливість зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків.

Товариство твердить, що внаслідок застосування оспорюваних приписів порушено його права: на мирне володіння майном як складника права приватної власності (частини перша, четверта статті 41 Конституції України); на здійснення підприємницької діяльності на засадах економічної доцільності (частини перша, третя статті 42 Конституції України), а також порушено принцип верховенства права в аспекті юридичної визначеності (частина перша статті 8 Конституції України) та принцип рівності суб`єктів права власності і господарювання перед законом (частина четверта статті 13 Конституції України).

Питання, пов`язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату Конституційного Суду України, що підтверджується офіційним пресрелізом Конституційного Суду України від 7 травня 2026 року: 6 травня. Відбулися засідання сенатів та колегій суддів: розглядали справи за конституційними скаргами і постановили ухвали, оприлюдненим на офіційному вебсайті КСУ (https://ccu.gov.ua), а також Інформацією з веб-сайту Конституційного Суду України про звернення з конституційною скаргою ТОВ УКР ГАЗ РЕСУРС (вх. № 16/178 від 6 квітня 2026 року).

Відповідно до ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень і висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 151-1 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про Конституційний Суд України Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до ч. 3 ст. 89 Закону України Про Конституційний Суд України якщо Конституційний Суд, розглядаючи справу за конституційною скаргою, визнав закон України (його положення) таким, що відповідає Конституції України, але одночасно виявив, що суд застосував закон України (його положення), витлумачивши його у спосіб, що не відповідає Конституції України, то Конституційний Суд вказує на це у резолютивній частині рішення.

За своєю правовою природою визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, інших актів або їх окремих положень вказує на те, що такі суперечили нормам Основного Закону з моменту їх прийняття. Ухвалення рішення Конституційного Суду України не створює юридичного факту неконституційності, таким рішенням лише визнається наявність чи відсутність такого факту, який виник в момент прийняття неконституційного акта. З дня прийняття рішення Конституційним Судом України, якщо іншого строку не зазначено у самому рішенні, неконституційні акти лише втрачають чинність (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 160/6949/20).

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ГПК України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує процесуальну справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.

Бажання економити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).

В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).

Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень може виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).

Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 ГПК України з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів єдність системи судоустрою забезпечується: єдністю судової практики.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що існує об`єктивна неможливість розгляду даної господарської справи № 915/1543/24 до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

Як зазначено судом вище, у справі № 915/1543/24 предметом спору є вимога про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, укладених на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також стягнення безпідставно сплачених грошових коштів згідно оспорюваних додаткових угод. Підставою позову позивачем зазначено порушення під час укладення оспорюваних додаткових угод вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказана норма Закону, конституційність якої є предметом конституційного провадження, одночасно є правовою підставою позову.

Отже, результат вирішення Конституційним Судом України питання конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" безпосередньо впливає на вирішення спору у даній справі, оскільки позивач посилається на вказану норму Закону у якості підстави для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії.

Спір у даній справі не може бути вирішено по суті без застосування саме вказаної норми Закону. Як вказано вище, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, полягає не у неможливості господарського суду самостійно встановити та оцінити обставини (факти) у даній справі, а у правильному застосуванні норми матеріального права, яка регулює спірні правовідносини сторін. При цьому, суд у даній справі не має повноважень самостійно вирішувати при розгляді справи питання конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Тобто, розгляд даної справи господарським судом до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону створює реальний ризик ухвалення судового рішення на підставі норми, яка може бути визнана неконституційною та втратити чинність. Така ситуація суперечить принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України, ст. 2 ГПК України) та права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 2 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, та принципу пропорційності, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній господарській справі № 915/1543/24 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

Керуючись ст. 177, 181-182, 227, 229, 233-235, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у даній справі 915/1543/24 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

Зобов`язати учасників справи повідомити Господарський суд Миколаївської області про результат розгляду справи за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 253-259 ГПК України.

Повну ухвалу складено та підписано 15.10.2026

Суддя Е. М. Олейняш