Рішення № 140654077, 30.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 Справа № 914/907/26

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, за участі секретаря судового засідання Ольги КРАВЕЦЬ, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача-1 Моршинської міської ради, місто Моршин, Львівська область

позивача-2 Державної екологічної інспекції у Львівській області, місто Львів

до відповідача-1 Державне агентство лісових ресурсів України, місто Київ

до відповідача-2 Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України, місто Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівська обласна державна адміністрація, місто Львів

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівська обласна рада, місто Львів

про 1) визнання недійсним договору; 2) зобов`язання звільнити земельну ділянку.

За участі представників сторін:

від прокуратури: Дмитришин Юрій Михайлович представник прокуратури;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Ігнатенко Сергій Сергійович адвокат (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю АО №1213000 від 12.01.2026, присутній в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку);

від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: не з`явився;

від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Садова Софія Петрівна представник (повноваження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в порядку самопредставництва).

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Моршинської міської ради, Державної екологічної інспекції у Львівській області до відповідача-1 Державного агентства лісових ресурсів України, до відповідача-2 Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівської обласної державної адміністрація та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівської обласної ради про 1) визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства №232, укладеного 17.06.2025 між Державним агентством лісових ресурсів України та Державним спеціалізованим господарським підприємством Ліси України, в частині надання мисливських угідь Державному спеціалізованому господарському підприємству Ліси України на території об`єкту природо-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення Моршинський, площею 2387,2 га; 2) зобов`язання Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України звільнити 2387,2 га в межах території об`єкту природо-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення Моршинський від використання в цілях ведення мисливського господарства.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

У судовому засіданні 22.09.2026 представник прокуратури та позивача-2 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідачі у судовому засіданні 22.09.2026 позовні вимоги заперечили, просили суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа-2 у судовому засіданні 22.09.2026 зазначила, що Львівська обласна рада, діяла в межах повноважень під час надання в користування мисливський угідь.

У судовому засіданні 22.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Проголошення вступної та резолютивної частини рішення у справі призначено на 30.09.2026.

Представник прокуратури та третя особа-2 у судове засідання 30.09.2026, для проголошення вступної та резолютивної частин рішення з`явилися.

Відповідач-2 у судове засідання 30.09.2026, для проголошення вступної та резолютивної частин рішення з`явився в режимі відеоконференції.

Позивачі, відповідач-1 та третя особ-1 явки повноважних представників для проголошення вступної та резолютивної частин рішення не забезпечили.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 30.09.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція прокурора.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, відповіді на відзиви, запереченнях.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає про те, що до складу мисливських угідь, наданих у користування Державному спеціалізованому господарському підприємству Ліси України (відповідачу-2), включено частину ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» площею 2387,3 га.

Прокурор стверджує, що договір №60 від 18.01.2022 про умови ведення мисливського господарства суперечить природоохоронному режиму заказника, а тому має бути визнаний недійсним у відповідній частині, а Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України ( відповідач-2), зобов`язане звільнити цю територію від використання в цілях ведення мисливського господарства.

У зв`язку з вищенаведеним прокурор просить визнати недійсним договір про умови ведення мисливського господарства №232, укладений 17.06.2025 між Державним агентством лісових ресурсів України та Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», в частині надання мисливських угідь Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» на території об`єкту природо-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський», площею 2387,2 га та зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» звільнити 2387,2 га в межах території об`єкту природо-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» від використання в цілях ведення мисливського господарства.

Позиція позивача-1.

Позивачем-1 подано через підсистему «Електронний суд» клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника (вх.№10528/26 від 15.04.2026) та відповідь на відзив (вх.№10642/26 від 16.04.2026).

У відповіді на відзив (вх.№10642/26 від 16.04.2026), позивач-1 зазначив, що до складу мисливських угідь, серед іншого, передано об`єкт природо-заповідного фонду частину ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» площею 2387,3 га від його загальної площі 3084,6 га. У зв`язку з цим, договір про умови ведення мисливського господарства у цій частині підлягає визнанню судом недійсним, а територія об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський», площею 2387,2 га, звільненню Державним спеціалізованим господарським підприємством Ліси України, від використання в цілях мисливського господарства.

Здійснення Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» мисливства всупереч режиму територій природно-заповідного фонду, встановленому приписами статті 25, 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та пункту 3.1 Положення про ландшафтний заказник «Моршинський» є порушенням екологічних прав громадян членів територіальної громади Моршинської міської ради.

Враховуючи вищенаведене, позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Позиція позивача-2.

Державна екологічна інспекції у Львівській області підтримала позовні вимоги прокурора.

Позиція відповідачa-1,

Відповідач-1 зазначив, що рішенням Львівської обласної ради від 23.12.2021 № 343 Державному підприємству «Стрийське лісове господарство» надано у користування мисливські угіддя.

На підставі рішенням Львівської обласної ради від 23.12.2021 №343 Державне агентство лісових ресурсів України та Державне підприємство «Стрийське лісове господарство», 12.01.2022 уклали договір № 60.

Рішенням Львівської обласної ради № 613 від 27.08.2024 внесено зміни в рішення обласної ради про надання мисливських угідь у користування без зміни площі, меж, терміну, а саме вирішено у пунктах 1, 2, 3, 4 і 5 та в додатку до рішення обласної ради №343 від 23.12.2021 «Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області Державному підприємству «Стрийське лісове господарство» слова «Державне підприємство «Стрийське лісове господарство» замінити словами «Філія «Стрийське лісове господарство» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», у відповідних відмінках».

На підставі рішення Львівської обласної ради №613 від 27.08.2024 Державне агентство лісових ресурсів України та Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України, 17.05.2025 уклали договір №232.

Відповідач-1 зазначає, що станом на дату відкриття провадження у даній справі, рішення Львівської обласної ради №613 від 27.08.2024 чинне.

Згідно з частин 3, 4 статті 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь. Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідач-1 зазначає, що у позовній заяві не наведено підстав та доказів недійсності договору.

З урахуванням наведеного, вимога про звільнення мисливських угідь є похідною від вимоги визнання договору недійсним, а тому також не підлягає задоволенню.

У зв`язку з вищенаведеним просить відмовити у задоволенні позову.

Водночас у судових засіданнях під час розгляду справи по суті представник відповідача-1 заявляв також про непідвідомчість спору господарському суду, оскільки такий спір має розглядати адміністративний суд.

Позиція відповідачa-2.

Відповідач-2 стверджує, що договір про умови ведення мисливського господарства №232, укладений 17.06.2025 укладено на підставі рішення Львівської обласної ради від 23.12.2021 №343 «Про надання користування мисливських угідь у Львівській області Державному підприємству «Стрийське лісове господарство» (зі змінами внесеними рішенням Львівської обласної ради від 27.08.2024 №613 «Про внесення змін до рішень обласної ради щодо користування мисливськими угіддями після реформування лісової галузі України»).

Відповідно до цього рішення обласної ради вирішено надати філії «Стрийське лісове господарство» Державне підприємство «Ліси України» терміном на 15 років (до 23.12.2036) мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 9367,778 га, у тому числі: лісові 7586,2 га, польові 1728,578 га, водно-болотні 53,0 га.

Вищевказане рішення обласної ради, яким вирішено спірні мисливські угіддя передати у користування Державному спеціалізованому господарському підприємству Ліси України (відповідачу-2), відповідно до умов договору №232 від 17.06.2025, є чинним, нескасованим, а відтак достатні правові підстави для визнання недійсним договору №232 від 17.06.2025 в частині надання мисливських угідь Державного підприємства «Ліси України» на території об`єкту природо-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» площею 2387,2 га відсутні.

Відповідач-2 зазначає, що територія ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» площею 2387,3 га не може використовуватися як мисливські угіддя, про недійсність договору № 232 від 17.06.2025 не свідчить. Наявна у матеріалах справи довідка Державного підприємства «Стрийське лісове господарство» від 08.10.2020 № 258 підтверджує, що зазначена територія включена до складу мисливських угідь із одночасним визначенням її правового режиму як такої, що підлягає використанню виключно, як відтворювальна ділянка.

Отже, йдеться не про надання права здійснювати мисливство в межах спірних площ заказника місцевого значення «Моршинський», а про включення цієї території до загальної структури мисливських угідь із встановленням спеціального режиму, який передбачає заборону полювання та спрямований на охорону і відтворення тваринного світу, що повністю узгоджується з вимогами частини 1 статті 27 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», а також абзацу четвертому частини 1 статті 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», згідно якої на території природних заповідників забороняється зокрема, мисливництво.

У зв`язку з вищенаведеним просить відмовити у задоволенні позову.

Позиція третьої особи-1.

Львівська обласна державна адміністрація письмово не виклала свою позицію щодо позову.

Позиція третьої особи 2.

Третя особа-2 зазначила, що рішення Львівської обласної державної адміністрації є актом індивідуальної дії.

Львівська обласна рада діяла в межах повноважень під час надання в користування мисливських угідь, встановила обмеження в рішенні в межах цих територій.

Львівська обласна рада листом від 20.02.2025 №02-вих-172 зверталась до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України із проханням надати роз`яснення норм чинного законодавства в частині можливості включення території та об`єктів природно-заповідного фонду до складу мисливських угідь.

Листом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України вх.№02-1344 від 24.03.2025, зазначено, що режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» з урахуванням їх класифікації та цільового призначення.

Положеннями про території та об`єкти природно-заповідного фонду можуть встановлюватися й інші обмеження та заборони щодо здійснення господарської та інших видів діяльності. Діяльність, яка здійснюється у межах територій та об`єктів природно- заповідного фонду повинна відповідати вимогам закону та положенням про них.

З огляду на зазначене, рішення Львівської обласної ради №343 від 23.12.2021 «Про надання у користування мисливських угіддя у Львівській області Державному підприємству «Стрийське лісове господарство» прийнято у межах повноважень на підставі необхідних документів, поданих Державним агентством лісових ресурсів України з урахуванням норм природоохоронного законодавства.

Відтак, третя особа-2 просить суд відмовити у задоволенні позову.

Обставини встановлені судом.

Рішенням Львівської обласної ради №343 від 23.12.2021 надано у користування мисливські угіддя у Львівській області Державному підприємству «Стрийське лісове господарство» терміном на 15 років у визначених межах, згідно з додатком до цього рішення.

Пунктом 2 вказаного рішення зобов`язано Державне підприємство «Стрийське лісове господарство» у місячний термін від моменту надання у користування мисливських угідь укласти договір про умови ведення мисливського господарства з Державним агентством лісових ресурсів України.

Пунктом 4 рішення зобов`язано Державне підприємство «Стрийське лісове господарство», із метою врегулювання відносин між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь, укласти відповідні договори.

На виконання рішення Львівської обласної ради №343 від 23.12.2021, 18.01.2022 між Державним агентством лісових ресурсів України в особі голови Держлісагентства Болоховця Юрія Віталійовича, що діє на підставі наказу Держлісагентства від 03.03.2021 № 159 «Про розподіл обов`язків між Головою Державного агентства лісових ресурсів України, його першим заступником та заступниками» (далі - Центральний орган) та Державним підприємством «Стрийське лісове господарство» в особі директора Павліва Ростислава Йосиповича, який діє на підставі статуту, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України (від 25.09.2019 № 539) з іншої сторони укладено договір №60 про умови ведення мисливського господарства.

Відповідно до пункту 1.1. договору предметом даного договору є відносини між Центральним органом та користувачем щодо умов ведення мисливського господарства та полювання.

Рішенням Львівської обласної ради від 23.12.2021 №343 надано Державному підприємству «Стрийське лісове господарство» терміном до 23.12.2036 року мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 9367,778 га, у тому числі: лісові 7586,2 га, польові 1728,578 га, в

Загальна площа земель наданих у користування 9367,778 га.

В межах мисливських угідь, наданих Державним підприємством «Стрийський лісгосп», частково перебуває ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський», а саме: лісові масиви Задеревацького лісництва Державного підприємства «Стрийський лісгосп» кв. 502-522; кв. 524 вид. 1-12, вид. 18-19; кв. 525 вид. 1-9, вид. 16; кв. 526 вид. 1-11, вид. 17; кв. 527 вид. 1-3; кв. 528 вид. 1-6, вид. 13; кв. 529 вид. 2-4 площею 1085, 3 га; лісові масиви Лисовицького лісництва Державного підприємства «Стрийський лісгосп» кв. 477-480; кв. 482-501 площею 1302 га, всього 2387,3 га від загальної площі заказника - 3084,6 га.

Відповідно до охоронного зобов`язання №31-880/0/2-21 від 05.02.2021 Державне підприємство «Стрийське лісове господарство» передано під охорону та дотримання встановленого режиму територія ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський».

Наказом голови Державного агентства лісових ресурсів України №804 від 26.10.2022 створено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та затверджено його статут.

Згідно з наказом голови Державного агенства лісових ресурсів України №976 від 04.11.2022 припинено Державне підприємство «Стрийське лісове господарство», шляхом його реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що також підтверджується, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

28.12.2022 утворено філію «Стрийське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», взято на облік як платника податків, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наказом директора Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №1811 від 18.10.2024 припинено діяльність філії «Стрийське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», шляхом її закриття, визначено термін припинення філії до 31.01.2025.

Крім того, наказом №1811 від 18.10.2024 визначено забезпечити оформлення передавального балансу майна та передавального акта до філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та передачу документів філії «Стрийське лісове господартво», правонаступником яких є Державне підприємство «Ліси України».

Отже, правонаступником Державного підприємства «Стрийське лісове господарство» та філії «Стрийське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Відповідно до охоронного зобов`язання №31-6329/0/2-24 від 27.09.2024, Державному спеціалізованому господарському підприємству Ліси України, як правонаступнику Державного підприємства «Стрийське лісове господарство» передана під охорону та дотримання встановленого режиму територія ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський».

Рішенням Львівської обласної ради №613 від 27.08.2024 внесено зміни в рішення обласної ради про надання мисливських угідь у користування без зміни площі, меж, терміну, а саме вирішено у пунктах 1, 2, 3, 4 і 5 та в додатку до рішення обласної ради №343 від 23.12.2021 «Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області Державному підприємству «Стрийське лісове господарство» слова «Державне підприємство «Стрийське лісове господарство» замінити словами «філія «Стрийське лісове господарство» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» у відповідних відмінках».

На виконання вказаного рішення, 17.05.2025 між Державним агентством лісових ресурсів та Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», як правонаступником Державного підприємства «Стрийське лісове господарство», укладено договір №232 про умови ведення мисливського господарства.

Відповідно до погодження №210 від 07.08.2020 Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», як землекористувач земельних ділянок, які розташовані в межах Лотатницького, Лисовицького, Задеревацького, П`ятничанського та Держівського лісництва, на підставі статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», залишили за собою користування лісовими мисливськими угіддями, площею 7490, 3 га.

Прокурор стверджує, що до складу мисливських угідь, серед іншого, передано об`єкт природо-заповідного фонду частину ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» площею 2387,3 га від його загальної площі - 3084,6 га.

У зв`язку з цим, договір про умови ведення мисливського господарства в частині підлягає визнанню судом недійсним, а територія об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський», площею 2387, 2 га, звільненню ДСГП «Ліси України» від використання в цілях мисливського господарства.

На виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Львівською обласною прокуратурою на адресу Моршинської міської ради 24.03.2026 за вих№12/1-219ВИХ-26, та на адресу Державної екологічної інспекції у Львівській області 24.03.2026 за вих№12/1-1120ВИХ-26, надіслано повідомлення про намір звернення прокуратури до суду із даним позовом.

Таким чином, прокуратурою повідомлено Моршинську міську раду та Державну екологічну інспекцію у Львівській області про виявлені порушення, однак, вказані органи самостійно не звернулися до суду з позовом, що стало підставою для представництва прокуратурою.

Відтак, наведені обставини зумовили звернення Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Моршинської міської ради та Державної екологічної інспекції у Львівській області до відповідача-1 Державного агентства лісових ресурсів України, до відповідача-2 Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівської обласної державної адміністрація та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівської обласної ради про 1) визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства №232, укладеного 17.06.2025 між Державним агентством лісових ресурсів України та Державним спеціалізованим господарським підприємством Ліси України, в частині надання мисливських угідь Державному спеціалізованому господарському підприємству Ліси України на території об`єкту природо-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення Моршинський, площею 2387,2 га; 2) зобов`язання Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України звільнити 2387,2 га в межах території об`єкту природо-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення Моршинський від використання в цілях ведення мисливського господарства.

Висновки суду.

З приводу подання позову заступником керівника Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Моршинської міської ради, Державної екологічної інспекції у Львівській області він належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, дотримався порядку передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» і відповідачі жодних заперечень з цього приводу не висловлювали.

Відкриваючи провадження у цій справі, суд встановив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

Моршинська міська рада є представницьким органом Моршинської територіальної громади, яка зобов`язана здійснювати захист інтересів та екологічних прав територіальної громади.

Обласною прокуратурою повідомлено орган місцевого самоврядування про виявленні порушення листом №12/1-207вих-26 від 18.03.2026 та необхідність вжиття заходів для усунення порушень.

Проте, Моршинська міська рада листом № 215 від 23.03.2026 повідомила, що з позовом не зверталась та не має підстав для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки не є розпорядником таких земель.

На думку суду прокурором дотримано встановлену частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» процедуру, що в силу положень статей 44, 53 Господарського процесуального кодексу України наділяє прокурора процесуальною дієздатністю.

Щодо суті спору.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Згідно статті 1 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Відповідно до частин 1-3 статті 21 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» визначено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать, зокрема природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Згідно частин 2-4 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно із частиною 2 статті 45 Земельного кодексу України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно- заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначаються Законом України "Про природно-заповідний фонд України".

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до абзацу 5 статті 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» збереження території та об`єктів природно-заповідного забезпечується зокрема додержанням вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз.

Відповідно до частини 5 статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Статтею 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об`єкти, зокрема мисливство, рибальство, лісокультурні роботи, рубка дуплястих дерев, всі види екскурсій, крім пішохідних, біотехнічні заходи, сінокосіння механізованими засобами, туризм, інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємність угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, крім матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.

Відповідно до частини 6 статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Згідно пункту 1.3 Інструкції щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 25.02.2013 №65, охоронним зобов`язанням оформляється передача під охорону території або об`єкту природно-заповідного фонду з визначенням переліку зобов`язань по забезпеченню дотримання встановленого режиму охорони та збереження.

Акт містить перелік зобов`язань ввірених суб`єкту, якому передана територія, та не визначає статус та порядок використання пам`ятки природи.

Департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації ДСГП «Ліси України» відповідно до охоронного зобов`язання №31-6329/0/2-24 від 27.09.2024 передано ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський».

Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

Статтею 3 Закону України «Про екологічну мережу України» визначено, що екомережа це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно- заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про екологічну мережу», збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі; збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 Цивільного кодексу України належать до обмежено обороноздатних об`єктів.

Статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Згідно статті 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Рішенням Львівської обласної ради Народних депутатів №495 від 09.10.1984 створено об`єкт природо-заповідного фонду ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський».

Відповідно до Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський», затвердженого наказом Департаменту екології та природних ресурсів Львівської облдержадміністрації № 6-ОД від 02.02.2021 об`єкт природно- заповідного фонду розташований у Стрийському районі Львівської області та перебуває в користуванні Державного підприємства «Стрийське лісове господарство».

У зв`язку з набуттям правонаступництва Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» - Державне підприємство «Стрийське лісове господарство», наказом Департаменту екології та природних ресурсів Львівської облдержадміністрації № 90-ОД від 27.09.2024, затверджено нову редакцію Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський» №90-ОД від 27.09.2024.

Відповідно до умов положення, заказник входить до складу природно- заповідного фонду України охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Заказник створено з метою збереження ялицево-букових, ялицево-дубових деревостанів для наукових, природоохоронних та рекреаційно-оздоровчих цілей.

Завданнями заказника є охорона, збереження і відтворення корінних ялицево- укових, ялицево-дубових деревостанів з типовою для цієї формації флорою і фауною, поширення екологічних знань, підтримка загального екологічного балансу в регіоні.

Відповідно до пункту 3.1 Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський», на території Заказника забороняється діяльність, що суперечить його цільовому використанню і загрожує збереженню природного комплексу, у тому числі: мисливство, всі види полювання та відлов диких тварин і птахів.

Пунктом 3.4 Положення передбачено, що забезпечення додержання заповідного режиму заказника здійснює Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України.

Відповідно до закону України «Про природно-заповідний фонд України» для заказників встановлений найбільш суворий режим використання, аналогічний вимогам, встановленим для природних заповідників.

Статтею 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» визначено, що мисливське господарство як галузь сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.

Мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь.

Мисливське господарство є сферою суспільного виробництва, завданням якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється: полювання в заборонених для цього місцях, а саме:

-на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них;

-на відтворювальних ділянках (крім відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин).

Частинами третьою та четвертою охоронного зобов`язання №31-6329/0/2-24 від 27.09.2024 визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України, зобов`язане: дотримуватись встановленого режиму для території (об`єкта) природно-заповідного фонду, не здійснювати в межах території (об`єкта) природно-заповідного фонду забороненої діяльності. ДСГП «Ліси України» забезпечує охорону та збереження території (об`єкта), що перебуває в його користуванні (власності).

У договорі №232 про умови ведення мисливського господарства від 17.06.2025 викладено положення, які суперечать вищевказаним вимогам чинного законодавства, Положенню про ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський» та охоронному зобов`язанню №31-6329/0/2-24 від 27.09.2024.

Абзацом 5 пункту 2.1 договору №232 про умови ведення мисливського господарства від 17.06.2025 передбачено, що користувач має право організовувати полювання для мисливців, у тому числі шляхом укладення відповідних договорів з ними або з юридичними особами, які представляють їхні інтереси, зокрема іноземними, надавати повний комплекс послуг, пов`язаних із здійсненням полювання, включаючи проживання, харчування, пересування мисливців та осіб, які їх супроводжують.

Абзацом 14 пункту 2.2 договору визначено, що користувач зобов`язується не допускати до полювання мисливців у кількості, що перевищує пропускну спроможність мисливських угідь.

У договорі про умови ведення мисливського господарства №232 від 17.06.2025 не передбачено жодних зобов`язань Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо забезпечення режиму охорони заказника, відсутні відомості про наявність у межах мисливських угідь, наданих в користування Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» з метою ведення мисливського господарства, об`єкта природно- заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський».

Статтею 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» передбачено, що регулювання чисельності диких тварин вилучення (відстріл та відлов) диких тварин, що перебувають у стані природної волі, за умови, що їх чисельність на конкретній території загрожує життю та здоров`ю людей, свійських тварин, завдає значних збитків сільському, лісовому чи мисливському господарству, порушує природний баланс видів, загрожує існуванню інших видів диких тварин.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» з метою охорони та відтворення мисливських тварин користувачі в межах своїх мисливських угідь виділяють не менш як 20 відсотків площі угідь, на яких полювання забороняється. Порядок визначення територій для цієї мети встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Здійснення мисливського господарства у будь-якій її формі несумісне з цілями та завданнями створення заказника, метою якого є збереження ялицево-букових, ялицево-дубових деревостанів для наукових, природоохоронних та рекреаційно-оздоровчих цілей.

Мисливське господарство, яке реалізується виключно у сфері суспільного виробництва шляхом створення відповідних продуктів, порушує природний стан таких цілісних ландшафтів та природних комплексів.

Особливість мисливських угідь, як правової категорії полягає в тому, що вони не утворюють самостійного природного об`єкта, як земля, надра, води, ліси.

Мисливські угіддя відбивають лише особливі функціональні властивості природних об`єктів бути середовищем перебування диких тварин. Якщо на певних площах перебувають звірі і птахи, але встановлюється постійна заборона на їх добування, відтворення, проведення біотехнічних заходів, то це як би «виключає» відповідно ці площі зі складу мисливських угідь, оскільки не досягається основна мета ведення мисливського господарства одержання певних матеріальних цінностей, продукції мисливського господарства.

У зв`язку з вищенаведеним не можуть вважатися мисливськими угіддями території і акваторії (у тому числі і заказники), функціональне призначення яких несумісне зі здійсненням мисливського господарства.

Використання заповідної території для облаштування відтворювальної ділянки мисливських угідь є несумісним з цілями та завданнями створення заказника, метою якого є збереження ялицево-букових, ялицево-дубових деревостанів для наукових, природоохоронних та рекреаційно- оздоровчих цілей.

Створення відтворювальної ділянки мисливських угідь зобов`язує ДСГП «Ліси України» проводити біотехнічні заходи.

Статтею 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» визначено, що біотехнічні заходи - комплекс різноманітних господарських робіт, спрямованих на поліпшення умов існування, розмноження та збільшення чисельності мисливських тварин.

На запит обласної прокуратури Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» листом №3457/39.2.3-2026 від 18.02.2026 повідомило, що потреба у виділенні відтворювальної ділянки не виникала, хоча пунктом 5 рішення Львівської обласної ради від 23.12.2021 передбачено використання частини території ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» виключно як відтворювальну ділянку.

Мисливські угіддя відбивають лише особливі функціональні властивості природних об`єктів бути середовищем перебування диких тварин. Якщо на певних площах перебувають звірі і птахи, але встановлюється постійна заборона на їх добування, відтворення, проведення біотехнічних заходів, то це «виключає» відповідно ці площі зі складу мисливських угідь, оскільки не досягається основна мета ведення мисливського господарства одержання певних матеріальних цінностей, продукції мисливського господарства.

Тому не можуть вважатися мисливськими угіддями території і акваторії (у тому числі і заказники), функціональне призначення яких несумісне зі здійсненням мисливського господарства.

Оцінка сумісності цілей та завдань ведення мисливського господарства на його території, з цілями та завданнями створення та функціонування заказника не здійснювалася.

Відповідні правила та нормативи щодо встановлення режиму його використання у якості полігону для мисливців у Положенні про ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський», затвердженому наказом Департаменту екології та природних ресурсів Львівської облдержадміністрації №90-ОД від 27.09.2024, не закріплювалися.

Зазначене вище, виключає можливість використання території особливо цінної ділянки живої природи ДСГП «Ліси «України» для ведення своєї господарської діяльності (мисливського господарства, полювання).

Рішенням Львівської обласної ради №343 від 23.12.2021 надано у користування мисливські угіддя у Львівській області Державному підприємству «Стрийське лісове господарство» терміном на 15 років у визначених межах, згідно з додатком до цього рішення.

На виконання рішення Львівської обласної ради №343 від 23.12.2021, 18.01.2022 між Державним агентством лісових ресурсів України та Державним підприємством «Стрийське лісове господарство» з іншої сторони укладено договір №60 про умови ведення мисливського господарства.

Рішенням Львівської обласної ради від 23 грудня 2021 року №343 надано Державному підприємству «Стрийське лісове господарство» терміном до 23 грудня 2036 року мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 9367,778 га, у тому числі: лісові 7586,2 га, польові 1728,578 га, в

Загальна площа земель наданих у користування 9367,778 га.

В межах мисливських угідь, наданих Державному підприємству «Стрийський лісгосп», частково перебуває ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський», а саме: лісові масиви Задеревацького лісництва Державне підприємство «Стрийський лісгосп» кв. 502-522; кв. 524 вид. 1-12, вид. 18-19; кв. 525 вид. 1-9, вид. 16; кв. 526 вид. 1-11, вид. 17; кв. 527 вид. 1-3; кв. 528 вид. 1-6, вид. 13; кв. 529 вид. 2-4 площею 1085, 3 га; лісові масиви Лисовицького лісництва Державне підприємство «Стрийський лісгосп» кв. 477-480; кв. 482-501 площею 1302 га, всього 2387,3 га від загальної площі заказника - 3084,6 га.

Відповідно до охоронного зобов`язання №31-880/0/2-21 від 05.02.2021 Державне підприємство «Стрийське лісове господарство» передано під охорону та дотримання встановленого режиму територія ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський».

Наказом голови Державного агентства лісових ресурсів України №804 від 26.10.2022 створено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та затверджено його статут.

Згідно з наказом голови Державного агенства лісових ресурсів України №976 від 04.11.2022 припинено Державне підприємство «Стрийське лісове господарство», шляхом його реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що також підтверджується, випискою з

Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

28.12.2022 утворено філію «Стрийське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», взято на облік як платника податків, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наказом директора Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №1811 від 18.10.2024 припинено діяльність філії «Стрийське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», шляхом її закриття, визначено термін припинення філії до 31.01.2025.

Наказом №1811 від 18.10.2024 визначено забезпечити оформлення передавального балансу майна та передавального акта до філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та передачу документів філії «Стрийське лісове господартво», правонаступником яких є Державне підприємство «Ліси України».

Отже, правонаступником Державного підприємства «Стрийське лісове господарство» та філії «Стрийське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України.

Відповідно до охоронного зобов`язання №31-6329/0/2-24 від 27.09.2024, Державному спеціалізованому господарському підприємству Ліси України, як правонаступнику Державного підприємства «Стрийське лісове господарство» передана під охорону та дотримання встановленого режиму територія ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський».

Рішенням Львівської обласної ради №613 від 27.08.2024 внесено зміни в рішення обласної ради про надання мисливських угідь у користування без зміни площі, меж, терміну, а саме вирішено у пунктах 1, 2, 3, 4 і 5 та в додатку до рішення обласної ради №343 від 23.12.2021 «Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області Державному підприємству «Стрийське лісове господарство» слова «Державне підприємство «Стрийське лісове господарство» замінити словами «філія «Стрийське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» у відповідних відмінках».

На виконання вказаного рішення, 17.05.2025 між Державним агентством лісових ресурсів та Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», як правонаступником Державного підприємства «Стрийське лісове господарство», укладено договір №232 про умови ведення мисливського господарства.

Відповідно до погодження №210 від 07.08.2020 Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», як землекористувач земельних ділянок, які розташовані в межах Лотатницького, Лисовицького, Задеревацького, П`ятничанського та Держівського лісництва, на підставі статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», залишили за собою користування лісовими мисливськими угіддями, площею 7490, 3 га.

Судом встановлено, що до складу мисливських угідь, серед іншого, передано об`єкт природо-заповідного фонду частину ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» площею 2387,3 га від його загальної площі - 3084,6 га.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється полювання в заборонених для цього місцях, а саме: на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них; на відтворювальних ділянках (крім відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин).

Відведення мисливських угідь у користування Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України», на землях в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» порушує режим використання вказаної території природно- заповідного фонду, встановленого Законом України «Про природно- заповідний фонд України».

Території ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» мають природо-охоронний статус, який перебуває під захистом міжнародних конвенцій.

З огляду на викладене, наявні підстави для визнання судом недійсним договору про умови ведення мисливського господарства №232 від 17.06.2026 в частині, а також зобов`язання Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» звільнити 2387,2 га в межах території об`єкта природно-заповідного фондуландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» від використання в цілях ведення мисливського господарства.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Львівська обласна рада, реалізовуючи надані їй функції, здійснила відведення мисливських угідь у користування Державному підприємству «Стрийське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», на землях, які розташовані в межах території ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський», що спричинило порушення режиму використання вказаних вище території природно-заповідного фонду, встановленого Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Зважаючи на те, що договір укладено на підставі рішення Львівської обласної ради від 23.12.2021 №343 «Про надання користування мисливських угідь у Львівській області державному підприємству «Стрийське лісове господарство» зі змінами внесеними рішенням Львівської обласної ради від 27.08.2024 №613 «Про внесення змін до рішень обласної ради щодо користування мисливськими угіддями після реформування лісової галузі України».

Відповідно до цього рішення обласної ради вирішено надати філії «Стрийське лісове господарство» ДП «Ліси України» терміном на 15 років , а саме до 23.12.2036 мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 9367,778 га, у тому числі: лісові 7586,2 га, польові 1728,578 га, водно-болотні 53,0 га.

Вищевказане рішення обласної ради, яким вирішено спірні мисливські угіддя передати у користування Державному спеціалізованому господарському підприємству Ліси України (відповідачеві-2) відповідно до умов договору № 232 від 17.06.2025, не відповідає вимогам законодавства та є незаконним в частині використання території природо-заповідного фонду-ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський» площею 2 387,2 га для ведення мисливського господарства, а оспорюваний договір про умови ведення мисливського господарства був укладений на підставі вказаних рішень, тому договір має бути визнаний недійсним у вказаній частині, а спірна територія в межах території ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» підлягає звільненню з боку Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (відповідача-2) .

Відсутність належних підстав для користування юридичною особою мисливськими угіддями, тобто відповідними ділянками суші та водного простору, є достатнім обґрунтуванням вимоги про повернення цих ділянок власнику (законному розпоряднику), чи усунення перешкод у користуванні майном шляхом його звільнення.

З огляду на викладене, наведені обставини свідчать про наявність підстав для визнання судом недійсним договору про умови ведення мисливського господарства № 232, укладеного 17.06.2025 між Державним агентством лісових ресурсів України та Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», в частині надання мисливських угідь Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» на території об`єкту природо-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський», площею 2387,2 га, а також зобов`язання Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (відповідача 2) звільнити 2387,2 га в межах території об`єкту природо-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» від використання в цілях ведення мисливського господарства.

Щодо заперечень відповідача-1, суд зазначає наступне.

Оскільки на підставі рішень Львівської обласної ради №343 від 23.12.2021 та №613 від 27.09.2024 укладено договори про умови ведення мисливського господарства №60 від 18.01.2022 та №232 від 17.06.2024, то зазначені рішення в частині передачі у користування Державному підприємству «Стрийське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», які розташовані в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський», вичерпали свою дію виконанням.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Відповідно до Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський», затвердженого наказом Департаменту екології та природних ресурсів Львівської облдержадміністрації №6-ОД від 02.02.2021 об`єкт природно- заповідного фонду розташований у Стрийському районі Львівської області та перебуває в користуванні Державного підприємства «Стрийське лісове господарство».

У зв`язку з набуттям правонаступництва Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України»- Державного підприємства «Стрийське лісове господарство», наказом Департаменту екології та природних ресурсів Львівської облдержадміністрації №90-ОД від 27.09.2024, затверджено нову редакцію Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський» №90-ОД від 27.09.2024.

Відповідно до умов Положення, заказник входить до складу природно- заповідного фонду України охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Заказник створено з метою збереження ялицево-букових, ялицево-дубових деревостанів для наукових, природоохоронних та рекреаційно-оздоровчих цілей.

Відповідно до пункту 3.1 Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський», на території заказника забороняється діяльність, що суперечить його цільовому використанню і загрожує збереженню природного комплексу, у тому числі: мисливство, всі види полювання та відлов диких тварин і птахів.

Пунктом 3.4 Положення передбачено, що забезпечення додержання заповідного режиму заказника здійснює Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Частинами третьою та четвертою охоронного зобов`язання №31-6329/0/2-24 від 27.09.2024 визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» зобов`язане: дотримуватись встановленого режиму для території (об`єкта) природно-заповідного фонду, не здійснювати в межах території (об`єкта) природно-заповідного фонду забороненої діяльності.

Проте, у договорі №232 про умови ведення мисливського господарства від 17.06.2025 викладено положення, які суперечать вищевказаним вимогам чинного законодавства, Положенню про ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський» та охоронному зобов`язанню №31-6329/0/2-24 від 27.09.2024.

Абзацом 5 пункту 2.1 договору передбачено, що користувач має право організовувати полювання для мисливців, у тому числі шляхом укладення відповідних договорів з ними або з юридичними особами, які представляють їхні інтереси, зокрема іноземними, надавати повний комплекс послуг, пов`язаних із здійсненням полювання, включаючи проживання, харчування, пересування мисливців та осіб, які їх супроводжують.

Абзацом 14 пункту 2.2 договору визначено, що користувач зобов`язується не допускати до полювання мисливців у кількості, що перевищує пропускну спроможність мисливських угідь.

Проте, у договорі про умови ведення мисливського господарства №232 від 17.06.2025 не передбачено жодних зобов`язань Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» щодо забезпечення режиму охорони заказника, відсутні відомості про наявність у межах мисливських угідь, наданих в користування Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» з метою ведення мисливського господарства, об`єкта природно- заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський».

Здійснення мисливського господарства у будь-якій її формі несумісне з цілями та завданнями створення заказника, метою якого є збереження ялицево-букових, ялицево-дубових деревостанів для наукових, природоохоронних та рекреаційно-оздоровчих цілей.

Водночас мисливське господарство, яке реалізується виключно у сфері суспільного виробництва шляхом створення відповідних продуктів, порушує природний стан таких цілісних ландшафтів та природних комплексів.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2026 у справі №910/1364/23 зробив правовий висновок про те, що з урахуванням необхідності забезпечення особливого режиму охорони на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду обмежується або забороняється діяльність, яка суперечить цільовому призначенню цих територій та об`єктів, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів, суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про об`єкти природно-заповідного фонду.

Використання заповідної території для облаштування відтворювальної ділянки мисливських угідь є несумісним з цілями та завданнями створення заказника, метою якого є збереження ялицево-букових, ялицево-дубових деревостанів для наукових, природоохоронних та рекреаційно- оздоровчих цілей.

На запит прокуратури Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» листом №3457/39.2.3-2026 від 18.02.2026 повідомило, що потреба у виділенні відтворювальної ділянки не виникала, проте, пунктом 5 рішення Львівської обласної ради від 23.12.2021 передбачено використання частини території ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» виключно як відтворювальну ділянку.

Уповноваженими органами під час надання заказника для ведення мисливського господарства дослідження можливого негативного впливу антропогенного чинника на об`єкт природно- заповідного фонду не проводилося.

З огляду на викладене, доводи Державного агентства лісових ресурсів України, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують правових підстав позову.

Щодо заперечень відповідача-2, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно- заповідного фонду.

Згідно із частиною 2 статті 45 Земельного кодексу України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно- заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначаються Законом України "Про природно-заповідний фонд України".

У зв`язку із цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, заказники. Заказники залежно від їх екологічної і наукової цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об`єктів, що оголошуються заказниками чи пам`ятками природи, мети і необхідного режиму охорони заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні.

Згідно із частинами 2, 3, 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико- культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на території заказника обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

Отже, з урахуванням необхідності забезпечення особливого режиму охорони на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду обмежується або забороняється діяльність, яка суперечить цільовому призначенню цих територій та об`єктів, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів, суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про об`єкти природно-заповідного фонду.

Відповідно до Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський», затвердженого наказом Департаменту екології та природних ресурсів Львівської облдержадміністрації № 6-ОД від 02.02.2021 об`єкт природно- заповідного фонду розташований у Стрийському районі Львівської області та перебуває в користуванні ДП «Стрийське лісове господарство».

У зв`язку з набуттям правонаступництва Державним спеціалізованим господарському підприємству «Ліси України» - Державне підприємство «Стрийське лісове господарство», наказом Департаменту екології та природних ресурсів Львівської облдержадміністрації № 90-ОД від 27.09.2024, затверджено нову редакцію Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський» № 90-ОД від 27.09.2024.

Відповідно до умов Положення, заказник входить до складу природно- заповідного фонду України охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Завданнями заказника є охорона, збереження і відтворення корінних ялицево-букових, ялицево-дубових деревостанів з типовою для цієї формації флорою і ауною, поширення екологічних знань, підтримка загального екологічного балансу в регіоні.

Статтею 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» визначено, що мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.

Отже, здійснення мисливського господарства несумісне з цілями та завданнями створення заказника, метою якого є збереження ялицево-букових, ялицево-дубових деревостанів для наукових, природоохоронних та рекреаційно- оздоровчих цілей.

Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 у справі №820/5402/16 наголосив, що положення Закону України «Про мисливське господарство та полювання» щодо права ведення мисливського господарства застосовуються в тому разі, якщо вони не суперечать природоохоронному законодавству, зокрема Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Таким чином, здійснення мисливського господарства та розташування мисливських угідь в межах території заказників є неможливим, враховуючи положення Законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про мисливське господарство та полювання».

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №820/5402/16.

З урахуванням викладеного, здійснення мисливського господарства та розташування мисливських угідь в межах території заказників є неможливим враховуючи норми законів України «Про природно- заповідний фонд України», «Про мисливське господарство та полювання».

Використання заповідної території для облаштування відтворювальної ділянки мисливських угідь є несумісним з цілями та завданнями створення заказника, метою якого є збереження ялицево-букових, ялицево-дубових деревостанів для наукових, природоохоронних та рекреаційно- оздоровчих цілей.

Створення відтворювальної ділянки мисливських угідь зобов`язує Державне спеціалізоване господарське підприємством «Ліси України проводити біотехнічні заходи.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що користувач зобов`язується протягом двох років з дня підписання договору забезпечити мисливське впорядкування угідь, визначити в натурі межі цих угідь та відтворювальних ділянок, єгерських обходів тощо.

Уповноваженими органами під час надання заказника для ведення мисливського господарства дослідження можливого негативного впливу антропогенного чинника на об`єкт природно- заповідного фонду не проводився.

Використання території природно-заповідного фонду у якості мисливських угідь суперечить цільовому призначенню територій ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський», встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання його природних комплексів.

Такий висновок також узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 17.07.2020 у справі № 371/453/17.

З огляду на викладене судом обгрунтування, позов підлягає до задоволення повністю.

Під час розгляду судом спору по суті, від представника відповідача-1 надійшли додаткові пояснення, в яких останній покликається на те, що справа № 914/907/26 не відноситься до юрисдикції господарського суду, а повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки предмет позову відноситься до категорії публічно-правового спору.

Згідно частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач-1 всупереч положень частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не вказував у відзиві про юрисдикцію спору у справі, водночас, суд для забезпечення об`єктивного та всебічного розгляду спору, зазначає наступне.

Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Судова юрисдикція покликана розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з положеннями статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

У частині 1 статті 190 Цивільного кодексу України зазначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, а положення Глави 23 «Загальні положення про власність» і Глави 29 «Захист права власності» передбачають поняття та правові механізми захисту права власності на майно у наведеному значенні.

З аналізу вказаних положень Цивільного кодексу України вбачається, що майном є, в тому числі, і майнові права (в тому числі право користування майном), а відтак, від неправомірних посягань національним законодавством охороняється право власності не лише на саму річ, як об`єкт матеріального світу, а й на майнові права, які полягають, зокрема, у володінні та користуванні даною річчю.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Водночас згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом цієї норми, фундаментальними критеріями адміністративної юрисдикції є публічно-правовий характер спору та спрямування саме на захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ судам слід виходити із суті права та/або інтересу, по захист якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин у сукупності. Вказане узгоджується із правовою позицією викладеною Верховним Судом України у постанові від 29.02.2024 у справі № 580/4531/23.

Згідно з пункту 16 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний договір - це спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері й укладається на підставі закону: а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб`єктами владних повноважень; б) для делегування публічно-владних управлінських функцій; в) для перерозподілу або об`єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; г) замість видання індивідуального акта; ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг. Зміст адміністративного договору, зокрема, передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від господарських угод, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Отже, не можуть вважатися адміністративними договорами угоди, укладені в порядку цивільного або господарського законодавства.

Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України критеріями належності спору до предметної юрисдикції адміністративних судів є такі: 1) спір є публічно-правовим (зокрема, їх перелік, що не є вичерпним, міститься у частині 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України), за винятком категорій спорів публічно-правового характеру, що відповідно до частини 2 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України не належать до предмета адміністративної юрисдикції; 2) однією зі сторін спору є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції; 3) спір виникає у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що повноваження адміністративної юрисдикції вирішувати публічно-правові спори, а повноваження господарської юрисдикції вирішувати спори, що виникають при здійсненні господарської діяльності. Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

Предметом заявленого прокурором позову є визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства № 11, укладеного 28.10.2020 між Державним агентством лісових ресурсів України та Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», в частині надання мисливських угідь Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» на території об`єкта природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» та звільнення вищевказаної територій об`єкта природнозаповідного фонду від використання в цілях ведення мисливського господарства.

За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин та направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків сторін. У такому договорі відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності сторін, на відміну від адміністративного договору, що передбачає, зокрема, наявність відносин влади і підпорядкування сторін (подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №814/1375/17).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, про те, що спір у цій справі до публічно-правових не належить.

Також слід зазначити, що покликання представника відповідача-1 на постанову Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №140/6122/22, а також на постанову Верховного Суду від 25.08.2025 у справі № 200/5217/20 є безпідставним, оскільки вказана практика є нерелевантною до спірних у справі правовідносин.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду Львівською обласною прокуратурою було сплачено судовий збір в сумі 5 324,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №695 від 24.03.2026.

Судовий збір покладається на кожного з відповідачів у рівних частинах.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про умови ведення мисливського господарства № 232, укладений 17.06.2025 між Державним агентством лісових ресурсів України та Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в частині надання мисливських угідь Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» на території об`єкту природо-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський», площею 2387,2 га.

3. Зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01001, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 9 а, ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) звільнити 2387,2 га в межах території об`єкту природо-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» від використання в цілях ведення мисливського господарства.

4. Стягнути з Державного агентства лісових ресурсів України (01001,місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 9 а, ідентифікаційний код юридичної особи 37507901) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, місто Львів, проспект Шевченка, 17/19, ідентифікаційний код юридичної особи 02910031, банк платника Державна казначейська служба України, місто Київ, UA138201720343140001000000774) 2 662,40 грн сплаченого судового збору.

5. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (01001, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 9 а, ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) на Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, місто Львів, проспект Шевченка, 17/19, ідентифікаційний код юридичної особи 02910031, банк платника Державна казначейська служба України, місто Київ, UA138201720343140001000000774) 2 662,40 грн сплаченого судового збору.

6. Накази видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено 12.10.2026

Суддя Сухович Ю.О.