Рішення № 140654043, 07.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 Справа № 914/2398/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шериф Бізнес", м. Київ

до відповідача: Дібров Вячеслава Денисовича, м. Харків

про: стягнення заборгованості за Договором № 30248002 від 16.03.2026 року про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони в розмірі 40 023,13 грн.

Представники сторін:

від позивача: Неровний Д.В. довіреність № 20 від 01.06.2026; в режимі відеоконференції.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Шериф Бізнес" до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 30248002 від 16.03.2026 року про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони в розмірі 40 023,13 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026, справу № 914/2398/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.08.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 01.09.2026.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.09.2026, розгляд справи по суті призначено на 07.10.2026.

Протокольною ухвалою суду від 01.09.2026 вирішено задоволити усну заяву представника позивача про участь в судовому засіданні 07.10.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 07.10.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

07.10.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

07.10.2026 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті повторно не з`явився, вимог ухвали суду від 03.08.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу в його електронний кабінет (докази доставки ухвал до електронного кабінету відповідача містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/2398/26 Господарським судом Львівської області.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2398/26.

Позиція позивача.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що 16.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЕРИФ БІЗНЕС» та Фізичною особою-підприємцем Дібров Вячеславом Денисовичем укладено Договір про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони № 30248002. На виконання умов вказаного договору, позивачем надано послуги з охорони об`єкта, шляхом спостереження за станом технічних засобів охоронної сигналізації, яка встановлена за адресою: м. Львів, площа Соборна, 2. Позивач зазначає, що відповідачем не було проведено оплату за надані послуги охорони згідно з Договором з березня 2026 до 30.04.2026.

На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 150,00 грн. основної заборгованості за надані послуги за Договором; 1 075,00 грн. штрафні санкції, передбачені п. 5.1.1.1 Договору; 12 900,00 грн. штрафні санкції, передбачені п. 5.1.1.3 Договору; 20 725,57 грн. відшкодування вартості обладнання, 1 100,00 грн. компенсації за здійснення організаційно-технічних заходів, визначених п.4.2.7. Договору згідно приведених ним розрахунків, а також судові витрати зі сплати судового збору.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив своєї явки або уповноваженого представника, вимог ухвали суду від 03.08.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу в його електронний кабінет (докази доставки ухвал до електронного кабінету відповідача містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який долучено до матеріалів справи, зазначено, що діяльність Фізичної особи -підприємця Дібров Вячеслава Денисовича припинена 15.04.2026.

Згідно ст. 51 та 52 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14144цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 5 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18).

Разом з тим статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Відтак, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).

Проте, до підприємницької діяльності фізичних осіб, згідно зі статтею 51 ЦК України, застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною третьою статті 46 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (тут і далі - у редакції, чинній на час припинення ФОП) передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП.

Відповідно до статті 52 ЦК України, ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статті 46 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання, за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суд дійшов висновку про належність спору до господарської юрисдикції.

16 березня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЕРИФ БІЗНЕС» (виконавець за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Дібров Вячеславом Денисовичем (Замовник за договором, відповідач у справі) укладено Договір № 30248002 про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони Додатками № 1-4 (надалі Договір).

Відповідно до умов Договору, Виконавець надавав обраний Замовником перелік послуг визначених п.1.3. Договору а саме: п. 1.3.1. Договору: Охорона Об`єкта - здійснюється Виконавцем шляхом спостереження за станом технічних засобів охоронної сигналізації (далі - ОС), яка встановлена на Об`єкті Замовника та автоматично сповіщає про проникнення в приміщення чи порушення архітектурно-будівельних конструкцій, а також забезпечення негайного виїзду Групи Швидкого Реагування (надалі ГШР) з метою вжиття заходів, спрямованих на встановлення причин спрацювання ОС, та при необхідності - затримання осіб, які проникли на Об`єкт; п. 1.3.2. Договору: Реагування на сигнал «тривога» здійснюється Виконавцем шляхом забезпечення негайного виїзду ГШР на спрацювання технічних засобів тривожної сигналізації (надалі ТС) при виклику Замовником або його уповноваженою особою, з метою вжиття заходів, спрямованих на встановлення причин спрацювання ТС, та при необхідності забезпечення підтримання порядку на Об`єкті.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що послуги надаються за адресою, яка вказана в Додатку №1.

Згідно п.1. Додатку №1 до Договору, адреса об`єкта м. Львів, площа Соборна, 2.

Вартість обраних Замовником послуг, згідно переліку викладеному в пункті 1.3. Договору, визначаються у Додатку №1 (пункт 2 Договору).

Згідно п.2. Додатку №1, вартість обраних Замовником послуг складає 1 075,00 грн. за один місяць їх надання.

Згідно положень п. 2.3. Договору, оплата за цим Договором здійснюється на умовах передоплати і проводиться Замовником щомісячно, протягом перших п`яти календарних днів місяця в якому надаються послуги.

Відповідно до п. 3.2.15. Договору, Замовник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату послуг, що надаються Виконавцем згідно умов Договору.

Згідно підпункту 1 п. 4.1.4. Договору, Виконавець має право достроково розірвати Договір, попередньо повідомивши про це Замовника, якщо останній має заборгованість по оплаті.

Крім того, п.п.8.1.-8.2. Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом календарного року, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання обома Сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Якщо за 15 днів до закінчення дії Договору жодна зі Сторін не вимагатиме його припинення, Договір вважається продовжений на той же термін, без обмежень кількості разів продовження дії Договору.

Позивач належно виконав зобов`язання за укладеним Договором, надавши відповідачу послуги охорони об`єкта, шляхом спостереження за станом технічних засобів охоронної сигналізації, яка встановлена за адресою: м. Львів, площа Соборна, 2.

Відповідачем не було здійснено оплат за період з березня 2026 року до 30 квітня 2026 за послуги, які були надані позивачем належним чином та в повному обсязі.

У зв`язку з невиконанням грошових зобов`язань, Позивачем 20.05.2026 на адресу Відповідача направлено Повідомлення-вимогу за вих. № 19-05/19-17 від 19.05.2026 про неналежне виконання зобов`язань за Договором, сплату грошових коштів. Вказаною вимогою Відповідач був проінформований про розірвання Договору.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за надані згідно Договору послуги охорони за березень 2026 року та квітень 2026 року становить 2 150,00 грн. згідно поданого позивачем розрахунку.

Пунктом 5.1.1.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату наданих Виконавцем послуг протягом календарного місяця, відповідач зобов`язується оплатити штрафні санкції у розмірі 100% вартості послуг Виконавця, зазначених в п. 2. Додатку №1 до Договору, що становить 1 075,00 грн.

Відповідно до п. 5.1.1.3 Договору, за прострочення оплати наданих Виконавцем послуг понад 60 календарних днів, Замовник зобов`язаний додатково сплатити на користь Виконавця неустойку у вигляді штрафної санкції у розмірі 100 (сто) % від суми Річної оплати Замовника, що розраховується в порядку передбаченому п. 2.3.1 даного Договору, а саме: Річна оплата це сума вартості послуг по Договору, яка розраховується шляхом помноження місячної вартості послуг «Всього за місяць» (що передбачена в п.2. Додатку №1 до даного Договору) на число дванадцять (яке відповідає кількості календарних місяців в одному році)».

На підставі п. 5.1.1.3 Договору позивачем нараховано штраф в розмірі 12 900,00 грн.

Відповідно до пункту 5 Додатку №1 до Договору, Виконавцем передано Замовнику в користування (оренду) обладнання загальною вартістю 20 725,57 грн.

Пунктом 5.1.1.3 Договору встановлено, що підписанням даного Договору Замовник підтверджує, що обладнання ним отримано та буде повернуто протягом 3-х днів після його розірвання (припинення). Замовник вправі викупити обладнання під-час дії даного Договору, або при його розірванні (припинення).

Водночас, пункт 5 Додатку 1. Договору, встановлює наступне зобов`язання для Замовника: після припинення договірних відносин повернути Виконавцю обладнання протягом 3-х днів, а у випадку не повернення у встановлений строк Замовник зобов`язаний сплатити Виконавцю його вартість.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний в строк не пізніше 04.05.2026 року повернути отримане від позивача обладнання в належному стані, передбаченому пунктом 5 Додатку 1. Договору, або ж компенсувати його вартість в аналогічний строк.

Крім того, у разі надання Замовнику обладнання в користування, вказаного в п.5 Додатку 1 до Договору та розірвання даного Договору протягом 18-ти календарних місяців з моменту його підписання, він зобов`язується сплатити на користь Виконавця компенсації за здійснення організаційно-технічних заходів, визначених п.4.2.7. Договору розмірі 1 100,00 протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту розірвання даного договору (п.3.2.18 Договору).

Договір укладено між сторонами 16 березня 2026 року. Припинення надання послуг та договірних відносин, відбулося 01 травня 2026 року.

Враховуючи наведене, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 150,00 грн. основної заборгованості за надані послуги за Договором; 1 075,00 грн. штрафні санкції, передбачені п. 5.1.1.1 Договору; 12 900,00 грн. штрафні санкції, передбачені п. 5.1.1.3 Договору; 20 725,57 грн. відшкодування вартості обладнання, 1 100,00 грн. компенсації за здійснення організаційно-технічних заходів, визначених п.4.2.7. Договору, згідно приведених ним розрахунків, а також судові витрати зі сплати судового збору.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЕРИФ БІЗНЕС» та Фізичною особою-підприємцем Дібров Вячеславом Денисовичем укладено Договір про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони № 30248002 від 16.03.2026, у зв`язку з чим сторони набули взаємних прав і обов`язків.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.2. Додатку №1 вартість обраних Замовником послуг складає 1 075,00 грн. за один місяць їх надання.

Згідно положень п. 2.3. Договору, оплата за цим Договором здійснюється на умовах передоплати і проводиться Замовником щомісячно, протягом перших п`яти календарних днів місяця в якому надаються послуги.

Відповідно до п. 3.2.15. Договору, Замовник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату послуг, що надаються Виконавцем згідно умов Договору.

Судом встановлено, що позивач належно виконав зобов`язання за укладеним Договором, надавши відповідачу послуги охорони об`єкта, який знаходиться за адресою: м. Львів, площа Соборна, 2.

Відповідачем не було здійснено оплат за період з березня 2026 року до 30 квітня 2026 за послуги, які були надані позивачем належним чином та в повному обсязі.

У зв`язку з невиконанням грошових зобов`язань, Позивачем на адресу Відповідача направлено Повідомлення-вимогу за вих. № 19-05/19-17 від 19.05.2026 про неналежне виконання зобов`язань за Договором, сплату грошових коштів. Вказаною вимогою відповідач був проінформований про розірвання Договору.

Відтак, основна заборгованість відповідача перед позивачем за надані згідно Договору послуги охорони за березень 2026 року та квітень 2026 року становить 2 150,00 грн. згідно приведеного позивачем розрахунку.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати зазначеної вище заборгованості, відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі є непогашеною відповідачем та становить 2 150,00 грн., яка підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача.

В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов`язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.

Пунктом 5.1.1.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату наданих Виконавцем послуг протягом календарного місяця, відповідач зобов`язується оплатити штрафні санкції у розмірі 100% вартості послуг Виконавця, зазначених в п. 2. Додатку №1 до Договору, що становить 1 075,00 грн.

Керуючись пунктом 5.1.1.1 Договору, а також враховуючи невиконання відповідачем умов Договору в частині оплати за надані послуги охорони, суд прийшов до висновку, що штраф у розмірі 100% вартості послуг Виконавця, зазначених в п. 2. Додатку №1 до Договору за несвоєчасну оплату наданих Виконавцем послуг підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 1 075,00 грн.

Відповідно до п. 5.1.1.3 Договору, за прострочення оплати наданих Виконавцем послуг понад 60 календарних днів, Замовник зобов`язаний додатково сплатити на користь Виконавця неустойку у вигляді штрафної санкції у розмірі 100 % від суми Річної оплати Замовника, що розраховується в порядку передбаченому п. 2.3.1 даного Договору, а саме: Річна оплата це сума вартості послуг по Договору, яка розраховується шляхом помноження місячної вартості послуг «Всього за місяць» (що передбачена в п.2. Додатку №1 до даного Договору) на число дванадцять (яке відповідає кількості календарних місяців в одному році)».

На підставі п. 5.1.1.3 Договору позивачем нараховано штраф в розмірі 12 900,00 грн. (1075,00 х12).

Керуючись пунктом 5.1.1.3 Договору, а також враховуючи невиконання відповідачем умов Договору в частині оплати за надані послуги охорони, суд прийшов до висновку, що штраф у розмірі 100% від суми річної оплати підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 12 900,00 грн.

Відповідно до пункту 5 Додатку №1 до Договору, Виконавцем передано Замовнику в користування (оренду) обладнання загальною вартістю 20 725,57 грн.

Пунктом 5.1.1.3 Договору встановлено, що підписанням даного Договору Замовник підтверджує, що обладнання ним отримано та буде повернуто протягом 3-х днів після його розірвання (припинення). Замовник вправі викупити обладнання під-час дії даного Договору, або при його розірванні (припинення).

Пункт 5 Додатку 1. Договору, встановлює наступне зобов`язання для Замовника: після припинення договірних відносин повернути Виконавцю обладнання протягом 3-х днів, а у випадку не повернення у встановлений строк Замовник зобов`язаний сплатити Виконавцю його вартість.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний в строк не пізніше 04.05.2026 року повернути отримане від позивача обладнання в належному стані, передбаченому пунктом 5 Додатку 1. Договору, або ж компенсувати його вартість в аналогічний строк.

Проте, вказане зобов`язання відповідача є не виконаним. Таким чином сума вартості обладнання в розмірі 20 725,57 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, у разі надання Замовнику обладнання в користування, вказаного в п.5 Додатку 1 до Договору та розірвання даного Договору протягом 18-ти календарних місяців з моменту його підписання, він зобов`язується сплатити на користь Виконавця компенсації за здійснення організаційно-технічних заходів, визначених п.4.2.7. Договору розмірі 1 100,00 протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту розірвання даного договору (п.3.2.18 Договору).

Договір укладено між сторонами 16 березня 2026 року. Припинення надання послуг та договірних відносин, відбулося 01 травня 2026 року.

Таким чином, за порушення зобов`язання передбаченого п.3.2.18. Договору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація за здійснення організаційно-технічних заходів у розмірі 1 100,00 грн., визначених п.4.2.7. Договору.

У суду відсутні докази про те, що на час ухвалення судом рішення у справі, Договір про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони № 30248002 від 16.03.2026 з додатками визнавались судом недійсними чи неукладеними.

Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду. Протилежного суду не доведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 150,00 грн. заборгованості за надані послуги за Договором; 1 075,00 грн. штрафних санкцій, передбачених п. 5.1.1.1 Договору; 12 900,00 грн. штрафних санкцій, передбачених п. 5.1.1.3 Договору; 20 725,57 грн. відшкодування вартості обладнання, 1 100,00 грн. компенсації за здійснення організаційно-технічних заходів, визначених п.4.2.7. Договору за визначений позивачем період, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати.

Судовий збір в розмірі 2 662,40 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шериф Бізнес» (02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 190, оф. 681; код ЄДРПОУ № 46154640 ) заборгованість за Договором № 30248002 про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони від 16 березня 2026 року 2 150,00 грн. боргу за надані послуги за Договором; 1 075,00 грн. - штрафні санкції, передбачені п. 5.1.1.1 Договору; 12 900,00 грн. - штрафні санкції, передбачені п. 5.1.1.3 Договору; 20 725,57 грн. відшкодування вартості обладнання, 1 100,00 грн. компенсації за здійснення організаційно-технічних заходів, визначених п.4.2.7. Договору, а також 2 662,40 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 14.10.2026.

Суддя Долінська О.З.