Рішення № 140653826, 01.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 Справа № 914/1993/26

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря судового засідання Перейми Х.О., розглянувши матеріали справи

за позовом:Приватного підприємства «АВЕРС-LVIV», м. Львівдо відповідача:російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації, м. москвапро:стягнення 16 123 000,00грн.

Представники сторін:

від позивача: Булат Н.О. адвокат (у режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «АВЕРС-LVIV» про стягнення з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації збитків, завданих внаслідок пошкодження нежитлових будівель та майна, у розмірі 16 123 000,00 грн, а також судових витрат, зокрема витрат на проведення оціночних робіт у розмірі 22 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.07.2026 позовну заяву Приватного підприємства «АВЕРС-LVIV» залишено без руху у зв`язку з недотримання останнім вимог статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

21.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Приватного підприємства «АВЕРС-LVIV» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№20619/26 від 21.07.2026).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.08.2026.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було виконано всі необхідні завдання, суд ухвалою від 20.08.2026 закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.09.2026.

09.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Приватного підприємства «АВЕРС-LVIV» надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№25424/26 від 09.09.2026).

Ухвалою суду від 10.09.2026 судове засідання відкладено на 01.10.2026.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок ракетного обстрілу міста Львова 15.02.2024 збройними силами російської федерації було пошкоджено належні йому об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Наукова, буд. 7.

Згідно зі звітом про оцінку реальних збитків, вартість відновлення пошкодженого майна становить 16 123 000,00 грн, а витрати на проведення оціночних робіт 22 000,00 грн.

У зв`язку з цим позивач просить стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації 16 123 000,00 грн майнової шкоди, а також судові витрати, з яких 22 000,00 грн витрати на проведення оціночних робіт, та витрати зі сплати судового збору.

Відповідач проти позовних вимог не заперечив та відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Щодо вжиття судом заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи суд зазначає наступне.

До початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України порядок надання правової допомоги, зокрема вручення судових та позасудових документів на території російської федерації, регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності». Передача документів для вручення здійснювалася шляхом направлення відповідного судового доручення компетентному суду або іншому уповноваженому органу російської федерації.

Водночас у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» виникли обставини, які істотно ускладнили здійснення міжнародного судового співробітництва з російською федерацією.

Так, згідно з листом Міністерства юстиції України від 21.03.2022 № 25814/12.1.1/32-22 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану», з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, за повідомленням Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеним 25.02.2022 на його офіційному сайті, поштове співробітництво з поштою російської федерації припинено, посилки та перекази до цієї країни не приймаються.

У листі Міністерства юстиції України від 06.10.2022 № 91935/114287-22-22/12.1.1 «Щодо вручення судових документів резидентам російської федерації в порядку статті 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року», з посиланням на інформацію Міністерства закордонних справ України, викладену в листі від 03.10.2022 № 71/14-500-77469, зазначено, що 24.02.2022 дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією було розірвано у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування дипломатичних установ сторін припинено, а комунікація Міністерства закордонних справ України з органами влади російської федерації, зокрема за посередництва третіх держав, не здійснюється.

У листі Міністерства юстиції України від 31.10.2022 № 100817/98748-22-22/12.1.3 також зазначено про неможливість передачі документів компетентним органам російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами.

Крім того, Міністерство закордонних справ України за зверненням Міністерства юстиції України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та Організації Об`єднаних Націй, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну збройну агресію російської федерації проти України та неможливість у зв`язку із цим гарантувати в повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями протягом усього періоду дії воєнного стану.

Отже, наведені обставини свідчать про відсутність практичної можливості направлення процесуальних документів відповідачу на території російської федерації у звичайному порядку міжнародної правової допомоги.

Водночас питання судового імунітету російської федерації та можливості розгляду справи за її участю підлягає окремій правовій оцінці.

Відповідно до частини першої статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Разом із тим, вирішуючи питання щодо застосування судового імунітету російської федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією проти України, суд враховує правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17 (провадження № 14-167цс20, пункт 58), постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц, від 08.06.2022 у справі № 490/9551/19, від 22.06.2022 у справі № 311/498/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22.

У зазначених судових рішеннях сформульовано правову позицію, відповідно до якої російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти України, не вправі посилатися на судовий імунітет у справах про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії, заперечуючи юрисдикцію судів України щодо розгляду та вирішення відповідних спорів.

Обґрунтовуючи цей висновок, Верховний Суд виходив із того, що вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення міжнародних зобов`язань щодо поваги до суверенітету та територіальної цілісності України, закріплених у Статуті Організації Об`єднаних Націй.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц наведено додаткові аргументи щодо незастосування судового імунітету російської федерації, зокрема з огляду на необхідність забезпечення ефективного доступу до суду, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норми звичаєвого міжнародного права та порушення державного суверенітету України.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У цій справі предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією російської федерації проти України. Місцем завдання шкоди є територія України. З огляду на предмет і підстави заявлених вимог, а також наведені правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що за наявності встановлених у справі відповідних обставин судовий імунітет російської федерації не є перешкодою для розгляду спору про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією.

Водночас неможливість направлення процесуальних документів відповідачу на території російської федерації не звільняє суд від обов`язку вжити передбачених процесуальним законом заходів для забезпечення його належного повідомлення про розгляд справи.

З метою дотримання основних засад господарського судочинства суд вжив заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Протягом розгляду справи суд повідомляв відповідача про дати, час та місце проведення судових засідань шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в порядку, передбаченому частинами четвертою та п`ятою статті 122 ГПК України. Судові засідання призначалися з достатніми інтервалами часу для забезпечення відповідачу можливості відреагувати на розгляд справи та подати свої заперечення.

Крім того, процесуальні документи у справі оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безоплатним.

Наведене у сукупності свідчить про вжиття судом заходів для забезпечення обізнаності відповідача про розгляд справи, її рух та дати судових засідань. Питання достатності вжитих заходів для визнання відповідача належним чином повідомленим підлягає вирішенню з урахуванням конкретних обставин справи та застосовних норм процесуального законодавства.

Враховуючи положення статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про достатність наявних матеріалів для розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача та відзиву на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

24.02.2022 у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, дію якого надалі неодноразово продовжували.

15.02.2024 о 06 год 32 хв збройні сили російської федерації здійснили ракетний обстріл міста Львова, внаслідок якого було пошкоджено будівлі, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Наукова, буд. 7.

Приватне підприємство «АВЕРС-LVIV» є власником об`єктів нерухомого майна, розташованих за вказаною адресою, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 260066166 від 04.06.2021.

За фактом обстрілу 15.02.2024 розпочато кримінальне провадження №22024140000000056.

Постановою Слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Львівській області від 27.05.2026 Приватне підприємство «АВЕРС-LVIV» визнано потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 110 Кримінального кодексу України.

Відповідно до звіту про оцінку збитків від 29.07.2024, об`єктами оцінки є нежитлові приміщення чотирьох будівель, що належать позивачу, а саме:

- механозаготівельного корпусу літ. «Б?-1» площею 491,1 кв.м;

- адміністративно-побутового корпусу літ. «А-5» (приміщення 1-4 поверхів) площею 3 792,1 кв.м;

- складально-монтажного корпусу літ. «Б-3» (281/500 частки) площею 5 292,2 кв.м;

- допоміжного корпусу літ. «Г?-1» площею 260,6 кв.м.

Зазначені об`єкти є промисловими та адміністративно-побутовими будівлями, зведеними у 1988-1989 роках.

Механозаготівельний та допоміжний корпуси є частинами одноповерхових виробничих будівель з антресолями, адміністративно-побутовий корпус п`ятиповерховою каркасною будівлею, а складально-монтажний корпус триповерховою виробничою будівлею з технічним поверхом. Будівлі мають самонесучі панельні стіни та плоскі дахи.

Згідно зі звітом, до моменту пошкодження технічний стан механозаготівельного та допоміжного корпусів характеризувався фізичним зносом на рівні 32%, адміністративно-побутового та складально-монтажного корпусів 36 %.

Щодо механозаготівельного корпусу літ. «Б?-1» встановлено, що внаслідок ракетного удару було зруйновано та пошкоджено конструкції покриття, вибито й пошкоджено вікна, двері та ворота. Придатність віконних і дверних конструкцій знизилася до 15%, тоді як придатність покрівельного покриття становила 78%. Загальний ступінь придатності будівлі до подальшого використання знизився до 89,05%. Вартість реальних збитків, визначена за результатами оцінки, становить 22 147,00 доларів США, що в еквіваленті дорівнює 845 000,00 грн без ПДВ.

Щодо адміністративно-побутового корпусу літ. «А-5» у звіті зазначено, що внаслідок вибуху бойової частини ракети придатність віконних і дверних конструкцій знизилася до 10%, а покрівельного покриття з руберойду до 64 %. Загальний ступінь придатності корпусу до подальшого використання становив 86,50%. Розмір реальних збитків, визначений за результатами оцінки, становить 216 082,00 долари США, що еквівалентно 8 249 000,00 грн без ПДВ.

Щодо складально-монтажного корпусу літ. «Б-3» встановлено, що внаслідок дії ударної хвилі віконні та дверні конструкції були вибиті й деформовані, унаслідок чого їхній ступінь придатності знизився до 10%. Придатність покрівельного покриття становила 64%, а загальний ступінь придатності будівлі до подальшого використання 86,50%. Розмір реальних збитків, визначений пропорційно до належної позивачу частки у праві власності 281/500, становить 174 555,00 доларів США, або 6 663 000,00 грн без ПДВ.

Щодо допоміжного корпусу літ. «Г?-1» у звіті зазначено, що внаслідок вибуху придатність віконних і дверних конструкцій знизилася до 15%, а плоского покрівельного покриття з руберойду до 78%. Загальний ступінь придатності будівлі до подальшого використання становив 89,05%. Вартість реальних збитків, визначена за результатами оцінки, становить 9 581,00 долар США, що в еквіваленті дорівнює 366 000,00 грн без ПДВ.

Як вбачається зі звіту про оцінку збитків, виявлені пошкодження будівель виникли внаслідок дії прямої та відбитої ударної хвилі, що спричинила руйнування окремих конструктивних елементів та пошкодження віконних, дверних і покрівельних конструкцій.

Звіт складено з метою визначення розміру реальних збитків, завданих власнику внаслідок пошкодження належного йому майна. При цьому оцінювання здійснено із застосуванням витратного підходу, а датою оцінки визначено 15.02.2024.

Отже, відповідно до зазначеного звіту, загальний розмір реальних збитків щодо чотирьох об`єктів нерухомого майна становить 422 365,00 доларів США, що в національній валюті еквівалентно 16 123 000,00 грн без ПДВ.

Таким чином, позивач просить стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації 16 123 000,00 грн майнової шкоди, а також судові витрати, з яких 22 000,00 грн витрати на проведення оціночних робіт, та витрати зі сплати судового збору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно з частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно частин першої та четвертої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що Приватне підприємство «АВЕРС-LVIV» визначило відповідачем державу російську федерацію в особі міністерства юстиції російської федерації.

Згідно з частиною першою статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

У тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права (частина четверта статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Отже, Закон України «Про міжнародне приватне право» передбачає судовий імунітет іноземної держави за відсутності згоди її компетентних органів на залучення цієї держави до участі у справі, що розглядається національним судом іншої держави.

Водночас питання застосування судового імунітету російської федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією проти України, має вирішуватися з урахуванням характеру спірних правовідносин, обставин заподіяння шкоди, норм міжнародного права та правових висновків Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, а також Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц сформулювали правові висновки щодо можливості розгляду українськими судами справ про відшкодування шкоди, завданої російською федерацією внаслідок збройної агресії проти України.

У зазначених судових рішеннях Верховний Суд виходив із того, що вчинення іноземною державою актів збройної агресії проти України не є реалізацією нею суверенних прав у звичайному розумінні, а становить порушення основоположних принципів міжнародного права, зокрема принципів суверенної рівності держав, територіальної цілісності та заборони застосування сили, закріплених у Статуті Організації Об`єднаних Націй.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що застосування судового імунітету держави-агресора у справах про відшкодування шкоди, безпосередньо завданої на території України внаслідок її збройної агресії, за конкретних обставин може призвести до позбавлення потерпілих ефективного доступу до правосуддя.

У постанові від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що загальновідомим (тобто таким, що не потребує доказування) є факт заперечення російською федерацією будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але й будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях у Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду російської федерації.

Крім того, відповідно до статті 11 Європейської конвенції про імунітет держав 1972 року та статті 12 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їхньої власності 2004 року передбачено, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є стягнення з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації майнової шкоди, завданої внаслідок ракетного обстрілу міста Львова 15 лютого 2024 року о 06 год 32 хв збройними силами російської федерації.

Згідно зі звітом про оцінку збитків від 29.07.2024, вартість реальних збитків, необхідних для відновлення пошкоджених об`єктів нерухомого майна, становить 16 123 000,00 грн без ПДВ.

З огляду на те, що заявлені позовні вимоги стосуються відшкодування майнової шкоди, завданої на території України внаслідок збройної агресії російської федерації, а також враховуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду щодо незастосування судового імунітету російської федерації у справах такої категорії, суд доходить висновку про відсутність перешкод для розгляду цієї справи по суті з підстав судового імунітету відповідача.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Приписами статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статей 8, 13 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 55 Конституції України гарантовано право кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Отже, наведені положення законодавства свідчать про те, що право на судовий захист є однією з основних гарантій реалізації та відновлення порушених цивільних прав.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом частин першої статей 13, 14 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За приписами статі 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, для покладення на особу обов`язку відшкодувати завдану майнову шкоду необхідно встановити сукупність юридично значущих обставин, а саме: наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв`язок між такою поведінкою та завданою шкодою, а також вину заподіювача шкоди, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що з 20 лютого 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України, яка надалі переросла у повномасштабне військове вторгнення 24 лютого 2022 року.

Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII було схвалено Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором.

Постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII схвалено Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», у якій наведено обставини збройної агресії російської федерації проти України, що розпочалася у 2014 році.

24 лютого 2022 року російська федерація розпочала повномасштабне військове вторгнення на територію України.

У зв`язку із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан.

2 березня 2022 року Генеральна Асамблея Організації Об`єднаних Націй ухвалила резолюцію ES-11/1 «Агресія проти України», якою засудила агресію російської федерації проти України та зажадала від російської федерації негайного припинення застосування сили й виведення її військ із території України в межах міжнародного визнаних кордонів.

Наведені обставини підтверджують міжнародне визнання факту збройної агресії російської федерації проти України.

Відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факт збройної агресії російської федерації проти України, яка розпочалася у 2014 році та набула форми повномасштабного військового вторгнення 24 лютого 2022 року, є загальновідомим.

Водночас загальновідомість факту збройної агресії не звільняє позивача від обов`язку довести обставини пошкодження конкретного майна, його належність позивачу, розмір завданих збитків та причинний зв`язок між відповідною подією і майновими втратами.

Як встановлено судом, 15 лютого 2024 року о 06 год 32 хв збройні сили російської федерації здійснили ракетний обстріл міста Львова, внаслідок якого було пошкоджено нерухоме майно за адресою: м. Львів, вул. Наукова, буд. 7.

За фактом зазначеного обстрілу розпочато кримінальне провадження №22024140000000056.

Постановою Слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Львівській області від 27 травня 2026 року Приватне підприємство «АВЕРС-LVIV» визнано потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 110 Кримінального кодексу України.

Право власності Приватного підприємства «АВЕРС-LVIV» на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Наукова, буд. 7, підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 260066166 від 04.06.2021.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приписами статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, право власності не обмежується лише формальним записом у державному реєстрі чи наявністю правовстановлюючих документів, а передбачає реальну можливість власника володіти майном, користуватися ним, отримувати від нього економічну вигоду, забезпечувати його збереження та самостійно визначати його подальшу долю.

Відповідно до звіту про оцінку збитків від 29.07.2024, об`єктами оцінки є нежитлові приміщення чотирьох будівель, що належать позивачу: механозаготівельного корпусу літ. «Б?-1» площею 491,1 кв. м; адміністративно-побутового корпусу літ. «А-5» (приміщення 1-4 поверхів) площею 3 792,1 кв. м; складально-монтажного корпусу літ. «Б-3» (частка 281/500) площею 5 292,2 кв. м; допоміжного корпусу літ. «Г?'-1» площею 260,6 кв. м.

Зазначені будівлі зведені у 1988-1989 роках. До моменту пошкодження фізичний знос механозаготівельного та допоміжного корпусів становив 32%, адміністративно-побутового та складально-монтажного корпусів 36%.

Згідно зі звітом, внаслідок ракетного удару та дії ударної хвилі пошкоджено віконні, дверні й покрівельні конструкції всіх чотирьох будівель.

Ступінь придатності віконних і дверних конструкцій механозаготівельного та допоміжного корпусів знизився до 15%, покрівельного покриття до 78%. Для адміністративно-побутового та складально-монтажного корпусів відповідні показники становили 10% і 64%. Загальний ступінь придатності будівель до подальшого використання становив відповідно 89,05% та 86,50%.

За результатами оцінки розмір реальних збитків становить: щодо механозаготівельного корпусу 845 000,00 грн; адміністративно-побутового корпусу 8 249 000,00 грн; складально-монтажного корпусу 6 663 000,00 грн, визначених пропорційно до частки позивача у праві власності 281/500; допоміжного корпусу 366 000,00 грн.

Отже, загальний розмір збитків за зазначеними об`єктами визначено в сумі 16 123 000,00 грн без ПДВ.

Як вбачається зі звіту, пошкодження виникли внаслідок дії прямої та відбитої ударної хвилі. Оцінку проведено із застосуванням витратного підходу з метою визначення розміру реальних збитків, завданих власнику пошкодженням майна, станом на дату оцінки 15.02.2024.

Отже, надані позивачем докази містять відомості про характер пошкоджень, місце їх виникнення, дату події, з якою позивач пов`язує заподіяння шкоди, та обсяг необхідних відновлювальних робіт.

У сукупності ці обставини мають значення для встановлення причинного зв`язку між ракетним обстрілом міста Львова 15 лютого 2024 року та пошкодженням належних позивачу об`єктів нерухомого майна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації.

Згідно з підпунктом 18 пункту 2 зазначеного Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

На виконання положень зазначеного Порядку спільним наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18 жовтня 2022 року № 3904/1223, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 2 грудня 2022 року за № 1522/38858, затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі Методика).

Ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією російської федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Ця Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов`язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).

Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки (пункт 9 розділу І «Основні положення» Методики).

Оцінивши зазначений звіт про оцінку збитків, складений суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Щербанем Сергієм Івановичем, суд визнає його належним і допустимим доказом на підтвердження розміру завданих позивачу збитків у сумі 16 123 000,00 грн.

Щодо вини як складового елемента цивільного правопорушення суд зазначає, що у справах про відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди, у зв`язку з чим саме на відповідача покладається обов`язок доведення відсутності своєї вини. Якщо під час розгляду справи зазначену презумпцію не спростовано, це є підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17 та від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно зі статтею 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

При цьому, суд враховує також ту обставину, що держава є специфічним суб`єктом правовідносин. Під державою розуміється організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка, забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснює керівництво ним насамперед в інтересах цієї частини, а також управління загальносуспільними справами. До визначальних ознак держави відноситься наявність для виконання своїх завдань та функцій специфічного апарату, який володіє владними повноваженнями і має матеріальні засоби для реалізації цих повноважень.

З огляду на викладене, пред`явлення Приватним підприємством «АВЕРС-LVIV» позову до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування завданої майнової шкоди є обґрунтованим способом судового захисту, спрямованим на відновлення порушених майнових прав та законних інтересів позивача.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Приписами статті 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені обставини справи, досліджені докази та відсутність доказів, які б спростовували факт пошкодження належного позивачу майна і визначений розмір збитків, суд доходить висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення 16 123 000,00 грн майнової шкоди та наявність підстав для її задоволення.

Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки спір виник внаслідок протиправних дій російської федерації, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

З огляду на встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн, ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, передбачену статтею 4 Закону України «Про судовий збір», а також коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у разі подання процесуальних документів в електронній формі, з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 193 476,00 грн.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на проведення оцінки збитків суд зазначає наступне.

Приписами статті 123 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з розглядом справи, включають, зокрема, витрати на залучення спеціалістів та проведення експертизи.

На підтвердження розміру завданої майнової шкоди позивач надав звіт про оцінку збитків від 29.07.2024, складений суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Щербанем Сергієм Івановичем.

Факт понесення витрат на проведення оцінки в розмірі 22 000,00 грн підтверджується платіжною інструкцією №2691 від 30.07.2024.

Оскільки зазначений звіт безпосередньо стосується предмета спору та врахований судом під час визначення розміру завданої шкоди, суд доходить висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на проведення оцінки в розмірі 22 000,00 грн за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 4, 13, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, м. москва, вул. житна, буд. 14, будівля 1; ідентифікаційний код 103773968834) на користь Приватного підприємства «АВЕРС-LVIV» (79060, м. Львів, вул. Наукова, буд. 7; ідентифікаційний код 41578156) збитки внаслідок пошкодження нежитлових будівель та майна у сумі 16 123 000,00 грн.

3. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, м. москва, вул. житна, буд. 14, будівля 1; ідентифікаційний код 103773968834) на користь Приватного підприємства «АВЕРС-LVIV» (79060, м. Львів, вул. Наукова, буд. 7; ідентифікаційний код 41578156) судові витрати, пов`язані з проведенням оцінки майна, у розмірі 22 000,00 грн.

Реквізити рахунку стягувача, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк»:

Отримувач: Приватне підприємство «АВЕРС-LVIV» (код ЄДРПОУ: 41578156).

ЄДРПОУ банку: 14360570.

МФО банку: 305299.

Рахунок (IBAN): НОМЕР_1 .

4. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, м. москва, вул. житна, буд. 14, будівля 1; ідентифікаційний код 103773968834) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 193 476,00 грн.

5. Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.

6. Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.10.2026.

Суддя Мазовіта А.Б.