Рішення № 140653691, 14.10.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. КропивницькийСправа № 912/2175/26Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М. К. (надалі Суд), розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін 112"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіс"

про стягнення 1 824 333,33 грн збитків,

за участю:

- секретаря судового засідання Рудченко І.О.;

- представника Позивача адвоката Безрукової С.О.,

у с т а н о в и в:

04.08.2026 ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до ТОВ "Девіс" про стягнення 1 824 333,33 грн збитків, завданих порушенням порядку реєстрації податкових накладних.

У якості обґрунтування власної позиції ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" зазначило, що:

- 27.12.2022 уклало з ТОВ "Девіс" договір купівлі-продажу № 27122022 (із змінами за додатковою угодою № 1 від 26.12.2023), за умовами якого, діючи у якості покупця, зобов`язалося прийняти та оплатити товар - кран самохідний GROVE GMK 5200; у свою чергу, продавець - ТОВ "Девіс" зобов`язалося продати та передати товар у власність покупця;

- 29.12.2023 між сторонами проведена господарська операція з поставки товару на загальну суму 10 946 000 грн (у тому числі 1 824 333,33 грн податку на додану вартість), що підтверджується актом приймання-передачі та видатковою накладною № 11 від 29.12.2023;

- 27.12.2023 ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" перерахувало ТОВ "Девіс" оплату у сумі 10 946 000 грн, включаючи 1 824 333,33 грн податку на додану вартість, що підтверджується платіжною інструкцією № 2976;

- пунктом 9.9. договору сторони погодили, що ТОВ "Девіс" зобов`язане скласти та зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте, незважаючи на складення ПН № 17 від 27.12.2023 та набрання законної сили рішенням суду у справі № 340/2162/24 про зобов`язання її зареєструвати, реєстрацію не було здійснено через непоповнення ТОВ "Девіс" реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ;

- як наслідок відсутності реєстрації податкової накладної за господарською операцією та спливу 01.09.2025 граничного 365-денного строку, ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" позбавлене права на віднесення сплаченого податку на додану вартість у сумі 1 824 333,33 грн до складу податкового кредиту.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ТА РІШЕННЯ

Ухвалою від 07.08.2026 Суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та установив сторонам строки для подачі процесуальних заяв.

Суд зазначає, що ТОВ "Девіс" відзив на позов не подало та у судові засідання свого представника не направило. Зокрема, Суд направив ухвалу про відкриття провадження у справі та ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті до його електронного кабінету, які те отримало, що слідує з довідок про доставку електронних листів, відповідно 07.08.2026 (а.с. 78) та 09.09.2026 (а.с. 93). Відтак, ТОВ "Девіс" обізнане про заявлений до нього позов та його судовий розгляд.

Підготовче провадження Суд здійснив у засіданні 09.09.2026, а справу по суті розглянув 14.10.2026.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ

Як слідує з Витягу від 03.08.2026 № 38032322 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" (ідентифікаційний код 22202218) зареєстроване у відповідному Реєстрі з 10.08.1998 (номер запису 13551450000003670) (а.с. 23-28).

27.12.2022 ТОВ "Мостобудівельний загін № 112", виступаючи у якості покупця, та ТОВ "Девіс", як продавець, уклали договір купівлі-продажу № 27122022 (а.с. 29-30).

За умовами договору, які впливають на вирішення спору:

- Продавець зобов`язується продати і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти і оплатити Товар - кран самохідний GROVE GMK 5200, 2003 року випуску, вантажопідйомність 200 тонн (пункт 2.1.);

- право власності на Товар переходить до Покупця з моменту повної оплати Покупцем вартості Товару згідно розділу 3 договору (пункт 2.3.);

- вартість Товару з ПДВ 20% попередньо складає 28 112 500,00 грн, що в еквіваленті складає 650 000,00 Євро по курсу продажу валюти Євро в банку Продавця - АТ "ПУМБ" на дату складання договору (пункт 3.1.);

- Покупець зобов`язаний оплатити Продавцю попередню оплату у розмірі 390 000,00 Євро (16 867 500,00 грн з ПДВ 20%) протягом трьох місяців від дня укладення договору, а також оплату в розмірі 260 000,00 Євро (11 245 000,00 грн з ПДВ 20%) протягом шести місяців від дати укладення договору (пункт 3.2.);

- факт поставки Продавцем Товару Покупцеві фіксується шляхом складання двостороннього Акта приймання-передачі (пункт 5.1.);

- Продавець зобов`язується передати Товар Покупцю протягом 10 робочих днів з дня отримання оплати, зазначеної в пункті 3 договору (пункт 5.2.);

- згідно п. 201.1. Податкового кодексу України Продавець зобов`язаний надати Покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації електронного цифрового підпису уповноваженої Продавцем особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно п. 198.2. Податкового кодексу України (пункт 9.9.);

- договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх обов`язків (пункт 9.21.);

- серед реквізитів Продавця наявна інформація про код ЄДРПОУ 30514069, І.П.Н. 305140611235 та номер свідоцтва платника ПДВ № 15252623 (розділ 10).

26.12.2023 між сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Договору, якою внесені зміни у п.п. 3.2 б) Договору, та викладено його в новій редакції: "б) оплата 260 000,00 (двісті шістдесят тисяч) Євро, що в еквіваленті на день укладання даного Договору складає - 10 946 000,00 (десять мільйонів дев`ятсот сорок шість тисяч гривень 00 копійок) в т. ч. ПДВ 20%, по курсу продажу валюти Євро в банку Продавця - АТ "ПУМБ". Оплата здійснюється згідно виставленого рахунку." (а.с. 31).

27.12.2023 ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" сплатило зазначену суму у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 2976 від 27.12.2023 на суму 10 946 000,00 грн, у т.ч. 1 824 333,33 грн ПДВ (а.с. 32).

29.12.2023 сторони підписали та скріпили печатками акт приймання-передачі, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв кран самохідний GROVE GMK 5200, рік випуску - 2003, вантажопідйомність - 200 тонн, серійний номер: W092005803WG 12251. Вказаним актом вони засвідчили, що Товар відповідає якості та асортименту, відповідно вимогам Договору. Покупець не має претензій до прийнятого Товару (а.с. 33).

Поставка Товару підтверджується також підписаною сторонами видатковою накладною №11 від 29.12.2023 на суму 27 813 500,00 грн (в т.ч. 4 635 583,33 грн ПДВ) (а.с. 34).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_1 , 08.01.2024 за ТОВ "Мостобудівельний загін №112" зареєстровано право власності на переданий за Договором кран самохідний GROVE GMK 5200 (а.с. 35).

ТОВ "Девіс" на підставі отриманої попередньої оплати склало та подало до Державної податкової служби України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 17 від 27.12.2023 на загальну суму 10 946 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 1 824 333,33 грн (а.с. 36).

Обставини проведення вказаної господарської операції та складення податкової накладної № 17 від 27.12.2023 сторони не оспорюють.

ТОВ "Девіс" подало податкову накладну № 17 від 27.12.2023 на реєстрацію, однак квитанцією від 17.01.2024 її реєстрацію було зупинено, а рішенням комісії Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 10587760/30514069 від 20.02.2024 відмовлено у її реєстрації (а.с. 40)

У зв`язку з відмовою в реєстрації податкової накладної ТОВ "Девіс" звернулося до суду з адміністративним позовом, за результатами розгляду якого рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 340/2162/24 рішення комісії скасовано та зобов`язано ДПС України зареєструвати податкову накладну № 17 від 27.12.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її подання (а.с. 41-46). Вказане рішення набрало законної сили 23.09.2024 за наслідками постановлення Третім апеляційним адміністративним судом ухвали від 23.09.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 15.01.2025 (а.с. 47-53).

Поряд з цим, за результатами обробки документу 26.12.2024 автоматизованою системою ДПС України сформовано квитанцію, згідно з якою податкова накладна № 17 від 27.12.2023 підлягає реєстрації на підставі рішення суду, однак її фактичну реєстрацію не було здійснено у зв`язку з виявленою помилкою - перевищенням суми ПДВ (1 824 333,33 грн) над реєстраційним лімітом на рахунку ТОВ "Девіс" у системі електронного адміністрування ПДВ (а.с. 37).

На час звернення ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" з даним позовом до суду, згідно з довідкою головного бухгалтера підприємства вих. № 632 від 31.07.2026 та випискою (скріншотом) з розділу "Отримані ПН/РК" Електронного кабінету платника податків станом на 28.07.2026, податкова накладна № 17 від 27.12.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних так і не була зареєстрована через непоповнення відповідачем реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ, а сума податку на додану вартість у розмірі 1 824 333,33 грн залишається незарахованою до податкового кредиту (а.с. 38-39).

Поряд з цим, Суд установив, що відповідно до рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2025 у справі № 912/1130/24 між тими ж сторонами існував спір про стягнення 1 824 333,33 грн збитків, спричинених за наслідками відсутності реєстрації тієї ж податкової накладної. Зокрема, за наслідками його вирішення Суд у задоволенні позовних вимог відмовив, пославшись на наявність судового рішення у справі № 340/2162/24 від 14.05.2024 про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну № 17 від 27.12.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ОЦІНКА УСТАНОВЛЕНИХ ОБСТАВИН

Щодо неоднаковості підстав позову у цій справі та справі № 912/1130/24

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 цього Кодексу.

У свою чергу, за пунктом 2 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У цьому контексті Суд установив, що сторонами у спорі по справі № 912/1130/24 являлися ті ж самі сторони, а саме ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" та ТОВ "Девіс". Безпосередньо спір стосувався стягнення 1 824 333,33 грн збитків, завданих порушенням порядку реєстрації податкової накладної, а саме у зв`язку з відсутністю її реєстрації та неможливістю віднести суму сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту.

Отже, спір у справі № 912/1130/24 стосувався тих же сторін та з того ж предмету, що і у даній справі.

Водночас, підстави позовів в обох справах є різними, оскільки виникли у різний час та за наслідками різних дій (бездіяльності).

До такого висновку Суд приходить виходячи з наступного.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 8, 10, 11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Згідно із частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

З наведених норм права вбачається, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставини, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Близька за змістом правова позиція є сталою, послідовною та висловлена у низці постанов Верховного Суду (від 26.02.2022 у справі № 906/785/21, від 14.12.2022 у справі № 910/16463/21, від 02.03.2023 у справі № 925/1662/21, від 19.04.2024 у справі № 927/1606/23).

Таким чином, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

При цьому поняття «фактична підстава позову» та «правова підстава позову» не є тотожними, у зв`язку з чим суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обґрунтовує позивач; при цьому, користуючись принципом «суд знає закони», при вирішенні спору суд може застосувати до спірних правовідносин інші норми права, ніж ті, які зазначив позивач як правову підставу позову.

Суд також враховує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

У контексті наведеного Суд зазначає, що:

- у справі № 912/1130/24 ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" вказало, що збитки завдані у зв`язку з відсутністю реєстрації податкової накладної та неможливістю віднести суму сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту;

- у даній справі ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" вказує на підстави позову, які стосуються відсутності реєстрації податкової накладної за господарською операцією та спливу 01.09.2025 граничного 365-денного строку для можливості віднесення сплаченого податку на додану вартість у сумі 1 824 333,33 грн до складу податкового кредиту через відсутність реєстрації податкової накладної.

Відповідні обставини слід уважати фактичними підставами позову, на яких ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" основує свої вимоги.

За таких обставин підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких відповідно до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, господарські відносини станом на час укладення між сторонами Договору купівлі-продажу № 27122022 від 27.12.2022 врегульовувалися положеннями обох названих Кодексів.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між сторонами укладений договір купівлі-продажу.

Зокрема, згідно з приписами частини 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів продавець товарів зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

При цьому, у пункті 9.9. Договору купівлі-продажу № 27122022 від 27.12.2022 сторони окремо узгодили договірне зобов`язання, згідно з яким ТОВ "Девіс" зобов`язане надати ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" податкову накладну, складену в електронній формі та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, за договором ТОВ "Девіс" зобов`язалося не тільки реалізувати (передати) Товар у власність ТОВ "Мостобудівельний загін № 112", але й скласти та зареєструвати у встановленому законом і договором порядку податкову накладну.

Отже, обов`язок ТОВ "Девіс" зі складання та реєстрації податкової накладної є також майново-господарським зобов`язанням за договором, незалежно від того, що він є обов`язком, що стосується виконання податкового законодавства.

Статтею 193 ГК України (Кодексу, який діяв станом на час укладення договору та виникнення господарських зобов`язань) встановлювалися загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелювалися із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означали, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

Відтак, зобов`язання, які виникли між сторонами, у тому числі зі складання та реєстрації податкової накладної, мали ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна із сторін повинна була вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

У цьому контексті Суд установив, що між ТОВ "Девіс" та ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" у межах Договору купівлі-продажу № 27122022 від 27.12.2022 (із змінами за Додатковою угодою № 1 від 26.12.2023) здійснили господарську операцію від 27.12.2023 з оплати товару на суму 10 946 000,00 грн, у тому числі 1 824 333,33 грн ПДВ. У зв`язку з цим, ТОВ "Девіс" повинне було зареєструвати оформлену податкову накладну № 17 від 27.12.2023 на суму 10 946 000,00 грн, у тому числі 1 824 333,33 грн ПДВ. Проте, ТОВ "Девіс" не зареєструвало відповідну податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отож, ТОВ "Девіс" не забезпечило виконання умов договору та вимог законодавства щодо належної та своєчасної реєстрації у Реєстрі податкових накладних за наведеною господарською операцією.

Щодо збитків

Стаття 217 ГК України надавала визначення та виокремлювала види господарських санкцій. Так, господарськими санкціями визнавалися заходи впливу на порушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (частина 1). У сфері господарювання застосовувалися, з поміж інших, штрафна санкція у вигляді відшкодування збитків.

Безпосередньо порядок майнової відповідальності у випадку спричинення збитків у сфері господарювання встановлювався положеннями статей 224, 225 та 226 ГК України.

Зокрема, відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (частина 1); під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2).

За змістом статті 225 того ж Кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються серед іншого: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Водночас, статтею 226 названого Кодексу визначні умови і порядок відшкодування збитків. Так, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

На даний час Господарський кодекс України не чинний, проте право на стягнення збитків не є скасованим, оскільки за частиною 3 статті 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зокрема, на час вирішення спору відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загально прийнятим визначенням збитками є об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ учасника правовідносин, що обмежує його інтереси і проявляється у витратах, втраті або пошкодженні майна, а також у сумі неодержаних доходів.

Таким чином, додаткові витрати понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною за договором, складають збитки, які винна сторона повинна відшкодувати іншій стороні.

Поряд з цим, за змістом частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У пункті 5.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2019 у справі № 920/85/18 Суд надав правовий висновок стосовно застосування вказаних правових норм та вказав, що:

- для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини,

- відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань,

- для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача,

- вимога про відшкодування збитків може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Отож, для можливості застосування майнової відповідальності у вигляді стягнення збитків, обов`язковим є доведення наявності елементів складу правопорушення, а тому на ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" покладається доведення протиправної поведінки ТОВ "Девіс" у невиконанні обов`язку своєчасно зареєструвати податкову накладну, наявності збитків, які настали за наслідками її нереєстрації, та причинного зв`язку між нереєстрацією податкової накладної і сплаченою сумою податку на додану вартість. Натомість на ТОВ "ДЕВІС" покладається доведення відсутності вини у допущених порушеннях взятих на себе зобов`язаннь.

У спорі протиправність поведінки ТОВ "Девіс" з несвоєчасної реєстрації податкової накладної пов`язується з невиконанням законодавчих положень, якими урегульований порядок сплати податку на додану вартість. У зв`язку з цим, Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються, з-поміж інших законодавчих актів, Податковим кодексом України.

Так, за змістом положень ПК України, які впливають на вирішення спору:

- податковий кредит це - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункт 14.1.181. статті 181);

- до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт "а" пункту 198.1. статті 198);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу; податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування (пункт 198.6. статті 198);

- на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1. статті 201);

- податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (пункт 201.4. статті 201);

- податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7. статті 201);

- при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня; покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги"; у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин; відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (пункт 201.10. статті 201).

На підставі наведених правових положень на продавця товарів покладений обов`язок в установлений термін скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Виконання такого обов`язку зумовлює обґрунтоване сподівання покупця товару на те, що зобов`язання буде виконане, оскільки суми податку можуть бути віднесені до податкового кредиту лише у випадку їх підтвердження зареєстрованими у Реєстрі податковими накладними. Водночас, право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість зберігається за платником лише протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Відтак, ТОВ "Девіс" за господарською операцією у межах Договору купівлі-продажу № 27122022 від 27.12.2022 (із змінами за Додатковою угодою № 1 від 26.12.2023) від 27.12.2023 стосовно купівлі-продажу товару на загальну суму 10 946 000,00 грн, у тому числі 1 824 333,33 грн ПДВ, повинне було вчинити своєчасні належні дії та заходи стосовно реєстрації оформленої податкової накладної № 17 від 27.12.2023 протягом 365 календарних днів.

Проте, Суд установив, що ТОВ "Девіс" цього обов`язку не виконало і на даний час наведена податкова накладна № 17 від 27.12.2023 не зареєстрована. При цьому невиконання обов`язку з реєстрації має місце незважаючи на набрання 23.09.2024 законної сили рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 340/2162/24, яким визнано протиправним і скасовано рішення комісії податкового органу від 20.02.2024 № 10587760/30514069 про відмову в її реєстрації та зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 17 від 27.12.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання. Факт відсутності реєстрації податкової накладної за наведеною господарською операцією підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема квитанцією про реєстрацію податкової накладної від 26.12.2024 (згідно з якою фактичну реєстрацію на виконання рішення суду у справі № 340/2162/24 не було здійснено через перевищення суми ПДВ над реєстраційним лімітом відповідача у СЕА ПДВ) та випискою з Електронного кабінету платника податків станом на 28.07.2026.

Ці обставини вказують на протиправність у діях ТОВ "Девіс" щодо складання та реєстрації податкової накладної № 17 від 27.12.2023 за господарською операцією від 27.12.2023 стосовно купівлі-продажу товару на загальну суму 10 946 000,00 грн, у тому числі 1 824 333,33 грн ПДВ.

У свою чергу, наслідком відсутності реєстрації податкової накладної у Реєстрі протягом 365 календарних днів є неможливість віднесення податкового кредиту по проведеній господарській операції і як наслідок безпідставність перерахування суми податку на додану вартість у складі вартості такої операції. Результатом таких наслідків є недоотримання ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1 824 333,33 грн, що складає суму податку на додану вартість, сплаченого 27.12.2023 за платіжною інструкцією № 2976 стосовно купівлі-продажу товару на загальну суму 10 946 000,00 грн по наведеній вище господарській операції. При цьому наявність рішення суду у справі № 340/2162/24 про зобов`язання зареєструвати податкову накладну № 17 від 27.12.2023 не забезпечила відновлення права на податковий кредит, оскільки ТОВ "Девіс" не поповнило свій реєстраційний ліміт у СЕА ПДВ, що призвело до спливу 01.09.2025 граничного 365-денного строку та остаточної втрати права на податковий кредит.

Таким чином, протиправність дій (бездіяльності) ТОВ "Девіс" щодо несвоєчасної реєстрації та нереєстрації податкової накладної стала наслідком недоотримання ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1 824 333,33 грн, а тому ця обставина складає причинно-наслідковий зв`язок між порушенням та його наслідками.

За таких обставин, Суд установив, що ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" шляхом надання наведених доказів довело:

- невиконання ТОВ "Девіс" обов`язку із забезпечення реєстрації податкової накладної № 17 від 27.12.2023, що є порушенням взятих на себе зобов`язань за договором та положень діючого законодавства;

- суму збитків, яка складає 1 824 333,33 грн, і стосується недоотриманого податкового кредиту;

- причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням обов`язку та сумою завданих збитків.

У свою чергу, ТОВ "Девіс" не надало доказів відсутності його вини у допущених порушеннях (відсутності своєчасної реєстрації податкової накладної та невжитті заходів щодо поповнення ліміту в СЕА ПДВ) взятих на себе зобов`язаннях як за законом, так і за договором.

Відтак, ТОВ "Девіс" повинне сплатити ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" збитки у сумі 1 824 333,33 грн, які були спричинені внаслідок неналежного виконання договору та закону, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

ВИСНОВКИ

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, обставин справи та вказаних правових положень, Суд уважає, що ТОВ "Девіс" не виконало взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної реєстрації податкової накладної з податку на додану вартість за проведеною господарською операцією, у зв`язку з чим ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" не змогло отримати податковий кредит на суму 1 824 333,33 грн, а тому повинне сплатити на користь останнього збитки у цій сумі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовими витратами у справі є витрати ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" на сплату судового збору відповідно до платіжної інструкції № 205 від 03.08.2026 у сумі 21 892,00 грн, які у відповідності до приписів частини 2 статті 129 ГПК України підлягають віднесенню на ТОВ "Девіс".

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіс" (25014, м. Кропивницький, вул. Сергія Сєнчева, буд. 2А; ідентифікаційний код: 30514069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін 112" (07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Січових Стрільців, буд. 2; ідентифікаційний код: 22202218) 1 824 333,33 грн збитків та 21 892,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Після набрання рішенням законної сили оформлення і видача виконавчого документу буде здійснена в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. У разі необхідності отримання виконавчого документа в паперовій формі позивач має звернутися з відповідною заявою. Одночасна видача виконавчого документа в електронній та паперовій формах не допускається.

Скорочене рішення Суд проголосив - 14.10.2026.

Повне рішення Суд склав - 15.10.2026.

Суддя М.К. Закурін

Копії рішення направити ТОВ "Мостобудівельний загін 112" та ТОВ "Девіс" в електронній формі до Електронних кабінетів.