Ухвала суду № 140653603, 14.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3072/26

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномейз Україна» про вжиття заходів забезпечення позову

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномейз Україна», м. Київ

до Фізичної особи підприємця Білан-Левковської Юлії Валеріївни, Київська обл., Бучанський р-н., с. Мощун

про стягнення 4 009 125 грн. 00 коп.

Без виклику представників сторін.

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномейз Україна» звернулось до суду з позовом до Фізичної особи підприємця Білан-Левковської Юлії Валеріївни про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 4 009 125 грн. 00 коп.

Разом із позовною заявою представником позивача в порядку ст. ст. 136 - 140 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, які знаходяться в банківських або інших фінансово-кредитних установах та на майно, яке належить відповідачу, у межах суми заявлених позовних вимог 4 009 125 грн. 00 коп.

В обґрунтування своєї заяви, заявник вказує на те, що Голосіївським управлінням поліції ГУ НН у місті Києві внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 5 ст. 190 КК України. У ході перевірки було встановлено, що працівник ТОВ «Техномейз Україна» ОСОБА_1 мала повний доступ до банківських рахунків підприємств, а також керуючись довірою керівника, умисно, з корисливих мотивів, заволоділа грошовими коштами підприємства в особливо великих розмірах. Отже, на даний час Голосіївським управлінням поліції ГУ НН у місті Києві відкрито кримінальне провадження № 12026100010000731 щодо наявності у діях ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 190 КК України.

На запит позивача про здійснення економічного дослідження ТОВ "Техномейз Україна" щодо проведення дослідження господарських операцій товариства з контрагентами ФОП ОСОБА_2 , ФОП Левковська І.В., ФОП Білан-Левковська Ю.В., ФОП Дрозд В.В. за період з 01.01.2024 по 30.04.2026 складено висновок спеціаліста за результатами дослідження господарських операцій позивача у кримінальному провадженні.

Внутрішньою перевіркою, проведеною самим позивачем було встановлено (виявлено), що на рахунок відповідача було безпідставно перераховано грошові кошти в розмірі 4 009 125,00 грн.

Позивач вважає, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що незастосування заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог позивача.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до усталеної практики господарських судів, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

З урахуванням наведених висновків, заходи забезпечення позову повинні стосуватися та ґрунтуватися на достатньо обґрунтованих припущеннях, що невжиття їх може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості.

Заявник, з огляду на положення частини 1 статті 74 ГПК України, повинен довести відповідні обставини наявності безпосередніх дій щодо здійснення реальних заходів для позбавлення спірного майна, або приховування інформацію про місце розташування, умови збереження, використання та стан такого майна. У даному випадку заявник, в якості підтвердження щодо можливого неналежного виконання рішення суду у майбутньому посилається на існування можливості перерахування грошових коштів відповідачем третім особам.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість уникнення від виконання своїх зобов`язань без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. У даному випадку заявник в якості підтвердження здійснення будь-яких дій, які в майбутньому можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення посилається лише на припущення, що дані грошові кошти можуть зникнути з рахунку відповідача.

Таким чином, дослідивши збалансованість інтересів сторін, надавши оцінку поданим матеріалам щодо забезпечення позову в їх сукупності, з огляду на вказані вище вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, зазначених у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи, що заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномейз Україна» по сплаті судового збору за положеннями статті 129 ГПК України та Закону України Про судовий збір відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 129, 136, 140, 234 ГПК України, суд

постановив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Техномейз Україна» в задоволені заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України та може бути оскаржена у встановленому порядку.

Ухвалу підписано - 14.10.2026 року.

Суддя Л.Я. Мальована