Рішення № 140653126, 05.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2026Справа № 910/12476/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 247 580 698,35 грн., за участю представників: позивача - Балики А.М., відповідача - Яковченка Р.Г.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 247 580 698,35 грн., з яких 242 512 318,51 грн. основного боргу, 2 573 354,42 грн. 3% річних та 2 495 025,42 грн. інфляційних втрат за Договором про участь у балансуючому ринку № 0063-04012/21-150-08-20-00069 від 02.03.2020 року на підставі статей 526, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.11.2025 року.

31.10.2025 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

04.11.2025 року позивачем до суду подано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

11.11.2025 року позивачем до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 105 920 640,80 грн., з яких 100 852 260,96 грн. основного боргу, 2 573 354,42 грн. 3% річних, 2 495 025,42 грн. інфляційних втрат та 847 840,00 грн. судового збору, вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 12.11.2025 року судом оголошено перерву у справі на 08.12.2025 року.

18.11.2025 року відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просив в задоволені позову відмовити.

04.12.2025 року позивачем до суду подано пояснення до заяви про зменшення розміру позовних вимог, а також пояснення по справі.

05.12.2025 року позивачем до суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 109 442 088,88 грн., з яких 100 852 260,96 грн. основного боргу, 3 582 505,72 грн. 3% річних, 5 007 322,20 грн. інфляційних втрат та 847 840,00 грн. судового збору, вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 08.12.2025 року судом оголошено перерву у справі на 17.12.2025 року.

У судовому засіданні 17.12.2025 року судом оголошено перерву у справі на 28.01.2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 року викликано представників сторін на 23.02.2026 року у зв`язку з тим, що судове засідання 28.01.2026 року не відбулось.

23.02.2026 року позивачем до суду подано заяву про виправлення описки у заяві позивача про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 108 284 004,43 грн., з яких 100 852 260,96 грн. основного боргу, 3 582 505,72 грн. 3% річних, 3 849 237,75 грн. інфляційних втрат та 847 840,00 грн. судового збору, вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 23.02.2026 року судом оголошено перерву у справі на 06.04.2026 року.

01.04.2026 року позивачем до суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 111 172 250,46 грн., з яких 100 852 260,96 грн. основного боргу, 4 544 056,04 грн. 3% річних, 5 775 933,46 грн. інфляційних втрат та 847 840,00 грн. судового збору, вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 06.04.2026 року судом оголошено перерву у справі на 04.05.2026 року.

01.05.2026 року позивачем до суду подано додаткові пояснення у справі.

01.05.2026 року відповідачем до суду подано заяву про закриття провадження у справі в частині суми основної заборгованості в розмірі 36 734 569,18 грн., вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.06.2026 року.

01.06.2026 року відповідачем до суду подано заяву про закриття провадження у справі в частині суми основної заборгованості в розмірі 68 048 399,65 грн., вказана заява прийнята судом до розгляду та клопотання про відстрочення виконання судового рішення у даній справі на 1 рік.

У судовому засіданні 01.06.2026 року судом оголошено перерву у справі на 17.06.2026 року.

15.06.2026 року позивачем до суду подано зведений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за спірний період.

17.06.2026 року позивачем до суду подано заяву про закриття провадження у справі в частині суми основної заборгованості в розмірі 10 694 287,90 грн., вказана заява прийнята судом до розгляду та заперечення проти заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення у даній справі на 1 рік.

У судовому засіданні 17.06.2026 року судом оголошено перерву у справі на 20.07.2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2026 року викликано представників сторін на 21.09.2026 року у зв`язку з тим, що судове засідання 20.07.2026 року не відбулось.

21.09.2026 року відповідачем до суду подано додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2026 року викликано представників сторін на 05.10.2026 року у зв`язку з тим, що судове засідання 21.09.2026 року не відбулось, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

01.10.2026 року позивачем до суду подано заперечення щодо додаткових пояснень відповідача.

02.10.2026 року позивачем до суду подано заперечення щодо додаткових пояснень відповідача.

05.10.2026 року позивачем до суду подано заяву про залишення без розгляду заперечень щодо додаткових пояснень відповідача від 01.10.2026 року.

У судовому засіданні 05.10.2026 року судом протокольною ухвалою задоволено задовольнити клопотання позивача про те, що заперечення від 01.10.2026 року були помилково подані і не потребують розгляду та залишено відповідні заперечення від 01.10.2026 року без розгляду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (позивач, ППБ - постачальник послуг з балансування) надіслало Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (відповідач, ОСП - оператор системи передачі, АР - адміністратор розрахунків) заяву-приєднання до Договору про участь у балансуючому ринку та включення до реєстру постачальників послуг з балансування від 28.02.2020 року за № 21-150-08-20-00069.

Вищезазначена заява була акцептована відповідачем 02.03.2020 року про що повідомлено позивача листом від 02.03.2020 року за № 01/8496 (повідомлення про приєднання № 01/8496). Вказаним листом позивачу роз`яснено, що Договір, укладений з урахуванням статті 634 Цивільного кодексу України, є публічним і розміщений на офіційному сайті ОСП (http://ua.energy).

Таким чином, між позивачем та відповідачем укладено Договір про участь у балансуючому ринку від 02.03.2020 року за № 0063-04012/21-150-08-20-00069 (Договір).

Відповідно до пункту 1.2 Договору ППБ зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об`єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього Договору та Правил ринку.

Згідно з пунктом 2.1 Договору загальна вартість цього Договору складається із суми придбаних та проданих обсягів електричної енергії на балансуючому ринку протягом дії цього Договору та відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що для розрахунків за цим Договором використовуються обсяги електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку ППБ.

У відповідності до пункту 4.1 Договору формування ОСП декадних звітів ППБ, місячних звітів ППБ, забезпечення ППБ коштів на рахунку ескроу ППБ відповідно до них, формування актів та списання ОСП коштів з рахунків ескроу ППБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку та цим Договором.

Згідно з пунктом 4.3 Договору ОСП формує та направляє Акт купівлі-продажу (Акт) до ППБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання Акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу 3 накладанням КЕР (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. ППБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до ППБ Акта розглядає та повертає ОСП один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до Акта ППБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього Акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До вирішення спору обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в Акті. Якщо ППБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до ППБ Акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони ППБ примірник Акта, то такий Акт вважається підписаним ППБ.

Пунктом 5.1 Договору погоджено, що при невиконанні або неналежному виконанні умов цього Договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього Договору та чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 5.3 Договору ППБ має право: отримувати від ОСП оплату, визначену згідно з вимогами Правил ринку, за продану ППБ на балансуючому ринку електричну енергію; на відшкодування від ОСП збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням ОСП зобов`язань за цим Договором; отримувати інформацію, необхідну для реалізації своїх прав або виконання обов`язків.

Згідно з пунктом 5.4 Договору ОСП зобов`язується: здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим Договором; відшкодувати збитки, завдані ППБ невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань за цим Договором.

Пунктом 9.1 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ППБ, про що ОСП повідомляє ППБ, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання.

У відповідності до пункту 9.2 Договору якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

На виконання умов договору, у ОСП було сформовано та надіслано рахунки-фактури на оплату електроенергії для врегулювання небалансів, придбаної відповідачем, а також відповідні акти купівлі-продажу за спірний період 2025 року на загальну суму 242 512 318,51 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за договором, у зв`язку із чим у останнього утворилася заборгованість у розмірі 100 852 260,96 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.04.2026 року, яку було прийнято судом до розгляду).

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Поясненнями позивача, які викладені у позовній заяві, актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за спірний період 2025 року, рахунками-фактури на оплату електроенергії для врегулювання небалансів, придбаної відповідачем за спірний період 2025 року, копії яких міститься в матеріалах справи, підтверджується факт того, що позивачем на виконання умов Договору поставлено відповідачу електричну енергію на загальну суму 100 852 260,96 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання з надання відповідачу послуг з передачі електричної енергії, а відповідач в повному обсязі не виконав належним чином свої зобов`язання з оплати за отримані послуги з передачі електричної енергії у строки визначені Договором та на даний час має перед позивачем заборгованість в загальному розмірі 100 852 260,96 грн.

Разом із тим, за період з 13.04.2026 року по 12.06.2026 року відповідачем сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 78 742 687,55 грн., що підтверджується наданими відповідачем платіжними інструкціями за вищезазначений період.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, враховуючи, що предмет спору (стягнення суми основного боргу у розмірі 78 742 687,55 грн.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" суми основного боргу у розмірі 78 742 687,55 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з відсутністю предмета спору).

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за спірним договором, яка на момент розгляду справи складає 22 109 573,41 грн. (100 852 260,96 грн. 78 742 687,55 грн.), підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання свого зобов`язання за договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у сумі 22 109 573,41 грн.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем обов`язку з своєчасної та повної оплати обсягів врегулювання небалансів електричної енергії, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 4 544 056,04 грн. 3% річних, 5 775 933,46 грн. інфляційних втрат (у відповідності до наданого позивачем розрахунку).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 4 544 056,04 грн. 3% річних, 5 775 933,46 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який здійснено у відповідності до умов Договору та вимог закону.

Окрім того, судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 року у справі № 910/1265/17, де зазначено, що саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоб суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву та контррозрахунку позовних вимог, доданий до цього відзиву, оскільки вони не відповідають положенням чинного цивільного законодавства та правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі № 909/636/16.

Доводи відповідача про неможливість здійснення розрахунків з позивачем через відсутність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку суд вважає необґрунтованими, оскільки з правового аналізу змісту статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" можна дійти висновку, що її приписи не містять імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з позивачем тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Навпаки, означеними положеннями передбачено можливість відповідача, з метою належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що, у свою чергу, свідчить про те, що відповідач не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань.

У той же час, ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором.

Водночас, положення договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за небаланси електричної енергії лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 року у справі № 910/6639/21, від 08.06.2022 року у справі № 910/6636/21, від 18.10.2022 року у справі № 910/6578/21 та від 03.02.2023 року у справі № 910/9374/21.

Інші доводи, на які посилався відповідач у відзиві на позовну заяву, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.

Що стосується поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення суду на один рік, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на те, що він є єдиним в Україні підприємством, на яке покладено виконання функцій оператора системи передачі (ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії; для виконання судового рішення і сплати коштів, зазначених у позові, відповідач має бути забезпечене джерелами фінансування відповідних витрат, проте функції і джерела доходів відповідача як оператора системи передачі визначені законом, обмежені і напрямки використання коштів; відповідач не має можливості вільного вибору видів діяльності, свободи комерційного розрахунку, вільного розпорядження прибутком і т.д.; на відміну від позивача, не може виробляти електричну енергію і отримувати прибуток від її продажу за ринковими цінами; відповідач не може спрямувати на виконання рішення у справі кошти, для яких регулятор у структурі тарифу визначив інше цільове призначення; відповідач зазначає, що акумулювання коштів для виконання судового рішення потребує часу і можливе орієнтовно протягом 1 року після прийняття рішення у справі; невідкладне стягнення з відповідача великих витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує його діяльність, поставить під загрозу нормальну роботу енергетичної інфраструктури України; відповідач зазначає, що на сьогодні численні пошкодження об`єктів об`єднаної енергетичної системи України внаслідок бойових дій та терористичних актів держави-агресора вимагають додаткових витрат відповідача для аварійних ремонтних робіт і відновлення енергопостачання, що є критично важливим для національної безпеки і життєзабезпечення населення. В сукупності наведені відповідачем обставини вказують на неможливість невідкладного виконання судового рішення та винятковість випадку, що є підставою для відстрочення виконання рішення, таке виконання є можливим у разі відповідного відстрочення і потребує включення відповідних витрат до структури тарифів відповідача та часу для акумулювання відповідачем необхідних фінансових ресурсів.

Згідно із статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У відповідності до частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладняються чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 року у справі № 908/1884/19.

Враховуючи зазначене вище, оцінивши обґрунтування заявника, враховуючи заперечення позивача, суд дійшов висновку, що наведені заявником доводи не підтверджують наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання у розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зауважує, що між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Цивільного кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, зокрема, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань.

Суд зазначає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, посилання заявника на відсутність необхідних коштів не є виключними обставинами. При цьому фінансові ускладнення не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ боржника є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 року, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.

Окрім того, нормами статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містять імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Натомість, зазначеними положеннями Закону передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором. Зазначені висновки щодо застосування статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" викладені у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 910/18611/21.

В постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 року у справі № 910/9374/21 зазначено, що твердження Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична кампанія "Укренерго" про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

Судом серед іншого також враховано відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження наявності обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення по справі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернулися до суду, порушено відповідачем в частині вимог про стягнення 22 109 573,41 грн. основного боргу, 4 544 056,04 грн. 3% річних та 5 775 933,46 грн. інфляційних втрат, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236 - 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ЄДРПОУ: 00100227) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ЄДРПОУ: 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ЄДРПОУ: 42041573) 22 109 573 (двадцять два мільйона сто дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят три) грн. 41 коп. основного боргу, 5 775 933 (п`ять мільйонів сімсот сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот тридцять три) грн. 46 коп. інфляційних втрат, 4 544 056 (чотири мільйона п`ятсот сорок чотири тисячі п`ятдесят шість) грн. 04 коп. 3% річних та 247 319 (двісті сорок сім тисяч триста дев`ятнадцять) грн. 64 коп. судового збору.

Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 78 742 687,55 грн. основного боргу закрити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.10.2026.

Суддя С.О. Чебикіна