Рішення № 140652994, 12.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/113/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 Справа № 908/1855/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали за позовом Акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів,14

до відповідача Фізичної особи-підприємця Рибій Вадима Володимировича, АДРЕСА_1

про стягнення коштів

без повідомлення (виклику) учасників справи

установив

31.07.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Запоріжжяобленерго до відповідача Фізичної особи-підприємця Рибій Вадима Володимировича про стягнення коштів за договором з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики № 1200921 від 01.09.2021 в розмірі 225 894,13 грн, з яких: заборгованість з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики за період з лютого 2022 року по лютий по лютий 2026 року в розмірі 73 706,84 грн, 15% річних в розмірі 83 608,09 грн, інфляційні нарахування в розмірі 68 579,20 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2026, справу № 908/1855/26 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1855/26. Присвоєно справі номер провадження 15/113/26, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Запропоновано відповідачу в строк до 09.09.2026 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання; позивачу запропоновано у строк до 24.09.2026 подати письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, а також запропоновано відповідачу у строк до 09.10.2026 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін до суду не надходило.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики № 1200921 від 01.09.2021 за період з лютого 2022 року по лютий по лютий 2026 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Від представника відповідача 02.09.2026 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та надання доступу до електронної справи. Клопотання судом задоволено.

05.09.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив. Заперечення відповідача стосуються того, що згідно умов договору позивачем надано доступ до об`єктів енергетичної інфраструктури для розміщення телекомунікаційних технічних засобів, проте ці елементи інфраструктури знаходяться на окупованій території. Починаючи з березня 2022 року ФОП Рибій В.В. не мав реального доступу до опор повітряних ліній у обумовлених договором населених пунктах, а тому послуги не вважаються наданими. Протягом березня 2022 червня 2026 років акти про надання доступу відповідачем не отримувалися і не підписувалися. Крім того відповідач посилається на лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022. ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відповідач просить в позові відмовити.

Позивач у наданій суду 11.09.2026 відповіді на відзив зазначив, що при укладанні Договору з доступу від 01.09.2021 №1200921 відповідач виявив вільне волевиявлення, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір з доступу та додатки до нього підписані без зауважень. При цьому, відповідачем не надано документального підтвердження факту зупинення ведення господарської діяльності чи руйнування його обладнання або демонтажу технічних засобів власних електронних комунікацій. Звертає увагу на положення розділу IV п. 13 Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, затвердженої Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 10.12.2019 № 622 (зі змінами та доповненнями), згідно з якими, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та 90 днів після його припинення або скасування на територіях, які включені до переліку територіальних громад, які розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, розмір періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики з використанням несучої спроможності будівель, споруд і однієї опори становить 1 копійку на місяць. Відносно посилання відповідача на неотримання актів про надання послуги з доступу позивач відзначив, що акти про надання послуги з доступу з накладеними КЕП направлялись через українські ECM-системами «ІDос» (з листопада 2023 року) та «docflow» (з квітня 2025 року). Також відповідачу направлялась вимога №73.1-79/2616 від 08.04.2026 щодо дебіторської заборгованості, про отримання якої свідчить надання відповідачем відповіді не неї. Щодо форс-мажорних обставин, засвідчених листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України, позивач вказує, що цей лист носить інформаційний характер, він не є сертифікатом форс-мажору в розумінні закону і не слугує автоматичною підставою для звільнення від зобов`язань. Відповідач на виконання п. 43 договору про наявність обставин непереборної сили та їх вплив на виконання цього договору, з підтверджуючим документом, не повідомив, тому втратив право посилатися на дію обставин непереборної сили як на причину невиконання/неналежного виконання своїх обов`язків за цим договором.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи з урахуванням наданих сторонами доказів, суд щодо спору зазначає наступне.

01.06.2019 Акціонерним товариством Запоріжжяобленерго (відповідно до рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Запоріжжяобленерго», протокол від 07.05.2025 за №36, затверджено нову редакцію статуту та нове найменування ПАТ Запоріжжяобленерго) (позивач, власник) та Фізичною особою-підприємцем Рибій Вадимом Володимировичем (відповідач, замовник) укладено договір з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики № 1200921 (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору, Замовник замовляє та оплачує, а Власник (володілець) надає право доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики для розміщення технічних засобів телекомунікацій (далі - доступ) на території смт Більмак, с. Благовіщенка, с. Білоцерківка, с. Новоукраїнка, с. Гоголівка, смт Комиш-Зоря Пологівського МРРЕМ (Більмацькі мережі) відповідно до погодженої Власником (володільцем) проектної документації на доступ, розробленої згідно з технічними умовами з доступу № 1 від 27.03.2017, № 6 від 01.08.2016, № 2 від 10.02.2016, № 6 від 26.06.2017, №№ 5, 6, 7 від 10.08.2018, № 4 від 25.05.2018, № 3 від 29.11.2019.

У пункті 2 договору зазначено, що перелік елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики, наданих для доступу, наведений у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 4 договору, вартість доступу за цим Договором (розмір щомісячної оплати) становить 71 793,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 11 965,50 грн, за місяць користування. Розрахунок розміру щомісячної плати є невід`ємною частиною Договору та оформляється Додатком 2 до Договору. Вартість доступу за рік становить 861 516,00 грн з ПДВ

За умовами п. 6 договору, щомісячна плата за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики здійснюється Замовником до 20 числа місяця, наступного за звітнім (місяцем, в якому надавався доступ), на підставі Акту про надання послуг з доступу (далі Акт надання доступу) за звітний місяць та рахунку Власника (володільця).

Згідно із п. 7 договору, плата за доступ здійснюється протягом строку дії договору або до дати фактичного демонтажу елементів інфраструктури телекомунікаційних мереж, розміщених на об`єктах електроенергетики, зазначених у додатку 1 до договору.

Пунктом 9 договору передбачено, що сторони щомісячно засвідчують факт надання доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики Власника (володільця) Актом надання доступу.

Згідно із п. 10 договору, Власник (володілець) надає щомісяця до 2-го числа Замовнику: акт надання доступу (два примірники, по одному для кожної сторони); рахунок на оплату доступу.

Відповідно до п. 11 договору, Замовник підписує та повертає Власнику (володільцю) один примірник Акта надання доступу не пізніше 5-го числа наступного місяця або надає мотивовану письмову відмову від його підписання. У разі неотримання у зазначений строк Власником підписаного Замовником Акта надання доступу або мотивованої відмови від його підписання, такий Акт вважається підписаним Замовником, а доступ таким, що наданий.

Власник має право, крім випадків, передбаченого п. 13 цього договору, змінювати розмір щомісячної оплати за доступ в односторонньому порядку у разі зміни діючого законодавства (у тому числі зміни розміру мінімальної заробітної плати), шляхом направлення письмового повідомлення Замовнику про це не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати застосування нового розміру щомісячної оплати за Доступ. Замовник вважається таким, що належним чином повідомлений про застосування нового розміру щомісячної оплати за Доступ, з моменту направлення йому про це письмового повідомлення (п. 12 договору).

Згідно із п. 15 договору, Власник (володілець) має право, зокрема: 1) на своєчасне отримання плати за доступ згідно з умовами договору; 9) змінювати розмір щомісячної плати з урахуванням пунктів 12 і 13 цього договору.

Відповідно до п. 18 договору, Замовник зобов`язаний, зокрема: 13) у випадку незгоди з новим розміром щомісячної плати (п. 12 договору), письмово, в 20-ти денний строк з дня направлення Власником (володільцем) Замовнику повідомлення про новий розмір щомісячної плати, повідомити про це Власника (володільця) та власними силами протягом 10-ти календарних днів з дати повідомлення про незгоду з новим розміром плати провести демонтаж технічних засобів телекомунікаційних мереж на об`єктах електроенергетики Власника (володільця); 17) у разі невиконання умов пп.4, 13, 15 п. 18 цього Договору, у встановлений строк, оплатити весь час користування об`єктом електроенергетики до дати здійснення демонтажу технічних засобів телекомунікаційних мереж.

Відповідно до п. 35 договору, цей договір набуває чинності з 01 вересня 2021 року та діє протягом одного року, а в частині оплати до повного виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо за 4 (чотири) місяці до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов.

Підставою для оплати відповідачем вартості отриманих послуг позивач зазначає отримання ним Актів про надання доступу та рахунки за певний період.

За поясненнями позивача, до початку та після повномасштабного вторгнення російської федерації вся документація та фахівці фізично знаходились на території Пологівського району Запорізької області. Також позивач почав користуватися українськими ECM-системами «ІDос» (з листопада 2023 року) та «docflow» (з квітня 2025 року) з накладанням КЕП.

Згідно з умовами договору, за виконанні роботи з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики на використання опор повітряних ліній ПЛ для сумісного підвісу оптоволоконних ліній позивачем було виставлено відповідачу наступні Акти про надання послуги з доступу: від 30.06.2022 № 455/ № 120092101, від 31.07.2022 № 475/ № 120092101, від 31.08.2022 № 2100000342-2021/493, акт від 30.09.2022 № 2100000342-2021/514, від 31.10.2022 № 2100000342-2021/532, акт від 30.11.2022 № 2100000342-2021/350, від 31.12.2022 № 2100000342-2021/571, від 31.01.2023 № 2100000342-2021/11, від 28.02.2023 № 2100000342-2021/31, від 31.03.2023 № 2100000342-2021/58, від 30.04.2023 № 2100000342-2021/81, від 31.05.2023 № 2100000342-2021/110, від 31.07.2023 № 2100000342-2021/151, від 31.08.2023 № 2100000342-2021/175, від 30.09.2023 № 2100000342-2021/199, від 31.10.2023 № 2100000342-2021/223, від 30.11.2023 № 2100000342-2021/247, від 31.12.2023 № 2100000342-2021/271, від 31.01.2024 № 2100000342-2021/8, від 29.02.2024 № 2100000342-2021/32, від 31.03.2024 № 2100000342-2021/61, від 30.04.2024 № 2100000342-2021/85, від 31.05.2024 № 2100000342-2021/109, від 30.06.2024 № 2100000342-2021/133, від 31.07.2024 № 2100000342-2021/158, від 31.08.2024 № 2100000342-2021/182, від 30.09.2024 № 2100000342-2021/209/46, від 31.10.2024 № 2100000342-2021/233/46, від 30.11.2024 № 2100000342-2021/264/46, від 31.12.2024 № 2100000342-2021/297/46, від 31.01.2025 № 2100000342-2021/19/46, від 28.02.2025 № 2100000342-2021/44/46, від 31.03.2025 № 2100000342-2021/68/46, від 30.04.2025 № 2100000342-2021/92/46, від 31.05.2025 № 2100000342-2021/116/46, від 30.06.2025 № 2100000342-2021/140/46, від 31.07.2025 № 2100000342-2021/159/46, від 31.08.2025 № 2100000342-2021/178/46, від 30.09.2025 № 2100000342-2021/197/46, від 31.10.2025 № 2100000342-2021/206/46, від 30.11.2025 № 2100000342-2021/235/46, від 31.12.2025 № 2100000342-2021/254/46, від 31.01.2026 № 2100000342-2021/15/46, від 28.02.2026 № 2100000342-2021/34/46.

10.04.2026 позивач направив відповідачу Вимогу №73.1-79/2616 від 08.04.2026 щодо дебіторської заборгованості за укладеним договором (з додатками): дублікат рахунку № 405 складеного 01.04.2022 на суму 71 793,00 грн, дублікат акту № 405 складеного 01.04.2022 про надання послуг з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики на використання опор повітряних ліній ПЛ для сумісного підвісу оптоволоконних ліній, дублікат рахунку № 406 від 01.04.2022 на суму 71 793,00 грн, дублікат акту № 406 від 01.04.2022 про надання послуг з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики на використання опор повітряних ліній ПЛ для сумісного підвісу оптоволоконних ліній, зведений рахунок за період з 30.04.2022 по 28.02.2026 на суму 1913,84 грн, акт звіряння розрахунків станом на 28.02.2026.

28.04.2026 відповідачем надано позивачу відповідь на вимогу (вх. 2286/73 від 01.05.2026), в якій відповідач вказав на відсутність доступу до опор повітряних ліній з березня 2022 року з огляду на їх знаходження на окупованій території.

Відповідачем була здійснена часткова оплата за березень 2022 рік згідно банківської виписки від 22.06.2026 у розмірі 71 793,00 грн. Загальна сума заборгованості за послуги з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики на використання опор повітряних ліній ПЛ для сумісного підвісу оптоволоконних ліній складає 73 706,84 грн.

Невиконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати за послуги з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики для розміщення технічних засобів телекомунікацій, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів електронних комунікацій визначені Законом України Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж.

Дія цього Закону поширюється на відносини між власниками інфраструктури об`єкта доступу всіх форм власності та замовниками, що виникають при доступі до інфраструктури відповідного об`єкта доступу (ч. 1 статті 3 Закону).

Інфраструктура об`єкта електроенергетики - об`єкти електроенергетики, у тому числі опори ліній електропередачі, електричні підстанції тощо, придатні для надання власником інфраструктури об`єкта доступу у користування замовнику на договірних засадах.

Згідно із Законом (статтями 1, 4, 11) доступ до об`єктів (у тому числі електроенергетики) здійснюється виключно на договірній основі.

При цьому, ст. 14 Закону надає право власнику об`єкта інфраструктури у тому числі, вимагати укладення договору з доступу для надання доступу до інфраструктури відповідного об`єкта доступу та визначати плату за доступ, що розраховується згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом.

Натомість Замовник зобов`язаний своєчасно сплачувати плату за доступ до інфраструктури об`єкта доступу (ст. 15 Закону).

Аналогічні норми закріплені у п. п. 41, 45 постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.2018 № 853 Про затвердження Правил надання доступу до інфраструктури об`єкта енергетики (далі - правила).

За п. 46 Правил плата за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики може бути одноразовою та/або періодичною.

Розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики визначається договором з доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, затвердженою Міненерго, з урахуванням вимог, зазначених у частині сьомій статті 17 Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу встановлюється договором з доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, затвердженою відповідним договором, укладеним між сторонами, узгоджено розмір періодичної (щомісячної) плати за доступ до елементів об`єкта доступу.

Методика визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу поширюються на об`єкти доступу всіх форм власності.

Згідно з розділом IV п. 13 Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, затвердж. Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 10.12.2019 № 622 (зі змінами та доповненнями) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та 90 днів після його припинення або скасування на територіях, які включені до переліку територіальних громад, які розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блоковані), сформованого відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блоковані), затвердж. Постановою КМУ від 07.05.2022 № 562, та/або затвердж. Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, розмір періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики з використанням несучої спроможності будівель, споруд і однієї опори становить 1 копійку на місяць.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» від 07.02.2017 № 1834-VIII, власник інфраструктури об`єкта доступу не має права розірвати договір з доступу без згоди замовника або відмовити йому у продовженні строку дії договору з доступу, за умови належного виконання замовником умов договору з доступу.

У разі повного зруйнування внаслідок бойових дій інфраструктури об`єкта доступу та/або всіх технічних засобів, та/або споруд електронних комунікацій, розміщених на об`єкті доступу за одним договором, такий договір з доступу розривається за письмовим зверненням однієї із сторін договору, яке надсилається на зазначені у договорі адреси для листування. Розірвання договору з доступу не звільняє сторону від виконання зобов`язань, що виникли до дати ініціювання розірвання договору та надсилання повідомлення.

Відповідно до п. 35 договору № 1200921 від 01.09.2021, цей договір набирає чинності з 01.09.2021 та діє протягом одного року, а в частині оплати до повного його виконання.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо за 4 (чотири) місяці до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов.

Відповідно до п. 37 договору, дія цього договору припиняється, зокрема, за згодою сторін.

Сторонами не надано доказів розірвання договору.

Відповідно до п. 7 договору, лата за доступ здійснення протягом строку дії договору або дати фактичного демонтажу елементів інфраструктури телекомунікаційних мереж Замовника, розміщених на об`єктах електроенергетики, зазначених у додатку 1 до договору.

Відповідачем здійснено часткову оплату по договору за березень 2022 року.

Отже, на час вирішення спору в суді за відповідачем обліковується заборгованість по договору в розмірі 73 706,84 грн за період лютий 2022 року лютий 2026 року, доказів оплати якої відповідачем не надано.

За порушення строків оплати позивач просить стягнути з відповідача 15% річних у розмірі 83 608,09 грн, інфляційні втрати у розмірі 68 579,20 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексі інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З приводу заявленого до стягнення розміру 15% річних суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 щодо можливості зменшення 3% річних та інфляційних втрат зазначила наступне:

«99. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).

100. Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

101. У касаційній скарзі ТОВ «Системний зв`язок» стверджує, що визначені Цивільним кодексом України три проценти річних суд не може зменшити, оскільки це законодавчо встановлений розмір, а правовий висновок Верховного Суду щодо права суду зменшувати проценти річних, нараховані згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, нижче ніж три проценти річних відсутній.

102. Велика Палата Верховного Суду щодо вказаних доводів позивача зауважує таке.

103. За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

104. Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).

105. Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і входять до складу такого зобов`язання (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).

106. Законодавець в главі 24 Господарського кодексу України врегулював загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

107. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

108. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

109. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

110. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.

111. Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.

112. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

113. Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.

114. До того ж у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

115. З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені в цій постанові висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.

116. При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

117. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

118. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

119. З урахуванням наведеного доводи позивача про те, що суд не може зменшити визначений Цивільним кодексом України мінімальний розмір трьох процентів річних, є обґрунтованими».

Таким чином, суд може зменшити розмір процентів річних але не менше мінімального розміру трьох процентів річних, які визначені статтею 625 Цивільного кодексу України.

У даному випадку відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів 15 відсотків річних, а за обставин у даній справі обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Отже суд вважає за можливе зменшити нарахований розмір 15% річних до мінімального розміру 3% річних, розмір яких становить 16 721,62 грн. Розрахунок інфляційних втрат суд вважає виконаним правильно.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 як на підтвердження настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року суд вважає безпідставним.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 на який посилається відповідач, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 42 договору, настання обставин непереборної сили повинне бути засвідчене довідкою компетентного державного органу, що визначений законодавством, або Торгово-промисловою палатою України.

Вказаний лист не є сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислової палати в Україні» та не є доказом неможливості виконання відповідачем умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1702, на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

На думку суду, частина друга статті 13-1 Закону № 1207-VII не містить прямої заборони на стягнення договірної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики.

Розрахунок заборгованості проведено позивачем з урахуванням Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, затвердженої наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 10.12.2019 № 622 (зі змінами та доповненнями) щодо визначення розміру періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики з використанням несучої спроможності будівель, споруд і однієї опори у розмірі 1 копійки на місяць та окремо за лютий 2022 року до введення воєнного стану та тимчасової окупації смт Більмак, с. Благовіщенка, с. Білоцерківка, с. Новоукраїнка, с. Гоголівка, смт. Комиш-Зоря Запорізької області 03.03.2022 згідно із даними наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрований за № 1668/39004, та наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».

Отже, суд не погоджується із запереченнями відповідача щодо позову з урахуванням наведеного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказів сплати коштів, заявлених позивачем до стягнення відповідачем не надано.

За наведених обставин та наданих доказів, та норм законодавства України суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Витрати із сплати судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» № 3674 VI.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Згідно з ч. 1, 2, п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 3. ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір 3306,01 грн (ПІ № 6417 від 21.07.2026) + 266,24 грн (ПІ № 4495 від 22.05.2026) = 3572,25 грн.

З урахуванням подачі позову через систему «Електронний суд» розмір судового збору повинен становити: 225 894,13 грн * 1,5/100*0,8 = 2710,73 грн.

Заяво сплачений розмір судового збору підлягає поверненню позивачу з урахуванням звернення до суду з відповідним клопотанням (заявою).

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Рибій Вадима Володимировича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів 14, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035, Україна, ідентифікаційний код 00130926) заборгованість з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики у розмірі 73 706,84 грн (сімдесят три тисячі сімсот шість гривень 84 коп.), 3% річних у розмірі 16 721,62 грн (шістнадцять тисяч сімсот двадцять одна гривня 62 коп.), інфляційні втрати у розмірі 68 579,20 грн (шістдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять гривень 20 коп.). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Рибій Вадима Володимировича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів 14, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035, Україна, ідентифікаційний код 00130926) судовий збір у розмірі 2710,73 грн (дві тисячі сімсот десть гривень 73 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.10.2026.

Суддя І. С. Горохов