Рішення № 140652991, 15.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/3/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 Справа № 908/3960/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КОЗАК», (69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські пороги, буд. 19, кв. 135), представник позивача адвокат Зарвій Руслан Леонідович, (49107, м. Дніпро, вул. Ніла Армстронга, буд. 3)

до відповідача Комунального підприємства «СПОРТИВНИЙ КЛУБ «МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ», (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 21)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «ПАЛІВЕНЕРГО», (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160)

про стягнення 173617,25 грн.

30.12.2025 до Господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 30.12.2025, (вх. № 4395/08-07/25 від 30.12.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КОЗАК», м. Запоріжжя до Комунального підприємства «СПОРТИВНИЙ КЛУБ «МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ», м. Запоріжжя про стягнення з відповідача на підставі договору відступлення права вимоги № 20 від 11.08.2022 173617,25 грн. заборгованості, в тому числі 119000,04 грн. основного боргу, 12059,79 грн. 3 % річних та 42557,06 грн. інфляційних втрат, яка виникла на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу № 27/09 від 27.09.2021.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025 справу № 908/3960/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3960/25, справі присвоєно номер провадження справи 4/3/26, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, до участі у справі № 908/3960/25 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «ПАЛІВЕНЕРГО», м. Запоріжжя.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.02.2026 провадження у справі № 908/3960/25 зупинялося до набрання законної сили рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2289/23(908/296/26).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.09.2026 поновлено провадження у справі № 908/3960/25 з 03.09.2026, ухвалено здійснювати подальший розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 512, 513, 514 ЦК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 27.09.2021 між ТОВ «ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «ПАЛІВЕНЕРГО» та КП «СПОРТИВНИЙ КЛУБ «МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ» укладено договір № 27/09 про постачання електричної енергії споживачу. Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань з оплати за спожиту електричну енергію станом на 10.08.2022 за вказаним договором виникла заборгованість у розмірі 119000,04 грн. 11.08.2022 між ТОВ «ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «ПАЛІВЕНЕРГО» (первісний кредитор) та ТОВ «ІНТЕР КОЗАК» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 20, за яким новому кредитору передано право вимоги до боржника за договором № 27/09 від 27.09.2021. 30.08.2022 первісним кредитором направлено боржнику повідомлення про зміну кредитора. 13.08.2025 новим кредитором на адресу відповідача направлялася вимога про сплату заборгованості. У відповідь на вказану вимогу відповідач звернуся з вимогою про надання копії договору про відступлення права вимоги, акту звірки нарахувань і сплати грошових коштів за постачання електричної енергії, та вказав на спірність заборгованості. Оскільки вимога позивача про сплату заборгованості залишена відповідачем без виконання, це зумовило звернення до суду з позовом у цій справі. З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 173617,25 грн., в тому числі суму основного боргу в розмірі 119000,40 грн., 3 % річних в розмірі 12059,79 грн. та інфляційні втрати в розмірі 42557,06 грн., а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 10000,00 грн.

Позивачем подані суду також додаткові пояснення (вх. № 2630/08-08/26 від 03.02.2026 та вх. № 19483/08-08/26 від 09.09.20296), в яких позивачем зазначено, що договір відступлення права вимоги № 20 від 11.08.2022, укладений між ТОВ «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО» та ТОВ «ІНТЕР КОЗАК», за яким передано право вимоги до відповідача по договору про постачання електричної енергії споживачу № 27/09 від 27.09.2021, сторонами виконаний у повному обсязі, зокрема позивачем сплачено первісному кредитору 50000,00 грн. на підставі п. 2.1 та п. 3.3 (в редакції додаткової угоди від 15.08.2022) договору відступлення. Також позивач зазначив, що наявність основної заборгованості відповідача, її розмір, факт передачі такої заборгованості (права вимоги) від ТОВ «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО» до ТОВ «ІНТЕР КОЗАК» підтверджено рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 у справі № 908/2289/23 (908/296/26), яке набрало законної сили 05.08.2026, а тому вказані факти в силу ст. 75 ГПК України не потребують доказування при розгляді справи 908/3960/25.

11.09.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від ліквідатора ТОВ «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО» Савченка В.А. надійшли додаткові пояснення (вх. № 19597/08-08/26 від 11.09.2026), в яких зазначено, що 27.09.2021 року між ТОВ «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО» та КП «СПОРТИВНИЙ КЛУБ «МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ» укладено договір № 27/09 про постачання електричної енергії. Заборгованість КП «СПОРТИВНИЙ КЛУБ «МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ» в розмірі 119 000,40 грн. перед ТОВ «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО» не сплачена. 11.08.2022 між ТОВ «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО» та ТОВ «ІНТЕР КОЗАК» укладено договір відступлення права вимоги № 20, яким передано право вимоги до боржника - КП «СПОРТИВНИЙ КЛУБ «МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ», яке виникло на підставі договору № 27/09 від 27.09.2021. Позивачем платіжною інструкцією № 287203 від 15.08.2022 на суму 50000 грн. сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО» вартість придбаного права вимоги. На виконання договору відступлення права вимоги № 20 від 11.08.2022 первісним кредитором передано документи, які підтверджують наявність у боржника невиконаного зобов`язання. Договір відступлення права вимоги № 20 від 11.08.2022 оскаржений відповідачем у справі № 908/2289/23 (908/296/26). Так, справу № 908/2289/23 (908/296/26) 08.07.2026 розглянуто Господарським судом Запорізької області та прийнято рішення, яким відмовлено у задоволенні позовної заяви КП «СПОРТИВНИЙ КЛУБ «МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ» про визнання договору відступлення права вимоги недійсним. Цим же рішенням у справі № 908/2289/23 (908/296/26) встановлені обставини, які стосуються предмету спору у справі № 908/3960/25, зокрема наявності у відповідача несплаченої заборгованості на користь ТОВ «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО», переданої новому кредитору ТОВ «ІНТЕР КОЗАК».

Відповідачем відзив на позовну заяву суду не наданий, так само як і письмових пояснень або заперечень по суті спору.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.

09.09.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло Клопотання вих. № 668/01.01-09, сформоване в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 09.09.2026, (вх. № 19489/08-08/26 від 09.09.2026), яким КП «СК «МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ» просить суд зупинити провадження у справі № 908/3960/25 до набрання законної сили рішенням суду по справі № 334/8232/25 за ч. 2 ст. 364 КК України, внесеному в ЄРДР за № 42024082080000034 від 17.10.2024, відносно ОСОБА_1 . Подане клопотання мотивоване тим, що в провадженні Дніпровського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження у справі № 334/8232/25 за ч. 2 ст. 364 КК України, внесеному в ЄРДР за № 42024082080000034 від 17.10.2024 року, відносно ОСОБА_1 . КП «СК «МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ» визнано у вказаному кримінальному провадженні потерпілим та є цивільним позивачем. Матеріалами досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , будучи службовою особою комунального підприємства «Міський футбольний клуб «Металург», маючи відповідні адміністративно-господарські та організаційно розпорядчі повноваження, зловживаючи своїм службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, в інтересах третьої особи ТОВ «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО», з метою отримання неправомірної вигоди у вигляді необґрунтованого доходу від продажу електроенергії за завищеною ціною підписав ряд додаткових угод до договорів постачання електричної енергії № 12_01 від 12.01.2021 і № 27/09 від 27.09.2021, якими внесені зміни, що призвели до тяжких наслідків для територіальної громади м. Запоріжжя у вигляді надмірного витрачання коштів КП «СК «МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ» на суму 462176,99 грн. Отже, у випадку підтвердження в кримінальному провадженні безпідставності та протиправності вказаних додаткових угод (враховуючи перевищення суми завданої відповідачу шкоди над наявною заборгованістю перед третьою особою, право вимоги за якою передано позивачу) можливе встановлення факту відсутності невиконаних зобов`язання з боку відповідача перед ТОВ «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО», що, в свою чергу, призведе до відсутності предмету договору відступлення права вимоги № 20 від 11.08.2022, виконання якого є предметом позову ТОВ «ІНТЕР КОЗАК».

Розглянувши клопотання КП «СК «МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ» про зупинення провадження у справі № 908/3960/25, дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України унормовано, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом наведеної процесуальної норми підставою для зупинення провадження у господарській справі є сукупність таких складових як: розгляд іншої справи іншим судом, пов`язаність цієї судової справи з даною господарською справою та об`єктивна неможливість розгляду останньої до вирішення судом зазначеної іншої справи.

Зупинення провадження по справі це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд. Тобто ідея інституту зупинення судового провадження пов`язана не із самими обставинами, наявність яких обумовлює прийняття рішення про зупинення, а із тим, що вони створюють об`єктивні перешкоди в здійсненні судового розгляду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 6 ст. 75 ГПК України визначено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, зупинення провадження у справі може мати місце лише у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи та у випадку неможливості встановити і оцінити обставини, що мають значення для справи на підставі зібраних у справі доказів.

Суд вважає, що відповідачем не доведено яким саме чином з`ясування обставин у ході розгляду справи № 334/8232/25 унеможливлює розгляд позовних вимог, заявлених у справі № 908/3960/25, та яким чином встановлені у справі № 334/8232/25 обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи, у справі № 908/3960/25. При цьому, суд зауважує, що посилання відповідача на взаємопов`язаність двох справ не вказує на наявність підстав для зупинення провадження, адже обов`язковою підставою для зупинення провадження є неможливість доведення відповідачем відповідних обставин в межах цієї справи. У разі ухвалення рішення суду у справі № 334/8232/25, яке виключатиме можливість стягнення із КП «СК «МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ» заборгованості у справі № 908/3960/25, відповідач не позбавлений права звернутися із заявою про перегляд судового рішення у цій справі за нововиявленими обставинами. Також судом враховано, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 у справі № 908/2289/23 (908/296/26), яке набрало законної сили 05.08.2026, встановлено наявність основної заборгованості відповідача за договором постачання електричної енергії № 27/09 від 27.09.2021 і її розмір, а також дійсність та правомірність договору відступлення права вимоги № 20 від 11.08.2022.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі № 908/3960/25 , суд звертає увагу що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.0.7.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини суду слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 908/3960/25.

Приписами частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 09.02.2026 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, суд першої інстанції позбавлений можливості розглянути справу у строки, передбачені національним законом, рішення прийнято без його проголошення 15.10.2026.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

27.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «ПАЛІВЕНЕРГО» (Постачальник, третя особа у справі) та Комунальним підприємством «Міський Футбольний Клуб «МЕТАЛУРГ» (ідентифікаційний код юридичної особи 31970451, Споживач) укладено шляхом підписання заяви-приєднання Договір № 27/09 про постачання електричної енергії споживачу (далі за текстом Договір постачання), згідно умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час вирішення судом спору у цій справі за ідентифікаційним кодом 31970451 в Реєстрі значиться юридична особа Комунальне підприємство «СПОРТИВНИЙ КЛУБ «МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ» (відповідач у справі), місцезнаходження юридичної особи: 69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 21. Зміна назви юридичної особи відбулася 11.02.2025.

Відповідно до п. 3.1 Договору постачання початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до цього Договору.

Як вбачається з заяви-приєднання від 27.09.2021, підписаної відповідачем, датою початку постачання електричної енергії є 01.09.2021.

Згідно п. 5.1 Договору постачання Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.

Оплата за спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді здійснюється за ціною(тарифом) визначеною договором за результатами публічної закупівлі за 1 кВт/год. (п. 1 Комерційної пропозиції до Договору постачання).

Пунктами 5.10, 5.12 Договору постачання та п., п. 3, 4 Комерційної пропозиції до Договору постачання передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється Споживачем виключно в грошовій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється на протязі 10 банківських днів з моменту отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії, на підставі рахунку та актів приймання-передачі електричної енергії. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Рахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до п. 5.18 Договору постачання розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць, в якому здійснюється постачання електричної енергії.

По закінченню розрахункового місяця на підставі даних комерційного обліку Споживача, Постачальник надсилає Споживачу поштою до 11-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, Акт купівлі-продажу електричної енергії підписаний зі свого боку у 2-х примірниках (п. 5.8. Договору).

В пункті 6.2 Договору постачання встановлено обов`язок Споживача, зокрема, 1) забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору; 4) протягом 5 робочих днів до початку постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, визначеної цим Договором, розрахуватися з Постачальником за спожиту електричну енергію.

Згідно п.13.7. Договору постачання усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Споживач зобов`язується у місячний строк повідомити Постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених в заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до цього Договору. (п. 13.9 Договору постачання)

Договір, заяву приєднання та Комерційну пропозицію від Комунального підприємства «Міський Футбольний Клуб «МЕТАЛУРГ» підписано керівником споживача директором Лупашком Максимом Володимировичем.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021 (включно), а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Сторони, керуючись ст. 631 ЦК України, дійшли згоди, що умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, починаючи з 01.09.2021. (п.13 Комерційної пропозиції)

Як зазначає позивач, а відповідач і третя особа не заперечили, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «ПАЛІВЕНЕРГО» на виконання умов Договору про постачання електричної енергії споживачу № 27/09 від 27.09.2021 поставлялася відповідачу з вересня 2021 року по січень 2022 року електрична енергія.

Разом із тим, внаслідок неналежного невиконання зобов`язань КП «Міський Футбольний Клуб «МЕТАЛУРГ» своїх зобов`язань з оплати за поставлену електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 27/09 від 27.09.2021 станом на 11.08.2022 виникла заборгованість в розмірі 119000,40 грн.

В подальшому, ТОВ «ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «ПАЛІВЕНЕРГО» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КОЗАК» (Новий кредитор, позивач у справі) укладено Договір відступлення права вимоги № 20 від 11.08.2022 (далі Договір відступлення), згідно якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору у відповідності із договорами: Договором № 27/09 від 27.09.2021 (Основний договір), укладений між Первісним кредитором та КП «Міський Футбольний Клуб «МЕТАЛУРГ» (ЄДРПОУ 31970451) (надалі іменується «Боржник»).

Згідно п. 1.2 Договору відступлення Новий кредитор набуває право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошових коштів у розмірі 119000,40 грн.

Право вимоги, що відступається за цим Договором, оцінене Сторонами в сумі 59500,20 грн. (п. 2.1 Договору відступлення).

В пункті 3.1 Договору відступлення передбачено, що Первісний кредитор відповідає перед Новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання Боржником його обов`язків.

Пунктом 3.2 Договору відступлення встановлено, що з моменту набрання чинності цим Договором незалежно від виконання Боржником його обов`язків перед Новим кредитором у Первісного кредитора виникає право вимоги до Нового кредитора щодо погашення (компенсації) зобов`язання в розмірі, передбаченим п. 2.1 цього Договору.

Новий кредитор зобов`язаний сплатити визначене п. 2.1 Договору зобов`язання в 59500,20 грн. на користь Первісного кредитора у строк до 31.12.2025 (п. 3.3 Договору відступлення).

В п. 4.1 Договору відступлення закріплений обов`язок Первісного кредитора передати Новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до Боржника, в момент підписання Сторонами цього Договору.

Згідно п. 4.2 Договору відступлення Первісний кредитор протягом шести місяців з дати укладання цього Договору зобов`язаний передати письмове Повідомлення Боржнику про відступлення права вимоги за цим Договором Новому кредитору.

Додатковою угодою від 15.08.2022 сторонами змінено пункт 2.1 Договору відступлення та викладеного його в наступній редакції: «Право вимоги, що відступається за цим Договором, оцінене Сторонами в сумі 50000,00 грн.» (п.2.1. Договору).

Окрім того пункт 3.3. Договору викладено в наступній реакції: «Новий кредитор зобов`язаний сплатити визначене пунктом 2.1 Договору зобов`язання у розмірі 50000,00 грн. на користь Первісного кредитора у строк до 31.12.2025 року».

Згідно платіжної інструкції від 15.08.2022 ТОВ «ІНТЕР КОЗАК» перераховано ТОВ «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО» 50000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору відступлення (пункт 4.2) 30.08.2022 Первісним кредитором ТОВ «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО» 30.08.2022 на адресу КП «Міський Футбольний Клуб «МЕТАЛУРГ» направлено повідомлення про зміну кредитора, в якому повідомлено останнього про зміну кредитора на ТОВ «ІНТЕР КОЗАК» за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 27/09 від 27.09.2021.

Вказане повідомлення надіслано на адресу відповідача з листом з описом вкладення у цінний лист та отримано останнім 01.09.2022, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з ідентифікатором поштового відправлення 0505095620137.

Крім того, Новим кредитором ТОВ «ІНТЕР КОЗАК» на адресу КП «Міський Футбольний Клуб «МЕТАЛУРГ» 24.11.2022 направлено повідомлення про зміну кредитора за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 27/09 від 27.09.2021 на ТОВ «ІНТЕР КОЗАК» та про необхідність перерахування існуючої заборгованості.

Вказане повідомлення надіслано на адресу відповідача з листом з описом вкладення у цінний лист та отримано останнім 29.11.2022, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з ідентифікатором поштового відправлення 6900617384631.

В подальшому позивач 07.08.2025 звернувсь до відповідача з Вимогою про сплату заборгованості у розмірі 119000,40 грн.

У відповідь на вказану вимогу КП «Міський Футбольний Клуб «МЕТАЛУРГ» надіслало на адресу ТОВ «ІНТЕР КОЗАК» лист вих. № 515/01.01-09 від 22.08.2025, яким відповідач просив надіслати копії документів, зокрема, договір відступлення права вимоги № 20, акт звірки нарахування та сплати грошових коштів за постачання електричної енергії.

Окрім того, відповідач зазначив, що вважає суму заборгованості в розмірі 119000,40 грн. спірною.

Несплата відповідачем суми заборгованості у розмірі 119000,40 грн. стала підставою виникнення спору та звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з КП «СПОРТИВНИЙ КЛУБ «МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ» на підставі Договору відступлення права вимоги № 20 від 11.08.2022 173617,25 грн. заборгованості, в тому числі 119000,04 грн. основного боргу, 12059,79 грн. 3 % річних та 42557,06 грн. інфляційних втрат, яка виникла на підставі Договору про постачання електричної енергії споживачу № 27/09 від 27.09.2021.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами частини 2 статті 11 ЦК України, є договір.

Відповідно до статей 626 - 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 509 ЦК України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ст. 530 ЦК України)

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 5.10 Договору постачання та п., п. 3, 4 Комерційної пропозиції до Договору постачання розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється Споживачем на протязі 10 банківських днів з моменту отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії, на підставі рахунку та актів приймання-передачі електричної енергії.

Відповідачем не виконано умови Договору постачання щодо своєчасної та повної оплати отриманої електроенергії, внаслідок чого утворилась заборгованість перед Постачальником в розмірі 119000,40 грн.

Відповідачем до матеріалів справи не надано належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, які б спростовували цей факт.

Відповідно до положень ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Положення Цивільного кодексу України допускають заміну кредитора в зобов`язанні, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 зазначала, що сутність договору відступлення права вимоги полягає у домовленості про те, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений для первісного кредитора договором, за яким виникло таке зобов`язання. Заміна кредитора у зобов`язанні допускається протягом усього часу до припинення зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

У постанові від 17.01.2024 у справі № 521/1439/18 Верховним Судом зроблено висновок, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Це означає, що відступлення права вимоги не створює нового, ширшого обсягу прав, аніж ті, що належали первісному кредитору, і не трансформує зобов`язальне право вимоги у процесуальний статус сторони первинного правочину для всіх без винятку цілей.

В постановах Верховного Суду від 27.09.2021у справі № 5026/886/2012, від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17 зазначалося, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 516 ЦК України)

У ч. 1 ст. 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 зазначено, що законодавство не встановлює вимог до цих документів, зокрема не визначає, що первісний кредитор у зобов`язанні має передати новому кредиторові винятково оригінали документів, які засвідчують права, що передаються, а так само не передбачає, що невиконання цього обов`язку має наслідком недійсність договору про відступлення права вимоги.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі заяви-приєднання, підписаної КП «Міський Футбольний Клуб «МЕТАЛУРГ», між ним та ТОВ «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО» укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 27/09 від 27.09.2021, на виконання умов якого Постачальником поставлялася, а Споживачем оплачувалася електрична енергія на умовах зазначених в укладеному Договорі. Внаслідок неналежного виконання умов Договору та несплати у повному обсязі спожитої електроенергії у Споживача утворилася заборгованість, розмір якої, на час відступлення права вимоги складав 119000,40 грн.

ТОВ «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО» відступило ТОВ «ІНТЕР КОЗАК» право вимоги за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 27/09 від 27.09.2021 на суму 119000,40 грн. згідно Договору про відступлення права вимоги № 20 від 11.08.2022.

На виконання умов п. 4.2 Договору відступлення ТОВ «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО» листом від 30.08.2022 повідомило Споживача про відступлення права вимоги ТОВ «ІНТЕР КОЗАК» та просило перерахувати суму залишку заборгованості за спожиту електроенергію на рахунок Нового кредитора. Докази надіслання вказаного листа наявні в матеріалах справи, а саме: опис вкладення у цінний лист, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та ідентифікатор поштового відправлення.

Суд зазначає, що Господарським судом Запорізької області розглянуто справу № 908/296/26 за позовом КП «СК «МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ» до ТОВ «ІНТЕР КОЗАК» і до ТОВ «ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «ПАЛІВЕНЕРГО» про визнання договору відступлення права вимоги № 20 від 11.08.2022 недійсним, яка розглядалася в межах справи № 908/2289/23 про банкрутство ТОВ «ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «ПАЛІВЕНЕРГО».

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 у справі № 908/2289/23 (908/296/26), яке набрало законної сили 05.08.2026, в задоволені позову відмовлено повністю.

Вказаним рішенням суду встановлено наступне:

« 27.09.2021 між Комунальним підприємством Міський футбольний клуб Металург (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вільна енергетична компанія Палівенерго (постачальник) укладено договір № 27/09 про постачання електричної енергії споживачу (договір).

За даними Єдиного державного реєстру (виписка від 10.06.2025) споживач за цим договором і позивач є однією юридичною особою (код ЄДРПОУ 31970451), яка змінила найменування на Комунальне підприємство Спортивний клуб Металург Запоріжжя.

За основним договором у позивача перед відповідачем-2 наявна заборгованість за спожиту електричну енергію (за твердженнями сторін - 119 000, 04 грн.; у п. 1.2 договору відступлення розмір вимоги зазначено 119 000, 40 грн. (сто дев`ятнадцять тисяч гривень 40 коп.)).

Факт наявності заборгованості позивач не заперечує; доказів її сплати відповідачу-2 матеріали справи не містять.

11.08.2022 між відповідачем-2 (первісний кредитор) та відповідачем-1 (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 20, за яким відповідачу-1 відступлено право вимоги до позивача за основним договором. Пунктом 2.1 договору в первісній редакції ціну права вимоги визначено 59 500, 20 грн.

15.08.2022 сторони договору відступлення уклали додаткову угоду, якою п. 2.1 викладено в новій редакції - ціну права вимоги визначено 50 000, 00 грн., а строк оплати - до 31.12.2025.

15.08.2022 відповідач-1 сплатив відповідачу-2 50 000, 00 грн. з призначенням платежу Оплата за відступлення права вимоги зг. договору № 20 від 11.08.2022 р. (платіжна інструкція № 287203 від 15.08.2022).

Факт оплати підтверджено також ліквідатором відповідача-2.

Таким чином, зміна ціни права вимоги з 59 500, 20 грн. на 50 000, 00 грн. документально оформлена додатковою угодою від 15.08.2022, а розмір фактично сплаченої ціни їй відповідає.

Стосовно відповідача-2 здійснюється провадження у справі № 908/2289/23 про банкрутство, у якій триває ліквідаційна процедура…..

….. Позивач не є стороною оспорюваного договору відступлення права вимоги № 20 від 11.08.2022.

Обґрунтовуючи позов, позивач послався переважно на порушення прав вимог кредиторів відповідача-2, стверджуючи про виведення активів боржника на шкоду цим кредиторам.

Разом з тим сам позивач до кола кредиторів відповідача-2 не належить; навпаки, за основним договором позивач є боржником відповідача-2.

Захист прав кредиторів боржника у справі про банкрутство реалізується боржником, арбітражним керуючим (ліквідатором) та самими кредиторами; позивач жодним із цих учасників не є.

Боржник (відповідач-2) в особі ліквідатора оспорюваний договір не оскаржує та вважає його чинним.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство (ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства) спрямований на поповнення ліквідаційної маси та справедливе задоволення вимог кредиторів боржника.

Позивач як боржник відповідача-2 власного охоронюваного законом інтересу, який захищався б у такий спосіб, не має.

Визнання договору № 20 недійсним не відновило б жодного права позивача: обов`язок сплатити заборгованість за основним договором у розмірі 119 000, 04 грн. зберігся б за позивачем незалежно від результату цього спору - змінився б лише кредитор (замість відповідача-1 таким кредитором знову став би відповідач-2 / ліквідаційна маса).

Отже, задоволення позову саме по собі не приводить до захисту чи відновлення будь-якого права позивача.

Доводи позивача про порушення його прав суд відхиляє з таких мотивів.

Обсяг прав та обов`язків позивача як боржника за основним договором визначається умовами договору № 27/09 від 27.09.2021 і не залежить від ціни, за якою право вимоги відступлено новому кредитору.

Заміна кредитора у зобов`язанні (ст. 512, 514 Цивільного кодексу України) відбувається в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу права, та не збільшує розміру основного боргу позивача.

Тому порядок формування ціни договору відступлення на права та обов`язки позивача не впливає і його прав не порушує.

Твердження про зростання зобов`язання документально не підтверджено - ані в позовній заяві, ані у відповіді на відзив відповідного розрахунку та доказів не надано. Крім того, нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та неустойки є наслідком прострочення грошового зобов`язання самим позивачем (ст. 625 Цивільного кодексу України), а не наслідком укладення договору відступлення; відповідні суми входять до складу того самого грошового зобов`язання і виникають унаслідок несплати боргу, а не унаслідок заміни кредитора.

Щодо неможливості виконання зобов`язання через режим спеціального рахунку суд зазначає наступне.

Цей довід стосується порядку виконання зобов`язання, а не наявності у позивача порушеного права, і, крім того, є безпідставним по суті.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довів наявності порушеного, невизнаного або оспорюваного суб`єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, який підлягав би захисту в обраний спосіб.

Відсутність порушеного права позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

За усталеною практикою, у разі з`ясування відсутності порушеного права позивача суду не потрібно вдаватися до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності законодавству.…..»

Таким чином, рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 у справі № 908/2289/23 (908/296/26), яке набрало законної сили 05.08.2026, встановлений факт наявності основної заборгованості відповідача, її розмір, а також факт передачі такої заборгованості (права вимоги) від ТОВ «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО» до ТОВ «ІНТЕР КОЗАК» за Договром відступлення права вимоги № 20 від 11.08.2022.

Відповідно до ч. ч. 4 та 7 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

При цьому суд зауважує, що до матеріалів справи позивачем наданий Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021 11.08.2022, складений між ТОВ «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО» та КП «Міський Футбольний Клуб «МЕТАЛУРГ», який містить такі підсумкові показники: За даними ТОВ «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО» загальні обороти за вказаний період становлять: за дебетом 5 524 168,28 грн.; за кредитом 5 405 167,88 грн.; кінцеве сальдо становить 119000,40 грн.

Документ містить підпис директора та відбиток печатки ТОВ «ВЕК «ПАЛІВЕНЕРГО», у графі, призначеній для підпису зі сторони КП «Міський Футбольний Клуб «МЕТАЛУРГ», підпис уповноваженої особи та відбиток печатки відсутні.

Суд зауважує, що одностороннє підписання акта звірки розрахунків кредитором фіксує виключно стан його внутрішнього бухгалтерського обліку. Такий документ не підтверджує факту погодження відповідачем обсягу спожитої електричної енергії та розміру нарахованої заборгованості, а також не свідчить про визнання ним боргу.

За відсутності двостороннього підписання акт звірки розрахунків позбавлений доказової сили щодо дійсного розміру боргу, який існував на момент укладення договору про відступлення права вимоги, а тому цей акт не усуває процесуального обов`язку позивача довести обсяг переданих йому як новому кредитору прав належними первинними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином. (стаття 599 ЦК України)

Відповідачем не надано доказів, що підтверджували б розірвання Договору про постачання електричної енергії споживачу № 27/09 від 27.09.2021, укладеного з Первісним кредитором, чи неналежного виконання третьою особою взятих на себе зобов`язань щодо постачання електричної енергії, як не надано доказів сплати у повному обсязі вартості спожитої ним електроенергії, відповідно не спростовано обов`язку сплатити суму заборгованості у заявленому до стягнення розмірі.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає наявними підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 119000,40 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

В постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 сформулювала висновок, відповідно до якого інфляційні втрати та 3 % річних нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, у зв`язку із чим зобов`язання з їх сплати є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання та поділяє його долю, а вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Вказаний висновок також наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 903/602/24 від 02.07.2025, де вказано, що вимога про сплату інфляційних втрат та 3 % річних є додатковою до основної вимоги.

Судом також враховуються висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.03.2026 у справі № 639/469/24, відповідно до яких у разі відступлення права вимоги до нового кредитора переходять права, що виникають із відповідного зобов`язання, у тому числі право вимагати виконання основного грошового зобов`язання та пов`язаних із ним акцесорних вимог, зокрема передбачених ст. 625 ЦК України.

Таким чином стягнення передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум не є самостійним зобов`язанням, а виникає внаслідок прострочення виконання саме основного грошового зобов`язання, є додатковим до нього та за загальним правилом поділяє його правову долю.

Таких же висновків в цілому дійшов Центральний апеляційний господарський суд в постанові від 29.09.2026 у справі № 908/3959/25 у аналогічних правовідносинах.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 12059,79 грн. 3 % річних за період з 11.08.2022 по 26.12.2025 та 42557,06 грн. втрат від інфляції за період жовтень 2022 року листопад 2025 року.

Перевіривши розрахунки позивача заявлених до стягнення сум 3 % річних та втрат від інфляції, суд вважає їх правильними та такими, що зроблені відповідно до вимог законодавства щодо нарахування зазначених сум.

Отже, з огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача 12059,79 грн. 3 % річних та 42557,06 грн. інфляційних втрат заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачем не наведено аргументів, підкріплених відповідними доказами, які б спростовували висновків суду.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Виходячи зі змісту ст. 126 ГПК України, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

В підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем до позовної заяви не надано жодного документа.

Положеннями частини 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.

Враховуючи наведене, на моменту ухвалення рішення суду у цій справі витрати позивача на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.

Керуючись ст., ст. 75, 123, 126, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КОЗАК», м. Запоріжжя до Комунального підприємства «СПОРТИВНИЙ КЛУБ «МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ», м. Запоріжжя про стягнення на підставі договору відступлення права вимоги № 20 від 11.08.2022 173617,25 грн. заборгованості, яка виникла на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу № 27/09 від 27.09.2021 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «СПОРТИВНИЙ КЛУБ «МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ», (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 21, ідентифікаційний код юридичної особи 31970451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КОЗАК», (69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські пороги, буд. 19, кв. 135, ідентифікаційний код юридичної особи 44848575) 119000 (сто дев`ятнадцять тисяч) грн. 40 коп. основного боргу, 12059 (дванадцять тисяч п`ятдесят дев`ять) грн. 79 коп. 3 % річних, 42557 (сорок дві тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 06 коп. інфляційних втрат та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судових витрат на сплату судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 15» жовтня 2026 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.