Рішення № 140652852, 08.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/81/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026 Справа № 908/1312/26

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Концур Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/1312/26

за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Петра Дорошенка, ідентифікаційний код юридичної особи 40936510 (вул. Дорошенка, буд. 3, м. Запоріжжя, 69124)

про зміну формулювання підстави звільнення, стягнення вихідної допомоги

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Слєсарь О.В., (в залі суду) - адвокат, посвідчення № 905 від 28.10.2011, ордер АР № 1319757 від 27.05.2026;

від відповідача: Мосіна О.В. (в залі суду) - адвокат, посвідчення № 95 від 27.01.1994, ордер АР №1345973 від 28.10.2026; ОСОБА_2 (в залі суду) - на підставі паспорту громадянина України НОМЕР_2 Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області, витяг ЄДР

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Петра Дорошенка про зміну формулювання підстави звільнення, стягнення вихідної допомоги.

Позовні вимоги мотивовані таким. Верховний Суд у постановi від 22 вересня 2025 року року по справі № 908/3018/24 дійшов наступного правового висновку: « 42. З огляду на це, враховуючи, що цей спір виник стосовно припинення правовідносин з управляння юридичною особою, які існують між головою правління ОСББ та об`єднанням, а також враховуючи, що у цій справі є питання щодо того, чи були позноваження позивачки за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП Верховний Суд вважає, що цей cпip належить до юрисдикції господарського суду». Рішенням загальних зборів ОСББ «Петра Дорошенка» від 14 березня 2026 року (протокол №1, п. 3) були припинені повноваження чинного правління ОСББ, в тому числі позивача як голови правління. Наказом №1-к від 01 травня 2026 року правління ОСББ «Петра Дорошенка» ОСОБА_1 було звільнено з посади голови правління ОСББ «Петра Дорошенка» з 01 травня 2026 року за пунктом 9 частини 1 статті 36 КЗпП України. Позивач вважає, що наказ № 1-к від 01 травня 2026 року, який був виданий відповідачем, є незаконним та підлягає скасуванню. Як вбачається з пункту 9 частини 1 статті 36 КЗпП, для звільнення з цієї підстави повинні настати умови, що передбачені іншими Законами. Відповідач у п.1 посилається на правову підставу для звільнення за п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП - рішення загальних зборів ОСББ «Петра Дорошенка», оформлене протоколом №1 від 14.03.2026, протокол засідання правління ОСББ № 1 від 03.04.2026, п.13 розділу III Статуту «Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петра Дорошенка», ст.ст. 10,12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Жодного посилання в наказі на наявність будь-яких підстав для звільнення ОСОБА_1 за іншими законами з їх конкретизацією не зазначено, а наявне лише посилання на рішення загальних зборів та протокол засідання правління відповідача. Трудовий договір був розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи як це визначено п. 5 ст. 41 КЗпП України. Вихідна допомога це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи. Розмір вихідної допомоги при звільненні залежить від підстав припинення трудових відносин.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2026 справу № 908/1312/26 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Розглянувши матеріали вищезазначеної позовної заяви, господарський суд ухвалою від 03.06.2026 залишив позов без руху.

Ухвалою суд роз`яснив заявникові, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.

05.06.2026 до суду до суду від заявника надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем своєчасно усунуто недоліки позову.

Ухвалою суду від 10.06.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1312/26, присвоєний номер 34/81/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 08.07.2026 о 10 год. 20 хв.

В судовому засіданні 03.06.2026 здійснювалась фіксація судового процесу.

Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/1312/26. Оголосив склад суду.

Суд з`ясував про відводи. Відводів не заявлено.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

06.07.2026 відповідачем через підсистему Електронний суд подано заяву про відкладення судового засідання, до якого долучено копію наказу від 01.07.2026 про соціальну додаткову відпустку на підтвердження неможливості участі у судовому засіданні.

До суду через підсистему Електронний суд надійшло:

25.06.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві вказано, що висновки щодо звільнення директорів господарських товариств не можуть автоматично застосовуватися до правовідносин між ОСББ та головою правління, законодавством та Статутом ОСББ «Петра Дорошенка». 27.10.2018 Рішенням загальних зборів ОСББ «Петра Дорошенка», яке оформлене Протоколом загальних зборів № 3, обрано новий склад правління ОСББ «Петра Дорошенка» до якого увійшла Позивачка. 16.11.2018 року Рішенням засідання правління ОСББ «Петра Дорошенка», оформлене Протоколом засідання правління № 1, Позивачка обрана головою правління ОСББ «Петра Дорошенка» із складу членів правління об`єднання. 14.03.2026 року Рішенням загальних зборів ОСББ «Петра Дорошенка», оформлене Протоколом загальних зборів № 1, прийнято рішення про припинення повноважень всього складу членів правління ОСББ «Петра Дорошенка» та обрано новий склад членів правління об`єднання. Позивачка не призначалася на посаду голови правління ОСББ «Петра Дорошенка» Рішенням Загальних зборів ОСББ «Петра Дорошенка» від 27.10.2018 року та Загальними зборами ОСББ «Петра Дорошенка від

14.03.2026 не приймалось рішення про припинення повноважень Позивачки, ОСОБА_1 як голови правління. 03.04.2026 на підставі Протоколу засідання правління № 1 Позивачку звільнено з посади голови правління ОСББ «Петра Дорошенка» та обрано нову голову правління об`єднання ОСОБА_2 . 22.04.2026 державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради внесені відповідні зміни до відомостей про ОСББ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. На підставі вищезазначених рішень наказом № 1-к від 01.05.2026 року Позивачка, ОСОБА_1 була звільнена з посади голови правління ОСББ «Петра Дорошенка» за пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України. Позивачка не оспорює рішення загальних зборів від 14.03.2026 та рішення правління від 03.04.2026. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами. Припинення повноважень голови правлінні саме по собі не є тотожним припиненню повноважень посадової особи у розумінні п.5 ч.1 ст.41 КЗпП. Статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що загальні збори є вищим органом управління об`єднання та мають право обирати членів правління об`єднання. Статутом ОСББ «Петра Дорошенка» передбачено право загальних зборів припиняти повноваження правління та обирати новий склад правління. Таким чином, припинення повноважень членів правління та обрання нового складу правління ОСББ «Петра Дорошенка» відбулося відповідно до вимог ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та Статуту ОСББ «Петра Дорошенка». Рішенням загальних зборів від 14.03.2026 припинено повноваження членів правління ОСББ « Петра Дорошенка», а не прийнято окреме рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 як посадової особи юридичної особи. Після обрання нового складу правління ОСББ «Петра Дорошенка» Позивачка фактично втратила статус члена правління ОСББ «Петра Дорошенка», що унеможливлювало подальше виконання функцій голови правління. Таким чином, підставою припинення трудових відносин стало припинення повноважень складу правління відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуту ОСББ, а не окреме рішення про припинення повноважень посадової особи у розумінні пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Верховний Суд у справі № 908/3018/24 від 22.09.2025 вирішував питання юрисдикції спору та правової природи відносин, а не питання наявності або відсутності права на вихідну допомогу. Втрата статусу члена правління ОСББ та припинення повноважень посадової особи не є тотожними поняттями. Голова правління не може існувати поза складом правління, а тому після припинення повноважень всього складу правління, Позивачка втратила юридичну можливість обіймати посаду голови правління. Жодного рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 як голови правління або як посадової особи юридичної особи загальні збори не приймали. Позивачка працювала на посаді голови правління за сумісництвом та на умовах неповного робочого часу 0,25 штатної одиниці. Посада голови правління не була її основним місцем роботи, а тому посилання на необхідність виплати шестимісячного середнього заробітку суперечить соціальній природі вихідної допомоги. Вважаємо, що Позивачкою не доведено порушення її прав. Вважаємо, що фактично предметом спору є виключно отримання грошових коштів у розмірі 51 882,60 грн шляхом зміни формулювання наказу про звільнення, за рахунок співвласників багатоквартирного будинку. Така поведінка суперечить принципам добросовісності та заборони зловживання правом, визначеним статтями 13 та 16 Цивільного кодексу України. Вимога про стягнення вихідної допомоги є похідною від вимоги про зміну формулювання підстави звільнення. Оскільки підстав для зміни формулювання звільнення не існує, відсутні й підстави для стягнення вихідної допомоги.

29.06.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

06.07.2026 представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив.

06.07.2026 від представника позивача надано письмові пояснення.

Вищеперелічені документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні представник позивача повідомив, що всі наявні докази подані до матеріалів справи, залишив заяву відповідача про відкладення судового засідання на розсуд суду.

Суд дійшов висновку, що наведені відповідачем причини неявки є поважними, у зв`язку з чим, суд відклав судове засідання.

Ухвалою суду від 03.06.2026 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, відкладено підготовче засідання по справі на 26.08.2026 о 11 год. 40 хв.

В судовому засіданні 26.08.2026 здійснювалась фіксація судового процесу.

Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/1312/26. Оголосив склад суду.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

26.08.2026 від представника відповідача на електронну пошту суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

24.08.2026 від представника позивача надійшли письмові пояснення.

У підготовчому засіданні представник позивача підтримав подані документи.

Письмові пояснення позивача прийняті судом до розгляду.

У судовому засіданні розглядалось клопотання про відповідача про витребування доказів, яке містилось у відзиві від 25.06.2026 .

Представник позивача заперечив проти задоволення відповідного клопотання, надав пояснення.

Відповідно до частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неможливості самостійно надати докази учасник справи має право подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно відповідати вимогам, встановленим частиною другою цієї статті, зокрема містити обґрунтування причин неможливості самостійно отримати відповідний доказ.

Водночас положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів вжиття заходів для самостійного отримання запитуваних доказів, зокрема доказів звернення до відповідної особи із запитом про їх надання та відмови у наданні таких доказів або інших обставин, які об`єктивно перешкоджають їх отриманню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не обґрунтовано неможливість самостійного отримання доказів, а відтак правові підстави для їх витребування судом у порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про витребування доказів задоволенню не підлягає.

Представник позивача залишив клопотання відповідача про відкладення судового засідання на розсуд суду.

Ухвалою суду від 26.08.2026 відкладено підготовче засідання по справі на 08.09.2026 о 11 год. 00 хв.

В судове засідання 08.09.2026 представники сторін в судове засідання не з`явились.

З огляду на те, що представники усіх учасників справи в судове засідання не з`явилися, судове засідання проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч.3 ст. 222 ГПК України.

04.09.2026 від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про відкладення судового засідання у зв`язку із перебуванням адвоката Слєсаря О.В. у відпустці.

08.09.2026 представником позивача надано до суду заяву про відкладення судового засідання.

08.09.2026 через підсистему Електронний суд від представника відповідача надійшла заява у якій останній просив долучити письмові пояснення та врахувати їх при прийнятті рішення.

Враховуючи закінчення перебігу строку підготовчого провадження, суд вважає за необхідним постановити ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті 28.09.2026 о 11 год. 40 хв. Судом оголошувалась перерва до 08.10.26.

08.10.26 від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, яка прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні здійснювалась фіксація за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви, просив її задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, просила у його задоволенні відмовити.

В судовому засіданні 08.10.2026 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Петра Дорошенка, ідентифікаційний код юридичної особи 40936510, (вул. Дорошенка, буд. 3, м. Запоріжжя, 69124), зареєстровано як юридичну особу 03.11.2016, номер запису про державну реєстрацію -1103102000004155.

27.10.2018 рішенням загальних зборів ОСББ «Петра Дорошенка», яке оформлене Протоколом № 3 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «Петра Дорошенка», обрано новий склад правління ОСББ «Петра Дорошенка», в тому числі обрано в члени правління ОСОБА_1 .

16.11.2018 рішенням засідання правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петра Дорошенка», оформлене Протоколом засідання правління № 1, ОСОБА_1 обрано головою правління ОСББ «Петра Дорошенка» із складу членів правління об`єднання.

29.11.2018 відповідно до наказу (розпорядження) № 13-к від 29.11.18 ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду голови правління ОСББ «Петра Дорошенка»

14.03.2026 рішенням загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петра Дорошенка», оформлене Протоколом загальних зборів № 1, прийнято рішення про припинення повноважень чинного правління ОСББ «Петра Дорошенка» та обрано новий склад членів правління об`єднання.

03.04.2026 рішенням засідання правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петра Дорошенка», оформлене Протоколом засідання правління № 1, вирішено звільнити ОСОБА_1 у зв`язку з переобранням з посади голови правління з 20 квітня 2026 року та обрати головою правління ОСББ «Петра Дорошенка» васальську ОСОБА_3 з 21.04.26.

Відповідно до наказу № 1-к від 01.05.26 ОСОБА_1 звільнено з посади голови правління ОСББ «Петра Дорошенка» за пунктом 9 частини 1 статті 36 КЗпП України.

22.04.2026 державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради внесені відповідні зміни до відомостей про ОСББ «Петра Дорошенка» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Позивачка вважає, що наказ № 1-к від 01 травня 2026 року, який був виданий відповідачем, є незаконним, у зв`язку з чим звернулась до суду про зміну формулювання підстави звільнення, стягнення вихідної допомоги.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з такого.

В постанові Верховного Суду від 22.09.2025 у справі № 908/3018/24 міститься висновок про те, що оскільки спір виник стосовно припинення правовідносин з управління юридичною особою, які існують між головою правління ОСББ та Об`єднанням, а також враховуючи, що спірним у цій справі є питання щодо того, чи були повноваження позивачки припинені за пунктом 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, Верховний Суд дійшов висновку, що цей спір належить до юрисдикції господарського суду.

Приписами статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом, передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001 № 2866-III.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина 1 статті 98, частина 1 статті 99 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина 1 статті 98, частина 1 статті 99 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 99 Цивільного кодексу України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до положень пунктів 3, 11, 16 розділу III Статуту «Обладнання співвласників багатоквартирного будинку «Петра Дорошенка» правління обирається загальними зборами, а вибране правління зі свого складу обирає голову правління.

Пунктом 13 розділу III Статуту «Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петра Дорошенка» передбачено, що загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження правління чи окремих його членів.

Рішенням загальних зборів «Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петра Дорошенка» від 14.03.2026 були припинені повноваження чинного правління ОСББ, в тому числі повноваження ОСОБА_1 , як голови правління.

Стаття 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» питання обрання членів правління об`єднання та, відповідно, і припинення їх повноважень імперативно відносить до виключної компетенції загальних зборів об`єднання.

Доводи відповідача з приводу того, що загальними зборами не приймалось окремого рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 , як голови правління, відсутності рішення про припинення її повноважень як «посадової особи», відсутності рішення зборів про її звільнення за пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України суд вважає помилковими, оскільки виходячи з правових наслідків рішення зборів ОСОБА_1 не могла проводжувати виконувати посадові обов`язки голови правління внаслідок прийняття рішення загальних зборів «Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петра Дорошенка» від 14.03.2026, отже наявний факт припинення її повноважень не тільки, як члена правління, а й я к посадової особи голови правління.

Згідно з частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною 4 статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною 3 статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Не оспорюючи самого факту припинення повноважень і рішення загальних зборів, а також не оспорюючи дотримання органом управління (загальними зборами) передбачену цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедуру ухвалення рішення про припинення повноважень, позивачка у даній справі просить суд змінити в Наказі № 1-к від 01 травня 2026 року формулювання причин звільнення, вказавши, що вона звільнена з посади голови правління на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України у зв`язку з припиненням повноважень з 01.04.2018.

Відповідно до частини 3 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Як вже зазначено, відповідно до наказу № 1-к від 01.05.26 ОСОБА_1 звільнено з посади голови правління ОСББ «Петра Дорошенка» за пунктом 9 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Так, підстави припинення трудового договору визначені статтею 36 Кодексу законів про працю України.

Зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Відповідачем належними і допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявності інших підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за пунктом 9 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Передбачена пунктом 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів.

Тлумачення пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України та частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України у їх взаємозв`язку свідчить, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобігання негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07.02.2018 у справі №711/5711/16-ц та від 06.10.2019 у справі № 753/4399/17.

Отже, відсутні правові підстави застосування до спірних відносин між ОСОБА_1 та ОСББ «Петра Дорошенка» норм пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України.

Згідно з пунктом 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні проводитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до пункту 2.27 цієї Інструкції прямо зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Позивачка була звільнена відповідно до Наказу - 01.05.2026.

Розірвання трудового договору згідно з пунктом 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства; повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства.

Таким чином, умовою для звільнення працівника, який є посадовою особою, за цією статтею Кодексу законів про працю України є припинення повноважень цієї посадової особи, яке має відбуватися відповідно до законодавства та передувати звільненню, оскільки поняття "припинення повноважень" не є тотожним поняттю "звільнення".

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023 у справі № 766/23789/19.

Наказ про звільнення керівника з посади має видаватися на підставі рішення загальних зборів товариства. Підставою для прийняття наказу № 1-к від 01.05.26 зазначено, в тому числі, рішенням загальних зборів «Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петра Дорошенка», оформлене протоколом № 1 від 14.03.26 від 14.03.2026, яке є чинним, не визнано недійсним.

22.04.2026 державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради внесені відповідні зміни до відомостей про ОСББ «Петра Дорошенка» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У постанові від 03 червня 2026 року по справа № 761/33276/23 Верховний Суд дійшов правового висновку, що при звільненні працівника на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України (підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами), яка є бланкетною нормою, роботодавець зобов`язаний зазначити в наказі конкретну норму закону, що передбачає самостійну підставу для припинення трудового договору. Посилання на норми, які лише визначають компетенцію органу управління щодо призначення та звільнення посадової особи, без зазначення самостійної підстави для припинення трудового договору, не відповідає вимогам трудового законодавства, а таке звільнення є незаконним.

Таким чином, позовні вимоги про зміну формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 , у наказі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петра Дорошенка» № 1-к від 01.05.2026 замість «за п. 9 ч.1 ст. 36 КЗпП України» на «на підставі п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП» України», є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Аналогічні висновки викладені і в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.26 у справі 908/3018/24.

Постанова ВП ВС від 10 липня 2024 року у справі № 573/1020/22 стосується звільнення з посади особи публічного права - директора комунального підприємства. ОСББ та її службові особи не є особами публічного права, а в силу ст. ЦК 83 ЦКУ ОСББ є товариством.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 8 квітня 2023 року по cправі № 552/3110/21 Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що на голову правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) чи аналогічну посадову особу не поширюються положення п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб).

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення щодо задоволення позову про зміну «формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади Голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" за наказом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" від 26.05.2021 № 1/2021 з пункту 9 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України на пункт 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України - припинення повноважень посадових осіб та внести відповідні зміни до зазначеного наказу.

Зокрема було зазначено:

«Суди першої та апеляційної інстанцій приймаючи оскаржувані судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог дійшли висновку про те, що у даному випадку не може бути застосовано пункт 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України для припинення повноважень ОСОБА_1 з посади голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116", оскільки об`єднання по своїй суті та організаційно правовій формі не є господарським товариством, водночас пункт 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України застосовується до посадових осіб саме господарських товариств…

…Згідно зі статтею статті 85 Цивільного кодексу України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Отже, за своєю організаційно-правовою формою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна 116" відноситься до непідприємницького товариства, відповідно, на працівників такого товариства поширюється положення частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України...».

Стосовно вимог про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петра Дорошенка» на користь ОСОБА_1 51 882 грн 60 коп. вихідної допомоги.

Відповідно до статті 93 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 115 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до статті 47 та частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці" структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат.

Питання щодо визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та інших статутних органів управління об`єднання належить до виключної компетенції загальних зборів (пункт 3 розділу ІІІ Статуту).

Вихідна допомога це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику роботодавцем у випадках, передбачених законом, у колективному договорі або сторонами.

Таким чином, вихідна допомога це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи. Розмір вихідної допомоги при звільненні залежить від підстав припинення трудових відносин.

Підстави та розмір виплати вихідної допомоги визначені у статті 44 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Обчислюється вихідна допомога відповідно до підпунктів "а", "є" пункту 1 розділу І Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Як зазначено у вказаному Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Виплати нараховуються шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на кількість робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, - на кількість календарних днів за цей період.

У разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

В основу розрахунків середнього заробітку позивачем покладено довідку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петра Дорошенка» від 30.04.2026, згідно із якою заробітна плата позивачки склала у березні 2026 року 8647 грн, у квітні 2026 року - 8 647 грн.

Розрахунок вихідної допомоги позивача буде наступним: сумарна кількість робочих днів, фактично відпрацьованих протягом 2х місяців, що передували звільненню (березень+квітень 2026 року) 22+22 =44 р.д.; середньоденна заробітна плата (8647 грн + 8647 грн):44=393,05 гривень; середньомісячна кількість робочих днів відповідно до встановленого режиму роботи 22+22 =44:2=22 р.д.; середньомісячна заробітна плата складає 22x393,05=8647,10 гривень; 8647,10 грн. х 6 місяців = 51882,60 грн (без утримання податків та зборів).

Відповідачем контррозрахунку суми вихідної допомоги суду не надано, наданий позивачем розрахунок належними і допустимими доказами не спростований.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 51882,60 грн вихідної допомоги з відповідача є доведеними та підлягають задоволенню.

Стаття 2 КЗпП України передбачає, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру,- включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Згідно зі ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпПУ, вихідна допомога виплачується у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Закон не передбачає жодних виключень (сумісництво тощо) щодо виплати вихідної допомоги в цьому випадку, що спростовує заперечення відповідача з цього приводу.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, на підставі статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Статтею 124 ГПК України визначено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до статті 123 ГПК У країни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До закінчення судових дебатів у справі представник позивача заявив про відповідні витрати на професійну правничу допомогу.

27.05.26 між адвокатом Слєсарем О.В. (Адвокат) та ОСОБА_1 (Замовник) укладено договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору розмір оплати Адвоката при наданні правничої допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в додатках до цього Договору.

Адвокатом Слєсарем О.В. за додатковою угодою №1 від 27.05.2026 до договору про надання правничої допомоги від 27.05.2026 позивачу надана правова (правнича) допомога щодо підготовки (складання) позовної заяви, інших процесуальних документів, участь у справі, про що складено акт виконаних робіт від 06.10.26.

Замовник сплатив Адвокату винагороду (гонорар) -10 000 гривень (фіксована вартість) відповідно до квитанції від 28.05.26.

У постанові від 31.05.2022 у справі №927/727/21 Верховний Суд сформував наступний висновок: Судами з урахуванням відповідних законодавчих приписів та правових висновків, викладених у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/996/18, правильно відзначено, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено.

Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

За правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21: Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2685/19 від 08.04.2020.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 125 ГПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 126, частини п`ятої статті 127 та частини п`ятої статті 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

З урахуванням принципів розумності, пропорційності, ступеню складності справи, кількості та обсягу поданих у справі заяв по суті, пояснень, клопотань, доказів, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, суд визнає обґрунтованою сумою витрат на послуги адвоката 8000 грн, що понесені позивачем в процесі розгляду цього позову.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Змінити формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) у наказі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петра Дорошенка» № 1-к від 01.05.2026 замість «за п. 9 ч.1 ст. 36 КЗпП України» на «на підставі п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП» України».

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петра Дорошенка», ідентифікаційний код юридичної особи 40936510 (вул. Дорошенка, буд. 3, м. Запоріжжя, 69124) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) 51 882 (п`ятдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят дві) грн 60 коп. вихідної допомоги, 6 656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 00 коп. судового збору та 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну (правничу) допомогу. Видати наказ.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 15.10.2026.

Суддя А.О. Науменко