Рішення № 140652625, 15.10.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/308/21 (906/1012/26)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс"

До: ОСОБА_1

про стягнення 60 740,00грн.

в межах справи №906/308/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1

Суддя Гнисюк С.Д.

У провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа №906/308/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.05.2021 відкрито провадження у справі № 906/308/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.08.2026 затверджено план реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 28.05.2026, схвалений протоколом четвертих зборів кредиторів від 28.05.2026; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Філатова В`ячеслава Вікторовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №2140 від 01.07.2024 року; ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

17.08.2026 до Господарського суду Житомирської області від Звягельського міськрайонного суду Житомирської області надійшла цивільна справа №285/2409/26.

З матеріалів даної справи вбачається, що ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 18.06.2026 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.07.2026) постановлено цивільну справу №285/2409/26 (провадження №2/0285/1879/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати для розгляду за підсудністю до Господарського суду Житомирської області в межах справи №906/308/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Протоколом передачі судової справи від 17.08.2026 позовну заяву передано для розгляду судді Гнисюку С.Д., в провадженні якого перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 та присвоєно єдиний унікальний номер - №906/308/21(906/1012/26).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.08.2026 (суддя Гнисюк С.Д.) прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення 60 740,00 до свого провадження в межах справи про неплатоспроможність №906/308/21; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; встановлено ОСОБА_1 строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов. Відзив повинен відповідати вимогам ст.165 ГПК України; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" строк у 10 календарних днів з дня отримання відзиву на позов для подання відповіді на відзив. Відповідь на відзив повинна відповідати вимогам ст. 166 ГПК України; встановлено встановлено ОСОБА_1 строк у 10 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Заперечення повинно відповідати вимогам ст. 167 ГПК України.

04.09.2026 на адресу Господарського суду Житомирської області через загальний відділ систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшов відзив від 04.09.2026.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом встановлено, що в матеріалах справи достатньо доказів (у тому числі, які знаходяться в системі "Елетронний суд"), які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши подані докази в їх сукупності, Господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно ст. 7 Кодексу про банкрутство, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" у своїй позовній заяві посилається на невиконання ОСОБА_1 . Кредитного договору №3613473 від 24.05.2020.

На підставі зазначеного просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 60 740,00грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідач згідно відзиву від 04.09.2026 зазначає наступні заперечення:

- ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс" відповідно до норм, визначених ч.1 ст.45 КУзПБ до суду у справу про неплатоспроможність не зверталося, що є підставою для відмови у задоволенні вимог;

- позовна заява ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 надійшла до суду після затвердження плану реструктуризації боргів боржника та початку його поступового виконання;

- після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється;

- позивачем не надано суду деталізованого розрахунку заборгованості за відсотками.

При цьому зазначає про те, що заборгованість за відсотками станом на 20.12.2020 становить 34 340,00 грн. у відповідності до розрахунку.

Зазначає, що правомірним є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 000,00 грн.

Вважає, що в частині стягнення 48 740,00 грн. заборгованості за відсотками, слід відмовити.

Щодо заперечень відповідача щодо того, що ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс" відповідно до норм, визначених ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства до суду не зверталося з заявою про кредиторські вимоги, суд зазначає про наступне.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.08.2026 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення 60 740,00 до свого провадження в межах справи про неплатоспроможність №906/308/21.

Зазначена ухвала набрала законної сили.

Судом досліджено, що наразі ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс" не зверталося у справу про неплатоспроможність ОСОБА_1 з грошовими вимогами, однак ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс" не позбавлене можливості для подання до суду позову про стягнення заборгованості з боржника.

Посилання відповідача на те, що у справі про неплатоспроможність затверджено план реструктуризації боргів, суд не приймає, адже провадження у справі не закрито та триває.

Крім того, суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в окремому позовному провадженні, у відповідності до ст. 7 Кодексу про банкрутство.

Питання щодо застосування ст. 45 Кодексу про банкрутство (кредиторські вимоги) дослідженню у даній справі не підлягає. У даному випадку розглядаються позовні вимоги.

Суд встановив, що позовні вимоги виникли на підставі наступного.

24.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту №3613473 (далі - Договір), у відповідності до умов якого сторонами погоджено наступне:

1. Предмет Договору.

1.2. За Договором Кредитодавець надає Позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування (надалі за текстом - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит і сплатити Проценти за користування кредитом (п. 2.34. Правил) та інші платежі у відповідності до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України - гривні.

1.3. Сума кредиту складає 12 000,00 гривень.

1.4. Кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цього Договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на Картковий рахунок Позичальника.

1.5. За цим Договором Позичальник сплачує Кредитодавцю суму кредиту та Проценти за користування кредитом, Неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26. Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення Позичальником умов цього Договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує Позичальник.

1.6. Розрахунок Зобов`язань (п. 2.18. Правил) Позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу (дати закінчення періоду), загальної суми платежу, Основної суми кредиту (п. 2.28. Правил) та Процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, орієнтовної загальної вартості кредиту зазначаються у Графіку платежів (п. 2.6. Правил), який є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів у Договорі визначає окремі розрахунки Зобов`язань за Лояльними (покращеними) умовами кредитування (п. 2.25. Правил) та за Загальними умовами кредитування (п. 2.15. Правил).

1.7. Нарахування Процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку:

1.7.1. У випадку використання Кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи Дострокове виконання Зобов`язань (п. 2.12. Правил), Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 5,10% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту.

1.7.2. У випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати Процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 24.05.2020 року до 23.06.2020 року (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,02% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 15 672,00 грн., у тому числі Основна сума кредиту 12 000,00 грн., Проценти за користування кредитом 3 672,00 грн.

1.7.3. При використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають:

- в Базовий період з 24.05.2020 року до 23.06.2020 року (включно) - 1,70 % за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил);

- в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 24.06.2020 року до 20.12.2020 року (включно) - 3 % за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил).

Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 18 125,40 грн.

1.7.4. Використання Базової процентної ставки у Базовому періоді, нарахування процентів у Спеціальному періоді за Спеціальною процентною ставкою є правом Кредитодавця. Кредитодавець без погодження з Позичальником може на свій розсуд зменшити нарахування встановлених Договором Процентів за користування кредитом.

1.8. Відповідно до п. 2, 3 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальна вартість кредиту - це Основна сума кредиту та витрати Позичальника за кредитом, включаючи Проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги Кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

3. Строк діїі Договору

3.1. Сторони погодили, що Строк дії Договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з Дати укладення Договору (п. 2.9. Правил) 24.05.2020 року до Кінцевої дати виконання Договору 20.12.2020 року (включно). Закінчення Строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати Заборгованості, яке мало місце під час дії Договору. Якщо Позичальник виконає Зобов`язання/сплатить Заборгованість за Договором до Кінцевої дати виконання Договору, Договір припиняє дію у Дату повернення/погашення кредиту (п. 2.8. Правил).

3.2. Датою укладення Договору є дата підписання Договору (акцептування Позичальником Оферти (п. 2.30. Правил) Кредитодавця) та надання Кредиту Позичальнику.

Уклавши цей договір відповідач підтвердив, що він ознайомлений з цим договором та правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримувати своїх обов`язків та виконувати їх (п.7.2. Договору).

Сторони підтвердили, що даний електронний договір (договір, укладений у вигляді електронного документа), всі додатки до нього, додаткові угоди мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто є вчиненими виключно у письмовій формі та в порядку, встановленому Законом України «Про електронну комерцію» (п.7.3. Договору).

Відповідно до п.7.7. Договору сторони погодили, що з укладенням цього договору ними досягнуто згоди з усіх його істотних умов.

Також сторони погодили, що договір укладається виключно у письмовій формі у вигляді електронного документа на Сайті Кредитодавця https://alexcredit.ua згідно зі ст. 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання Позичальником цього Договору відбувається шляхом акцептування ним Оферти (пропозиції укласти електронний Договір), яка відповідно до п. 2.30. Правил містить усі істотні умови Договору, зразок факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки Кредитодавця, а також погодження (заяву, згоду) Позичальника щодо включення до цього Договору інформації щодо кредитного посередника, прізвища, ім`я, по батькові Позичальника, типу Кредиту, мети отримання Кредиту, порядку та умови надання Кредиту, Основної суми кредиту, Кінцевої дати виконання Договору. Акцептування Оферти здійснюється шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 2.13. Правил) (п.7.9. Договору).

У розділі 8 договору «Реквізити та підписи сторін» вказано ідентифікуючі відомості ТОВ "Алекскредит", а також ідентифікуючі відомості позичальника ОСОБА_1 , зокрема: прізвище, ім`я та по батькові, адреса реєстрації та фактичного проживання, контактний номер телефону, реєстраційний номер облікової картки платника податків, електронна пошта, а також зазначено, що договір підписано позичальником за допомогою одноразового ідентифікатору PS3613473.

Підписавши 24.05.2020 паспорт споживчого кредиту відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування.

Згідно довідки ТОВ "ФК "Елаєнс" від 02.11.2024 року, на картку 24.05.2020 року було перераховано 12 000,00 грн.

Таким чином позивач надав належні докази того, що відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абзац другий частини другої статті 639 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу статей 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

ТОВ "Алекскредит" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти.

Відповідач суму основного боргу в сумі 12 000,00грн. визнає.

29.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" (ЄДРПОУ: 41346335) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Секвоя Капітал" (ЄДРПОУ: 43385549) укладено Договір факторингу №29/10-2025 (далі - Договір факторингу-1).

До даного договору додано додатки: форма реєстр прав вимог; акт прийому-передачі документів; форма надання інформації згідно реєстру прав вимог; форма акт повернення права вимоги; витяги з реєстру боржників; докази перерахування коштів.

31.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Секвоя Капітал" (ЄДРПОУ: 43385549) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія " Солвентіс" (ЄДРПОУ: 43657029) укладено Договір факторингу №ДФ-31102025 (далі - Договір факторингу-2).

До даного договору додано додатки: форма реєстр прав вимог; акт прийому-передачі документів; форма надання інформації згідно реєстру прав вимог; форма акт повернення права вимоги; витяги з реєстру боржників; докази перерахування коштів.

Згідно Договору факторингу-1 від 29.10.2025 року та Договору факторингу-2 від 31.10.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 3613473 від 24.05.2020 року.

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, ТОВ "Фінансова Компанія "Солвентіс" набуло право належного кредитора до відповідача за кредитним договором №3613473 від 24.05.2020 року.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором станом на 29.10.2025 ОСОБА_1 має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12 000,00грн. та заборгованість за відсотками в розмірі 66 740,00 грн., що в загальному складає 78 740,00грн.

Період нарахування з 25.05.2020 по 20.03.2021.

При цьому, позивачем заявлено борг у розмірі 60 740,00грн. (тіло кредиту - 12000,00грн.; відсотки 48 740,00грн.).

При підписанні кредитного договору ОСОБА_1 погодилась з його умовами щодо розміру процентів за користування кредитом, передбачених пунктом 1.7 Кредитного договору.

Суд зазначає про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч.1 ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У п. 1.1. Договору, сторони погодили, що строк дії Договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з Дати укладення Договору (п. 2.9. Правил) 24.05.2020 року до Кінцевої дати виконання Договору 20.12.2020 року (включно). Закінчення Строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати Заборгованості, яке мало місце під час дії Договору. Якщо Позичальник виконає Зобов`язання/сплатить Заборгованість за Договором до Кінцевої дати виконання Договору, Договір припиняє дію у Дату повернення/погашення кредиту (п. 2.8. Правил).

Отже, строк дії Договору закінчився 20.12.2020.

Суд зазначає про те, що у позовній заяві не зазначено період нарахування відсотків.

Судом встановлено, що період нарахування відсотків вказаний у розрахунку доданому до позовної заяви.

Також матеріали справи не містять інформації щодо норми ЦК України, у відповідності до якої здійснено нарахування відсотків (ст. 1048 чи ст. 625).

Розрахунок здійснено саме по Договору без посилань на норми законодавства.

Тому, суд дійшов до висновку, що позивачем нараховано відсотки за користування кредитом у відповідності до ст. 1048 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 сформулювала висновок про те, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, за висновком Великої Палати Верховного Суду, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Отже, враховуючи, що право нараховування передбачених Договором процентів за кредитом припинилось, належним періодом для нарахування процентів є з 25.05.2020 по 20.12.2020 (дата закінчення строку дії договору), що складає - 34 340,00грн.

Доказів наявності іншої домовленості сторін (щодо можливості нарахування відсотків на підставі ст. 1048 ЦК України) суду не надано.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо відсутності розрахунку відсотків, так як вони спростовані доказами наявними в матеріалах справи. Наданий суду розрахунок заборгованості містить усю необхідну інформацію, зокрема: дата, сума кредиту, процентна ставка, нараховані проценти.

З урахуванням наведених положень законодавчих норм суд визначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахування строку дії кредитного договору і строку виконання позичальником свого зобов`язання за цим договором.

Таким чином, сума боргу перед ТОВ "ФК "Солвентіс" є обґрунтованою у розмірі 46340,00грн., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 12 000,00грн.;

- заборгованість за відсотками - 34 340,00грн.

В решті вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає про наступне.

Представник Роговської А.П. заперечує щодо зазначених вимог, зазначаючи наступне:

- відсутність належного підтвердження надання правової допомоги безпосередньо ФОП Міньковською А.В у статусі адвоката;

- виконання дій пов`язаних із формуванням додатків до позовної заяви не є правничою допомогою, оскільки дані дії не потребують спеціальних фахових знань в галузі права;

- підготовка та подання заяви до суду не потребували аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль, не передбачали участь адвоката у судових засіданнях;

- в матеріалах справи відсутні докази фактичної сплати заявником витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, відповідно п.4.2. Договору про надання правової допомоги;

- заявлена сума 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу є суттєво завищеною з урахуванням категорії справи, характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи, критеріїв співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу.

Дані заперечення суд розцінює як клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

В силу приписів ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, сторона може заявити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в разі неспівмірності відповідних витрат. О б о в ` я з о к д о в е д е н н я неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 гривень.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу суду надано:

- договір про надання правової допомоги № 43657029/03 від 02.01.2026, укладений між ТОВ "ФК "Солвентіс" та Фізичною особою-підприємцем Міньковською Анастасією Володимирівною (Договір);

- додаткову угоду №3613473 від 27.03.2026 до Договору про надання правової допомоги №43657029/03 від 02.01.2026 (Додаткова угода);

- акт надання послуг від 27.03.2026 року на підтвердження факту надання правової допомоги, відповідно до якого вартість наданих послуг адвокатом у справі складає 6000,00грн.;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ФОП Міньковською Анастасією Володимирівною, необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "ФК "Солвентіс" щодо стягнення кредитної заборгованості. Підстава: Договір про надання правової допомоги № 43657029/03 від 02.01.2026 року та додаткової угоди до нього;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до умов Договору:

1.1. КЛІЄНТ доручає, в свою чергу, ВИКОНАВЕЦЬ приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.

Згідно умов Додаткової угоди:

1. Доповнити розділ «4. Порядок здійснення розрахунків» договору новим пунктом такого змісту:

«4.10. За здійснення представництва та захист інтересів КЛІЄНТА в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів правової допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору, КЛІЄНТ здійснює ВИКОНАВЦЮ оплату юридичних послуг, у порядку та строки за погодженням сторін. Оплата здійснюється після фактичного надання послуг, що підтверджується підписаним сторонами відповідним Актом про надання послуг, складеним та підписаним сторонами на підставі Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних ВИКОНАВЦЕМ», або на умовах попередньої оплати (авансування)...".

Відповідно до акту надання послуг:

Усна консультація Клієнта щодо обставин спірних правовідносин - 250,00грн.

Письмова консультація Клієнта щодо спірних правовідносин - 500,00грн.

Правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ "ФК "Солвентіс" - 1500,00грн.

Складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач - 3 000,00грн.

Формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 750,00грн.

Згідно опису виконаних робіт:

Усна консультація Клієнта щодо обставин спірних правовідносин - 250,00грн.

Письмова консультація Клієнта щодо спірних правовідносин - 500,00грн.

Правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ "ФК "Солвентіс" - 1500,00грн.

Складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач - 3 000,00грн.

Формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 750,00грн.

Отже, наданими доказами у сукупності, підтверджується надання заявнику послуг на загальну суму 6 000,00 грн.

Заперечення відповідача з посилання на відсутність в матеріалах справи доказів в підтвердження фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу, суд до уваги не приймає, адже в силу положень ст. 129 ГПК України, розподілу підлягають як судові витрати, що сторона сплатила, так і витрати, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом справи, а отже, для цілей вирішення питання розподілу судових витрат, обставини їх фактичної сплати не мають вирішального значення.

Відносно доводів відповідача про необхідність зменшення розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, підстави для зменшення розміру витрат позивача на оплату правничої допомоги відсутні, в зв`язку з чим, відповідні витрати підлягають відшкодуванню в заявленому розмірі.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

З огляду на вищенаведене, враховуючи положення ст. ст. 126, 129 ГПК України та оцінивши надані позивачем докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених заявником до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, ціну позову, складність та значення для сторін цієї справи, суд зазначає, що загальний розмір витрат на правничу допомогу заявлений представником позивача є пропорційним до предмета спору.

Відповідачем не доведено неспівмірності витрат позивача, а викладені у відзиві заперечення спростовані доказами, наявними в матеріалах справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються у разі часткового задоволення позову - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку витрати на правничу допомогу), покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, суд дійшов висновку про необхідність покладення судового збору та витрат на правничу допомогу на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Житомирської області, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Роговської Аліни Петрівни (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" (ЄДРПОУ: 43657029; 01011, м.Київ, вул. Рибальська, буд. 22; IBAN: НОМЕР_3 в АТ "Сенс Банк", МФО: 300346):

- 46 340,00 (сорок шість тисяч триста сорок) грн. 00 коп. заборгованості;

- 2 031,14 (дві тисячі тридцять одну) грн. 14 коп. судового збору;

- 4 577,40 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят сім) грн. 40коп. витрат на правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту рішення: 15.10.26

Суддя Гнисюк С.Д.