Рішення № 140652551, 16.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4671/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу:

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" (м. Київ)

до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

третя особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

про стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал страхування" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості в розмірі 121144,00грн. Судові витрати по сплаті судового збору, проведення експертизи та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право на отримання від відповідача відшкодування збитків у зв`язку з пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості залишено без руху на підставі статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

10.08.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків разом із якісними копіями додатків до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Витребувано у Олександрівського районного суду м. Запоріжжя копії матеріалів адміністративної справи №322/999/25

03.09.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представник відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог та просить позовну заяву залишити без задоволення.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що на момент вчинення ДТП, порядок відшкодування шкоди завданою особою, цивільно-правова відповідальність якої не застраховано, регулювалось пунктом 4-1 статті 13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Зазначеною нормою Закону встановлено, що у разі відсутності внутрішнього договору страхування в особи, яка належить до категорій учасників бойових дій, за шкоду, заподіяну такою особою у період з 1 січня 2025 року до 30 червня 2025 року, здійснюється регламентна виплата за рахунок коштів фонду захисту потерпілих на умовах, встановлених цим Законом, з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 43 цього Закону. При цьому МТСБУ не має права зворотної вимоги, визначеного пунктом 1 частини другої статті 37 цього Закону, до особи, яка належить до категорій учасників бойових дій.

07.09.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що транспортний засіб "ГАЗ ГАРЗ СС 3309" д.н.з. НОМЕР_2 не належав ОСОБА_1 на праві власності. Відповідно, сама лише наявність у нього статусу учасника бойових дій не є достатньою підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 13 Закону № 3720-IX щодо пільгового страхування. Більше того, посилання Відповідача на спеціальний механізм регламентної виплати, передбачений пунктом 4-1 розділу VI Закону № 3720-IX, саме по собі не свідчить про припинення чи виключення цивільно-правової відповідальності особи, яка відповідно до норм Цивільного кодексу України є відповідальною за завдану шкоду. У даній справі Позивач заявляє вимогу не до ОСОБА_1 як безпосереднього водія транспортного засобу, а до Військової частини НОМЕР_1 як юридичної особи, у службових відносинах з якою перебував водій.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

25.07.2024 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал страхування" (далі позивач) та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту №534/24-Т/Ц5, згідно з яким Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал страхування" взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Peugeot 408" д.н.з. НОМЕР_3 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 8-зворотня сторінка аркушу 19 том 1).

27.06.2025 в селищі Новомиколаївка, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "ГАЗ ГАРЗ СС 3309" д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (водій Військової частини НОМЕР_1 - далі відповідач), та автомобіля "Peugeot 408" д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ПДР водієм транспортного засобу "ГАЗ ГАРЗ СС 3309" д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14.07.2025 по справі №322/999/25 (а.с. 204, 205 том 1).

Внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки "Peugeot 408" д.н.з. НОМЕР_3 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику, завданий матеріальний збиток.

Згідно з рахунком №СЛА-К-000000000019998 від 30.06.2025, наданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліон авто", вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 121144,00грн (а.с. 50 том 1).

У зв`язку із викладеним і відповідно до умов договору страхування, страхового акту №006.01253925-1 (а.с. 57 том 1) позивач сплатив страхове відшкодування у розмірі 121144,00грн на підставі рахунку №СЛА-К-000000000019998 від 30.06.2025, наданого Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон авто", що підтверджується платіжним дорученням №62544991 від 04.07.2025 (а.с 58 том 1).

Як зазначає позивач, оскільки цивільно-правова відповідальність особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не була застрахована, а транспортним засобом керував працівник Військової частини НОМЕР_1 під час виконання службових обов`язків, позивач після виплати страхового відшкодування відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 108 Закону України "Про страхування" набув право вимоги до Військової частини НОМЕР_1 як роботодавця особи, яка завдала шкоду на суму 121144,00грн.

Зазначене і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача збитків у зв`язку з пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків у зв`язку з пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 121144,00грн грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

За приписами пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою, другою статті 1187 та пунктом 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачене відшкодування в меншому або більшому розмірі.

За визначенням, наведеним у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", власник наземного транспортного засобу (далі - власник транспортного засобу) - особа, яка є власником відповідно до закону або законним володільцем (користувачем) наземного транспортного засобу на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, договору оренди або на інших законних підставах.

Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц наведений висновок, за яким особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення частини першої статті 1172 указаного Кодексу свідчить про те, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц, від 06.02.2019 у справі №640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі №910/14685/17.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, застосування частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України можливе у випадку:

- завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки;

- керування джерелом підвищеної небезпеки фізичною особою - водієм;

- водій керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків;

- трудовий договір (контракт) укладено із володільцем транспортного засобу;

- володілець транспортного засобу є юридичною особою;

- володілець транспортного засобу є роботодавцем водія цього ж транспортного засобу.

Отже, суб`єктом відповідальності є володілець джерела підвищеної небезпеки, який одночасно є роботодавцем водія, винного у завданні шкоди внаслідок використання транспортного засобу.

Лише за сукупності одночасного поєднання наведених ознак на юридичну особу - відповідача покладається відповідальність за завдану працівником шкоду.

Сукупність одночасного існування зазначених ознак, підтверджується постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14.07.2025 по справі №322/999/25 та не заперечується відповідачем.

З приводу заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 41 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з 1 січня 2025 року до 31 грудня року, наступного після року припинення чи скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, страхувальники - учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни мають право на отримання повної компенсації сплаченої ними страхової премії за внутрішнім договором страхування, укладеним відповідно до статті 13 цього Закону. Порядок та умови виплати такої компенсації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності внутрішнього договору страхування у особи, яка належить до категорій, зазначених в абзаці першому цього пункту, за шкоду, заподіяну такою особою у період з 1 січня 2025 року до 30 червня 2025 року, здійснюється регламентна виплата за рахунок коштів фонду захисту потерпілих на умовах, встановлених цим Законом, з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 43 цього Закону.

Транспортний засіб "ГАЗ ГАРЗ СС 3309" д.н.з. НОМЕР_2 перебував у володінні Військової частини НОМЕР_1 та використовувався її військовослужбовцем під час виконання службових обов`язків. Зазначена обставина підтверджується матеріалами адміністративної справи №322/999/25, зокрема дорожнім листом № 7110, відповідно до якого ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди здійснював керування зазначеним транспортним засобом у межах виконання службового завдання.

Отже, ОСОБА_1 використовував транспортний засіб не як самостійний володілець та не для власних потреб, а в межах виконання покладених на нього службових обов`язків. Транспортний засіб на момент ДТП не вибував із володіння Військової частини НОМЕР_1 .

У даній справі позивач заявляє вимогу не до ОСОБА_1 як безпосереднього водія транспортного засобу, а до Військової частини НОМЕР_1 як юридичної особи, власника транспортного засобу у службових відносинах з якою перебував водій.

Таким чином, з огляду на відсутність у ОСОБА_1 права власності на зазначений транспортний засіб, сам факт наявності у нього статусу учасника бойових дій не створює достатніх правових підстав для поширення на спірні правовідносини положень пункту 41 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 1817680,00грн.

Судом були досліджені всі документи, що знаходяться у справі та надана їм правова оцінка.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем за подання позову судовий збір у сумі ?2662,40грн повністю покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості в розмірі 121144,00грн задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154; ідентифікаційний код 33908322) 121144,00грн - матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди та ?2662,40?грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 16.10.2026.

Суддя В.О. Татарчук