Рішення № 140652537, 16.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4503/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (м. Київ) в особі Філії "Лісовий навчальний центр" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, м. Павлоград)

про стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Лісовий навчальний центр" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 37252,00грн, з якої: 31243,96грн основного боргу, 1383,93грн трьох відсотків річних, 4624,11грн інфляційних втрат.

Судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №27-1/11.2023-з від 27.11.2023 в частині своєчасної та в повному обсязі поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 позовну заяву позивача залишено без руху на підставі статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України та надано строк на усунення недоліків.

11.08.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків та усунено недоліки.

Зважаючи на те, що справа є незначної складності, враховуючи приписи статті 12, частини першої статті 247, частини сьомої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі

Відповідач не надав відзив на позовну заяву.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялася ухвала суду від 17.08.2026 на адресу відповідача, в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 64 том 1).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Враховуючи дату доставлення ухвали суду від 17.08.2026 17.08.2026 (о 20:26), відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 02.09.2026 включно.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило, поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.

Станом на 16.10.2026 відповідач відзив на позов не надав.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами і третій особі для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

27.11.2023 між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" (далі покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (далі продавець, відповідач) укладено договір №27-1/11.2023-з (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов`язується передавати у власність (поставляти) покупцеві товар з використанням паливних карток (далі - ПК) на автозаправних станціях/комплексах (далі АЗС), а покупець зобов`язався приймати товар та повністю оплачувати його вартість, в порядку та на умовах, вказаних у договорі. отримання товару покупцем здійснюється через держателів ПК.

Пунктом 1.2 договору визначено, що з метою належного виконання покупцем умов договору щодо замовлення та отримання товару, продавець за власний рахунок забезпечує покупця паливними картками в необхідній покупцю кількості за місцем знаходження покупця. Передача ПК здійснюється продавцем протягом 5 (п`ять) робочих днів з моменту отримання замовлення покупця. Замовлення покупця оформляється у письмовій формі і повинно містити відомості про кількість ПК, дату замовлення, місце доставки ПК, підпис особи, уповноваженої направляти замовлення від імені покупця. Замовлення може здійснюватись факсимільним зв`язком або електронною поштою за реквізитами, зазначеними у договорі.

Продавець зобов`язується здійснити передачу покупцю паливних карток та належним чином оформити видаткову накладну (акт приймання-передачі).

Отримання паливних карток здійснюється уповноваженим представником покупця на підставі довіреності, оформленої у встановленому порядку, шляхом підписання видаткових документів в момент отримання.

У пункті 3.1 договору сторони дійшли згоди, що поставка товару покупцю здійснюється продавцем (експлуатантом АЗС) цілодобово (за винятком технічних перерв) на АЗС, шляхом використання встановленого на АЗС POS-терміналу, при умові: пред`явлення паливної картки покупцем (держателем ПК), правильного введення ПІН-коду ПК та Авторизації ПК в Процесінговому центрі. Кількість товару, які відпускаються на АЗС обираються покупцем (держателем ПК) самостійно, в межах попередньо оплаченої кількості товару, закріпленого за конкретною ПК.

У пункті 3.2 договору визначено, що поставка товару покупцю здійснюється продавцем з моменту зарахування авансового платежу покупця на розрахунковий рахунок продавця. Строк поставки товару складає 12 календарних місяців з дати оплати товару.

Відповідно до пункту 4.3 договору розрахунок за товар здійснюється покупцем в особі відокремленого структурного підрозділу (філії) в гривнях на умовах попередньої (авансової) оплати товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця, вказаний в рахунку на оплату, оформленому в Електронній системі. Моментом здійснення покупцем оплати вважається момент надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно з пунктом 4.4 договору на грошову суму, оплачену як аванс (передоплата), покупець має право отримати визначену кількість товару відповідно до умов договору. Кількість оплаченого товару, доступного для отримання на АЗС, обліковується в паливному складі покупця.

Продавець зобов`язаний передавати товар через мережу автозаправних станцій покупцю (держателю ПК) на умовах, визначених договором, та за умови наявності відповідного товару на АЗС; забезпечити надання покупцю ПК у необхідній кількості, згідно замовлення, а також їх подальше обслуговування та облік, у тому числі програмно-апаратним шляхом (пункти 5.2.1, 5.2.3 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2024. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, а також відповідальності за його порушення, що настали під час дії договору (пункт 9.1 договору).

Приписами пункту 12.1 договору сторони погодили, що невід`ємною частиною договору є: Додаток 1. Специфікація на 1 арк.;

Додаток 2. Перелік відокремлених структурних підрозділів (філій) на 6 арк.;

Додаток 3. Перелік та адреси автомобільних заправних станцій на 14 арк.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсними в судовому порядку.

Між сторонами підписано специфікацію (а.с. 21 том 1), відповідно до умов якої сторони визначили, назву предмету закупівлі, одиницю виміру, кількість товару, його ціну та вартість. Умовами специфікацій визначено: Найменування товару Бензин А-95 А-92, Дизпаливо у загальній кількості 2400150л.

Позивач здійснив авансові платежі на загальну суму 316500,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями:

- № 140 від 11.12.2023 на суму 109200,00грн;

- № 50 від 14.03.2024 на суму 105000,00грн;

- № 88 від 09.04.2024 на суму 51000,00грн;

- № 328 від 23.09.2024 на суму 20600,00грн;

- № 357 від 15.10.2024 на суму 25750,00грн;

- № 421 від 20.11.2024 на суму 4950,00грн (а.с. 25-30 том 1).

Сторонами підписано видаткові накладні на поставку товару:

- № 0001/0000145 від 11.12.2023 на суму 109200,00грн;

- № 0001/0000582 від 15.03.2024 на суму 105000,00грн;

- № 0001/0000799 від 10.04.2024 на суму 51000,00грн;

- № 0001/1002746 від 31.08.2024 на суму 18340,00грн;

- № 0001/1002981 від 30.09.2024 на суму 33512,13грн;

- № 0001/1003286 від 31.10.2024 на суму 21478,37грн;

- № 0001/1003723 від 30.11.2024 на суму 18952,52грн;

- № 0001/1003948 від 31.12.2024 на суму 10653,02грн (а.с. 31-38 том 1).

Сторонами підписано накладні на повернення товару на загальну суму 82800,00грн:

- № 0001/0001864 від 06.08.2024 (за ВН №0001/0000582) на суму 44880,00грн;

- № 0001/0001863 від 06.08.2024 (за ВН №0001/0000799)на суму 38000,00грн (а.с. 39, 40 том 1).

Позивач зазначає, що станом 14.04.2026 сума непоставленого товару становить 31243,96грн. На підтвердження зазначеного надав копії невикористаних талонів (а.с. 54-58 том 1).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено претензію №165/41-ВЛ від 08.04.2026 (а.с. 52, 53 том 1) про повернення сплачених грошових коштів, однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, вимоги не задоволені та заборгованість відповідачем не погашена.

Зазначене і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача за договором №27-1/11.2023-з від 27.11.20243 суми попередньої оплати у зв`язку з неповною поставкою товару, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Предметом доказування у справі є встановлення обставин укладення сторонами договору поставки, строк його дії, умови поставки товару, порядок здійснення розрахунків, факт поставки товару в неповному обсязі, наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати за цими договорами у сумі 31243,96грн, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладені між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змістом частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У пункті 3.1 договору сторони дійшли згоди, що поставка товару покупцю здійснюється продавцем (експлуатантом АЗС) цілодобово (за винятком технічних перерв) на АЗС, шляхом використання встановленого на АЗС POS-терміналу, при умові: пред`явлення паливної картки покупцем (держателем ПК), правильного введення ПІН-коду ПК та Авторизації ПК в Процесінговому центрі. Кількість товару, які відпускаються на АЗС обираються покупцем (держателем ПК) самостійно, в межах попередньо оплаченої кількості товару, закріпленого за конкретною ПК.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що предметом договору був товар зі специфічними характеристиками та порядком обігу бензин та дизпаливо.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров`я споживачів і рівня торговельного обслуговування (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).

Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (абзац другий пункту 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами).

Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами).

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

Таким чином, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що вони є оплатними, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як установлено судом, такий обов`язок був виконаний позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями, які містяться у матеріалах справи (а.с. 25-30 том 1)

Отже, позивач свої зобов`язання щодо оплати товару виконав належним чином.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як зазначає позивач та не було спростовано відповідачем, останнім не було надано позивачу товар на попередньо оплачену суму у розмірі 31243,96грн.

Відповідно до частини першої статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

За приписом частини другої статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства аванс не виконує забезпечувальної функції, а є грошовою сумою, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). При цьому, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

За змістом пункту 7.1 договорів у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Доказів повернення позивачу попередньої оплати в сумі 31243,96грн відповідач суду не надав.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 31243,96грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача, три відсотки річних у сумі 1402,13грн за період 01.05.2025 по 30.06.2026 та інфляційні втрати у сумі 4417,05грн за період з січня 2025 по червень 2026 (а.с. 59, 60 том 1).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат судом порушень не встановлено.

Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню, шляхом стягнення заборгованості в загальному розмірі 37252,00грн, з якої: 31243,96грн основного боргу, 1383,93грн трьох відсотків річних, 4624,11грн інфляційних втрат.

Судом були досліджені всі докази в матеріалах справи та надана їм правова оцінка.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328,00грн.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті (в тому числі позовної заяви), в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні з позовом до суду через систему "Електронний суд", позивач сплатив судовий збір в розмірі 3328,00грн згідно з платіжною інструкцією №1430 від 28.05.2026 на суму 3328,00грн, замість 2662,40грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 665,60грн (а.с. 5 том 1)

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 665,60грн підлягає поверненню з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 2662,40грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Лісовий навчальний центр" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 37252,00грн, з якої: 31243,96грн основного боргу, 1383,93грн трьох відсотків річних, 4624,11грн інфляційних втрат задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, ідентифікаційний номер 44604267) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, ідентифікаційний код 44768034) в особі Філії "Лісовий навчальний центр" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Лісодослідна, буд. 2, ідентифікаційний код 45136971) 31243,96грн - основного боргу, 1383,93грн трьох відсотків річних, 4624,11грн інфляційних втрат та 2662,40грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 16.10.2026.

Суддя В.О. Татарчук