Рішення № 140652421, 06.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 жовтня 2026 рокуСправа № 903/321/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТП», місто Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Пашкевича Анатолія Павловича, смт Ратне Волинської області

про стягнення збитків та штрафу в сумі 724 301, 16 грн

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Харкевич О.О.

Представники сторін:

від позивача: Лісіцина М.О.

від відповідача: Миколаєнко Я.В.

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФТП» в позовній заяві від 31.03.2026 до Фізичної особи-підприємця Пашкевича Анатолія Павловича (розприділено судді Шуму М. С. 01.04.2026) просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму завданих збитків у розмірі 724 301,16 грн (сімсот двадцять чотири тисячі триста одна гривня 16 копійок), з яких:- відшкодування вартості пошкодженого вантажу 306 860,771 грн. (триста шість тисяч вісімсот шістдесят гривень 77 копійок); - відшкодування суми митних платежів, сплачених за пошкоджений вантаж 85 307, 30 грн (вісімдесят п`ять тисяч триста сім гривень 30 копійок);- відшкодування документально підтверджених витрат, понесених у зв`язку з оплатою послуг митного терміналу 3 750,00 грн (три тисячі сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок);- відшкодування документально підтверджених витрат понесених у зв`язку з проведенням лабораторного дослідження зразків пошкодженого вантажу 11 941,20 грн (одинадцять тисяч дев`ятсот сорок одна гривня 20 копійок);- відшкодування документально підтверджених витрат понесених у зв`язку з залученням експерта Торгово-промислової палати України для визначення кількості товару, вибіркової перевірки якості товару, перевірки якості товару з відбором зразків 36 120,00 грн (тридцять шість тисяч сто двадцять гривень 00 копійок);- сума штрафу за порушення строків доставки вантажу за Договором перевезення - 280 321,89 грн (двісті вісімдесят тисяч триста двадцять одна гривня 89 копійок).

А також стягнути з Фізичної особи підприємця Пашкевича Анатолія Павловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТП» 8 691, 62 грн (вісім тисяч шістсот дев`яносто одна гривня 62 копійки) судового збору.

Одночасно, позивач зазначає про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає: 10 355,62 (десять тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень 62 копійки), з яких: 8 691, 62 грн (вісім тисяч шістсот дев`яносто одна гривня 62 копійки) - витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви; 1 664 ,00 грн (одна тисяча шістсот шістдесят чотири гривні 00 копійок) - витрати на оплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05 травня 2026 року на 11:15 год

Ухвалами суду від 04.05.2026 постановлено розгляд справи здійснювати в режимі відеоконференції.

Суд протокольною ухвалою від 05.05.2026 відмовив в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів, а саме: витребувати у Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12025105100001502 від 30 серпня 2025 року.

23.04.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити повністю. Додатково просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТП» в користь Фізичної особи-підприємця Пашкевича Анатолія Павловича 20 000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

28.04.2026 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТП» надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

04.05.2026 на адресу суду від представника Фізичної особи-підприємця Пашкевича Анатолія Павловича надійшли заперечення на відповідь на відзив.

05.05.2026 на адресу суду від Фізичної особи-підприємця Пашкевича Анатолія Павловича надійшло клопотання про призначення у справі товарознавчої та фізико - хімічної експертиз.

05.05.2026 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТП» надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення у справі товарознавчої та фізико - хімічної експертиз.

Ухвалою суду від 05.05.2026 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 26 травня 2026 року на 12:00 год.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.05.2026 просив суд зупинити провадження у справі тапризначити у справі товарознавчу та фізико - хімічну експертизу.

Представник позивача в судовому засіданні 26.05.2026 щодо клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі надав заперечення.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі дійшов висновку, що викладені відповідачем аргументи не є підставою для зупинення провадження у справі, у зв`язку з чим, у суду відсутні правові підстави для задоволення вказаного клопотання, а тому у клопотання слід відмовити.

Протокольною ухвалою від 26.06.2026 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 23.06.2026 на 11:00 год.

Ухвалою суду від 18.06.2026 зупинено провадження у справі №903/321/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТП» до Фізичної особи-підприємця Пашкевича Анатолія Павловича, про стягнення збитків та штрафу в сумі 724 301, 16 грн до повернення матеріалів справи за №903/321/26 до Господарського суду Волинської області.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пашкевича Анатолія Павловича, залишено без задоволення, а додаткову ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.05.2026 у справі № 903/321/26 без змін.

17.08.2026 матеріали справи № 903/321/26 повернуто на адресу суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 20.08.2026 провадження у справі №903/321/26 поновлено та призначено до розгляду по суті на 22 вересня 2026 року на 12:00 год.

21.09.2026 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

22.09.2029 на адресу суду від позивача надійшли заперечення щодо задоволення клопотання про долучення доказів.

Суд протокольною ухвалою від 22.09.2026 задоволив клопотання представника відповідача про долучення доказів у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 22.09.2026 позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити позов з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.10.2026 надав суду заперечення щодо заявлених позовних вимог та додатково зазначив, що перевізником на виконання вимог умов Договору забезпечено повне збереження вантажу з моменту завантаження і до моменту відвантаження.

В судовому засіданні 22.09.2026 оголошено перерву до 06.10.2026.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названи минормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Статтею 11 ЦК України закріплено - цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України ж кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

У відповідності з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

20.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФТП» (Позивач, ТОВ «ФТП», Експедитор) як Експедитором та Фізичною особою підприємцем Пашкевичем Анатолієм Павловичем (Відповідач, ФОП Пашкевич А.П., Перевізник) як Перевізником було укладено договір перевезення вантажів №ФТП/1319, відповідно до якого Перевізник, згідно з умовами заявки, зобов`язується доставити вантаж до пункту призначення і видати уповноваженій на отримання вантажу особі, а Експедитор зобов`язується сплатити вартість перевезення.

Згідно з пунктом 2.2. Договору перевезення умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в Заявках. Заявка є невід`ємною частиною цього договору. У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за цим договором пріоритетними є умови, зазначені в Заявці. Заявка вважається підтвердженою, якщо вона підписана уповноваженими Сторонами і скріплена їх печатками

На виконання умов Договору перевезення Сторонами було укладено Заявку №MAY17359 від 27 травня 2025 року (далі «Заявка»), відповідно до умов якої Перевізник мав здійснити перевезення вантажу (засоби гігієни торгової марки BEN&ANNA, а саме: натуральні дезодоранти - 2586 шт, натуральна зубна паста 555 шт, ополіскувачі для порожнини рота - 47 шт, креми для рук - 100 шт, бальзами для губ - 410 шт, сухий шампунь у вигляді пластівців (shampooflakes) - 60 шт, дозатори (диспенсери) для шампуню/гелю для душу - 85 шт, солі для ванни - 129 шт, тверді шампуні - 47 шт, тверді засоби для душу та волосся - 47 шт, тверді кондиціонери для волосся - 47 шт, гелі для душу - 120 шт, бамбукові зубні щітки - 165 шт, мішечки для мила - 30 шт, мильниці 55 шт, подарункові коробки 10 шт) клієнта Експедитора ТОВ «АРГОС-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41456277), надалі «Клієнт», з Федеративної Республіки Німеччина (JM Nature GmbH/Angersbachstrabe 20, Kassel, Germany) в Україну (м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 4-А). Дата завантаження вантажу відповідно до умов Заявки 28 травня 2025 року, дата вивантаження (доставки) вантажу 04 червня 2025 року.

Позивач зазначає, що Перевізник доставив вантаж із простроченням понад 50 календарних днів та у пошкодженому стані, а саме 28 липня 2025 року.

Під час вивантаження товару у порядку передбаченому п. 3.2.14 Договору перевезення, представники Перевізника та Експедитора склали Акт пошкодження вантажу №000280725 від 28 липня 2025 року. 28 травня 2025 року, відповідно до умов Заявки, вантаж Клієнта було завантажено у транспортний засіб, наданий Перевізником IVECO DAILY, д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: Angersbachstrae 20, Kassel, Germany.

При завантаженні, у встановленому порядку та відповідно до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі «КДПВ»), Вантажовідправником було передано Перевізнику пакет товаросупровідних документів, після чого транспортний засіб розпочав рух за маршрутом, визначеним у Заявці, у напрямку державного кордону України.

Відповідно до статті 12 КДПВ, право розпорядження вантажем, у тому числі шляхом надання Перевізнику інструкцій під час перевезення, належить Вантажовідправнику, а згідно зі статтею 14 КДПВ у разі виникнення обставин, що перешкоджають належному виконанню перевезення, Перевізник зобов`язаний отримати та виконати інструкції особи, яка має право розпорядження вантажем.

Згідно з умовами Заявки Перевізник зобов`язаний дотримуватися інструкцій Експедитора , що стосуються маршруту проходження, а відповідно до п. 3.2.5. Договору перевезення Перевізник зобов`язаний інформувати Експедитора в письмовому вигляді про всі проблеми чи додаткові витрати, що виникають в процесі перевезення вантажу та в подальшому діяти відповідно до отриманих від Експедитора вказівок , які не суперечать нормам чинного законодавства.

У зв`язку з цим, керуючись вищевикладеними нормами КДПВ, умовами Заявки та Договору перевезення, Експедитором було правомірно передано Перевізнику вказівку (інструкцію) Вантажовідправника щодо виконання перевезення в частині роздрукування водієм коректних рахунків-фактур у процесі прямування транспортного засобу за маршрутом (Знімок екрана №1).

Позивач зазначає, що 29.05.2025 Експедитор повідомив Перевізника про готовність надати останньому попередню митну декларацію для пропуску товару через митний кордон України на наступний день, 30 травня 2025 року, після отримання цієї декларації від митного представника Клієнта .

Водночас, Перевізник у порушення умов Договору перевезення, вимог чинного законодавства та положень КДПВ безпідставно відмовився виконувати надану Експедитором інструкцію.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Женева, 19 травня 1956 року (далі - Конвенція), ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до статей 4, 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Пунктами 1,2 статті 17 Конвенції визначено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за затримку доставки.

Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг І наслідки яких він не міг відвернути.

Додатково позивач зазначає, що пошкодження вантажу мав місце факт порушення строків доставки вантажу з вини Перевізника, оскільки згідно із Заявкою доставка вантажу мала бути здійснена Відповідачем не пізніше 04 червня 2025 року, а фактичне вивантаження вантажу відбулося 28 липня 2025 року.

У зв`язку з цим 15 серпня 2025 року Позивач звернувся до Відповідача з Претензією-вимогою (вих. №ФТП/08-25/198) щодо сплати штрафу за порушення строків доставки вантажу у розмірі 280 321,89 грн, що розрахований відповідно до п. 5.4. Договору виходячи з еквіваленту 150,00 дол. США за кожну добу прострочення на території інших держав та 120,00 дол. США - на території України, із застосуванням міжбанківського курсу долара США до гривні на кожну дату прострочення (з урахуванням курсових коливань), що підтверджується розрахунком, наведеним у претензії .

Згідно з приписами ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Щодо вичерпного переліку характеристик товару, що перевозиться, в тому числі відповідний температурний режим, особливі умови перевезення вантажу та характеристики транспортного засобу, які забезпечили б умови, за яких вантаж не підпадав би під вплив тепла, холоду, змін температури чи вологості повітря, про що свідчить Заявка та CMR, а також про вразливість товару та додаткових вимог до перевізника щодо організації перевезення такого вантажу Замовником не надавались

Як вбачається з матеріалів справи, товаром, що перевозився, була косметична продукція. Відповідно до загальнодоступних технічних характеристик та умов зберігання більшості косметичних засобів оптимальна температура їх зберігання становить орієнтовно +10°C…+20°C, при цьому продукція повинна бути захищена від надмірної спеки (переважно понад +25°C) та заморожування (нижче 0°C, а для окремих рідких засобів нижче +5°C). У даному випадку окремі косметичні засоби передбачають зберігання при кімнатній температурі, але не вище +25°C.

Водночас, незважаючи на те, що перевезення здійснювалося у літній період, вина Перевізника у можливому порушенні температурного режиму відсутня, оскільки умовами договору перевезення та відповідної заявки не було передбачено жодних вимог або обмежень щодо температурного режиму перевезення товару, що має ключове значення для визначення обсягу обов`язків перевізника.

Крім того, товарно-транспортна накладна (CMR) не містить жодних відміток щодо перевезення швидкопсувного товару або продукції, яка потребує спеціального температурного режиму чи використання спеціалізованого транспортного засобу (рефрижератора).

Відповідно, перевізник не був належним чином повідомлений про необхідність забезпечення особливих умов перевезення такого вантажу

В матеріалах справи відсутні докази щодо документальних чи усних інструкцій та додаткових заходів захисту вантажу Позивача від вологи чи інших спеціальних вимог на час транспортування .

Відповідно до ст.8. Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення Приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.

З огляду на зазначене вище суд зауважує, що відповідальність за підготовку до завантаження вантажу на транспорт Перевізника лежить на Замовнику.

Разом з тим експертним висновком №1-682 від 30.09.2025 встановлено, що лише у трьох коробках наявні сліди поверхневого намокання картону. При цьому у висновку відсутні будь-які відомості щодо моменту виникнення такого намокання, а також не досліджено умови розвантаження товару.

Вказані обставини підтверджуються відеозаписами, долученими до матеріалів справи, з яких вбачається, що під час розвантаження мали місце рясні опади (дощ), що об`єктивно могло спричинити поверхневе намокання упаковки. При цьому розвантаження здійснювалося отримувачем, а не перевізником, що виключає вину Відповідача у виникненні таких пошкоджень.

Крім того, зазначені у Висновку експерта характеристики продукції, такі як втрата однорідної структури, поява тріщин, плям на поверхні, зміна форми або витікання вмісту, за своєю природою пов`язані з фізико-хімічними властивостями продукції та можуть бути наслідком температурних коливань, а не механічного впливу під час перевезення. Водночас перевізник об`єктивно має можливість перевірити лише зовнішній стан упаковки вантажу під час його прийняття та передачі, і у разі наявності зауважень зафіксувати їх у відповідних документах.

Перевірка вмісту упаковки, а також оцінка якості чи стану продукції не входить до обов`язків перевізника.

Таким чином, Відповідач не мав можливості вплинути на зміну фізико-хімічних властивостей продукції, зокрема, у частині температурного режиму, тим більше з урахуванням того, що Позивачем не було визначено жодних спеціальних вимог щодо умов перевезення, у тому числі температурного режиму.

Суд зауважує, що у Висновку експерта зазначено, що продукція відповідає вимогам якості, що свідчить про відсутність її пошкодження у розумінні втрати споживчих властивостей. Водночас факт зміни консистенції продукції не пов`язаний із діями перевізника та не підтверджує його вини.

З огляду на викладене наявні у справі докази не підтверджують належним чином факт пошкодження товару з вини Перевізника, а тому твердження Позивача про завдання йому збитків у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем обов`язків перевізника є передчасним та недоведеним.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщодоговором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

У матеріалах справи відсутні докази, заподіяння прямої шкоди у вигляді збитків відповідачем позивачу на момент винесення рішення.

Враховуючи наведене, суд, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТП» до Фізичної особи-підприємця Пашкевича Анатолія Павловича про стягнення 724 301,16 грн збитків .

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, у зв`язку із прийняттям судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

16.10.2026

Суддя Микола ШУМ