Ухвала суду № 140652414, 16.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

16 жовтня 2026 рокуСправа № 903/1008/26Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго»

про забезпечення позову до подачі позовної заяви

у справі №903/1008/26

установив:

15.10.2026 на адресу Господарського суду Волинської області через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» надійшла заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви. При цьому просять суд вжити заходів забезпечення позову до пред`явлення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна Склад для рідких матеріалів /літ. Ш/, загальною площею 213 кв. м, розташований за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Голишів, вул. Промислова, будинок 11, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 959097407228, номер відомостей про речове право 15168715, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Лисогор» (код ЄДРПОУ 31881131) на праві власності, без обмеження права володіння та користування зазначеним майном.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, до подачі позовної заяви заявник зазначає, що має намір звернутися до суду з позовом до ТОВ «Лисогор» про стягнення 450 931,15 грн вартості необлікованої електричної енергії, визначеної за результатами розгляду Акту про порушення ПРРЕЕ №002580 від 23.06.2026 та оформленої протоколом комісії №1718 від 30.07.2026. Заявник вказує, що визначений до сплати рахунок отримано відповідачем 14.09.2026, встановлений строк його оплати сплив 14.10.2026, однак станом на 15.10.2026 заборгованість не погашена.

Необхідність забезпечення майбутнього позову заявник пов`язує, зокрема з ризиком утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову та необхідністю збереження майна відповідача у разі відсутності коштів на рахунках.

Водночас, посилається на те, що відповідач як власник має можливість розпорядитися належним йому майном, а тому існує ризик зміни його майнового стану до моменту виконання можливого рішення суду. Додатково на підтвердження такого ризику наведено фінансові показники відповідача: за два квартали 2026 року його чистий прибуток становив 199900 грн при розмірі майбутньої позовної вимоги 450931,15 грн, а зобов`язання - 24463100 грн. При цьому заявник зазначає, що наведені показники самі по собі не свідчать про неплатоспроможність відповідача, однак підлягають врахуванню в сукупності з іншими обставинами.

Щодо співмірності заявник зазначає, що просить арештувати лише один конкретно визначений об`єкт нерухомості, не поширюючи захід на грошові кошти, інше майно чи все майно відповідача. Арешт не перешкоджатиме володінню та користуванню майном, а обмежуватиме лише можливість його відчуження. Разом з тим, заявник посилається на відсутність у реєстрі відомостей про вартість майна та зазначає, що обов`язковість встановлення його вартості законом не передбачена.

З огляду на наведене заявник вважає, що обраний захід забезпечення є розумним, адекватним та співмірним майновій вимозі, яка буде заявлена та безпосередньо пов`язаний із предметом майбутнього позову та спрямований на збереження можливості реального виконання майбутнього рішення суду. При цьому, зустрічне забезпечення, на думку заявника, не є необхідним, оскільки арешт не позбавляє відповідача права володіти та користуватися майном і не перешкоджає його використанню за призначенням.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, до подачі позовної заяви, суд зазначає таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позов забезпечується, зокрема у таких випадках: забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п. 4); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (п.10).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Так, заявник вказує, що предметом майбутнього позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисогор» 450931,15 грн вартості необлікованої електричної енергії, а запропонований захід забезпечення полягає у накладенні арешту лише на один конкретно визначений об`єкт нерухомого майна, що належить відповідачу, без позбавлення його права володіння та користування цим майном.

Необхідність застосування такого заходу зумовлена потребою зберегти майнову базу відповідача, за рахунок якої у разі задоволення майбутнього позову може бути реально виконане рішення суду, та запобігти можливому ускладненню або унеможливленню його виконання внаслідок зміни належності відповідного майна під час розгляду спору.

Як вже зазначив суд, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

При цьому наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Отже, положеннями, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, передбачено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Водночас ОП КГС ВС у зазначеній постанові звернула увагу, що у випадку позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, та відчужити належне йому майно є беззаперечною, що може утруднити виконання майбутнього судового рішення. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидної можливості власника розпоряджатися своїм майном свідчила б про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування.

ОП КГС ВС у справі №905/448/22 також не погодилася з підходом, відповідно до якого накладення арешту при забезпеченні позову про стягнення грошових коштів має стосуватися саме майна, яке є предметом спору.

Верховний Суд зазначив, що заборона відчуження або арешт майна, які застосовуються для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому арештоване майно залишається у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією реального виконання майбутнього рішення суду.

Враховуючи наведене, на думку суду, наведені правові висновки є релевантними до заявленого ПрАТ «Волиньобленерго» заходу забезпечення, оскільки предметом майбутнього позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисогор» 450931,15 грн вартості необлікованої електричної енергії, а арешт конкретно визначеного нерухомого майна, що належить відповідачу, спрямований на збереження активу, за рахунок якого у разі задоволення позову може бути виконане майбутнє рішення суду.

Правові висновки, викладені Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, є релевантними до цієї заяви в частині допустимості забезпечення позову про стягнення грошових коштів шляхом накладення арешту на конкретно визначений об`єкт нерухомого майна.

Верховний Суд також погодився з тим, що накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, щодо якого на день звернення із заявою про забезпечення позову відсутні обтяження, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача та не ускладнюватиме його господарську діяльність, оскільки майно залишається у володінні власника, а обмеженню підлягає лише можливість розпоряджатися ним.

ОП КГС ВС у постанові від 07.02.2025 у справі №910/7497/24 зазначила, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності заявленого заходу, збалансованості інтересів учасників, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги, а також імовірності утруднення виконання або невиконання рішення у разі невжиття відповідного заходу.

Отже, наведені правові висновки Верховного Суду підтверджують допустимість обраного ПрАТ «Волиньобленерго» способу забезпечення майбутнього позову.

У даному випадку такий зв`язок є прямим, оскільки предметом майбутнього позову буде стягнення з ТОВ «Лисогор» 450931,15 грн, а арешт належного відповідачу нерухомого майна спрямований на збереження майнової бази, за рахунок якої потенційно може бути виконане майбутнє рішення суду.

Необхідність забезпечення позову обґрунтовується сукупністю конкретних обставин: значним розміром майбутньої грошової вимоги 450931,15 грн; можливістю відповідача як власника розпоряджатися належною йому нерухомістю протягом судового розгляду; наявністю нерухомого майна, яке може бути джерелом виконання майбутнього рішення.

При цьому, суд звертає увагу, що відомості про актуальну ринкову вартість нерухомого майна складу для рідких матеріалів /літ. Ш/, загальною площею 213 кв. м, розташований за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Голишів, вул. Промислова, будинок 11, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Водночас процесуальним законом не передбачено обов`язкового з`ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке накладається арешт.

Відповідний правовий висновок викладений Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 19.02.2019 у справі №911/1695/18.

ОП КГС ВС у постанові від 07.02.2025 у справі №910/7497/24 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з негативними наслідками, які можуть настати внаслідок їх невжиття, з урахуванням, зокрема, вартості майна, на яке заявник просить накласти арешт.

У даному випадку, як вже неодноразово зазначив суд, розмір майбутньої грошової вимоги становить 450931,15 грн.

З метою мінімізації втручання у майнові права відповідача заявник обрав один конкретно визначений об`єкт нерухомості та не заявляє у даній справі одночасного арешту інших активів або грошових коштів ТОВ «Лисогор».

Заявлений арешт не передбачає вилучення зазначеного об`єкта з володіння ТОВ «Лисогор», не позбавляє відповідача права користування ним і не перешкоджає використанню об`єкта за призначенням. Тимчасовому обмеженню підлягатиме лише можливість розпорядження зазначеним нерухомим майном на період дії заходу забезпечення позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлений захід має безпосередній зв`язок із предметом майбутнього позову, має тимчасовий забезпечувальний характер, не є тотожним задоволенню майбутніх позовних вимог та спрямований на збереження можливості реального виконання майбутнього рішення суду.

Суд вважає, що застосування відповідних заходів забезпечення позову дозволить уникнути можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних інтересів позивача, а також реального виконання рішення суду у разі задоволення позову та уникнення будь-яких труднощів щодо його виконання, що і є метою забезпечення позову.

Суд звертає увагу на те, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, на що неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 63 постанови від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 50 постанови від 02.02.2021 у справі № 925/642/19). Заходи забезпечення позову спрямовані на вирішення спору із врахуванням принципу процесуальної економії, адже сприяють цілісності об`єкту, що є предметом позову та збереженню складу учасників судового процесу, зокрема відповідачів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №903/802/25 від 09.10.2025.

Додатково суд враховує надані заявником відомості про фінансові показники ТОВ «Лисогор», доступні у сервісі Opendatabot за кодом ЄДРПОУ 31881131. За оприлюдненими у зазначеному сервісі відомостями чистий прибуток ТОВ «Лисогор» за 2025 рік становив 501 100 грн, активи 33 253 200 грн, а зобов`язання 17 573 200 грн. Розмір майбутньої позовної вимоги ПрАТ «Волиньобленерго» 450931,15 грн становить близько 90 % чистого прибутку відповідача за весь 2025 рік. За даними квартальної звітності за два квартали 2026 року, оприлюдненої у цьому ж сервісі, дохід ТОВ «Лисогор» становив 15 272 200 грн, чистий прибуток 199 900 грн, активи 40 343 000 грн, а зобов`язання 24 463 100 грн. Таким чином, розмір майбутньої позовної вимоги 450 931,15 грн приблизно у 2,26 рази перевищує чистий прибуток відповідача за два квартали 2026 року.

Суд погоджується, що наведені відомості самі по собі не свідчать про неплатоспроможність ТОВ «Лисогор», однак підтверджують суттєвість грошової вимоги порівняно з фінансовим результатом відповідача та підлягають врахуванню в сукупності з іншими обставинами при оцінці ризику утруднення виконання майбутнього рішення суду.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи будуть здійснені будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна, то захист або поновлення прав позивача в межах одного судового провадження буде неможливим без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

Тобто, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, тому, на переконання суд, заявлені заходи щодо забезпечення позову відповідають меті їх застосування та перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом позову.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про співмірність в майбутньому заявлених позовних вимог та відповідного заходу забезпечення позову.

Отже, заява Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» про забезпечення позову, до подання позовної заяви підлягає до задоволення.

За змістом норми статті 141 ГПК України пред`явлення особі, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, вимог забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов`язком господарського суду, так само як і питання зустрічного забезпечення може бути вирішено судом в ухвалі про зустрічне забезпечення позову, винесеній за результатами розгляду клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, що відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 цього Кодексу.

Суд не встановив підстав для зустрічного забезпечення позову.

Відповідно до частини шостої статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136-138, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

постановив:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» про забезпечення позову до подачі позовної заяви - задовольнити.

2. Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна Склад для рідких матеріалів /літ. Ш/, загальною площею 213 кв. м, розташований за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Голишів, вул. Промислова, будинок 11, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 959097407228, номер відомостей про речове право 15168715, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Лисогор» (код ЄДРПОУ 31881131) на праві власності, без обмеження права володіння та користування зазначеним майном.

Стягувач: Приватне акціонерне товариство «Волиньобленерго» (43023, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Яремчука Назарія, будинок 4, код ЄДРПОУ 00131512).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисогор» (45605, Волинська обл., Луцький р-н, село Голишів, вулиця Промислова, будинок 11, код ЄДРПОУ 31881131)

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвала підписана 16.10.2026.

Суддя А. С. Вороняк