Рішення № 140652395, 14.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 903/777/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Прилісненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут», м.Луцьк

2) Опорного закладу загальної середньої освіти «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області», с.Прилісне, Камінь-Каширський район

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 91 184,44 грн,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача-1: Мірчук В. В. - діє в порядку самопредставництва,

від відповідача-2: н/з,

в судовому засіданні взяв участь Шарунович Є. В. - прокурор відділу Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення №082091 від 22.08.2025),

в с т а н о в и в:

14.08.2026 сформовано в системі «Електронний суд», а 17.08.2026 зареєстровано в Господарському суді Волинської області позовну заява № 51/1-479вих-26 від 14.08.2026 керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Прилісненської сільської ради, Камінь-Каширського району, в якій керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області просить:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 01.07.2024 до договору № ВЕЗ 23-24/314 від 04.01.2024;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» на користь Прилісненської сільської ради кошти в сумі 91 184,44 грн.

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що спірна додаткова угода до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2024 № ВЕЗ 23-24/314 укладена з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі, а тому просить визнати її недійсною на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України. А також, враховуючи те, що збільшення сторонами вартості одиниці предмету закупівлі за відсутності визначених законом умов призвело до безпідставного збереження відповідачем-1 коштів у сумі 91 184,44 грн, вважає, що він зобов`язаний повернути їх до бюджету.

Ухвалою суду від 24.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.09.2026; запропоновано відповідачам подати суду відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу, прокурору подати суду відповідь на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України.

Ухвала суду від 24.08.2026 доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів 24.08.2026.

09.09.2026 через систему Електронний суд відповідач-1 подав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що за період з січня 2024 року по червень 2024 року відсоток коливання ціни на електричну енергію за 1 кВт/год склав +40,04 %, а тому у сторін договору були правові та фактичні підстави для укладення оспорюваної додаткової угоди. Також відповідач-1 вважає, що не відповідає дійсності твердження прокурора про те, що ТзОВ «Волиньелектрозбут» не було надано документального підтвердження коливання ціни на ринку електроенергії, оскільки на підтвердження зміни середньозважених цін товару на ринку та наявності підстав для укладення додаткової угоди №1 від 01.07.2024 постачальником було направлено споживачу лист № 01/8-1851/2 від 28.06.2024 та завірена належним чином інформація з офіційного веб-сайту АТ «Оператор ринку» із середньозваженою ціною електричної енергії за результатами торгів на ринку електричної енергії «на добу наперед» за січень 2024 року та червень 2024 року. Відповідач-1 просить врахувати, що на момент укладання договору та додаткової угоди діяли приписи Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, які встановлювали порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі. Тому вважає, що сторонами договору були дотримані вимоги п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей при укладенні спірної додаткової угоди, якими сторони збільшили ціну за електричну енергію.

14.09.2026 прокурор подав відповідь на відзив, в якій просить відхилити заперечення відповідача-1, наведені у відзиві, посилаючись на те, що твердження відповідача-1 про відповідність оспорюваної додаткової угоди положенням Закону України «Про публічні закупівлі» не відповідає дійсності, оскільки додатковою угодою № 1 від 01.07.2024 ціну електричної енергії збільшено більш як на 10 % на 40,04 % (відповідно до ціни, визначеної в договорі), що суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Позивач та відповідач-2 повноважних представників у судове засідання 16.09.2026 не направили.

Прокурор, представник відповідача-1 у судовому засіданні 16.09.2026 висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 16.09.2026 постановлено закрити підготовче провадження; призначити справу до розгляду по суті на 14.10.2026.

Ухвалу суду від 16.09.2026 надіслано учасникам справи до їх електронних кабінетів.

В судове засідання 30.09.2026 позивач та відповідач-2 не з`явилися.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання представників позивача та відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки ці учасники належним чином були повідомлені про судовий розгляд, а тому на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за відсутності представників позивачів та відповідача-2.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача-1, суд встановив, що 19.12.2023 на веб-сайті електронної системи публічних закупівель "Prozorro" Опорним закладом загальної середньої освіти «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» було оприлюднено оголошення UA-2023-12-19-021059-а про проведення відкритих торгів на закупівлю електричної енергії (ДК 021:2015:09130000-5) в кількості 101150 кВт/год з терміном поставки товарів до 31.12.2024 та очікуваною вартістю закупівлі 880 005,00 грн.

За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано ТзОВ «Волиньелектрозбут» з ціновою пропозицією 856 942,80 грн, з яким Опорний заклад загальної середньої освіти «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» 04.01.2024 укладено договір № ВЕЗ 23-24/314 про постачання електричної енергії споживачу (надалі договір) (а.с.12-22).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник передає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 1.3. договору загальна сума договору становить 856 942,80 грн, в т.ч. ПДВ 142 823,80 грн. Ціна цього договору може бути змінена у випадку зменшення обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача або у випадку внесення інших змін згідно з чинним законодавством України (п. 1.4. договору)

Кількість (обсяг) електричної енергії, яка постачається за цим договором, визначена в додатку № 1 та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи (п. 1.5 договору).

Початком постачання електричної енергії споживачу є січень 2024 року. Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена додатком 2 до цього договору (п.п. 2.1., 2.3. договору).

Відповідно до п.4.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, визначеною у додатку 2 до цього договору.

Згідно з додатком 2 до договору сторонами узгоджено ціну за одиницю товару (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ 8,472 грн/кВт*год, з них: ціна електричної енергії як товару (нерегульована частина ціни (без ПДВ) 4,8089 грн/кВт*год, величина регульованих тарифів (без ПДВ) 2,2511 грн/ кВт*год, ПДВ 1,412 грн/кВт*год.

Відповідно до п.4.4. договору вартість договору не підлягає збільшенню, за виключенням випадків, передбачених законодавством про публічні закупівлі. Зміна умов договору в частині збільшення його ціни у випадках, визначених законодавством про публічні закупівлі, здійснюється шляхом укладення додаткової угоди про внесення змін до договору.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що ціна за одиницю товару може змінюватись у випадках, передбачених Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.20222 №1178 (надалі Особливості №1178), зокрема:

- зменшення ціни закупівлі одиниці товару у разі коливання такої ціни на ринках електричної енергії "на добу наперед" та "внутрішньодобовий ринок" торгової зони "Об`єднана енергетична система України" (далі - ринки електроенергії);

- збільшення ціни за одиницю товару в разі коливання ціни такого товару на ринках електроенергії, що відбулося з моменту укладення цього договору або останнього внесення змін до договору в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринках електроенергії (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринках електроенергії) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в цьому договорі на момент його укладення (визначена в п. 1.3. договору).

У разі коливання ціни закупівлі одиниці товару на ринках електроенергії заінтересована сторона письмово звертається до іншої сторони листом, в якому пропонує нову ціну закупівлі одиниці товару з урахуванням коливання такої ціни на ринках електроенергії порівняно із ціною закупівлі одиниці товару, визначеною в додатку 3 до цього договору (для цього підпункту (4.5.2) договору), але не більше ніж на відсоток коливання ціни товару на ринках електроенергії у бік збільшення.

Заінтересована сторона повинна надати інформацію, що підтверджує та обґрунтовує зміну ціни закупівлі одиниці товару порівняно з відповідною ціною, встановленою у додатку 2 до цього договору. Інформація щодо коливання ціни закупівлі одиниці товару на ринках електроенергії надається у вигляді роздрукованих аналітичних матеріалів з електронної сторінки в мережі інтернет Акціонерного товариства "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua ), завірених підписом уповноваженої особи сторони.

Під коливанням ціни закупівлі одиниці товару на ринках електроенергії слід розуміти будь-яку зміну середньозваженої ціни закупівлі за одиницю товару, визначеної за результатами торгів на ринках електроенергії протягом календарного місяця, відносно середньозваженої ціни закупівлі одиниці товару за базовий місяць (місяць, що передує місяцю підняття ціни).

За такої умови ціна закупівлі одиниці товару змінюється пропорційно коливання ціни закупівлі одиниці товару згідно механізму, визначеному у додатку 3 до цього договору, але не більше ніж на відсоток коливання ціни товару на ринках електроенергії у бік збільшення.

В залежності від коливання ціни товару на ринку, сторони протягом дії договору мають право вносити зміни декілька разів в частині пропорційного збільшення ціни за одиницю товару, кожного разу, з урахуванням попередніх змін за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в цьому договорі на момент його укладення.

Сторона - ініціатор зміни ціни за одиницю товару не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до застосування таких змін повідомляє другу сторону про намір внести відповідні зміни до договору.

Сторони розраховують ціну за одиницю товару за формулою визначення ціни за одиницю товару, вказаною у додатку 3, для цього підпункту (4.5.2) договору.

Зміна ціни за одиницю товару здійснюється шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до цього договору в частині коригування обсягів фактичного споживання товару споживачем без зміни вартості договору на момент його укладення.

У момент укладення цього договору сторони виходять з того, що ціна на ринку електричної енергії буде стабільною, тобто в будь-який момент строку дії договору коливання (зростання/зниження) цін, що визначається відповідно до цього підпункту договору, не перевищуватиме 1%. Сторони визнають, що коливання ціни на ринку електричної енергії у сторону збільшення в розмірі понад 1% вважається істотною зміною обставин виконання цього договору в розумінні статті 652 Цивільного кодексу України та є підставою для збільшення ціни товару в порядку, визначеному цим договором та згідно з додатком 3 до цього договору.

Відповідно до пунктів 1-2 додатку 3 до договору сторонами узгоджено механізм визначення вартості електричної енергії та порядок внесення змін згідно з пп. 4.5.3 цього договору.

Пунктом 1 додатку 3 визначено порядок зміни ціни у зв`язку зі зміною регульованих цін (тарифів), відповідно до якого сторони вносять до договору зміни у разі зміни регульованих цін (тарифів) з моменту набрання чинності нормативно-правовим актом, яким встановлено (змінено) регульовану ціну (тариф) та відповідно ціна за одиницю товару змінюється, але не раніше дати укладення цього договору. Постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Підтвердженням необхідності внесення таких змін є чинні (введені в дію в порядку, встановленому законодавством) нормативно-правові акти уповноважених на це органів (суб`єктів правотворчості) щодо встановлення (зміни) регульованого тарифу на передачу електричної енергії. Сума договору при цьому може змінюватися в залежності від таких змін в бік збільшення або в бік зменшення, при цьому обсяг товару приводиться у відповідність, залежно від наявного фінансування споживача (у разі неможливості споживача збільшити суму договору, обсяг товару зменшується).

Пунктом 2 додатку 3 вказаного механізму визначено порядок зміни ціни у зв`язку зі зміною середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед".

Зміна істотних умов договору у зв`язку зі зміною середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед" (далі - РДН) здійснюється на вимогу однієї із сторін на таких умовах: підставою для зміни умов цього договору є показники середньозважених цін на РДН в ОЕС України за даними АТ "Оператор ринку" на офіційному сайті https://www.oree.com.ua.

Уся інформація щодо торгів на РДН, зокрема, про ціни та обсяги купівлі продажу електричної енергії оприлюднюється АТ "Оператор ринку" на офіційному сайті https://www.oree.com.ua. Відповідно, підставою для зміни ціни за одиницю електричної енергії є інформація щодо зміни середньозваженої ціни на РДН.

Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа розрахункового періоду (місяця), що слідує за базовим місяцем (базовий місяць - це місяць, який передує місяцю підняття ціни).

У разі зміни ціни за одиницю товару у випадках, передбачених цим підпунктом, сторони вносять відповідні зміни до договору шляхом укладання додаткової угоди до договору та викладенням додатку 2 в новій редакції.

У разі внесення змін до договору у випадку, передбаченому цим підпунктом, сума договору може бути збільшена в залежності від фінансової можливості споживача.

Сума договору при цьому може змінюватися в залежності від таких змін в бік збільшення або в бік зменшення, при цьому обсяг товару приводиться у відповідність, залежно від наявного фінансування споживача (у разі неможливості споживача збільшити суму договору, обсяг товару зменшується).

Пунктом 12.1 договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та укладається на строк до 31.12.2024, а в частині розрахунків цей договір діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Отже, на час укладання договору сторонами було погоджено всі істотні умови договору, а саме: предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Закону України Про публічні закупівлі.

У подальшому між Опорним закладом загальної середньої освіти «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» та Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут до договору № ВЕЗ 23-24/314 від 04.01.2024 було укладено додаткову угоду № 1 від 01.07.2024, якою ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) з 01.07.2024 збільшено з 8,472 грн/кВт/год до 10,782338 грн/ кВт/год (на 27,27 % у порівнянні з ціною, визначеною згідно з договором), при цьому ціну електричної енергії як товару (без ПДВ) з 01.07.2024 збільшено з 4,8089 грн/кВт/год до 6,734182 грн/ кВт/год (а.с.23).

Таким чином, за зазначеною додатковою угодою до договору про постачання електричної енергії споживачу № ВЕЗ 23-24/314 від 04.01.2024 ціна товару зросла на 27,27 %.

На виконання умов договору постачальником передано, а споживачем прийнято за період з липня по грудень 2024 року 39468 кВт/год електричної енергії, що підтверджується актами приймання-передачі обсягів електричної енергії, а саме: № 533-0654000/1/Ф1 від 31.07.2024 627 кВт*год; № 533-0654000/8/Ф1 від 31.08.2024 1311 кВт*год; № 533-06540000/9/Ф1 від 30.09.2024 7098 кВт*год; № 533-0654000/10/Ф1 від 31.10.2024 9418 кВт*год; № 533-0654000/11/Ф1 від 30.11.2024 10475 кВт*год; № 533-0654000/12/Ф1 від 23.12.2024 10539 кВт*год (а.с.28-30).

Опорним закладом загальної середньої освіти «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» повністю оплачено переданий Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут товар на загальну суму 425 557,34 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: № 270 від 05.08.2024 на суму 6 760,52 грн; № 303 від 02.09.2024 на суму 14 135,64 грн; № 359 від 03.10.2024 на суму 76 533,04 грн; № 388 від 04.11.2024 на суму 101 548,07 грн; № 433 від 02.12.2024 на суму 112 945,00 грн; № 474 від 23.12.2024 на суму 113 635,07 грн (а.с.25-27).

Прокурор заявив вимогу визнати недійсною додаткову угоду №1 від 01.07.2024 до договору № ВЕЗ 23-24/314 від 04.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу на підставі ст.203, 215 ЦК України, посилаючись на те, що вона укладена з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Підставами для визнання недійсною додаткової угоди № 1 визначено ненадання відповідачем належних доказів підтвердження коливання ціни електроенергії в сторону збільшення; збільшення ціни товару всупереч п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) більше, як на 10% від ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

За загальним правилом ціна є істотною умовою господарського договору і встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).

Як передбачено частиною 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не повинна відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Обґрунтовуючи укладення додаткової угоди № 1 від 01.07.2024, якою сторони погодили ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) з 01.07.2024 збільшити з 8,472 грн/кВт/год до 10,782338 грн/ кВт/год (на 27,27 % у порівнянні з ціною, визначеною згідно з договором), при цьому ціну електричної енергії як товару (без ПДВ) з 01.07.2024 збільшено з 4,8089 грн/кВт/год до 6,734182 грн/ кВт/год, відповідач-1 послався на відсоток коливання ціни +35,83% та видруківку із сайту «Оператора ринку» з ціновими показниками за січень 2024 та червень 2024 року; в частині збільшення ціни на понад 10% посилався на п.19 Особливостей, яким було надано право сторонам договору збільшувати ціну за одиницю товару на відсоток коливання такої ціни у бік збільшення (без прив`язки до обмеження у 10%).

За інформацією АТ «Оператор ринку» (вебсайт «www.oree.com.ua»), середньозважену ціну електричної енергії на РДН у січні 2024 року (місяць, у якому укладено правочин) визначено у розмірі 3858,57 грн за 1 МВт/год, а ціни на такий товар, що сформувалися вже у послідуючі розрахункові періоди (у лютому 2024 року і далі) становили: у лютому - 3268,58 грн за 1 МВт/год; у березні - 3089,53 грн за 1 МВт/год; у квітні - 3333,77 грн за 1 МВт/год; у травні - 4221,92 грн за 1 МВт/год; у червні - 5403,38 грн за 1 МВт/год.

З наведеного вбачається, що у період з січня по квітень 2024 року вартість електроенергії на ринку зменшувалася (у порівнянні з груднем 2023 року), однак, сторонами, а насамперед замовником, не ініціювалося питання про внесення відповідних змін до правочину.

Здійснивши аналіз відомостей, розміщених на веб-сайті ДП "Оператор ринку", суд дійшов висновку, що такі відомості не можуть вважатися належним та достатнім документальним підтвердженням коливання ціни електричної енергії у розумінні статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Зазначена на веб-сайті інформація не відображає необхідних відомостей щодо зміни ціни електричної енергії, оскільки не містить даних про динаміку ціни на електричну енергію з моменту укладення договору або з дати останнього внесення змін до нього і до моменту ініціювання постачальником збільшення ціни. Натомість така інформація містить лише окремі відомості щодо вартості електричної енергії станом на певні дати чи періоди, без їх співвідношення з попередніми періодами дії договору.

Зокрема, розміщена на веб-сайті ДП "Оператор ринку" інформація відображає загальну динаміку цін на "ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку (РДН/ВДР) за окремий період, однак не містить належного обґрунтування істотності такого коливання саме для виконання спірного договору, не підтверджує неможливості його виконання на погоджених сторонами умовах та не доводить наявності передбачених законом підстав для зміни ціни.

Також суд враховує, що сам по собі факт фіксації зростання середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" у межах окремих декад чи коротких часових відрізків не свідчить про наявність саме коливання ціни у розумінні законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки не підтверджує зміну ціни у динаміці з урахуванням показників, що стали підставою для попередніх змін істотних умов договору.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладення договору і до внесення відповідних змін до нього. Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Отже, вказані відомості, розміщені на веб-сайті ДП "Оператор ринку", мають виключно інформаційний характер та не містять належного документального підтвердження коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, так і на момент підписання спірної додаткової угоди. Саме лише посилання у листі на дані веб-сайту ДП "Оператор ринку", без наведення відповідного порівняльного аналізу зміни ціни за період дії договору, не є достатнім підтвердженням наявності передбачених законом підстав для зміни істотних умов договору.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Внаслідок укладення додаткової угоди № 1 до договору № ВЕЗ 23-24/314 від 04.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) з 01.07.2024 збільшено з 8,472 грн/кВт*год до 10,782338 грн/кВт*год (на 27,27 % у порівнянні з ціною, визначеною у договорі), що істотно перевищує встановлений законодавством граничний рівень у 10 відсотків.

Суд враховує правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, відповідно до якої визначене законодавством відсоткове значення обмеження зміни ціни за договором про закупівлю, встановлене пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", є граничним (пороговим) та підлягає застосуванню у сукупності при всіх послідовних змінах до договору, а не окремо до кожного випадку внесення змін.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що сукупне значення збільшення ціни за одиницю товару при внесенні послідовних змін до договору про закупівлю не може перевищувати 10 % ціни, визначеної сторонами в договорі, а відповідні зміни не повинні бути спрямовані на обхід установлених законом обмежень.

При цьому інше тлумачення зазначеної норми, яке передбачає можливість кожного разу збільшувати ціну до 10 %, фактично допускаючи її необмежене зростання, нівелює мету законодавчого регулювання публічних закупівель, створює умови для маніпулювання результатами торгів, усунення конкуренції та подальшого підвищення ціни після укладення договору.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що такий підхід призводить до спотворення результатів процедури закупівлі, втрати економії бюджетних коштів, отриманої за результатами торгів, та суперечить принципам здійснення публічних закупівель, визначеним преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору фактично означало б зміну змісту законодавчої норми, що є неприпустимим та порушує принцип правової визначеності.

Водночас доводи відповідача-1 зводяться до того, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 затверджено "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування". Згідно із вищезазначеними Особливостями, на переконання відповідача-1, сторони були вправі підвищувати відсоток ціни за одиницю товару пропорційно коливанню відсотку ціни такого товару на ринку без обмежень, встановлених нормами частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Спростовуючи твердження відповідача-1 в цій частині, суд звертається до правових висновків, які викладені у постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 та від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, згідно з якими підпункт 2, підпункт 7 пункту 19 Особливостей не свідчать про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та вони не встановлюють іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Тобто, постанова Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 не передбачає внесення змін до Закону "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.

Отже, в будь якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі".

З огляду на викладене, сторонами не було дотримано вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та збільшено ціну електричної енергії за додатковою угодою №1 від 01.07.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу № ВЕЗ 23-24/314 від 04.01.2024 понад встановлений законом граничний рівень, що є порушенням імперативних вимог спеціального законодавства, що регулює спірні правовідносини, а відтак позовна вимога про визнання додаткової угоди №1 від 01.07.2024 недійсною є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Щодо вимоги прокурора про стягнення з відповідача-1 91 184,44 грн.

Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 висловлено, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права його учасників. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, роз`яснюючи застосування статей 215, 216 ЦК України, зазначив, що двостороння реституція є необхідним правовим наслідком визнання правочину недійсним і не може бути проігнорована сторонами. Повернення всього отриманого за таким правочином є юридичним обов`язком, що виникає безпосередньо з норм закону та факту недійсності правочину.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про недійсність додаткової угоди №1 від 01.07.2024, то розрахунок за переданий товар повинен здійснюватися за ціною, вказаною у договорі, а саме: 8,472 грн/кВт/год.

ТзОВ "Волиньелектрозбут" за період з липня 2024 року по грудень 2024 року передало 39468 кВт/год, Опорний заклад загальної середньої освіти «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» оплатило вартість переданої електроенергії на суму 425 557,34 грн, хоча мав сплатити 334 372,90 грн, виходячи з розрахунку: 39468 кВт/год х 8,472 грн/кВт*год = 334 372,90 грн.

Різниця між сумою коштів, які фактично сплачені відповідачем-2 за електроенергію, переданою за ціною, узгодженою оспорюваною додатковою угодою, та оплаченою сумою коштів за товар за цінами, визначеними договором, становить 91 184,44 грн, виходячи з розрахунку: 425 557,34 334 372,90 = 91 184,44.

Таким чином, грошові кошти у сумі 91 184,44 грн є такими, що безпідставно збережені ТзОВ "Волиньелектрозбут", оскільки підстави їх збереження у зв`язку із задоволенням позову про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 01.07.2024, відпали, а тому підлягає до задоволення вимога прокурора про стягнення з відповідача-1 91 184,44 грн.

Заперечення відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують обставин, встановлених судом під час розгляду справи.

Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті (абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах Прилісненської сільської ради.

Зі змісту п.п. 1.1-1.5 розд. І Статуту Опорного закладу загальної середньої освіти «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області», затвердженого рішенням сесії Прилісненської сільської ради від 26.01.2021 № 5/39, вбачається, що засновником відповідача-2 є Прилісненська сільська рада. Ліцей є юридичною особою, закладом комунальної форми власності, має статус бюджетної установи і фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету.

До джерел формування кошторису ліцею насамперед віднесено кошти місцевого бюджету (п. 6.2. розд. VI Статуту).

З питань реалізації державної політики у сфері освіти заклад освіти безпосередньо підпорядкований Прилісненській сільській раді Волинської області в особі уповноваженого органу гуманітарного відділу Прилісненської сільської ради (п. 1.6. розд. І Статуту). Управління опорним закладом в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу здійснюють: Прилісненська сільська рада (п. 4.1. розд. ІV Статуту).

Відповідно до умов договору (п.1.3.1 договору) фінансування проведеної відповідачем-2 конкурентної процедури закупівлі здійснювалося виключно за рахунок коштів місцевого бюджету.

Камінь-Каширська окружна прокуратура повідомила Прилісненську сільську раду про укладення додаткової угоди, яка в судовому порядку може бути визнана недійсною та стягнення отриманих бюджетних коштів, та просила повідомити, чи вживатимуться позивачем заходи представницького характеру у судовому порядку.

У відповіді Прилісненської сільської ради від 29.07.2026 № 1008/02-08/2-26 зазначено, що орган місцевого самоврядування не будуть вживатися заходи представницького характеру про визнання недійсними угод до зазначеного вище договору та стягнення отриманих коштів.

Наведені обставини свідчать про наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а у разі встановлення судом незаконності додаткової угоди, на підставі якої ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 виклала правову позицію щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді.

Зокрема, Велика Палата зазначила, що прокурор, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру, фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 10.3) зазначила, що орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави.

З урахуванням наведеного позов керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Прилісненської сільської ради спрямований на захист інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 по справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначила, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства.

За таких обставин в уповноваженого органу, в інтересах якого пред`явлено позов, був час і можливість самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави, однак він не скористався правом звернутися до суду за захистом інтересів держави, що, безумовно, свідчить про невжиття компетентним органам жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про його бездіяльність.

З урахуванням викладеного, у цьому випадку прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення до суду із позовом в інтересах держави в особі Прилісненської сільської ради.

Враховуючи обізнаність Прилісненської сільської ради про порушення інтересів держави та територіальної громади, беручи до уваги характер наданої інформації про відсутність заперечень проти подання прокурором позову в її інтересах та відсутність наміру звертатись до суду самостійно, з огляду на наявність порушень інтересів держави, що полягає у неналежному виконанні уповноваженим органом функцій із їх захисту, у керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області є підстави для представництва інтересів держави в особі Прилісненської сільської ради.

Звертаючись з позовом до суду Волинська обласна прокуратура сплатила 5 324,80 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 2034 від 11.08.2026.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст.129 ГПК України з відповідачів на користь Волинської обласної прокуратури слід стягнути порівну по 2 662,40 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 01.07.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу № ВЕЗ 23-24/314 від 04.01.2024, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут та Опорним закладом загальної середньої освіти «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (вул.Єршова,11А, м.Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Прилісненської сільської ради (вул.Сойне,1б, с.Прилісне, Камінь-Каширський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 38009371, р/р UA938999980314030544000003476, ГУК у Волинській області/с.Прилісне 24060300) 91 184 грн 44 коп. безпідставно збережених коштів.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (вул.Єршова,11А, м. Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02909915, розрахунковий рахунок UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 2 662 грн 40 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

5. Стягнути з Опорного закладу загальної середньої освіти «Прилісненський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області» (вул.Сойне,1а, с.Прилісне, Камінь-Каширський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 25085948) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02909915, розрахунковий рахунок UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 2 662 грн 40 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення виготовлено і підписано 16.10.2026

Суддя І. О. Якушева