Рішення № 140652364, 09.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 жовтня 2026 рокуСправа № 903/694/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНСЬКА НАФТОВА ГРУПА», місто Луцьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чернети Вікторії Володимирівни, село Рованці, Луцький р-н, Волинська область

про стягнення 26 648,06 грн

Суддя Шум М.С.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНСЬКА НАФТОВА ГРУПА» в позовній заяві від 20.07.2026 просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Чернети Вікторії Володимирівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 26 648,06 грн, з яких: 18 467,42 грн заборгованість за договором, 2 640,41 грн пеня, 5 540,23 грн проценти за користування чужими коштами.

Також просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою суду від 23.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 23.07.2026 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (45606, Волинська обл., Луцький р-н, с. Рованці вул. Вишнева, 19А), однак 18.08.2026 повернута з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній».

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та відзив на позовну заяву відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Частиною 2 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, суд, встановив:

07.04.2025 між ТОВ «ВОЛИНСЬКА НАФТОВА ГРУПА» (позивач, постачальник) та Чернетою Вікторією Володимирівною (відповідач) було укладено Договір № Е-К-07/04-1.

Відповідно до умов договору Позивач зобов`язався поставляти паливно-мастильні матеріали, а Відповідач приймати поставлений товар та своєчасно оплачувати його вартість у порядку та строки, визначені договором.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник зобов?язується передавати (поставляти) у власність Покупця Товар, що є в наявності на кожній АЗС, які працюють у системі безготівкових розрахунків ТОВ «ВОЛИНСЬКА НАФТОВА ГРУПА», з використанням пластикових карт, а Покупець зобов`язується приймати у власність товар та оплачувати його вартість на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до пункту 4.8 Договору, в строк не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, Постачальник визначає кількість поставленого товару Покупцю за закріпленими за ним пластиковими картами Товару в звітному місяці, в якому здійснювалось таке постачання, проведення проміжних та/або остаточних розрахунків.

Вказані документи Постачальник надсилає на поштову або електронну адресу Покупця, яка вказана в Розділі 12 даного Договору. Покупець зобов?язаний підписати отримані документи та примірники Постачальника надіслати на вказану в Договорі поштову адресу. Якщо протягом 10 (десяти) календарних днів (з дня отримання Покупцем документів)

Постачальник не отримав підписані Покупцем документи (видаткові накладні/акти прийому ПММ та інші) та не отримав письмового заперечення по даним документам і Покупець не надав докази некоректності вказаних документів, документи вважаються вірними, прийнятими Покупцем та Покупець вважається таким, що згідний з вказаною інформацією (кількістю, вартістю отриманих товарів та/або послуг).

Оплата вартості Товару здійснюється Покупцем на умовах післяплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, в порядку та на умовах, визначених даним договором, протягом 07 (семи) календарних днів з моменту кожної поставки Товару.

Згідно зі п. 6.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за даним Договором, Сторони несуть відповідальність відповідно до умов Договору та чинного законодавства України.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання та здійснив поставку товару Відповідачу, що підтверджується видатковими накладними, а також актом звірки взаємних розрахунків між сторонами.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за договором № Е-К-07/04-1 від 07 квітня 2025 року за період до 30 червня 2026 року загальна вартість поставленого товару становить 878 767,42 грн, Відповідачем сплачено 860 300,00 грн, у зв`язку із чим наявна заборгованість у розмірі 18 467,42 грн, яка станом на день звернення до суду не погашена.

Доказів сплати позивачу відповідачем заборгованості в сумі 18 467,42 грн. за поставлений товар згідно з договором поставки № Е-К-07/04-1 від 07.04.2025 суду не подано.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення з позовом та вирішення даного спору становить 18 467,42 грн, яка відповідачем не спростована, підставна та підлягає до задоволення .

Щодо розрахунку пені.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 6.4 Договору за несвоєчасне здійснення оплати за цим Договором Покупець сплачує на користь Постачальна пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми не перерахованих вчасно грошових коштів, за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з дати виникнення зобов`язання по оплаті вартості товару по кожній видатковій накладній окремо з 23.01.2026 по 15.07.2026, що становить 2 640.41 грн.

Здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що позивачем обраховано пеню в межах максимального розміру за заявлений період, а тому вимога про стягнення 2 640,41 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо розрахунку 30% річних

Згідно з п. 6.6 Договору сторони також прийшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки і встановлюють її в розмірі тридцяти відсотків річних від невиплаченої вартості Товару до дня повної оплати

Суд, перевіривши подані позивачем розрахунки 30 % річних вважає їх арифметично правильними та підставні до стягнення з відповідача в сумі 5 540,23 грн .

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути з відповідача 26 648,06 грн, з яких: 18 467,42 грн заборгованість за договором, 2 640,41 грн пеня, 5 540,23 грн проценти за користування чужими коштами. .

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів у підтвердження протилежного та вищенаведених висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3 328.00 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як передбачено ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження надання представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНСЬКА НАФТОВА ГРУПА» адвокатом Тертичним Ю.В. професійної правничої допомоги позивач подав: копію договору про надання правничої (правової) допомоги тв представництво №10г_15/07/26 від 15.07.2026, копія додаткової угоди від15.07.2026, копія акту виконаних робіт на суму 20 000,00 грн., копія Детального опису виконаних робіт , копію ордеру на надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З урахуванням позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2022 у справі 910/7765/20, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не є пропорційним до предмета спору у цій справі, враховуючи складність виконаної адвокатом роботи, її обсяг та час, витрачений ним на виконання робіт.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (№ в ЄДРСР 87951334) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто, критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Разом з тим, акт надання послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Матеріали справи свідчать про те, що спір між позивачем і відповідачем не є складним, справа № 903/694/26 є малозначною в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін у судові засідання, підготовка позовної заяви до суду не вимагала від адвоката затрат значного обсягу часу, не потребувала аналізу значної кількості документів, вивчення значної кількості інформації, не потребувала підготовки додаткових клопотань, відповіді на відзив, оскільки відповідач відзиву на позов не подавав.

Отже, витрати позивача на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не повністю є співмірним зі складністю справи, а також із складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини цієї справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, ціну позову, витрачений адвокатом час, обсяг наданих представником позивача послуг з професійної правничої допомоги, суд дійшов висновку, що витрати у розмірі 2 0000 грн. на оплату професійної правничої допомоги, наданої позивачу у справі №903/694/26, не відповідають критеріям обґрунтованості, розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно з яким стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи обсяг наданої представником позивача правової допомоги, на думку суду, до стягнення з відповідача на користь позивача у зв`язку із задоволенням позову підлягає 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Волинь-Оіл (вул. Рівненська, 48, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 44924378) на користь ТОВ "ВОЛИНСЬКА НАФТОВА ГРУПА" (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кафедральна 10, приміщення 10, код ЄДРПОУ 44748531) 26 648,06 грн, з яких: 18 467,42 грн основна заборгованість, 2 640,41 грн пеня, 5 540,23 грн проценти за користування чужими коштами, 3 328.00 грн витрат зі сплати судового збору та 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя Микола ШУМ