Рішення № 140652315, 06.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2026 р. Cправа № 902/677/26

за позовом: Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області (вул. Чорновола В"ячеслава, буд. 34, м. Хмільник, Хмільницький р-н., Вінницька обл., 22000) в інтересах держави в особі Калинівської міської ради (вул. Вадима Нестерчука, 19, м. Калинівка, Хмільницький р-н., Вінницька обл., 22400)

до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" 9вул. Центральна, 5, с. Черепашинці, Хмільницький район, Вінницька обл., 22443)

про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Моніч Л.В.

позивача: Трохименко М.В.

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Калинівської міської ради про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 справі № 902/677/26 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 25.05.2026 відкрито провадження у справі № 902/677/26. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.06.2026.

За результатами проведеного судового засідання 18.06.2026 суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті на 03.09.2026, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Поряд з цим, судове засідання призначене на 03.09.2026 не відбулось у зв`язку із оголошенням сигналу "повітряна тривога" на території Вінницької області з 13:57-14:20.

Ухвалою суду від 04.09.2026 повідомити учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 29.09.2026.

У судовому засіданні 29.09.2026 судом розпочато судові дебати, у межах яких прокурор у справі, а також представники позивача та відповідача виступили з промовами.

По завершенні судових дебатів суд, відповідно до частини першої статті 219 Господарського процесуального кодексу України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 06.10.2026.

У судовому засіданні 06.10.2026 суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Прокурор в позовній заяві зазначає, що договір оренди землі, укладений 15.12.2005 строком на 10 років. Вказаний договір зареєстровано у Черепашинецькій сільській раді, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.12.2005 за № 4. Тобто строк дії договору закінчився 20.12.2015.

Зазначене підтверджується також Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої, під час реєстрації права оренди спірної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором 17.12.2014 в розділі про інше речове право - право оренди земельної ділянки вказано, що договір оренди землі від 15.12.2005 зареєстрований Черепашинецькою сільською радою у Державному реєстрі земель 20.12.2004 за № 4: зміни до договору від 20.01.2012 зареєстровані у відділу Держкомзему у Калинівському районі Вінницької області 15.11.2012 за № 052168884005940.

Прокурор вказує, що орендар звернувся до органу місцевого самоврядування із клопотанням № 175 від 18.09.2024 про поновлення договору з порушенням установленого Договором строку. За результатами його розгляду рішенням Калинівської міської ради № 4351 від 09.10.2024 строк дії договору було продовжено на тридцять років шляхом укладення Договору оренди землі № 88. За доводами прокурора рішення Калинівської міської ради від 09.10.2024 № 4351 прийняте з порушенням вимог ст. ст. 127, 134, 135, п. 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України, ст. 19 Закону України «Про оренду землі», як наслідок, укладений на його підставі договір оренди землі № 88 від 16.12.2024 підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, а земельна ділянка - поверненню у комунальну власність територіальної громади.

Відповідач проти позову заперечує, позиція останнього викладена у відзиві на позовну заяву, де доводи останнього зводяться до того, що 15.12.2005 між Черепашинецькою сільською радою та СТОВ «Промінь» було укладено договір оренди землі. Відповідно до якого в оренду передавалась земельна ділянка площею 24,40 га, з цільовим призначенням для ведення сільського господарства, яка знаходиться на території Заливанщинської сільської ради (в межах населеного пункту).

Відповідно до п.8 Договору він був укладений терміном на 10 років.

Додатковою угодою до даного договору оренди землі від 20.01.2012 року були змінені розміри орендної плати.

Додатковою угодою до даного договору оренди землі від 01.12.2014 року були змінені розміри орендної плати.

Після підписання додаткової угоди до вищезазначеного договору оренди землі 01.12.2014 документи були подані державному реєстраторові речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №8121743 від 17.12.2014 року було зареєстроване право оренди вищезазначеної земельної ділянки.

У вищезазначеному витязі було зазначено строк дії договору оренди: договір укладено на 10 років з правом пролонгації.

Керуючись офіційними відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач 19.09.2024 звернувся з клопотання про продовження спірного договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521688803:01:002:0279.

З огляду на викладене відповідач вважає, що не порушував термін на звернення з відповідним клопотання про продовження договору оренди земельної ділянки до відповідача.

Крім того, починаючи з моменту укладення первісного договору оренди з 2005 року так і з моменту внесення змін до договору оренди землі в 2012, 2014 роках первісний орендодавець Черепашинецька сільська рада, як і Калинівська міська рада ніяким чином не заперечував та не перешкоджав у користуванні земельною ділянкою відповідачем та отримували за це орендну плату.

У відповіді на відзив Прокурор проти доводів відповідача заперечує та повністю підтримує позицію викладену у позовній заяві.

Представником позивача 05.06.2026 року подані до суду додаткові пояснення.

Із наявних доказів судом встановлено наступне.

15.12.2005 між Черепашинецькою сільською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь» було укладено договір оренди землі б/н.

Відповідно до п.1 Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходить в с. Черепашинці.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 24,4 га.

Умовами договору, а саме п. 8 між сторонами було погоджено, що строк дії договору становить 10 років.

Поряд з цим, між сторонами договору було укладено ряд додаткових угод, а саме:

20.01.2012 між Черепашинською сільською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь» було укладено зміни до договору оренди землі, якими визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі в розмірі 450 грн за один гектар землі в рік. Грошова плата вноситься на рахунок Черепашинської сільської ради.

Відповідно до рішення Черепашинської сільської ради № 433 від 18.07.2014, прийнятого на 24 сесії 6 скликання було вирішено внести зміни до п. 5,9 договору оренди землі від 15.12.2005 № б/н.

01.12.2014 між Черепашинською сільською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь» було укладено додаткову угоду № б/н, якою сторони внесли зміну п.5 та п. 9 договору оренди землі від 15.12.2005 № б/н , а саме : п. 5 Нормативнаа грошова оцінка земельної ділянки становить 669 089, 38 грн.; п. 9 Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 26 763,57 грн. Дана угода набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 31172302 від 17.12.2014 відбулась реєстрація іншого речового права право оренди земельної ділянки; зміст характеристика іншого речового права: строк дії договору договір укладено на 10 років, з правом пролонгації.

Так, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 477809288 слідує, що під час реєстрації права оренди спірної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором 17.12.2014 зазначено наступне:

вид іншого речового права право оренди земельної ділянки;

зміст, характеристика іншого речового права: строк дії договору укладено на 10 років, з правом пролонгації;

про інше речове право - право оренди земельної ділянки вказано, що договір оренди землі від 15.12.2005 зареєстрований Черепашинецькою сільською радою у Державному реєстрі земель 20.12.2004 за № 4: зміни до договору від 20.01.2012 зареєстровані у відділу Держкомзему у Калинівському районі Вінницької області 15.11.2012 за № 052168884005940.

Як слідує із матеріалів справи, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь» звернулось до Калинівської міської ради із заявою № 175 від 18.09.2024 про пролонгацію договору оренди землі № б/н від 15.12.2005 (кадастровий номер земельної ділянки 0521682403:01:008:0028) строком на 30 років.

Рішенням № 4351 від 09.10.2024 (прийнятого на 63 сесії 8 скликання) - Про поновлення терміну дії договорів оренди землі, укладених з СТОВ «Промінь» було вирішено - поновити термін дії договору оренди землі від 15.12.2005, укладеного між Черепашинецькою сільською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь», з врахуванням додаткових угод від 20.01.2012 року, 01.12.2014 року, укладених між Черепашинецькою сільською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь», щодо земельної ділянки за кадастровим номером 0521688803:01:002:0279 на новий строк на тридцять років. Умови договору оренди землі від 15.12.2005 року, укладеного між Черепашинецькою сільською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь», з врахуванням додаткових угод від 20.01.2012 року, 01.12.2014 року, укладених між Черепашинецькою сільською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь», щодо земельної ділянки за кадастровим номером 0521688803:01:002:0279 викладено в новій редакції.

Як наслідок, між Калинівською міською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь» було укладено договір оренди землі № 88.

Відповідно до п.1 договору - Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0521688803:01:002:0279.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 24,4 га. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна. Згідно Витягу №НВ-9951844682024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 26.10.2024 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 611027,24 грн. (шістсот одинадцять тисяч двадцять сім гривень 24 копійки) (п. п. 2,3.4 Договору).

Між сторонами погоджено строк дії договору, а саме, договір укладено на 30 (тридцять років). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 477809288 слідує, що під час реєстрації права оренди спірної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором 28.01.2025 зареєстровано речове право (запис 58271325); а саме договір оренди землі, серія та номер 8; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст характеристики іншого речового права: дата закінчення дії 16.12.2054.

Доводи Прокурора відносно позовних вимог зводяться до того, що орендар звернувся до органу місцевого самоврядування із клопотанням № 175 від 18.09.2024 про поновлення договору з порушенням установленого Договором строку, оскільки, строк договору закінчився 2015 року.

Тому рішення Калинівської міської ради № 4351 від 09.10.2024 яким строк дії договору було продовжено на тридцять років шляхом укладення Договору оренди землі № 88 є неправомірним. За доводами прокурора рішення Калинівської міської ради від 09.10.2024 № 4351 прийняте з порушенням вимог ст. ст. 127, 134, 135, п. 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України, ст. 19 Закону України «Про оренду землі», як наслідок, укладений на його підставі договір оренди землі № 88 від 16.12.2024 підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, а земельна ділянка - поверненню у комунальну власність територіальної громади.

Правове регулювання договору оренди землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до ч. 6-9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного ч. 2-5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї норми).

Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до ч. 1 - 5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за ч. 6 цієї норми.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року по справі № 594/376/17-ц надала висновок, який є обов`язковим до застосування судом в порядку ч. 4 ст. 236 ГПК України, в якому роз`яснила, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Згідно із висновком, який викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12/136гс19), предметом позову в якій було визнання поновленим договору оренди землі у запропонованій редакції на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, зокрема, з огляду на те, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надавши проект додаткової угоди за п`ятдесят днів до закінчення строку дії договору, належним чином виконавши свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити. Крім цього, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові від 22.09.2020 по справі № 159/5756/18 відступила від висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Аналогічного змісту правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 по справі № 313/350/16-ц.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав і обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Так, як уже встановлено судом згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №8121743 від 17.12.2014 було зареєстроване право оренди вищезазначеної земельної ділянки, у вищезазначеному витязі було зазначено строк дії договору оренди: договір укладено на 10 років з правом пролонгації.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України (станом на грудень 2014) - оформлення речових прав на земельну ділянку - "Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За доводами суду реєстрація права (змін до договору) у 2014 році - це беззаперечний доказ того, що договір був чинним і юридично обов`язковим для обох сторін та відбулось продовження строку договору до 17.12.2024.

За доводами того, що оскільки орендар продовжував відкрито користуватися землею та сплачувати оренду, а орендодавець не чинив перешкод, право оренди не було порушене аж до 17.12.2024 року.

Як слідує із матеріалів справи, 19.09.2024 відповідач звернувся з клопотання про продовження спірного договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521688803:01:002:0279.

Так, рішенням № 4351 від 09.10.2024 (прийнятого на 63 сесії 8 скликання) - Про поновлення терміну дії договорів оренди землі, укладених з СТОВ «Промінь» було вирішено - поновити термін дії договору оренди землі від 15.12.2005, укладеного між Черепашинецькою сільською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь», з врахуванням додаткових угод від 20.01.2012 року, 01.12.2014 року, укладених між Черепашинецькою сільською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь», щодо земельної ділянки за кадастровим номером 0521688803:01:002:0279 на новий строк на тридцять років. Умови договору оренди землі від 15.12.2005 року, укладеного між Черепашинецькою сільською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь», з врахуванням додаткових угод від 20.01.2012 року, 01.12.2014 року, укладених між Черепашинецькою сільською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь», щодо земельної ділянки за кадастровим номером 0521688803:01:002:0279 викласти в новій редакції.

Таким чином, між Калинівською міською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь» було укладено договір оренди землі № 88.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В рішенні Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (п. 4 Рішення № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року).

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Отже, індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. У зв`язку з цим при вирішенні справи суду належить з`ясувати, які конкретно права та охоронювані законом інтереси позивача порушені оспорюваним актом (постанова ВП ВС від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17).

У випадку прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта одноразової дії, який припиняє свою юридичну силу після реалізації, суд має оцінювати законність обраного позивачем способу захисту з урахуванням повноти реалізації такого рішення (постанова КГС ВС від 30.10.2024 у справі № 904/6776/23).

Рішення органу місцевого самоврядування може вважатися повністю виконаним лише за умови, що всі його положення реалізовані в повному обсязі. Це включає не тільки укладення договору оренди, а й реалізацію правового режиму земельної ділянки, цільового призначення, передбаченого рішенням, та виконання інших його умов.

Отже, для підтвердження повної реалізації оспорюваного рішення суди попередніх інстанцій мали з`ясувати не тільки факт укладення договору, а й дослідити реалізацію інших умов, пов`язаних із його виконанням. Зокрема, підлягало з`ясуванню, чи призвело оспорюване рішення Ради до зміни категорії земель за цільовим призначенням, і, таким чином, чи вичерпало таке рішення свою дію шляхом виконання (укладенням відповідного договору тощо), а також чи залишається воно чинним і таким, що породжує правові наслідки (постанова КГС ВС від 30.10.2024 у справі № 904/6776/23).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

Наявність чинного та нескасованого рішення міської ради надає право СТОВ «Промінь» оформити правовідносини щодо оренди земельної ділянки шляхом укладення договору сторонами, тобто рішення органу місцевого самоврядування є актом індивідуальної дії та не є таким, що вичерпало свою дію фактом його виконання, тобто залишається чинним і породжує правові наслідки.

Суд також враховує, що у практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати па предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; 3) чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункти 40 - 43)).

Критерій "законності" означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Кожній стороні судом була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При постановлені цього рішення, суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Водночас суд зазначає, що доводи відповідача 2 жодним чином не спростовують викладених судом підстав для задоволення позову в повному обсязі. Визначення категорії спірних земельних ділянок як земель сільськогосподарського призначення на час видачі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 15.12.2020 №59-ОТГ не спростовує факту безпідставного їх відчуження у комунальну власність, позаяк такі землі належать до земель історико-культурного призначення за відсутності затвердженої науково-проектної документації із встановлення відповідного цільового призначення.

Ураховуючи викладені вище приписи законодавства та висновки суду, за результатом дослідження матеріалів справи, суд визнає позов таким що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ :

1. В позові відмовити.

2. Понесені судові витрати залишити за прокуратурою.

3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам та до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 16 жовтня 2026 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи