Вирок № 140651842, 15.10.2026, Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/2295/25

№ провадження 1-кп/738/27/2026

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року місто Мена Менський районний суд Чернігівської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мена матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12025270360000064 стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Мена Чернігівської області, який зареєстрований та фактично проживає по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого за частиною другою статті 28, частиною першою статті 135 та частиною другою статті 28 частиною першою статті 366 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Мена Чернігівської області, який зареєстрований та фактично проживає по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, працює ТОВ «Чернігів фанера», раніше не судимого,

обвинуваченого за частиною другою статті 28, частиною першою статті 135 та частиною другою статті 28 частиною першою статті 366 КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця села Покровське Корюківського району Чернігівської області, який зареєстрований та фактично проживає по АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, працює ДУ «Менська ВК № 91», раніше не судимого,

обвинуваченого за частиною другою статті 28, частиною першою статті 135 та частиною другою статті 28 частиною першою статті 366 КК України;

з участю сторін кримінального провадження

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним.

ОСОБА_3 , відповідно до наказу начальника Державної установи «Менська виправна колонія (№ 91)» № 54/ОС-18 від 18.07.2018, призначений на посаду начальника відділу нагляду і безпеки Державної установи «Менська виправна колонія (№ 91)» (далі - ДУ «Менська ВК № 91»), а в подальшому наказом начальника вказаної установи № 9/ос-20 від 17.01.2020 на посаду чергового помічника начальника установи (далі ЧПНУ) ДУ «Менська ВК № 91» та мав спеціальне звання «майор внутрішньої служби».

Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», до правоохоронних органів віднесено органи і установи виконання покарань.

Відповідно до частини першої статті 6 розділу 1 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, тобто на постійній основі був працівником правоохоронного органу і представником влади.

Крім того, згідно посадової інструкції ЧПНУ ДУ «Менська ВК № 91», затвердженої начальником ДУ «Менська ВК № 91» 12.10.2020 ОСОБА_3 під час служби має керуватись чинним законодавством України, наказами і розпорядженнями керівництва центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, начальника установи виконання покарань, посадовими інструкціями та дорученнями першого заступника начальника установи виконання покарань з нагляду і безпеки, оперативної роботи і охорони, начальника відділу нагляду і безпеки.

Також, відповідно до посадової інструкції, ОСОБА_3 , як ЧПНУ ДУ «Менська ВК № 91», безпосередньо підпорядкований начальнику установи виконання покарань; організовує роботу чергових змін у відповідності до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань; керує діями особового складу чергової зміни; вимагає виконання ними своїх посадових обов`язків; відповідає за стан правопорядку в установі, виконання встановленого розпорядку дня установи, дотримання законності в поводженні із засудженими; організовує нагляд, проведення перевірок засуджених, їх виявлення та зняття з робіт, огляду їх зовнішнього вигляду; дає розпорядження поміщення в дисциплінарний ізолятор (далі ДІЗО) порушників установленого порядку відбування покарання. Має право давати вказівки працівникам усіх відділів та служб з питань, що стосуються підтримання в установі встановленого порядку; виносити постанови про тимчасове (до 48-х годин) поміщення засуджених до ДІЗО, карцеру; разом з начальником варти з охорони установи вирішувати питання щодо переміщення засуджених до територіальних медичних закладів у разі необхідності надання їх невідкладної кваліфікованої медичної допомоги; тощо, тобто на момент перебування на службі на постійній основі виконував організаційно-розпорядчі функції.

Таким чином, ОСОБА_3 , виконуючи обов`язки ЧПНУ ДУ «Менська ВК № 91», був працівником правоохоронного органу, у зв`язку з чим постійно здійснював функцію представника влади та був наділений організаційно-розпорядчими повноваженнями, а тому відповідно до частини третьої статті 18 КК України та пункту 1 примітки до статті 364 КК України був службовою особою правоохоронного органу.

ОСОБА_4 наказом начальника Державної установи «Менська виправна колонія (№ 91)» № 45/ОС-01 від 20.06.2001 призначений на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Державної установи «Менська виправна колонія (№ 91)», а в подальшому наказом начальника ДУ «Менська ВК № 91» № 104/0с-21 від 13.09.2021 призначений на посаду заступника чергового помічника начальника установи сектору максимального рівня безпеки, для тримання чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, яким визначено відбування покарання у приміщення камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки (далі заступник ЧПНУ СМаРБ) ДУ «Менська ВК № 91» та мав спеціальне звання «старший прапорщик внутрішньої служби».

Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», до правоохоронних органів віднесено органи і установи виконання покарань.

Відповідно до частини першої статті 6 розділу 1 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, тобто на постійній основі був працівником правоохоронного органу і представником влади.

Крім того, згідно посадової інструкції заступника ЧПНУ СМаРБ ДУ «Менська ВК № 91», затвердженої начальником ДУ «Менська ВК № 91» 12.10.2020 ОСОБА_4 під час служби має керуватись чинним законодавством України, наказами і розпорядженнями керівництва центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, начальника установи виконання покарань, посадовими інструкціями та дорученнями першого заступника начальника установи виконання покарань з нагляду і безпеки, оперативної роботи і охорони, начальника відділу нагляду і безпеки.

Також, відповідно до посадової інструкції, ОСОБА_4 , як заступник ЧПНУ СМаРБ ДУ «Менська ВК № 91», безпосередньо підпорядкований начальнику установи виконання покарань; організовує та контролює виконання завдання молодшими інспекторами відділу нагляду і безпеки, які несуть службу в дисциплінарному ізоляторі (далі ДІЗО), приміщеннях камерного типу, СМаРБ, ДПК дотримання ним законності в поводженні з засудженим, які відбувають покарання в СМаРБ, під час встановленого режиму відбування покарання і запобігання з їх боку злочинам і правопорушенням; ставить завдання молодшим інспекторам відділу нагляду і безпеки, які несуть службу в дисциплінарному ізоляторі, приміщенні камерного типу, СМаРБ, ДПК, під час направлення їх на пости та маршрути пересування у період здійснення перевірок наявності засуджених, проведення обшуків та оглядів; доповідати через кожні дві години черговому помічнику установи про стан обстановки на об`єктах нагляду та результати несення служби; знати порядок поміщення та умови тримання засуджених у дільниці максимального рівня безпеки, дільниці посиленого контролю, ДІЗО, приміщеннях камерного типу; брати участь у поміщенні засуджених у дільницю максимального рівня безпеки, ДІЗО, приміщеннях камерного типу та звільнення з них; заборонено вступати з засудженим та іншими особами в зв`язок, який не викликаний службовою необхідністю, користуватись їх послугами; тощо, тобто на момент перебування на службі на постійній основі виконував організаційно-розпорядчі функції.

Таким чином, ОСОБА_10 , виконуючи обов`язки заступника ЧПНУ СМаРБ ДУ «Менська ВК № 91», був працівником правоохоронного органу, у зв`язку з чим постійно здійснював функцію представника влади та був наділений організаційно-розпорядчими повноваженнями, а тому відповідно до частини третьої статті 18 КК України та пункту 1 примітки до статті 364 КК України був службовою особою правоохоронного органу.

ОСОБА_5 наказом начальника Державної установи «Менська виправна колонія (№ 91)» № 112/ОС-17 від 23.11.2017 призначений на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Державної установи «Менська виправна колонія (№91)», а в подальшому наказом начальника ДУ «Менська ВК № 91» № 130/ос-24 від 18.10.2024 призначений на посаду заступника чергового помічника начальника установи сектору максимального рівня безпеки, для тримання чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, яким визначено відбування покарання у приміщення камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки (далі заступник ЧПНУ СМаРБ) ДУ «Менська ВК № 91» та мав спеціальне звання «старший прапорщик внутрішньої служби».

Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», до правоохоронних органів віднесено органи і установи виконання покарань.

Відповідно до частини першої статті 6 розділу 1 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, тобто на постійній основі був працівником правоохоронного органу і представником влади.

Крім того, згідно посадової інструкції заступника ЧПНУ СМаРБ ДУ «Менська ВК № 91», затвердженої начальником ДУ «Менська ВК № 91» 12.10.2020 ОСОБА_5 під час служби має керуватись чинним законодавством України, наказами і розпорядженнями керівництва центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, начальника установи виконання покарань, посадовими інструкціями та дорученнями першого заступника начальника установи виконання покарань з нагляду і безпеки, оперативної роботи і охорони, начальника відділу нагляду і безпеки.

Також, відповідно до посадової інструкції, ОСОБА_5 , як заступник ЧПНУ СМаРБ ДУ «Менська ВК № 91», безпосередньо підпорядкований начальнику установи виконання покарань; організовує та контролює виконання завдання молодшими інспекторами відділу нагляду і безпеки, які несуть службу в дисциплінарному ізоляторі (далі ДІЗО), приміщеннях камерного типу, СМаРБ, ДПК дотримання ним законності в поводженні з засудженим, які відбувають покарання в СМаРБ, під час встановленого режиму відбування покарання і запобігання з їх боку злочинам і правопорушенням; ставить завдання молодшим інспекторам відділу нагляду і безпеки, які несуть службу в дисциплінарному ізоляторі, приміщенні камерного типу, СМаРБ, ДПК, під час направлення їх на пости та маршрути пересування у період здійснення перевірок наявності засуджених, проведення обшуків та оглядів; доповідати через кожні дві години черговому помічнику установи про стан обстановки на об`єктах нагляду та результати несення служби; знати порядок поміщення та умови тримання засуджених у дільниці максимального рівня безпеки, дільниці посиленого контролю, ДІЗО, приміщеннях камерного типу; брати участь у поміщенні засуджених у дільницю максимального рівня безпеки, ДІЗО, приміщеннях камерного типу та звільнення з них; заборонено вступати з засудженим та іншими особами в зв`язок, який не викликаний службовою необхідністю, користуватись їх послугами; тощо, тобто на момент перебування на службі на постійній основі виконував організаційно-розпорядчі функції.

Таким чином, ОСОБА_5 , виконуючи обов`язки заступника ЧПНУ СМаРБ ДУ «Менська ВК № 91», був працівником правоохоронного органу, у зв`язку з чим постійно здійснював функцію представника влади та був наділений організаційно-розпорядчими повноваженнями, а тому відповідно до частини третьої статті 18 КК України та пункту 1 примітки до статті 364 КК України був службовою особою правоохоронного органу.

Будучи службовими особами та працівниками правоохоронного органу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за попередньою змовою, діючи умисно і протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинили кримінальні правопорушення за наступних обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 21 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 28 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заборонено катування. Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Разом з тим, відповідно до статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі по тесту КВК України) визначено, що засуджені мають право: на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню ; на охорону здоров`я в обсязі, встановленому Основами законодавства України про охорону здоров`я, за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров`я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти.

Статтею 9 КВК України визначено, що засуджені мають право на особисту безпеку. У разі виникнення небезпеки життю і здоров`ю засуджених, які відбувають покарання у виді арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, вони мають право звернутися із заявою до будь-якої посадової особи органу чи установи виконання покарань з проханням про забезпечення особистої безпеки. У цьому разі посадова особа зобов`язана вжити невідкладних заходів щодо забезпечення особистої безпеки засудженого. Адміністрація установи виконання покарань вживає заходів до переведення засудженого в безпечне місце, а також інших заходів до усунення небезпеки, вирішує питання про місце подальшого відбування ним покарання.

Серед іншого, статтею 107 КВК України визначено, що засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України: отримувати медичну допомогу і лікування, у тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих грошових коштів чи коштів рідних та близьких в закладах охорони здоров`я, які мають ліцензію Міністерства охорони здоров`я України та не віднесені до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Статтею 116 КВК України визначено, що у місцях позбавлення волі організовуються необхідні лікувально-профілактичні заклади. Лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення волі організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Адміністрація колоній зобов`язана виконувати необхідні медичні вимоги, що забезпечують охорону здоров`я засуджених. Засуджені до позбавлення волі зобов`язані виконувати правила особистої і загальної гігієни, вимоги санітарії . Порядок надання особам, які позбавлені волі, медичної допомоги, організації і проведення санітарного нагляду, використання лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних установ охорони здоров`я і залучення з цією метою їхнього медичного персоналу визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Пунктом 6 розділу ХХІ «Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань» затверджених наказом Міністерства юстиції України №2823/5 від 28.08.2018 визначено, що приймання засуджених у ДІЗО, проводиться молодшими інспекторами чергової зміни під керівництвом ЧПНУ або їхніх заступників та документується. Засуджені підлягають особистому обшуку з роздяганням. Перед поміщенням засудженого до ДІЗО, карцеру, ПКТ (ОК) ЧПНУ повідомляє про це медичного працівника. Письмовий висновок медичного працівника щодо неможливості тримання засудженого в ДІЗО, карцері підлягає негайному виконанню персоналом установи виконання покарань.

Так, вироком Житомирського апеляційного суду (справа № 289/496/20) від 29.04.2021 ОСОБА_7 , визнано виним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України та призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі частин першої, четвертої статті 71 КК України обвинуваченому ОСОБА_7 , шляхом часткового складання покарань за сукупністю вироків, з урахуванням вироку Солом`янського районного суду міста Києва від 27.12.2019 призначено остаточне покарання у виді п`яти років трьох місяців позбавлення волі.

На підставі витягу № 1.44/42-2021 з протоколу засідання Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарань особами, засудженими до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання щодо установ центрального регіону від 30.09.2021 ОСОБА_7 визначено для відбування покарання середній рівень безпеки для чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі та прийнято рішення про направлення для відбування покарання з державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» до ДУ «Менська ВК № 91», яка розташована за адресою: Чернігівська область, Корюківський район, селище Макошине, провулок Дружби, 5.

Під час відбування покарання в умовах ДУ «Менська ВК № 91» засуджений ОСОБА_7 , перебував під постійним контролем і забезпеченням держави в особі посадових осіб ДУ «Менська ВК № 91» та у визначений законодавством спосіб, був обмежений в своїх правах і свободах та не міг у повній мірі самостійно вживати заходів до самозбереження.

Так, близько 11:45 12.02.2025 під час здійснення обходу господарського подвір`я дільниці соціальної реабілітації ДУ «Менська ВК № 91» та перевірки наявності засуджених на робочих місцях, молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки установи ОСОБА_11 виявлено засудженого ОСОБА_7 з характерними ознаками алкогольного сп`яніння. У зв`язку з цим, засуджений ОСОБА_7 був доставлений до КПП установи та про це негайно повідомлено ЧПНУ ОСОБА_3 , яким на той час перебував на службі і виконував службові обов`язки та організовано доставку ОСОБА_7 до КНП «Менська міська лікарня» де проведено освідування останнього та підтверджено його стан алкогольного сп`яніння, після чого він був повернутий до установи.

Після цього, ЧПНУ ОСОБА_3 , в порушення абзацу 6 пункту 5 розділу ХХІ «Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань» та своєї посадової інструкції не прийнято рішення про поміщення, не більше ніж на 24 години, за грубе порушення режиму, засудженого ОСОБА_7 в ДІЗО, а передано співробітникам СМаРБ установи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які спільно з ЧПНУ ОСОБА_3 розуміючи, що засуджений ОСОБА_7 перебуває у стані алкогольного сп`яніння не організували належний нагляд за ним та його поведінкою.

Перебуваючи в приміщенні СМаРБ установи в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_7 в точно не встановлений органом досудового розслідування спосіб та час, в період з 15:17 до 15:48 12.02.2025, знаходячись без належного контролю зі сторони представників ДУ «Менська ВК №91», у їх присутності отримав тілесні ушкодження, а саме: черепно-мозкову травму з забійною раною, синцями та саднами голови, субкон`юктивальним крововиливом правого ока, уламковим удавленим переломом луски правої скроневої кістки зі зміщенням уламків, забоєм головного мозку в лобних ділянках обох півкуль, котрі спричиненні ударною дією тупого твердого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею, які в сукупності, як єдине багатокомпонентне ушкодження відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

В подальшому, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 достеменно розуміючи перебування засудженого ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`яніння і наявних у нього небезпечних для життя тілесних ушкоджень, які він отримав, через незабезпечення останніми належного нагляду за ним та не бажаючи настання негативних наслідків для себе по службі, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час в період з 15:48 до 16:00 12.02.2025 вступили в змову з метою залишення засудженого ОСОБА_7 без допомоги в небезпечному для життя стані.

Так, близько 16:00 12.02.2025 ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 під контролем ОСОБА_3 діючи на виконання заздалегідь визначеного ними плану, розуміючи факт перебування ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`яніння та наявних у нього, внаслідок незабезпечення ними належного нагляду за останнім, тілесних ушкоджень, діючи умисно в порушення вимог абзаців 11-13 пункту 6 розділу ХХІ «Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань», на підставі постанови начальника ДУ «Менська ВК № 91», від 12.02.2025, маючи для цього реальну можливість і повноваження, не забезпечили ОСОБА_7 надання будь-якої медичної допомоги, не повідомили медичного працівника та помістили ОСОБА_7 в приміщення камерного типу № 1 ДІЗО установи тим самим завідомо залишивши без допомоги в небезпечному для життя стані. Перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння і наявних травм в ДІЗО засуджений ОСОБА_7 не мав змоги отримати медичну допомогу і був позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження.

В подальшому, з метою прикриття своєї протиправної діяльності та явно виражених на обличчі засудженого ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, які той отримав внаслідок не забезпечення належного нагляду за ним в період з 15:17 до 15:48 12.02.2025 в приміщенні СМаРБ установи, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 діючи з прямим умислом на виконання спільного плану, у точно не встановлений органом досудового розслідування час не пізніше 07:40 13.02.2025 виготовили завідомо неправдиві офіційні документи, а саме рапорти в яких відобразили, що ними о 07:40 13.02.2025 виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_7 , які нібито той отримав з власної необережності 13.02.2025 під час перебування в камері приміщення камерного типу № 1 ДІЗО установи.

На виконання спільного плану ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які були обізнані про реальні обставини травмування 12.02.2205 засудженого ОСОБА_7 , направили рапорти з недостовірною інформацією керівництву установи. Вказані рапорти стали правовою підставою для проведення службового розслідування за фактом отримання, з власної необережності, тілесних ушкоджень 13.02.2025 засудженим ОСОБА_7 та звільнило ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від службового розслідування і притягнення їх до відповідальності за фактом неналежного нагляду за засудженим ОСОБА_7 12.02.2025, коли той фактично отримав тілесні ушкодження.

ІІ. Позиція обвинувачених.

Обвинувачений ОСОБА_3 , допитаний у судовому засіданні, вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, погодившись з усіма фактичними обставинами справи та кваліфікацією діянь, пояснив, що 12 лютого 2025 року він перебував на службі в Менській ВК-91. Молодші інспектори йому доповіли, що виявили засудженого ОСОБА_7 в стані сильного алкогольного сп`яніння. Про вказану подію він доповів начальнику установи. Було прийнято рішення про доставку засудженого до лікарні для проведення огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння. Після проведення огляду були прийнято рішення про поміщення ОСОБА_7 до ДІЗО. Так як без належно оформлених документів цього не можна було зробити, він прийняв рішення тимчасово залишити потерпілого в Секторі максимального рівня безпеки. Коли була виготовлена постанова то він її оголосив ОСОБА_7 , який до того часу спав на ліжку. Перед поміщенням до ДІЗО проводився огляд засудженого, огляд проводили ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . При слідуванні до камери ДІЗО потерпілий втратив рівновагу, впав та вдарився головою об батарею опалення. Від удару отримав розсічення. Почалася кровотеча. Вони дозволили потерпілому умитися. Кровотеча припинилася і останній був поміщений до камери. Згодом ОСОБА_7 та помітили, що травма серйозна. Тому зареєстрували дану події у відповідному ОСОБА_12 про дану подію склали 13 лютого 2025 року в яких вказали неправдиву інформацію, що травму ОСОБА_7 отримав перебуваючи в камері ДІЗО.

У вчиненому щиро кається, просить суд суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_4 , допитаний у судовому засіданні, вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, погодившись з усіма фактичними обставинами справи та кваліфікацією діянь, пояснив, що 12 лютого 2025 року він ніс службу в Менській ВК-91. До сектору, перед поміщенням до ДІЗО, було доставлено потерпілого ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`яніння. Стосовно поміщення останнього до ДІЗО виготовлялася відповідна постанова. В його присутності потерпілий втратив рівновагу та вдарився головою об кран батареї опалення. Отримав розсічення, пішла кров. Коли кровотечу зупинили то ОСОБА_7 помістили до камери ДІЗО. Наступного дня були складені відповідні рапорти, що травму ОСОБА_7 отримав в камері ДІЗО.

У вчиненому щиро кається, просить суд суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_5 , допитаний у судовому засіданні, вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, погодившись з усіма фактичними обставинами справи та кваліфікацією діянь, пояснив, що 12 лютого 2025 року він перебував на службі. До сектору привели потерпілого ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`яніння та тимчасово залишили поки виготовлялася відповідно постанова про поміщення його до ДІЗО. Потерпілий спочатку лежав на ліжку. Коли вставав то втратив рівновагу, упав та ударився головою об кран батареї опалення. Отримав розсічення в області голови. Коли виготовили постанову то ОСОБА_7 помістили до камери ДІЗО. Наступного дня оформили документи, що потерпілий отримав травму перебуваючи в камері ДІЗО.

У вчиненому щиро кається, просить суд суворо не карати.

ІІІ. Позиція потерпілої сторони.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що в лютому 2025 року, як і на даний час, він відбував покарання в Менській ВК-91. Події, які мали місце 12 лютого 2025 року він майже не пам`ятає, так як перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння. Пам`ятає, що його возили на огляд до лікарні, перебував в секторі максимального рівня безпеки. Як отримав травму голови не пам`ятає. На даний час не має претензій до обвинувачених.

ІV. Оцінки суду.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини третьої статті 349 Кримінально процесуального кодексу України Суд, вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і стосуються винуватості обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень і кваліфікації їх дій, оскільки про таке не заперечують всі учасники судового провадження, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити саме ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи показання обвинувачених, потерпілого, співвіднісши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи, які стосуються винуватості обвинувачених, у вчиненні кримінальних правопорушень і кваліфікації їх дій, ніким не оспорюються, Суд приходить до висновку, що:

ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, які кваліфіковані за частиною другою статті 28 частиною першою статті 135 КК України, як залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, вчинене за попередньою змовою групою осіб та частиною другою статті 28 частиною першою статті 366 КК України як складання службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а його винуватість у скоєному доведена у повному обсязі;

ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, які кваліфіковані за частиною другою статті 28 частиною першою статті 135 КК України, як залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, вчинене за попередньою змовою групою осіб та частиною другою статті 28 частиною першою статті 366 КК України як складання службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а його винуватість у скоєному доведена у повному обсязі;

ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, які кваліфіковані за частиною другою статті 28 частиною першою статті 135 КК України, як залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, вчинене за попередньою змовою групою осіб та частиною другою статті 28 частиною першою статті 366 КК України як складання службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а його винуватість у скоєному доведена у повному обсязі.

V. Призначення покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до статті 66 КК є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

При цьому, в даній ситуації Суд враховує, що згідно зі статтею 66 КК щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалась.

Так, в зазначених правовідносинах обвинувачений вину у вчиненні кримінального проступку визнав повністю, виходячи із його пояснень прослідковується, те що він бажає виправити ситуацію, яка виникла внаслідок його дій, а тому Суд розцінює поведінку обвинуваченого, як щире каяття.

Активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення виражається в тому, що винний добровільно у будь-якій формі своїми активними діями надає допомогу органам досудового розслідування або суду у з`ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до статті 67 КК Судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_3 , Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, та відповідно до статті 65 КК враховує:

1. ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно із статтею 12 КК є не тяжкими злочинами;

2. наслідки та обставини вчинених кримінальних правопорушень (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності);

3. особу винного його вік, матеріальний та сімейний стан, стан здоров`я, наявність неповнолітнього утриманця;

4. наявність постійного місця проживання та роботи (служби);

5. наявність обставини, яка пом`якшує покарання;

6. те, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався;

7. зміст досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації, яка надана з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до статті 66 КК є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

При цьому, в даній ситуації Суд враховує, що згідно зі статтею 66 КК щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалась.

Так, в зазначених правовідносинах обвинувачений вину у вчиненні кримінального проступку визнав повністю, виходячи із його пояснень прослідковується, те що він бажає виправити ситуацію, яка виникла внаслідок його дій, а тому Суд розцінює поведінку обвинуваченого, як щире каяття.

Активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення виражається в тому, що винний добровільно у будь-якій формі своїми активними діями надає допомогу органам досудового розслідування або суду у з`ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до статті 67 КК Судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_4 , Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, та відповідно до статті 65 КК враховує:

1. ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно із статтею 12 КК є не тяжкими злочинами;

2. наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності);

3. особу винного його вік, матеріальний та сімейний стан, стан здоров`я;

4. наявність постійного місця проживання та роботи;

5. наявність обставини, яка пом`якшує покарання;

6. те, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався;

7. зміст досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації, яка надана з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_13 , відповідно до статті 66 КК є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

При цьому, в даній ситуації Суд враховує, що згідно зі статтею 66 КК щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалась.

Так, в зазначених правовідносинах обвинувачений вину у вчиненні кримінального проступку визнав повністю, виходячи із його пояснень прослідковується, те що він бажає виправити ситуацію, яка виникла внаслідок його дій, а тому Суд розцінює поведінку обвинуваченого, як щире каяття.

Активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення виражається в тому, що винний добровільно у будь-якій формі своїми активними діями надає допомогу органам досудового розслідування або суду у з`ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до статті 67 КК Судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_5 , Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, та відповідно до статті 65 КК враховує:

1. ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно із статтею 12 КК є не тяжкими злочинами;

2. наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності);

3. особу винного його вік, матеріальний та сімейний стан, стан здоров`я, наявність неповнолітнього утриманця;

4. наявність постійного місця проживання та роботи (служби), позитивну характеристику за місцем роботи;

5. наявність обставини, яка пом`якшує покарання;

6. те, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався;

7. зміст досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації, яка надана з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання.

Щодо можливості призначення покарання із застосуванням статті 69 КК, на чому наполягала сторона захисту, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на частину першу статті 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Покарання, призначене судом із застосуванням статті 69 КК, не може бути нижчим від мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині КК.

Ураховуючи конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, але разом з тим наявність обставини, яка обтяжує покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, з урахуванням відомостей про особу винного, суд не вважає, що наявні підстави для застосування статті 69 КК України при призначенні покарання.

При цьому, Суд, окрім наведених вище мотивів враховує, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи (пункти 4.1., 4.2. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15рп/2004 «у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання).

Враховуючи вищезазначене, позицію прокурора, потерпілого, який вказав, що не має претензій до обвинувачених, думку обвинувачених та захисників, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання, в межах санкції частини статей, що передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення з застосування принципу призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

Також, Суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за їхньою поведінкою під час іспитового строку, тобто їх припустимо звільнити від відбуття покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому, Суд, окрім наведених вище мотивів враховує, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним

та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи (пункти 4.1., 4.2. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15рп/2004 «у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання).

Закріплення в законі можливості звільнення особи від відбуття покарання з випробуванням є вираженням конституційних принципів додержання гуманізму, справедливості й законності.

Так, в даному конкретному випадку судом враховуються індивідуальні особливості вчиненого діяння, тривалість протиправної поведінки та її наслідків, а також, те що застосування статті 75 КК не забороняється кримінальним законом в даній конкретній ситуації.

Також, обґрунтовуючи можливість застосування статті 75 КК до обвинуваченого Суд звертає увагу на те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених (частина друга статті 50 КК).

В цій ситуації відіграє значення і позиція сторони обвинувачення, яка підтримує публічне обвинувачення і реалізує відповідну функцію держави в кримінальному провадженні, яка зводиться до можливості застосування статті 75 КК в правовідносинах, що розглядаються.

Наведене в своїй сукупності є підставою для застосування до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 статті 75 КК, що буде відповідати справедливому співвідношенню між вчиненими злочинами та заходами, які застосовуються до винного і зумовлені метою кримінального покарання, є необхідними і не надмірними.

У зв`язку зі звільненням останніх від відбування покарання з випробуванням, необхідно покласти на них обов`язки, передбачені статтею 76 КК.

Підстав для обрання більш м`якшого чи тяжчого покарання Суд не знаходить.

V. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Речові докази в кримінальному провадженні: копії документів ДУ «Менська виправна колонія (№91)» щодо відбування покарання засудженим ОСОБА_7 , проведення службових розслідувань за фактом перебування 12.02.2025 ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`яніння та отримання ним же тілесних ушкоджень 13.02.2025, документи, які визначають службові повноваження представників установи, відеозаписи з камер спостереження ДУ «Менська виправна колонія (№91)», записані на DVD-R диск, відеозаписи з камер спостереження ДУ «Менська виправна колонія (№91)», записані на DVD-R диск, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, що знаходиться в Чернігівській обласній прокуратурі необхідно залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження, що знаходиться в Чернігівській обласній прокуратурі; оригінал особової справи ОСОБА_7 з ДУ «Менська виправна колонія (№91)», яка зберігається в матеріалах кримінального провадження, що знаходиться в Чернігівській обласній прокуратурі необхідно повернути до ДУ «Менська виправна колонія (№91)»; медичні документи ОСОБА_7 з медичної частини 91 ЦОЗ ДКВС, щодо лікування травм отриманих 12.02.2025 та інформування ДУ «Менська виправна колонія (№91)» про необхідність госпіталізації останнього, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, що знаходиться в Чернігівській обласній прокуратурі необхідно повернути до медичної частини 91 ЦОЗ ДКВС; медичні документи ОСОБА_7 з КНП «Менська міська лікарня», щодо лікування травм отриманих 12.02.2025, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, що знаходиться в Чернігівській обласній прокуратурі необхідно повернути КНП «Менська міська лікарня»; медичні документи ОСОБА_7 з КНП «Чернігівська обласна лікарня», щодо лікування травм отриманих 12.02.2025, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, що знаходиться в Чернігівській обласній прокуратурі необхідно повернути до КНП «Чернігівська обласна лікарня».

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжні заходи ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 на момент ухвалення вироку не обрані і підстав для їх обрання Суд не вбачає.

З цих підстав, керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 135 та частиною другою статті 28 частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання:

- за частиною другою статті 28, частиною першою статті 135 Кримінального кодексу України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;

- за частиною другою статті 28 частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правозахисних і правоохоронних органах на строк 1 (один) рік.

Відповідно до частини першої статті 70 Кримінального кодексу України, з застосуванням статті 72 Кримінального кодексу України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правозахисних і правоохоронних органах на строк 1 (один) рік.

Згідно статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені частинами першою та третьою статті 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 135 та частиною другою статті 28 частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання:

- за частиною другою статті 28, частиною першою статті 135 Кримінального кодексу України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;

- за частиною другою статті 28 частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правозахисних і правоохоронних органах на строк 1 (один) рік.

Відповідно до частини першої статті 70 Кримінального кодексу України, з застосуванням статті 72 Кримінального кодексу України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правозахисних і правоохоронних органах на строк 1 (один) рік.

Згідно статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені частинами першою та третьою статті 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.

ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 135 та частиною другою статті 28 частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання:

- за частиною другою статті 28, частиною першою статті 135 Кримінального кодексу України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;

- за частиною другою статті 28 частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правозахисних і правоохоронних органах на строк 1 (один) рік.

Відповідно до частини першої статті 70 Кримінального кодексу України, з застосуванням статті 72 Кримінального кодексу України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правозахисних і правоохоронних органах на строк 1 (один) рік.

Згідно статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені частинами першою та третьою статті 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.

Речові докази в кримінальному провадженні: копії документів ДУ «Менська виправна колонія (№91)» щодо відбування покарання засудженим ОСОБА_7 , проведення службових розслідувань за фактом перебування 12.02.2025 ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`яніння та отримання ним же тілесних ушкоджень 13.02.2025, документи, які визначають службові повноваження представників установи, відеозаписи з камер спостереження ДУ «Менська виправна колонія (№91)», записані на DVD-R диск, відеозаписи з камер спостереження ДУ «Менська виправна колонія (№91)», записані на DVD-R диск, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, що знаходиться в Чернігівській обласній прокуратурі - залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження, що знаходиться в Чернігівській обласній прокуратурі; оригінал особової справи ОСОБА_7 з ДУ «Менська виправна колонія (№91)», яка зберігається в матеріалах кримінального провадження, що знаходиться в Чернігівській обласній прокуратурі - повернути до ДУ «Менська виправна колонія (№91)»; медичні документи ОСОБА_7 з медичної частини 91 ЦОЗ ДКВС, щодо лікування травм отриманих 12.02.2025 та інформування ДУ «Менська виправна колонія (№91)» про необхідність госпіталізації останнього, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, що знаходиться в Чернігівській обласній прокуратурі - повернути до медичної частини 91 ЦОЗ ДКВС; медичні документи ОСОБА_7 з КНП «Менська міська лікарня», щодо лікування травм отриманих 12.02.2025, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, що знаходиться в Чернігівській обласній прокуратурі - повернути КНП «Менська міська лікарня»; медичні документи ОСОБА_7 з КНП «Чернігівська обласна лікарня», щодо лікування травм отриманих 12.02.2025, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, що знаходиться в Чернігівській обласній прокуратурі - повернути до КНП «Чернігівська обласна лікарня».

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги до Чернігівського апеляційного суду через Менський районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_15