Рішення № 140651710, 16.10.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа№ 583/4865/26

2-а/583/57/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді - Плотникової Н.Б.

при секретарі - Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до поліцейського інспектора Охтирського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області Савескул Дмитра Михайловича, Головного управління Національної поліції в Сумській області

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

23.09.2026 року представник позивача подав до суду адміністративний позов, в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7785771 винесену поліцейським інспектором Охтирського РВП ГУНП в Сумській області лейтенантом поліції Савескул Дмитром Михайловичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу розміром 340,00 грн., а провадження в справі закрити. Позовні вимоги мотивує тим, що 27.08.2026 р. інспектором Охтирського РВП ГУНП в Сумській області лейтенантом поліції Савескул Д.М. було винесено постанову серії ЕНА № 7785771 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Зі змісту постанови вбачається, що нібито ОСОБА_1 27.08.2026 р. о 08.44 год. в м. Охтирка по вул. Залізнична керував автомобілем ЗАЗ днз НОМЕР_1 , який згідно ст. 35 ЗУ України підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив п. 31.3.б ПДР експлуатація ТЗ, які не пройшли обов`язковий технічний контроль. Вважає постанову від 27.08.2026 р. незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а дії поліцейського при її винесенні протиправними, оскільки зупинка транспортного засобу була безпідставна, а тому всі подальші дії поліцейського являються незаконними. Поліцейський не продемонстрував та не надав доказів вчинення позивачем правопорушення, будь-яких протоколів чи постанов за порушення правил дорожнього руху, які б свідчили про порушення позивачем конкретного пункту ПДР України як підставу для зупинки належного йому автомобіля, не складено. Копію постанови поліцейський не вручив, тому позивач вимушений був отримувати копію шляхом подання заяви до Охтирського РВП ГУНП. Також поліцейським порушено встановлений порядок притягнення до відповідальності позивача, а саме: не надано доказів вчиненого правопорушення, не повідомлено про права позивачу та не роз`яснено їх суті, порушено право на захист особи, що притягується до адміністративної відповідальності, так як позивач бажав участі захисника в ході розгляду справи, не оголошено про початок розгляду справи, не надано право позивачу реалізувати права, заявити клопотання та пред`явити докази. Тому враховуючи, що позивач не вчиняв порушення правил дорожнього руху за обставин, що зазначені у оскаржуваній постанові, вона являється незаконною та підлягає скасуванню.

13.10.2026 р. від відповідача - Головного управління Національної поліції в Сумській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 та викладених позовних вимогах про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити в повному обсязі. Відзив мотивує тим, що 27.08.2026 р. старшим інспектором СРПП Охтирського РВП Савескулом Д.М. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7785771 відносно громадянина ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 121 КУпАП. Згідно з вказаною постановою, 27.08.2026 р. о 08.44 год. за адресою м. Охтирка вул. Залізнична, гр.. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ЗАЗ 110557 днз НОМЕР_1 порушив вимоги пункту 31.3 (б) Правил дорожнього руху, а саме керував ТЗ, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але вчасно його не пройшов при цьому повертаючи на другорядну дорогу не увімкнув покажчик повороту необхідного напрямку. Поліцейським було встановлено, що даним транспортним засобом не пройдено обов`язковий технічний контроль, що є грубим порушенням п. 31.3.б ПДР України. Розгляд справи здійснювався у суворій відповідності до вимог статей 276-283 КУпАП. Перед початком розгляду справи гр.. ОСОБА_1 було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Жодних обґрунтованих клопотань від позивача під час розгляду справи не надходило. Постанова серії ЕНА № 7785771 відповідає всім вимогам ст. 283 КУпАП, містить вичерпну інформацію про суть правопорушення, норму права та підписи сторін. Твердження, викладені у позовній заяві, стосовно ряду порушень притягнення позивача до адміністративної відповідальності, є хибними. Відеозапис, що додається до відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 чітко фіксує дотримання поліцейським законодавчих норм розгляду справи, зокрема роз`яснення прав та обов`язків особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Разом з тим, позивачу роз`яснено права за ст. 268, 289, 307, ч. 2 ст. 308 КУпАП. Останній був ознайомлений з матеріалами справи та отримав постанову під особистий підпис. Під час розгляду справи працівником поліції було оцінено наявні докази за його внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин адміністративного правопорушення, наявні матеріали однозначно підтверджують факт наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 121 КУпАП, а тому постанова по справ про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7785771 від 27.08.2026 прийнята законно та обгрунтовано. Крім того, представник відповідача ставить під сумнів дотримання позивачем строків оскарження постанови серії ЕНА № 7785771 від 27.08.2026 р., оскільки ОСОБА_1 не надає суду жодних доказів, які б підтверджували неотримання копії постанови нарочно 27.08.2026 р. Також зазначає, що сума в розмірі 5000,00 грн. понесених позивачем судових витрат є необґрунтованою та завищеною, а також до позову не надано жодного належного доказу того, що позивач реально поніс заявлені витрати.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кудін О.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що з наданого відеозапису вбачається, що інспектором був роздрукований лише один примірник постанови, з якого він віддав ОСОБА_1 лише квитанцію про сплату штрафу, позивач вимушений був звертатися до відділу поліції для отримання копії постанови з метою оскарження, а тому строк звернення до суду не пропущено. Поліцейським було безпідставно зупинено транспортний засіб, порушено процедуру розгляду справи, а тому постанова підлягає скасуванню.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Сумській області Каракуц М.Ю. в судовому засіданні просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач - поліцейський інспектор Охтирського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області Савескул Д.М. в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений в передбаченому законом порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.08.2026 року старшим інспектором Охтирського РВП ГУНП в Сумській області старшим лейтенантом поліції Савескул Д.М. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7785771, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. Згідно даної постанови ОСОБА_1 27.08.2026 року о 08.44.38 год. в м. Охтирка по вул. Залізнична керував автомобілем ЗАЗ днз НОМЕР_1 , який згідно ст. 35 Закону України підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив п. 31.3.б ПДР України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

На виконання пункту 11 частини першої статті 23 Закону 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 35 Закону № 580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначенні положеннями Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі Закон № 3353-XII).

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Положеннями статті 16 Закону № 3353-XII визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

Згідно з пунктом 1.1. ПДР України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

На виконання пункту 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).

Так, згідно підпункту «б» пункту 31.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР) забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Судом встановлено, що фактичною підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 121 КУпАП відповідачем вказано про те, що ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ днз НОМЕР_1 , який згідно ст. 35 Закону України підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив п. 31.3.б ПДР України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статті 31 Закону № 580-VIII надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Частиною 1 статті 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;

4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;

5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За визначенням, наведеним у статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як встановлено статтею 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Стверджуючи про протиправність спірної постанови, представник позивача послався на порушення інспектором процедури розгляду справи, що унеможливило реалізацію позивачем права на захист.

Так, пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі Інструкція № 1395) встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 121 КУпАП, відповідачем до суду надано відеозапис з нагрудної боді-камери поліцейського.

При дослідженні судом даного відеозапису встановлено, що відеозапис розпочинається зі спілкування працівника поліції з позивачем, які стоять поруч з патрульним автомобілем. Поліцейський говорить: «Розпочинаємо розгляд справи о 08.44 год.» та запитує у ОСОБА_1 чи потрібно його ознайомити зі ст. 35 Закону України «Про дорожній рух». ОСОБА_1 відповідає, що так. Поліцейський зачитує зміст п. 31.3.б ПДР та ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух». ОСОБА_1 запитує у поліцейського про те, яке покарання передбачено за це. Поліцейський відповідає: «Штраф в розмірі 340 грн.». Після цього поліцейський повідомив, що буде складати постанову. Поліцейський починає за допомогою планшета складати постанову, при цьому з`ясовує у ОСОБА_1 його місце проживання та номер телефону. Після складення постанови поліцейський віддає ОСОБА_1 документи на транспортний засіб та роз`яснює зміст ст. 68 Конституції України про те, що ОСОБА_1 має право не свідчити проти себе та своїх близьких родичів. Потім поліцейський йде до водійського сидіння по принтер, а потім роз`яснює ОСОБА_1 права, передбачені ст. 268 КУпАП: подавати докази, ознайомитися з матеріалами справи, подавати клопотання, а також спілкуватися тією мовою, яка буде зрозуміла. Під час ознайомлення позивача з правами поліцейський роздрукував постанову в одному екземплярі, який підписав та запропонував ОСОБА_1 поставити підпис у постанові про ознайомлення з правами та про отримання копії постанови. Після того, як ОСОБА_1 поставив підписи у постанові, поліцейський відірвав від неї квитанцію, віддав дану квитанцію ОСОБА_1 та повідомив, що розгляд справи завершено.

Отже, дослідивши наданий відповідачем відеозапис, судом встановлено, що на відеозаписі не зафіксовано момент зупинки поліцейським транспортного засобу та інформування водія про причину зупинення ним транспортного засобу.

Крім того, з відеозапису вбачається, що роз`яснення поліцейським позивачу його прав відбулося вже після складення постанови по справі, права позивачу поліцейським були роз`яснені не у повному обсязі, зокрема, не роз`яснено право на захист.

На переконання суду, вищевказане свідчить, що інспектором у повному обсязі не вжито дій щодо надання водію можливості при розгляді справи скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.

За правилами статті 278 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

У наведених вище положеннях норм процесуального права закріплено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

У постанові від 17 липня 2019 року у справі № 655/470/16-а Верховний Суд підкреслив, що стаття 278 КУпАП України вказує на те, що працівник патрульної поліції зобов`язаний дотримуватись вимог статті 283 КУпАП України, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Таким чином, положення КУпАП України закріплюють процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на правову допомогу. Недотримання інспектором поліції у процесі винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності визначеної КУпАП України процедури призводить до порушення права особи приймати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення та інших прав, визначених статтею 268 КпАП України, що є підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20 березня 2018 року № 690/233/17 та від 31 січня 2019 року № 760/10803/15-а.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Національної поліції в Сумській області не спростовано доводи позивача, викладені у позовній заяві, щодо порушення відповідачем права позивача на захист.

Суд констатує, що встановлена протиправність здійсненого інспектором розгляду справи внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою та самостійною підставою для скасування прийнятої за результатами її проведення постанови, що унеможливлює перехід до суті покладеного в її основу адміністративного правопорушення.

Доводи представника відповідача стосовно недотримання позивачем строків оскарження постанови не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КУпАП позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Позивачем копію постанови отримано 22.09.2026 , позовну заяву подано до суду 23.09.2026 р., іншого відповідачем не доведено.

Зокрема, з дослідженого відеозапису вбачається, що поліцейський роздрукував постанову в одному екземплярі та після того, як ОСОБА_1 поставив у ній підписи, поліцейський відірвав від неї квитанцію, віддав дану квитанцію ОСОБА_1 та повідомив, що розгляд справи завершено. Отже, досліджений відеозапис не містить інформації про вручення поліцейським позивачу копії постанови по справі, а тому суд погоджується з доводами позивача про те, що копію постанови ЕНА № 7785771 він отримав лише 22.09.2026 р. шляхом подання письмової заяви до Охтирського РВП ГУНП в Сумській області.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, оскільки відповідачем не вжито дій щодо надання реальної можливості позивачу реалізувати свої права у повному обсязі, суд вважає, що такі обставини вказують на порушення інспектором патрульної поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7785771 від 27.08.2026 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. в справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. в справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. в справі № 726/549/19, від 16.11.2023 р. в справі № 640/16003/22, від 10.07.2024 р. в справі № 340/1498/22.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. в справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 р. в справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 р. в справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. в справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. в справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. в справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді справи у суді, подано копії: ордер від 21.09.2026 р., договір про надання правової допомоги від 21.09.2026 р., акт приймання-передачі виконаних робіт від 21.09.2026 р., квитанцію до прибуткового касового ордера від 21.09.2026 р. на суму 5000,00 грн. (а.с. 9-12).

Суд зазначає, що предметом позову в цій справі є оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП, і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу 340,00 гривень, тобто, ця справа є справою незначної складності.

Дослідивши зміст та обсяг наданих позивачу послуг з правничої допомоги адвокатом Кудіним О.М. в їх сукупності, суд вважає, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у суттєво завищеною, неспівмірною із складністю цієї справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.

Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, а також враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в цій справі у розмірі 2000 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 254, 256, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 229, 242-246, 286 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7785771, винесену 27.08.2026 р. старшим інспектором Охтирського РВП ГУНП в Сумській області старшим лейтенантом поліції Савескул Д.М., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 121 КУпАП України у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (вул. Г.Кондратьєва, 23 м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витратив сумі 2000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова