Рішення № 140651583, 12.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9907/26

Провадження № 2/522/8842/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Мазовецької А.В.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 02.06.2026 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 2291589 від 09.05.2025 року у розмірі 107 180 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.05.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір №2291589. Відповідно до умов договору, кредитодавець надає споживачу кредит у розмірі 23 300 грн., а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором. Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором. Проте, своїх зобов`язань з повернення грошових коштів відповідач не виконав, внаслідок чого у позичальника виникла заборгованість. 26.11.2025 року було укладено договір №26-11/25 відповідно до якого ТОВ «Селфі кредит» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2291589. Станом на день формування позовної заяви заборгованість за договором № 2291589 від 09.05.2025 року ОСОБА_1 не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується заборгованість у розмірі 118 830 грн., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 23 300 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 46 833 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 37 047 грн.;

- заборгованість за пенею та/або штрафами - 11 650 грн.

Проте, позивач просить суд стягнути заборгованість в розмірі 107 180 грн., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 23 300 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 46 833 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 37 047 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати щодо сплати судового збору в розмірі 3328 грн. та на правову допомогу в розмірі 25 000 грн.

Матеріали позовної заяви суддя отримала 03.06.2026 року.

12.06.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ТОВ «Факторинг Партнерс» про витребування в АТ «Універсал банк»:

- ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки;

- докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 23300,00 грн., які 09.05.2025 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_1 за період із 09.05.2025 по 16.05.2025 р.;

- інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_1 ;

- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 09.05.2025 по 16.05.2025 р.;

- інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №3010763 від 10.07.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 27.11.2002 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 16.07.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін із призначенням судового засідання на12.10.2026 року.

Також зазначеною ухвалою задоволено клопотання представника позивача та витребувано з Акціонерного товариства «Універсал Банк»:

- ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки;

- докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 23 300,00 грн., які 09.05.2025 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_1 за період із 09.05.2025 року по 16.05.2025 року;

- інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки НОМЕР_1 ;

- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 09.05.2025 року по 16.05.2025 року;

- інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

23.07.2026 року, 30.07.2026 року, 04.08.2026 року, 12.08.2026 року надійшов лист АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 16.07.2026 року в якому повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_1 . Також надали суду рух коштів (виписку) за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 09.05.2025 по 16.05.2025 року.

У судове засідання 12.10.2026 року представник ТОВ «Факторинг Партнерс» не з?явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, в прохальній частині позову просив справу розглянути за відсутності представника позивача, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з?явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, відзив та заяв по суті не надав.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи повторне належне повідомлення учасників справи, ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, за згодою представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення даного судового рішення є 15.10.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.05.2026 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір №2291589 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», за умовами якого Товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.4 Кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 23 300 грн. строк кредиту 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 дні; детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), первісна редакція якого наведена в додатку №1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору, тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору.

Відповідно до п. 1.7 Кредитного договору, денна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 1 % в день.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_4 .

Згідно п. 2.2 Кредитного договору, сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дата надання кредиту 09.05.2025 або 10.05.2025 року.

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку, визначеного в п. п. 5.3 Договору.

Кредитний договір №2291589 від 09.05.2025 року підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором T420.

Також відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписаний Паспорт споживчого кредиту, який містить основні умови кредитування.

Між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_5 від 2024-04-01.

Виконання ТОВ «Селфі Кредит» обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 23 300 грн. відповідачеві підтверджується листом ТОВ «Пейтек» за вих. №20251127-1675 від 27.11.2025 про успішність перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» 09.05.2025 року на суму 23 300 грн.

З листа АТ «Універсал Банк», на виконання ухвали суду від 16.07.2026 року, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_1 .

З наданої виписки АТ «Універсал Банк» по рахунку вбачається, що 09.05.2025 13:35:09 на платіжну картку № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти у розмірі 23 300 грн.

Згідно з розрахунком ТОВ «Селфі Кредит» станом на 26.11.2025 заборгованість ОСОБА_1 за договором №2291589 становить 81 783 грн. а саме: заборгованість за тілом кредиту - 23 300 грн., заборгованість за відсотками - 46 833 грн.; пеня/штраф - 11 650 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить із наступного.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Зазначений вище кредитний договір укладений ОСОБА_1 із ТОВ «Селфі Кредит» шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір від 09.05.2025 року між вказаними особами, не був би укладений.

Встановлено, що відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на зазначений ним номером телефону одноразові ідентифікатор у вигляді смс-коду, які відповідач використав, як підтвердження підписання кредитного договору.

Уклавши вказаний договір на умовах, викладених в ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були закріплені в цьому договорі.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. Належних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорах електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки) були використані товариством для укладення кредитних договорів від його імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій ОСОБА_1 не звертався.

Таким чином, 09.05.2025 року у встановленому договором порядку, а також у відповідності до Закону «Про електронну комерцію», ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №2291589 в електронній формі, за умовами якого кредитодавець надав, шляхом перерахування відповідачу грошові кошти у розмірі 23 300 грн.

Кредитні кошти у розмірі 23 300 грн. за вказаним вище договором надавались відповідачу в безготівковій формі на реквізити банківської карти клієнта № НОМЕР_1 та були отримані останнім, що підтверджується наданою випискою АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 16.07.2026.

Доказів на підтвердження того, що вказана картка не належить відповідачу або, що на таку не було зараховано 23 300 грн. на виконання умов кредитного договору відповідачем надано не було.

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів суд дійшов до висновку про доведеність факту укладання та підписання ОСОБА_1 з ТОВ «Селфі Кредит» кредитного договору №2291589 від 09.05.2025 року та невиконання в повному обсязі позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, позичених в борг коштів та наявності у відповідача боргових зобов`язань перед цією фінансовою установою.

В подальшому право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Такі висновки містяться постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.07.2021 року у справі №759/24061/19, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2025 року у справі №183/4256/21.

26.11.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу №26-11/25. Згідно п. 2.1 Договору факторингу, у відповідності до умов цього Договору, клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а Фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення права вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору факторингу загальний розмір заборгованостей складає 43 517 191,28 грн. згідно з реєстром боржників, який складається сторонами у формі електронного документа.

Сторони домовилися, що фінансування складає 3 155 252,34 грн. без ПДВ (п. 4.1. Договору факторингу).

Згідно з актом приймання-передачі Реєстру Боржників для друку до договору факторингу від 26.11.2025 №26-11/25 Клієнт (ТОВ «Селфі Кредит») передав, а «Фактор» (ТОВ «Факторинг Партнерс») прийняв реєстр боржників для друку, кількість боржників 2001.

Згідно акту приймання-передачі Реєстру Боржників (розширеного) на електронному носії до договору факторингу від 26.11.2025 №26-11/25 Клієнт (ТОВ «Селфі Кредит») передав, а «Фактор» (ТОВ «Факторинг Партнерс») прийняв реєстр боржників у формі електронного документа. Реєстр боржників на електронному документі передано повністю, зауважень у сторін немає. Дані акти підписані електронними підписами.

Відповідно до реєстру боржників для друку до договору факторингу №26-11/25 від 26.11.2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , за кредитним договором №2291589 в сумі 81 783 грн. а саме: заборгованість за тілом кредиту - 23 300 грн., заборгованість за процентами - 46 833 грн., заборгованість по штрафах/пені - 11 650 грн.

Згідно платіжної інструкції №0581580000 від 26.11.2025 ТОВ «Факторинг Партнерс» здійснило оплату за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №26-11/25 від 26.11.2025 на суму 3 155 252,34 грн.

Таким чином, позивач правомірно, на законних підставах набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2291589 від 09.05.2025.

Відомості про те, що Договір факторингу №26-11/25 від 26.11.2025 року судовим рішенням визнано недійсним, матеріали справи не містять.

Згідно з розрахунком ТОВ «Факторинг Партнерс» станом на 14.05.2026 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором №2291589 від 09.05.2025 становить 107 180 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 23 300 грн.; заборгованість за відсотками - 83 880 грн.; пеня/штраф - 11650 грн.

Враховуючи, що відповідачем отримані за кредитними договорами кошти не повернуті, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23 300 грн.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)).

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за процентами в розмірі 83 880 грн.

У відповідності до умов Кредитного договору сума кредиту - 23 300 грн., строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1 % в день.

Таким чином, розмір процентів відповідно до умов договору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 83 880 грн., виходячи з розрахунку: 23 300 грн. (тіло кредиту) х 1% х 360 днів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості за відсотками у розмірі 83 880 грн. підлягає задоволенню, оскільки проценти нараховувалися за користування кредитним коштами відповідно до умов договору, в межах строку кредитування та обумовлений у договорі розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, передбачений ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 3328 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 750/2055/20).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання професійної правничої допомоги позивачем до суду на виконання вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із позовної заявою надано Договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року укладеним між ТОВ «Факторинг Партнерс» в особі директора Сердійчук Я.Я. та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» в особі керуючого Бурдюг Т.В., п.п. 4.1-4.3 якого визначено, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці про надання юридичної допомоги, які є невід?ємними додатками до цього Договору. Клієнт зобов?язується оплатити надані Адвокатським об?єднанням послуги після надання Адвокатським об?єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати. Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги. Згідно з п. 4.5 Договору, сума, визначена в акті про надання юридичної допомоги, є гонораром Адвокатського об?єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.

Згідно Прайс-листа про види послуг, затвердженого Рішенням загальних зборів № 01-12/2025 від 01.12.2025 АО «Лігал Ассістанс», ціна роботи: фіксована та погодинна щодо певних видів робіт (а.с. 48-49).

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №1572 від 01.04.2026 року, укладеної між ТОВ «Факторинг Партнерс» в особі директора Сердійчук Я.Я. та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» в особі керуючого Бурдюг Т.В., сторони погодили надання правових (юридичних) послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), договір №2291589. (а.с. 50)

Згідно з Витягу з акту №33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 року, укладеним між ТОВ «Факторинг Партнерс» в особі директора Сердійчук Я.Я. та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» в особі керуючого Бурдюг Т.В., сторони погодили надання наступних правових послуг у відповідності до Заявок на надання юридичної допомоги щодо примусового стягнення заборгованості: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), договір №2291589:

- послуга зі складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, вартість одиниці виміру 3000 грн., ціна - 18 000 грн.

- послуга з надання усної консультації з вивченням документів, вартість одиниці виміру 2000 грн., ціна - 4000 грн.;

- послуга з вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики, вартість одиниці виміру 3000 грн., ціна - 3000 грн.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Отже, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, що вказана категорія справ не є складною та існує чисельна усталена судова практика щодо розгляду аналогічних справ, враховуючи, що подання таких позовів, зокрема від імені ТОВ «Факторинг Партнерс» не є одиничним випадком і, відповідно, не потребує значного часу для професійного адвоката для складання позовної заяви, ураховуючи її зміст, обґрунтування, викладені обставини, долучені докази, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з огляду на розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу, складність даної справи та ціну позову, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, суд визначає вартість наданих адвокатом послуг у розмірі 10 000 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 207, 509, 524-526, 530, 536, 610-612, 625, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд.

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521) заборгованість за Договором №2291589 від 09.05.2025 року в розмірі 107 180 (сто сім тисяч сто вісімдесят) гривень 00 копійок, з яких:

- 23 300 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

- 83 880 грн. - заборгованість за нарахованими процентами;

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521) судовий збір у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 15.10.2026 року.

Суддя Домусчі Л.В.