Вирок № 140651434, 16.10.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/733/26

Номер провадження 1-кп/495/303/2026

16 жовтня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгороді-Дністровському кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025160000001015 від 15.09.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровський Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, з інвалідністю 3 групи, який займається веденням особистого селянського господарства, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченогоч.2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , 15.09.2025 року, приблизно о 15:20 год., керуючи власним, технічно справним автомобілем «VOLKSWAGEN PASSAT», р/н НОМЕР_1 , у денний час доби, за умови ясної, без опадів, сонячної погоди, здійснював рух по асфальтобетонному сухому дорожньому покриттю автодороги Н-33 сполученням «Монаші Білгород Дністровський Овідіополь Одеса», у Білгород Дністровському районі Одеської області, на якій організований двосторонній рух по одній смузі у кожному напрямку, і зустрічні напрямки розділені переривчатою лінією дорожньої розмітки 1.5 ПДР, з боку міста Білгород Дністровський у напрямку села Розкішне. На передньому пасажирському місці автомобіля знаходилась пасажир ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Здійснюючи подальший рух на керованому автомобілі «VOLKSWAGEN PASSAT», по автодорозі, та виїжджаючи за межі села Бритівка, водій ОСОБА_4 , перебуваючи у стомленому стані, не зупинив керований автомобіль, а навпаки, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, продовжив рух, тим самим вкрай уважним не був, за дорожньою обстановкою належним чином не слідкував, відповідно не реагував на її зміну, своїми діями свідомо створював небезпеку для інших учасників дорожнього руху, чим проявив злочинну самовпевненість, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків легковажно розраховував на їх відвернення, чим проігнорував вимоги п. 1.5., п. 2.3. «б», «д», 2.9. «б» та 12.1. Правил дорожнього руху України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), (далі - «Правила»), що зобов`язують водія:

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків».

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»;

п. 2.9. «Водієві забороняється:

б) керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції та увагу»;

п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»,

як наслідок відволікся від керування, внаслідок чого отримуючи об`єктивні ознаки зміни дорожньої обстановки, що виразилось у не контрольованому русі автомобіля в бік зустрічної смуги, відповідно не відреагував на зміну дорожньої обстановки, не вжив належних і своєчасних заходів до зниження швидкості свого руху аж до зупинки автомобіля, тим самим позбавив себе можливості уникнути аварійної ситуації, хоча завчасно міг відчувати свій стан та безпечно зупинити керований автомобіль, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух із попередньою швидкістю, в результаті чого, на вищевказаній ділянці автодороги не впорався із керуванням свого автомобіля, втратив контроль над його керуванням та у некерованому стані допустив виїзд автомобіля на ліве узбіччя та рухаючись по ньому передньою частиною кузова керованого автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», допустив наїзд на дерево.

Оскільки водій автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT» ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти виїзду за межі проїзної частини автодороги, то в даній дорожній обстановці, його дії, які не відповідали вимогам п. 1.5., п. 2.3. «б», «д», 2.9. «б» та 12.1. «Правил», з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з настанням події цієї дорожньо транспортної пригоди.

Внаслідок дорожньо транспортної пригоди пасажир автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді:

а) відкрита черепно-мозкова травма: синець лівої виличної ділянки, лівого крила та спинки носа; синець підборіддя; крововилив у м`які тканини лівої тім`яно скронево - потиличної ділянки; лінійний перелом кісток склепіння та основи черепа, що охоплює обидві скроневі, клиноподібну та потиличну кістки з розривами твердої мозкової оболонки та внутрішніх сонних артерій вздовж лінії перелому; субдуральний крововилив вздовж намету мозочка та по базальній поверхні скроневих і потиличних долей; субарахноїдальний крововилив по базальній поверхні великих півкуль; забій стовбура головного мозку;

б) закрита травма грудної клітки: синець передньої поверхні грудної клітки; масивний інфільтруючий крововилив у клітковину переднього середостіння; закриті переломи тіла грудини на рівні ІІ та III міжреберних проміжків, II-VI лівих ребер по грудинній лінії; III-VII правих ребер по грудинній лінії; IV-VII лівих ребер по передній пахвовій лінії VIII-Х лівих ребер по прихребтовій лінії, II-VIII правих ребер по передній пахвовій лінії та III-ІХ лівих ребер по пригрудиній лінії; забій легень;

в) синець передньої поверхні живота справа, синець тильної поверхні лівої кисті та основної фаланги ІІ пальця, синець в проекції правого колінного суглоба по передній поверхні, синець передньої поверхні правого стегна у нижній третині, синець внутрішньої поверхні лівого стегна у середній третині, п`ять (5) синців в проекції лівого колінного суглоба по передній поверхні, закритий уламковий надвиростковий перелом лівої стегнової кістки з розтрощенням обох виростків.

Допущенні водієм ОСОБА_4 порушення вимог п. 1.5., п. 2.3. «б», «д», 2.9. «б» та 12.1. «Правил дорожнього руху України» знаходяться у прямому причинно - наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо - транспортної пригоди та у своїй сукупності призвели до настання суспільно - небезпечних наслідків у вигляді заподіяння небезпечних для життя тяжких тілесних ушкоджень, що за собою спричинило смерть потерпілого.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в обсязі пред`явленого обвинувачення, підтвердивши факт вчиненого ним кримінального правопорушення в час, спосіб та при обставинах, які викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що він є інвалідом дитинства 3 групи. Одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Разом з матір`ю ОСОБА_6 вони займались вирощуванням овочів на власній земельній ділянці та їх подальшою реалізацією. 19.05.2025 вони разом вирушили в автомобілі «VOLKSWAGEN PASSAT», р/н НОМЕР_1 , завантаженому овочами. Він був за кермом, почувався втомленим, вчасно не зреагував на зміну дорожньої обстановки, внаслідок чого автомобіль перекинувся і матір загинула, що є для нього непоправною втратою та стало найважчим моральним покаранням. Під час ДТП також отримав тілесні ушкодження. У скоєному щиро розкаюється. Похованням матері займався самостійно. Просив суворо не карати, оскільки є єдиним годувальником дружини та двох малолітніх дітей, основним джерелом доходу є реалізація власноруч вирощеної сільськогосподарської продукції з власної земельної ділянки, для чого йому необхідно використовувати автомобіль. Зазначив, що до та після цієї дорожньо-транспортної пригоди інших порушень правил дорожнього руху не допускав, просив не позбавляти водійських прав.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчинення злочину, добровільності та істинності його позиції.

Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Потерпілий ОСОБА_7 до суду не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив про відсутність у нього будь-яких вимог чи претензій матеріального та морального характеру, оскільки обвинуваченим було відшкодовано усю шкоду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив положення ч. 3 ст. 349 КПК України, згідно яких обвинувачений у такому випадку буде позбавлений права оскаржити обставини, які ніким не оспорюються в апеляційному порядку. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, доведена повністю.

Відповідно до ч. 2 ст.50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке виражається у визнанні винуватості в обсязі обвинувачення, ставленні обвинуваченого до скоєного, осуду своїх дій, а також добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що останній на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має вищу освіту, раніше не судимий, одружений, має на утриманні дружину та двох малолітніх дітей ( ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ), займається веденням особистого селянського господарства, з інвалідністю 3 групи з дитинства, невійськовозобов`язаний, за місцем проживання характеризується позитивно.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого та його ставлення до скоєного, а саме вчинення злочину вперше, повне визнання своєї вини, щире каяття, відшкодування завданої шкоди, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги обставини вчинених кримінальних правопорушень, та те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, враховуючи відомості про особу обвинуваченого та позицію прокурора в судових дебатах, який вважав, що виправлення ОСОБА_4 може бути досягнуто без його ізоляції від суспільства, суд приходить до висновку про можливість призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з подальшим звільненням ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд, враховуючи характер та обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його сімейний та матеріальний стан, вважає за можливе не призначати дане додаткове покарання.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, займається веденням особистого селянського господарства, основним видом його діяльності є вирощування та реалізація овочевої продукції. Специфіка цієї діяльності об`єктивно потребує постійного використання автотранспорту для забезпечення безперервності виробничого, логістичного та збутового процесів. Окрім цього, обвинувачений є єдиним годувальником у сім`ї, на утриманні якого перебувають дружина та двоє малолітніх дітей, одна з яких є немовлям ІНФОРМАЦІЯ_4 . За таких обставин позбавлення ОСОБА_4 права керувати транспортними засобами фактично позбавить його можливості здійснювати підприємницьку діяльність, що призведе до вкрай важкого матеріального становища родини та істотно порушить інтереси малолітніх дітей, які потребують належного фінансового забезпечення.

Також суд бере до уваги винятковий трагізм та специфіку даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинула матір обвинуваченого. Ця подія є для ОСОБА_4 непоправною особистою втратою та додатковим чинником глибокого морального страждання, що само по собі є важким каральним елементом у житті обвинуваченого. Зважаючи на викладене, виходячи з принципів гуманізму, індивідуалізації покарання та його співмірності, суд дійшов висновку про недоцільність призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, та вважає за необхідне призначити основне покарання без його застосування.

Цивільний позов не заявлено

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Судових витрати відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 19.09.2025 року на автомобіль автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 25.07.2019 ТСЦ-5143, VIN (номер кузова, шасі, рами) - НОМЕР_3 , належить ОСОБА_4 .

Речовий доказ - автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_3 - повернути ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати за проведення судових експертиз в загальній сумі 22 744 (двадцять дві тисячі сімсот сорок чотири) гривні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Суддя ОСОБА_1