Рішення № 140651164, 15.10.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1277/26

Провадження № 2-а/595/140/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Тхорик І.І.

за участі: секретаря судового засідання Єдинак Л.С.

представника позивача, адвоката Ковалівського Б.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бучач справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Ковалівський Б.В., 03 вересня 2026 року, через систему «Електронний суд», звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 07785247 від 26 серпня 2026 року, відповідно до якої на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн, згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрити. Окрім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на її користь сплачений судовий збір. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що він, під час користування мобільним застосунком «Дія» виявив відомості про притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі постанови серії ЕНА №07785247 від 26 серпня 2026 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 510 грн. Із відомостей, відображених у застосунку «Дія», вбачається, що йому ставиться у вину те, що він, нібито, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимоги пункту 19.2 Правил дорожнього руху України, а саме, не перемкнув дальнє світло фар на ближнє менш, як за 250 м до зустрічного транспортного засобу. 26 серпня 2026 року у м. Підгайці транспортний засіб, яким він керував, був зупинений працівниками поліції. Водночас, він категорично заперечує вчинення ним будь-якого порушення Правил дорожнього руху, у тому числі порушення пункту 19.2 ПДР України. На його переконання, під час руху ним дотримувалися встановлені Правилами дорожнього руху вимоги щодо користування зовнішніми світловими приладами. Під час спілкування з працівниками поліції йому не було вручено жодного процесуального документа, копії постанови серії ЕНА №07785247 від 26 серпня 2026 року він не отримував, ані на місці зупинки, ані в подальшому засобами поштового зв`язку. Він також не був належним чином ознайомлений із тим, які саме фактичні обставини працівники поліції вважали встановленими, на підставі яких доказів вони дійшли висновку про порушення ним пункту 19.2 Правил дорожнього руху України та яким саме працівником поліції було винесено оскаржувану постанову. Відтак, про сам факт винесення постанови серії ЕНА №07785247 він фактично дізнався лише після того, як відповідні відомості з`явилися у мобільному застосунку «Дія». При цьому, сам факт зупинки транспортного засобу працівниками поліції жодним чином не свідчить про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення та не підтверджує обставин, зазначених в оскаржуваній постанові. Факт порушення пункту 19.2 Правил дорожнього руху України він не визнає. Водночас, сам факт зазначення у постанові певного пункту Правил дорожнього руху не є достатнім доказом вини особи. Вважає, що для притягнення його до відповідальності саме за порушення пункту 19.2 ПДР повинні бути достовірно встановлені конкретні обставини події: що автомобілем у відповідний час керував саме він, що на транспортному засобі було ввімкнено дальнє світло фар, що в зустрічному напрямку рухався інший транспортний засіб та що дальнє світло не було перемкнене на ближнє на відстані, передбаченій Правилами дорожнього руху. Отже, висновок про вчинення такого правопорушення повинен ґрунтуватися не на припущенні поліцейського, а на конкретних фактичних даних, які дають можливість установити всі складові правопорушення. Таким чином, оскаржувана постанова сама по собі не може замінювати доказів, на підставі яких посадова особа встановила факт порушення. У цій справі він категорично заперечує сам факт порушення Правил дорожнього руху, а тому саме відповідач повинен надати суду докази, які об`єктивно підтверджують обставини, покладені в основу оскаржуваної постанови. Окремо зазначає, що копію постанови позивач не отримував. Невручення йому постанови має істотне значення, оскільки він фактично не був ознайомлений із повним змістом прийнятого щодо нього рішення, доказами та мотивами притягнення його до відповідальності і дізнався про постанову лише після її відображення в мобільному застосунку «Дія». Вказані обставини також необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За відсутності таких доказів твердження про порушення ним пункту 19.2 Правил дорожнього руху залишатиметься недоведеним припущенням, яке не може бути достатньою підставою для застосування до особи адміністративного стягнення.

Ухвалою суду від 07 вересня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

14 вересня 2026 року від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Коріня А.В. на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 через його безпідставність. Відзив мотивує тим, що 26.08.2026 о 23:15 год. інспектором СПД (м. Підгайці) ВП (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Корбою Р.С., під час патрулювання на автодорозі в м. Підгайці Тернопільського району Тернопільської області виявлено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі Sprinter, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху не переключив дальнє світло фар на ближнє в момент наближення зустрічного транспорту, чим порушив п. 19.2 Правил дорожнього руху, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. За фактом виявленого правопорушення, на ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕНА № 7785247 та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Сторона позивача у своїй позовній заяві стверджує, що порушення правил дорожнього руху того вечора позивач не вчиняв. З цього приводу представник відповідача звертає увагу суду на відео з камери реєстратора службового автомобіля «70 mai» (файл під назвою: Video з реєстратора 26.08.) на якому помітно, як транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 рухається назустріч службовому автомобілеві та в авто позивача увімкнено дальнє світло фар, що створює ефект засліплення для інших учасників дорожнього руху, в тому числі для поліцейських, які рухались йому назустріч. Сторона позивача зазначає про те, що ОСОБА_1 не було вручено жодного процесуального документа, копії постанови, як на місці так і не було надіслано поштою. Одночасно, позивач стверджує, що йому не повідомили фактичні обставини порушення. Представник відповідача з цього приводу звертає увагу суду на неправдивість поданої інформації стороною позивача виходячи з наступного. Під час перегляду відео з нагрудної камери поліцейського (файл під назвою: export-n2por) № 857116, запис з 00:15 сек. поліцейський детально ознайомлює позивача про підставу зупинки та суть скоєного правопорушення, одночасно демонструє водію запис з реєстратора - факт порушення ПДР. Більше того, на запитання поліцейського, чи відомо водію механізм перемикання «дальнього» світла на «ближнє», останній власноручно демонструє поліцейському можливість та справність механізму перемикання світла з положення «дальнє» на «ближнє» світло фар. На записі з нагрудної камери поліцейського (файл під назвою: export-n2por) № 857116, запис з 02:44 сек. поліцейський розпочинає розгляд справи за фактом вчинення адміністративного правопорушення та детально ознайомлює водія з його правами та обов`язками. Сторона позивача стверджує, що про сам факт винесення постанови серії ЕНА № 07785247 він дізнався після того, як відповідні відомості з`явились в застосунку «Дія». Представник відповідача повідомляє, що сторона позивача в чергове подає викривлену та неправдиву інформацію, о скільки на записі нагрудної камери поліцейського № 857116, запис з 14:45 сек. чутно та помітно, як поліцейський озвучує реквізити постанови, підстави для її винесення, пропонує підписати постанову № 07785247 та отримати її копію, на що ОСОБА_1 відмовляється її підписувати та отримувати. Окрім цього, представник відповідача звертає увагу суду на документальне підтвердження надсилання поштою зазначеної постанови позивачу та її отримання адресатом. Зокрема, під час дослідження «трекінгу» надсилання постанови, встановлено, що поштове відправлення за № RO 67268082589 (постанова № 07785247) вручена одержувачу 05.09.2026 о 16:33 год. Також сторона позивача, стверджує що в поліцейських відсутні докази керування автомобілем саме ОСОБА_1 . З цього приводу представник відповідача звертає увагу суду на запис з камери реєстратора службового автомобіля «70 mai» (файл під назвою: Video з реєстратора 26.08.) на якому помітно, що за кермом автомобіля «Mercedes-Benz» моделі Sprinter державні номерні знаки НОМЕР_1 , знаходиться саме ОСОБА_1 . Отже, поліцейським, як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення ПДР України, маючи відповідні повноваження зроблено висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Підстав для умисного спотворення обставин події у працівників поліції не було. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Також позивач не висловлював скарг на постанову, хоча міг це зробити відповідно до ст. 293 КУпАП, отже скарг на винесення постанови не було. Отже, адміністративна постанова є обґрунтованою та законною. Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно допустив порушення ПДР, тому оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно до об`єктивних обставин справи тому позов до задоволення не підлягає.

17 вересня 2026 року від представника позивача, адвоката Ковалівського Б.В., через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшла відповідь на відзив, яку суд приймає в якості письмових пояснень у справі, поданих стороною позивача в порядку ст.44 КАС України (в даній категорії справ, відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив), в яких він вказує, що 14 вересня 2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого працівник поліції вважає доведеним те, що 26 серпня 2026 року о 23 год. 15 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , нібито, не перемкнув дальнє світло фар на ближнє при наближенні зустрічного транспортного засобу, чим порушив пункт 19.2 Правил дорожнього руху України. Позивач зазначені обставини заперечує у повному обсязі та наполягає на тому, що порушення пункту 19.2 Правил дорожнього руху України не вчиняв. При цьому долучені відповідачем матеріали не містять належних і достатніх доказів, які б достовірно підтверджували протилежне. Посилаючись на відеозапис із реєстратора службового автомобіля, відповідач стверджує, що на ньому, нібито, видно автомобіль позивача з увімкненим дальнім світлом фар та «ефект засліплення». Проте, із самого відеозапису об`єктивно не вбачається, що в автомобілі «Mercedes-Benz Sprinter» у відповідний момент було увімкнено саме дальнє, а не ближнє світло фар. Запис не містить технічної інформації про режим роботи зовнішніх світлових приладів автомобіля, а візуальна яскравість джерела світла або засвічення зображення на відеокамері самі по собі не дозволяють достовірно встановити положення перемикача світла фар у конкретному транспортному засобі. Крім того, з відеозапису не вбачається об`єктивно встановленої відстані між транспортними засобами в той момент, коли, за твердженням поліцейського, мало місце порушення. Водночас, пунктом 19.2 Правил дорожнього руху України передбачено, що дальнє світло необхідно перемикати на ближнє не менш як за 250 метрів до зустрічного транспортного засобу, а також тоді, коли воно може засліпити інших водіїв. Сам відповідач наводить саме такий зміст зазначеної норми. Таким чином, для доведення порушення пункту 19.2 ПДР недостатньо встановити лише наявність світла фар на зустрічному автомобілі. Необхідно достовірно підтвердити, що працювало саме дальнє світло, встановити обставини наближення транспортних засобів та довести, що водій не здійснив його перемикання відповідно до вимог Правил дорожнього руху. Таких обставин долучений відеозапис достовірно не встановлює. Посилання відповідача на те, що після зупинки ОСОБА_1 на прохання поліцейського продемонстрував справність механізму перемикання фар з дальнього на ближнє світло, також не доводить факту вчинення адміністративного правопорушення. Відповідна дія підтверджує лише технічну можливість перемикання світла у транспортному засобі після його зупинки та жодним чином не свідчить про те, який режим освітлення був увімкнений до моменту зупинки автомобіля. Саме на таку демонстрацію механізму посилається відповідач у відзиві. Так само озвучення працівником поліції причини зупинки, демонстрація водієві відеозапису чи повідомлення про винесення постанови є процесуальними діями самого працівника поліції, але не самостійними доказами того, що інкриміноване порушення фактично мало місце. Відповідач у відзиві значну увагу приділяє питанню допустимості відеозапису, як електронного доказу та посилається на статтю 99 КАС України, статті 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» і Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг». Однак, позивач не заперечує самого права поліції здійснювати відеофіксацію. Предметом спору є не можливість використання такого запису, як доказу, а його зміст та доказове значення. Допустимість відеозапису не означає автоматично, що будь-який висновок поліцейського, зроблений на його підставі, є доведеним. Відповідач фактично обґрунтовує правомірність постанови тим, що поліцейський, оцінивши відео за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про наявність порушення. Однак, предметом судового контролю є саме те, чи підтверджується такий висновок об`єктивними доказами, а не те, чи був поліцейський особисто переконаний у його правильності. Сам факт винесення постанови також не є доказом вини особи. Постанова є результатом оцінки доказів посадовою особою, а тому законність висновків, викладених у ній, повинна підтверджуватися іншими належними доказами. Посилання відповідача на те, що позивач не висловлював скарг на постанову під час її винесення, не має доказового значення для встановлення події правопорушення. Реалізація або нереалізація особою права на негайне оскарження рішення не може розцінюватися як визнання факту порушення, тим більше що ОСОБА_1 послідовно заперечує вчинення інкримінованого йому правопорушення. Так само відмова позивача від підписання та отримання постанови, на яку посилається відповідач, не є визнанням вини та не підтверджує факту користування дальнім світлом фар. Вона лише характеризує процесуальну поведінку особи після зупинки транспортного засобу. У самому відзиві відповідач зазначає, що позивач відмовився підписати та отримати постанову. Отже, наданий відповідачем відеозапис не дозволяє достовірно встановити ключову для цієї справи обставину використання ОСОБА_1 саме дальнього світла фар у момент наближення до зустрічного транспортного засобу. Інших об`єктивних доказів, які б підтверджували зазначену обставину, відповідачем не наведено. За відсутності належного підтвердження об`єктивної сторони правопорушення висновок про порушення позивачем пункту 19.2 Правил дорожнього руху України та наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, є недоведеним.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Представник ОСОБА_1 , адвокат Ковалівський Б.В.. в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у ньому та просив такий задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив справу слухати у відсутності їх представника.

Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7785247 від 26 серпня 2026 року, прийнятої інспектором СПД (м. Підгайці) відділення поліції (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області Корбою Р.С., на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме, за те, що він 26.08.2026 о 23:32:04 год. в м. Підгайці по вул. Шевченка, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу п. 19.2 Правил дорожнього руху, а саме, не перемкнув дальнє світло фар на ближнє менше як за 250 м до зустрічного транспортного засобу, чим порушив п.п. 19.2 , 19.1 «а» Правил дорожнього руху.

За відомостями п. 7 постанови до неї додається відео із відеореєстратора 70mai 800с та нагрудної камери 857116.

На підставі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України № 580-VIII від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно із ст. 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 вказаного Закону визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з п. 2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення;

2) охорони громадської безпеки та власності;

3) забезпечення безпеки осіб;

4) забезпечення публічної безпеки і порядку.

З перегляду відеозаписів, наданих відповідачем суду, вбачається, що вони здійснені за допомогою відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери працівника поліції.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення.

За нормою ч. 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Пункт 19.1 «а» Правил дорожнього руху визначає, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

Згідно з п. 19.2 Правил дорожнього руху дальнє світло слід перемикати на ближнє не менш як за 250 м до зустрічного транспортного засобу, а також тоді, коли воно може засліпити інших водіїв, зокрема тих, що рухаються в попутному напрямку. Світло необхідно перемикати і на більшій відстані, якщо водій зустрічного транспортного засобу періодичним перемиканням світла фар покаже потребу в цьому.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, полягає, зокрема у порушенні правил користування зовнішніми освітлювальними приладами.

Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положення статті 251 КпАП України закріплюють, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

На підтвердження вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення відповідачем надано суду DVD-R диск, який містить відеозаписи з місця вчинення правопорушення. Так, на відеозаписі з автомобільного відеореєстратора службового автомобіля поліції зафіксований рух транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , який порушив правила користування зовнішніми освітлювальними приладами та не перемкнув дальнє світло фар на ближнє світло, чим засліпив іншого водія.

Таким чином, факт наявності адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП і винуватість у його вчинені ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження дослідженими судом доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що розглядаючи дану справу поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи вищевказане, постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, є обґрунтованою та законною, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 7-11, 72-77, 242-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 40108720.

Суддя: І. І. Тхорик