Рішення № 140650538, 16.10.2026, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/741/26

Єдиний унікальний №733/1127/26

Рішення

Іменем України

16 жовтня 2026 року м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі головуючого судді Вовченка А.В.,

за участю секретаря Мошенець Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі-ТОВ «ФК«ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором у розмірі 19 539,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що 11 серпня 2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5741699 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 6 000 грн на строк 360 днів, зі сплатою відсотків за ставкою 0,95 % в день. Всупереч умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 25 березня 2026 року за нею виникла заборгованість у розмірі 22 539,00 грн, з яких: 6 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 939 грн заборгованість за відсотками, 3000 грн заборгованість за штрафними санкціями. 25 березня 2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 25032026-ЕЙС/ЛІНЕУРА, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передає ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5741699 в сумі 22 539,00 грн. З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 5741699 від 11 серпня 2025 року в розмірі 19 539,00 грн, а також понесені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та 7 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою судді від 04 серпня 2026 року відкрито провадження по цивільній справі, судовий розгляд постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 73).

Заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

У судове засідання представник позивача не з`явився, який надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явилася, яка згідно поштового повідомлення відсутня за вказаною адресою проживання, а тому вважається такою, що

належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, яка заяви про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позов не надала.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, 11 серпня 2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5741699 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 6 000 грн на строк 360 днів, зі сплатою відсотків за ставкою 0,95 % в день, зобов`язавшись повернути його, сплатити проценти за користування кредитом та штрафи у разі невиконання умов договору (а.с. 27-41).

Стандартна процентна ставка становить 0,95 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Знижена процентна ставка 0,9025 % в день та застосовується відповідно до умов п. 1.4.2 Договору.

Згідно п. 1.4 Договору комісія за надання кредиту становить 600 грн.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 . Дати надання кредиту: 11.08.2025 року або 12.08.2025 року.

Також, 11 серпня 2025 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування аналогічні умовам, визначеним у договорі № 5741699 від 11 серпня 2025 року (а.с. 8-10).

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в сумі 6 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» №20260325-1486 від 25.03.2026 року (а.с. 43).

Відповідно до виписки з особового рахунку клієнта за період з 25.03.2026 року по 01.06.2026 року за договором № 5741699 від 11 серпня 2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 01.06.2026 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 22 539,00 грн, з яких: 6 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 939 грн заборгованість за відсотками, 3000 грн заборгованість за штрафними санкціями, 600 грн заборгованість по комісії за надання кредиту (а.с. 15).

Даний розмір заборгованості ОСОБА_1 підтверджується також розрахунком заборгованості (а.с. 11-14).

25 березня 2026 року між ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу № 25032026-ЕЙС/ЛІНЕУРА, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 5741699 від 11 серпня 2025 року (а.с. 49-59).

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 25032026-ЕЙС/ЛІНЕУРА від 25.03.2026 року від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на суму 22 539 грн, з яких: 6 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 939 грн заборгованість за відсотками, 3000 грн заборгованість за штрафними санкціями (а.с. 57-58).

Однак, вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову позивачем не заявляються, у зв`язку з чим останнім зроблено перерахунок суми заборгованості та загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 19 539,00 грн, з яких: 6 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 939 грн заборгованість за відсотками та 600 грн заборгованість по комісії за надання кредиту.

Дана сума заборгованості відповідача по вказаному вище договору відповідає вимогам закону та не спростована останньою, доказів належного виконання взятих зобов`язань перед позивачем за умовами договору суду не надано.

Згідно ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного «повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею».

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором,

визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов`язання чи зміна його умов не допускається, а ст. 1054 ЦК України передбачає обов`язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Норми ст. 625 ЦК України вказують, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушила вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України"Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України"Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

За приписами ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку не повернуті, на день розгляду справи, з боку відповідача не надано будь-яких доказів, які б спростовували факт отримання нею кредитних коштів, проведений розрахунок заборгованості згідно кредитного договору.

Також, суд звертає увагу, що позивач вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляє.

На підставі вищенаведеного, беручи до уваги те що відповідач не виконала належним чином зобов`язання за укладеним договором, суд вважає доведеними наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на це, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС слід стягнути заборгованість за договором № 5741699 від 11 серпня 2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 19 539,00 грн, з яких: 6 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 939 грн заборгованість за відсотками та 600 грн заборгованість по комісії за надання кредиту.

Також позивачем ставиться питання про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано наступні документи: копію договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 укладену між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «Тимошенко та Партнери» (а.с. 16-17), копію протоколу погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 (а.с. 17 на звороті), копію Акту від 05.06.2026 прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026) відповідно до якого вартість послуг за

надання правничої допомоги по справі ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості становить 7000,00 грн (а.с. 18), копію додаткової Угоди № 25771560419 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 (а.с. 18 на звороті), копію довіреності від 12.02.2026 року (а.с. 19) та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 19 на звороті).

Вирішуючи питання стягнення витрат на правову допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Одночасно з цим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, який фактично складається лише з підготовки позовної заяви для подачі її до суду разом з додатками та клопотання про витребування доказів , а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої

дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 3000 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 3000 грн, тим самим частково задовольнивши дану вимогу.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 грн 40 коп.

Керуючись статтями 525, 526, 527, 530, 549, 599, 610, 625, 629, 634, 638, 1050, 1054 ЦК України, статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 137, 141, 247, 259, 263? 264, 265, 274, 279, 281, 282, 283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 5741699 від 11 серпня 2025 року в розмірі 19 539 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) гривень 00 копійок, з яких: 6 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 939 грн заборгованість за відсотками та 600 грн заборгованість по комісії за надання кредиту, судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійки та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок, а всього 25 201 (двадцять п`ять тисяч двісті одна) гривня 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місце знаходження: вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13, м. Київ, ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Суддя А. В. Вовченко