Рішення № 140650523, 16.10.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/1327/26 2/729/1131/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

заочне

16 жовтня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Булиги Н. О.

секретаря Романченко С .С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Бобровиця цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 03.01.2026-100002055 від 03.01.2026 року у розмірі 52 650 грн., а також понесені судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.01.2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 03.01.2026-100002055, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 15 000 грн. строком на 181 день, з датою повернення кредиту 02.07.2026 року. Умовами договору передбачено можливість продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту шляхом укладення відповідного додаткового договору за ініціативою позичальника.

Відповідно до умов договору процентна ставка є фіксованою та становить 1 % за один день користування кредитом і застосовується протягом усього строку, на який надається кредит. Крім того, договором передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 3 000 грн. та нараховується кредитодавцем у день видачі кредиту.

Також умовами договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України. При цьому договором визначено розмір таких процентів 170 000 % річних від суми простроченої заборгованості, із встановленням обмеження їх розміру за один день прострочення до 7 500 грн.

Кредитний договір було укладено в електронній формі. Позичальник підписав документи, що складають кредитний договір, за допомогою одноразового ідентифікатора, направленого у SMS-повідомленні на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зазначений ним як фінансовий.

Позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору та квитанції про перерахування коштів кредитні кошти у розмірі 15 000 грн. були перераховані відповідачу 03.01.2026 року на рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу 4149-51XX-XXXX-1020, чим ТОВ «Споживчий центр» належним чином та у повному обсязі виконало свої зобов`язання за кредитним договором.

Разом з тим відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 52 650 грн., яка складається з: 15 000 грн. заборгованості за тілом кредиту; 27 150 грн. заборгованості за процентами; 3 000 грн. комісії, пов`язаної з наданням кредиту; 7 500 грн. відсотки, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, позивач просить стягнути з нього зазначену заборгованість у розмірі 52 650 грн, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Ухвалою суду від 31.08.2026 було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та призначено її до розгляду з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленим належним чином у порядку, визначеному ЦПК України. Причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав, у зв`язку з чим суд, враховуючи положення статей 223, 280 ЦПК України, дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 03 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 03.01.2026-100002055. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 15 000 грн. строком на 181 день з дати його надання, тобто до 02 липня 2026 року. Заявка на отримання кредиту є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з умовами якої позичальник ознайомився під час укладення договору (а.с.29-35).

Умовами кредитного договору передбачено можливість продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту шляхом укладення додаткового договору за ініціативою позичальника. Таке продовження здійснюється на підставі звернення позичальника, поданого у паперовій або електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов кредитного договору процентна ставка є фіксованою та незмінною і становить 1 % за один день користування кредитом та застосовується протягом усього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшений кредитодавцем в односторонньому порядку.

Також відповідно до умов кредитного договору комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 20 % від суми кредиту та дорівнює 3 000 грн. Вказана комісія нараховується кредитодавцем та обліковується у день видачі кредиту. Протягом строку дії договору розмір комісії залишається незмінним.

Згідно з пунктом 3.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти і комісію, передбачені договором.

Відповідно до пункту 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах строковості, платності та поворотності. Кредитні кошти надаються шляхом їх перерахування на рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу 4149-51XX-XXXX-1020, зазначеного ним під час укладення договору.

Пунктом 6.1 договору визначено, що позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та комісії у терміни та строки, зазначені у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Кредитний договір укладено в електронній формі. Документи, що складають кредитний договір, були підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було надіслано у SMS-повідомленні на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зазначений ним як фінансовий. Відповідно до умов договору він набрав чинності з дати отримання кредитодавцем в інформаційній системі від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепту), підписаної таким одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 03 січня 2026 року підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку на отримання кредиту, чим підтвердив укладення кредитного договору та погодився з його умовами.

З довідки про перерахування коштів від 21.04.2026 року вбачається, що кредитодавцем було надано ОСОБА_1 шляхом зарахування на вказану ним карту № НОМЕР_2 , кредитні кошти у розмірі 15 000 грн. (а.с.26).

Таким чином, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином та у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором.

Разом з тим відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, кредит та передбачені договором платежі у встановлені строки не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 52 650 грн., яка складається із: 15 000 грн. заборгованості за тілом кредиту; 27 150 грн. заборгованості за відсотками; 3 000 грн. комісії, пов`язаної з наданням кредиту; 7 500 грн. відсотки, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с.36-38).

При цьому, нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 27 150 грн. здійснювалося позивачем відповідно до погодженої сторонами фіксованої процентної ставки у розмірі 1 % за один день користування кредитом та в межах встановленого договором 181-денного строку кредитування, тобто до 02.07.2026 року.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, дослідивши надані позивачем докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15 000 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 27 150 грн. та комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 3 000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, щодо вимог позивача про стягнення 7 500 грн. відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає таке.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що на період дії воєнного стану законодавцем прямо встановлено звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Суд не приймає доводи позивача про те, що виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 надає кредитодавцю право нараховувати та стягувати з позичальника проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, у період дії воєнного стану.

Саме по собі виключення відповідного положення із Закону України «Про споживче кредитування» не скасувало та не змінило положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким безпосередньо передбачено звільнення позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, у період дії воєнного стану. Зазначене положення ЦК України є чинним та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Кредитний договір № 03.01.2026-100002055 укладено 03.01.2026 року, тобто у період дії воєнного стану. Умовами договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України, розмір яких визначено у договорі на рівні 170 000 % річних.

Як убачається з розрахунку заборгованості, позивачем заявлено до стягнення з ОСОБА_1 7 500 грн. саме як відсотки, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Оскільки вказані відсотки є мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання та нараховані у період дії воєнного стану, суд доходить висновку, що вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з відповідача 7 500 грн. відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.

Отже, з урахуванням наведеного, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 45 150 грн., з яких: 15 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 27 150 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3 000 грн. комісія, пов`язана з наданням кредиту. У задоволенні вимоги про стягнення 7 500 грн. відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у сумі 45 150 грн., що становить 85,75 % від загального розміру заявлених позовних вимог у сумі 52 650 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 283 грн 04 коп. (2 662 грн 40 коп. х 85,75 %).

При цьому, витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у розмірі 127,38 грн. не підлягають стягненню з відповідача, оскільки такі не є судовими витратами у розумінні ст.133 ЦПК України.

Керуючись статтями 207, 526, 530, 610, 626, 628, 1050, 1048, 1054, 1056 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст.4, 12, 13, 76- 81,89, 95, 141, 258,259, 263-265, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 03.01.2026-100002055 від 03 січня 2026 року у загальному розмірі 45 150 (сорок п`ять тисяч сто п`ятдесят) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) гривні 04 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя Бобровицького районного суду Н.О. Булига