Рішення № 140650235, 15.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/28/26

Провадження № 2/522/18/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бондар В.Я.

за участі секретаря судового засідання Костинюк В.В.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 02.01.2026 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 38 115,91 грн.

Позов мотивований тим, що10.07.2024 о 09:25 год в м.Одесі по вул. Генуезька сталася ДТП, за участі транспортного засобу «Mazda», державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та транспортного засобу «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_2 . На момент ДТП майнові інтереси власника автомобіля «Mercedes-Benz» були застраховані в АТ «СК «АРКС». Пошкодження автомобіля були визнані страховим випадком та за заявою власника йому виплачено страхове відшкодування у розмірі 88 215,84 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Mazda» була застрахована полісом обов`язкового страхування ТДВ «СГ «Оберіг». Між ПрАТ «СК «АРКС» та ТДВ «СГ «Оберіг» 25.11.2024 укладено угоду про здійснення страхового відшкодування, згідно якої розмір відшкодування становить 50 099,93 грн, а узгоджений між сторонами розмір страхового відшкодування: 46 091,94 грн. Різницю між 88 215,84 грн та 50 099,93 грн у розмірі 38 115,91 грн позивач просить стягнути з позивача.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа надійшла у провадження судді Ковтун Ю.І.

Ухвалою від 08.01.2026 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси №798/26 від 21.04.2026 на виконання Рішення зборів суддів Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2026 та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, по справі було проведено 21.04.2026 повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями в результаті якого справа 22.04.2026 передана судді Бондарю В.Я.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2026 справу прийнято до провадження судді Бондаря В.Я. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 01.06.2026.

До суду 01.06.2026 надійшов відзив представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 , згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування відзиву зазначено, що ТДВ «СГ «Оберіг» ліквідована, тому відшкодування має здійснюватися МТСБУ. На переконання відповідача, МТСБУ буде належним відповідачем, тобто у позові слід відмовити через неналежність відповідача.

У судовому засіданні 01.06.2026 проведеному за участі представника відповідача ОСОБА_3 , розгляд справи відкладено на 15.07.2026.

До суду 08.06.2026 надійшла відповідь на відзив від ПрАТ «СК «АРКС», у якій вказує, що оскільки на момент ДТП строк експлуатації автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_2 , перевищував 7 років, то ТДВ "СГ "ОБЕРІГ" у відповідності до вимог ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» застосувало коефіцієнт зносу КТЗ у зв`язку з чим визначення розмірі страхового відшкодування по полісу ОСЦПВВНТЗ № ЕР221277137 здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 46 091 (сорок шість тисяч дев`яносто одна) грн. 94 коп. Оскільки вартість майнового збитку, завданого власнику «Mercedes-Benz» державний номер НОМЕР_2 , пошкодженням його автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

У судовому засіданні 15.07.2026 проведеному за участі представника відповідача ОСОБА_3 , судом поновлено строк представнику відповідача та прийнято відзив також прийнято до провадження відповідь на відзив. Представнику відповідача надано можливість підготувати заперечення, також задоволено клопотання про витребування оригіналів акту огляду, європротоколу та інших документів, які стали підставою для страхового відшкодування. Розгляд справи відкладено на 06.08.2026.

До суду 20.07.2026 надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача ОСОБА_3 , згідно яких вказує, що позивач не доводить, що заявлена до стягнення сума є саме реальними збитками, а не різницею між двома різними страховими продуктами, яке регулюються різними правовими режимами. Аргументація позивача побудована на змішуванні різних правових категорій: майнової шкоди, реальних збитків, вартості відновлювального ремонту, страхового відшкодування за договором КАСКО та страхової виплати за договором ОСЦПВ. Таке ототожнення суперечить як положенням Цивільного кодексу України, так і правовій природі страхових правовідносин, у зв`язку з чим саме по собі не може бути належною підставою для покладення на відповідача обов`язку зі сплати заявленої до стягнення суми.

Ухвалою від 28.07.2026 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 06.08.2026 проведеному за участі представника відповідача ОСОБА_3 , представник позивача не підключився до ВКЗ, подав клопотання про відкладення, яке було відхилене судом, суд прийняв до розгляду заперечення та відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про залучення третьої особи. З метою направлення повторно ухвали про витребування доказів до виконання, розгляд справи відкладено на 07.10.2026.

У судовому засіданні 07.10.2026 представник позивача ОСОБА_4 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просив задовольнити позов. Представник відповідача ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні позову.

Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

У судовому засіданні 07.10.2026, суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосив, що проголошення судового рішення відбудеться 15.10.2026 о 11:45 год.

Частиною 2 ст.268 ЦПК України передбачено, що під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 10 липня 2024 року о 09:25 год в місті Одесі по вулиці Генуезька, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участі транспортного засобу «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_5 , та транспортного засобу «Mazda», державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 . ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненій ДТП, у зв`язку з чим учасники пригоди склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) (а.с.4).

Цивільно-правова відповідальність власника Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №200779ГаЗоя (а.с.5-13).

17 липня 2024 року ОСОБА_6 звернулася до ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» з заявою про подію та виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (а.с.15).

Станом на 10.07.2024 транспортний засіб Mazda», державний номер НОМЕР_1 , був застрахований у ТДВ «СГ «Оберіг» на підставі полісу серії ЕР №220979842 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.30 та додаток до відзиву, який містить в системі «Електронний суд»).

Згідно рахунку філії «Автомобільний дім Одеса» ПрАТ «Одеса-Авто», вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 , склала 88 215,84 грн (а.с.17).

ПрАТ «СК «АРКС» прийнято рішення про виплату ОСОБА_6 страхового відшкодування у розмірі 86 618,33 грн та у розмірі 1 597,51 грн (а.с.22-25).

ПрАТ «СК «АРКС» перерахувало кошти у загальному розмірі 88 215,84 грн на рахунок філії «Автомобільний дім Одеса» ПрАТ «Одеса-Авто» 25.09.2024 та 03.10.2024 відповідно до платіжних доручень №1086816, №1089038 (а.с.27, 28).

25 листопада 2024 року між ПрАТ «СК «АРКС» та ТДВ «СГ «Оберіг» укладено угоду про здійснення страхового відшкодування (а.с.31-32).

Згідно додатку №1 до Угоди від 25.11.2024, яким є перелік майнових вимог АТ «АРКС» до ТДВ «СГ «Оберіг», останнім погоджено виплату страхового відшкодування у розмірі 50 099,93 грн (а.с.32 на звороті).

Платіжною інструкцією №32955 від 29.11.2024 підтверджується виплата ТДВ «СГ «Оберіг» на рахунок АТ «СК «АРКС» страхового відшкодування, згідно страхового акту 53324р/1 від 26.11.2024 («Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_2 ) у розмірі 46 091,94 грн (а.с.29).

Згідно статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі в редакції на час вчинення ДТП) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Частиною першою статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові від 4 липня 2018 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Ліміт відповідальності ТДВ «СГ «Оберіг» згідно полісу №220979842 за шкоду заподіяну майну становить 160 000 грн, а розмір франшизи 3 200 грн.

Згідно з калькуляцією та рахунком-фактурою вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля складає 88 215,84 грн.

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу, страховик відповідача ТДВ «СК «Оберіг» сплатило на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 46 091,94 грн, згідно до угоди про здійснення страхового відшкодування.

Однак, позивач просить стягнути суму у розмірі 38 115,91 грн, що становить різницю між сплаченим позивачем страховим відшкодуванням у розмірі 88 215,84 грн та розміром страхового відшкодування розрахованим відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що згідно додатку №1 до Угоди становить 50 099,93 грн.

У п.12 ч.1 ст.30 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхова (регламентна) виплата не здійснюється за шкоду у частині втрати товарної вартості транспортного засобу, визначеної відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 8.3 Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства, величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Відповідно до п. 8.6.1 Методики, величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або працездатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто, величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (п.п. «е»).

Нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли проводиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Таким чином, системний аналіз ст. 22, абз. 3 п. 3 ч.1 ст. 988, ст. ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, п. 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювана шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Згідно п.7.36-7.37 Методики ринкова вартість окремої складової частини враховує її комплектність і фактичний технічний стан, умови, у яких вона експлуатувалася (зберігалася), особливості кон`юнктури ринку регіону. Ринкова вартість складової частини КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу визначається за формулою:

вартість складової частини КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, грн = ціна нової складової частини, грн х (1 коефіцієнт фізичного зносу).

Для автомобіля Мерседес значення коефіцієнту фізичного зносу дорівнює нулю 7 років КТЗ.

Автомобіль «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_2 , зареєстрований 30.03.2017, тобто коефіцієнт фізичного зносу мав обраховуватися за 3 місяці і 10 днів, адже ДТП настала 10.07.2024.

Отже, матеріали справи не містять жодних доказів розрахунку вартості збитків та страхового відшкодування ТДВ «Страхова компанія «Оберіг». Доказів вважати різницю у розмірі 38 115,91 грн втратою товарної вартості у матеріалах справи відсутні.

Експертиза та оцінка збитків не проводилася.

Укладаючи договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа розраховує на те, що у разі настання страхового випадку її майнові інтереси будуть захищені шляхом здійснення страховою організацією виплати на користь потерпілої особи у межах страхових сум (ліміту відповідальності), визначених таким договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

З огляду на викладене, а також те, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ «СК «Оберіг» полісом обов`язкового страхування, відповідно до якого ліміт страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становив 130 000 грн, що не перевищує розміру визначеного та сплаченого позивачем страхового відшкодування власниці автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_2 , з урахуванням відсутності розрахунку коефіцієнту фізичного зносу чи даних для вчинення такого розрахунку, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При тому, суд відхиляє доводи відповідача в особі представника Петрушко І.С. про неналежність відповідача, оскільки як вказує сама представниця ТДВ «СГ «Оберіг» з 03.01.2025 Страхову групу виключено з членів МТСБУ, тоді як виплату Страхова група здійснила 29.11.2024.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судові витрати в порядку ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача не підлягають у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до змісту ч.1 та п. 3 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

25 травня 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Петрушкою Іриною Сергіївною укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 25/05-26.

29 травня 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Петрушкою Іриною Сергіївною укладено додаткову угоду №1, якою визначено вартість послуг адвоката за годину: зустріч та надання консультації 5 000 грн; підготовка процесуальних документів 5 000 грн; представництво інтересів у судовому процесі 5 000 грн.

29 травня 2026 року між сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг №1, за яким вартість послуг склала 20 000 грн: 1 година консультації та 3 години підготовка процесуальних документів.

На переконання суду категорія справи є не складним, не потребує велику кількість часу для складення процесуальних документів.

Суд також враховує, що доводи викладені у відзиві суд відхилив.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності правничих послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за можливе стягнути розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 500 грн. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 грн підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування залишити без задоволення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (код ЄДРПОУ 20474912, м.Київ, вул. Іллінська, буд.8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 15 жовтня 2026 року.

Суддя: В.Я. Бондар