Рішення № 140649149, 06.10.2026, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/2530/25

Провадження № 2/943/645/2026

06 жовтня 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді Журибіда Б. М.

при секретарі Пирка В.М.

за участі представника позивача Алєксєєва В.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференцзв`язку в місті Буську цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальність «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з означеним позовом. Мотивує тим, що 21.08.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю Mercedes-Benz 208D, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та NISSAN X-TRAIL, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. Судом Відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, чим було встановлено факт винуватості Відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди. Цивільно-правова відповідальність Відповідача, як водія транспортного засобу Mercedes-Benz 208D, станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ«ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-221539704. ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування Позивачем шкоди третій особі за полісом страхування №EP-221539704 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу NISSAN X-TRAIL. За полісом страхування №EP-221539704 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб - 0,00 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати. Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 23.000,00 грн.. Позивач здійснив виплату даного страхового відшкодування в означеній сумі, про що додав платіжні документи. В силу вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач подав Розрахунок штрафних санкцій проводився за період з 12.09.2025 по 23.12.2025: розмір основного боргу 23.000,00 грн, інфляційні втрати 369,73 грн, пеня 2.012,03 грн, три відсотки річних 194,71 грн., на загальну суму 25.576,47 грн.. Просить суд стягнути з відповідача в користь позивача кошти в розмірі 25.576,47 грн; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7.300,00 грн. Та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2.422,40 грн.

В подальшому представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог. Оскільки відповідач добровільно сплатив суму страхового відшкодування, позивач просить закрити провадження у справі в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення виплаченого страхового відшкодування у розмірі 23 000,00 грн (двадцять три тисячі гривень 00 копійок) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - у зв`язку з відсутністю предмета спору. Стягнути з відповідача в користь позивача суму штрафних санкцій, а саме: - інфляційні втрати в розмірі 369,73 грн. (триста шістдесят дев`ять гривень 73 копійки); - пеня в розмірі 2 012,03 грн. (дві тисячі дванадцять гривень 03 копійки); - три відсотки річних в розмірі 194,71 грн. (сто дев`яносто чотири гривні 71 копійка), витрати на правничу допомогу та суму судового збору.

Представник позивача Алексєєв В.В. повністю підтримав змінені позовні вимоги, просить такі задоволити з мотивів, викладених у позовній заяві, уточненій позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 повністю заперечив проти заявлених позовних вимог, додав, що відповідач добровільно сплатив страхове відшкодування в розмірі 23000,00 гривень. Щодо стягнення штрафних санкцій, просить в задоволенні таких відмовити за приписами ст. 625 ЦК України, оскільки згідно Перехідних положень Цивільно процесуального кодексу України на час військових діє мораторій на накладення грошових зобов`язань, оскільки штрафні санкції, під час війни, стягненню не підлягають, крім того стягнення таких є вимогою похідною від стягнення основного боргу, страхового відшкодування, а таке відповідачем добровільно сплачене, просить відмовити у задоволенні таких, також відмовити в решті позовних вимог.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю Mercedes-Benz 208D, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та NISSAN X-TRAIL, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Зокрема 21.08.2024 року о 20 год 15 хв. водій ОСОБА_3 на автодорозі М06 Київ-Чоп 457 км. керував автомобілем DAI МLER-BENZ/208D з реєстраційним номером НОМЕР_5 , під час руху відірвалось заднє ліве колесо, що пошкодило транспортний засіб NISSAN X-TRAIL з реєстраційним номером НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався назустріч, у результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження та матеріальні збитки, травмованих немає, чим порушив вимоги п. 2.3А ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Постановою судді Буського районного суду від 27 вересня 2024 року ОСОБА_3 визнано винуватим за ст. 124 КУпАП за вчинення вказаної дорожньо транспортної пригоди, призначено покарання (справа № 943/1905/24). Постанова не оскаржувалася та набрала законної сили.

Згідно положень ч.6 ст.82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність Відповідача, як водія транспортного засобу Mercedes-Benz 208D, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-221539704.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( Закон № 1961-IV).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону № 1961-IV відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Позивачем було здійснено врегулювання страхового випадку та обчисленого розмір страхового відшкодування відповідно до Закону № 1961-IV.

ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування Позивачем шкоди третій особі за полісом страхування №EP-221539704 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу NISSAN X-TRAIL, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 .

За полісом страхування №EP-221539704 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб - 0,00 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати.

Кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 23000,00 грн.

На виконання полісу страхування №EP-221539704, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу NISSAN X-TRAIL, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , позивач здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 23000,00 грн, про що подав платіжну інструкцію № 31513 від 20.09.2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до пп. «г» пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Станом на день розгляду справи судом, відповідач добровільно сплатив позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 23000,00 гривень.

Враховуючи даний факт та уточнені позовні вимоги позивача, який просить позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування залишити без розгляду в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд приходить до переконання, що дане клопотання не порушує права сторін, та підлягає до задоволення, тому позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо- транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. А у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц сформулювала чіткий правовий висновок:

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону.

Зобов`язання з відшкодування шкоди, у тому числі регресне зобов`язання винуватця ДТП, має грошовий характер, і тому до нього підлягають застосуванню ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - у частині нарахування інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за несвоєчасну компенсацію.

Ст.992 Цивільного кодексу України прямо передбачає застосування положень про грошові зобов`язання до страховика та інших учасників страхових правовідносин.

Позивачем розрахунок штрафних санкцій проводився за період з 12.09.2025 по 23.12.2025:

-Розмір основного боргу 23000,00 грн.

-Інфляційні втрати 369,73 грн.

-Пеня 2012,03 грн.

-Три відсотки річних 194,71 грн.

на загальну суму 25.576,47 грн.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати, пеню та три відсотки річних.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.10.2019 у справі № 452/3519/15 (провадження № 61-14973св18) зазначено, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019 у справі № 757/26834/15-ц (провадження № 61-23871св18) зазначено, що оскільки за своєю правовою природою зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, до спірних правовідносин слід застосовувати положення статті 625 ЦК України щодо стягнення зі страхової компанії трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат.

За змістом аналізованої норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Зважаючи на особливу юридичну природу правовідносин сторін у вигляді відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором страхування, нарахування пені за несвоєчасне виконання договору страхування узгоджується з положеннями статті 992 ЦК України, відповідно до яких у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2020 у справі № 758/16044/16-ц (провадження № 61-913св17) вказано, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

У п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам дано роз`яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 23000,00 грн лише 31.08.2026 року.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі № 200/4309/14-ц (провадження № 61-23763св18) зазначено, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання».

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Суд критично сприймає твердження представника відповідача про те, що вказані суми як штрафні санкції, не підлягають стягненню згідно Перехідних положень ЦПК України, оскільки такі спростовані в суді, дані правовідносини, хоча і є штрафними санкціями (грошовим зобов`язанням), однак в сфері страхування, тому підлягають стягненню.

В силу вимог статті 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача в користь позивача, сплачений останнім судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено орієнтовний розмір витрат на правову допомогу у розмірі 7300,00 грн.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем подано копію договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025 року, в якому передбачено права, обов`язки сторін, порядок розрахунків, розмір гонорару; Акт прийому передачі наданих послуг № 51803/1 від 23.12.2025 року, на загальну суму 7300,00 гривень.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача клопотав про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки така завищена.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Виходячи з цього суд приходить до переконання, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, неспівмірним із складністю справи, зазначена цивільна справа є однотипною, зміст позовної заяви, що перебуває на розгляді суду є ідентичним іншим позовам, які заявлені представником позивача, тому його підготовка не потребувала тривалого часу, як і консультація з вивченням документів, а тому є підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу та стягнення її з відповідача в сумі 5000 грн, вказаний розмір є обґрунтованим і справедливим.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 81, 83, 89, 141, 258-259, 264, 265, 354 ЦПК України, ст. ст. 22, 526, 625, 1166, 1187 ЦК України, суд -

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , на користь ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», код за ЄДРПОУ 39433769, місцезнаходження м. Київ вул. Васильківська, 14, інфляційні втрати в розмірі 369,73 грн. (триста шістдесят дев`ять грн. 73 коп.); пеню в розмірі 2012,03 грн. (дві тисячі дванадцять грн. 03 коп.); три відсотки річних в розмірі 194,71 грн. (сто дев`яносто чотири грн. 71 коп.), 2422,40 гривень судового збору та 5000,00 гривень витрат на правничу допомогу.

В решті вимог про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15 жовтня 2026 року.

Суддя: Б. М. Журибіда