Рішення № 140648324, 15.10.2026, Путильський районний суд Чернівецької області

15.10.2026

Справа №721/862/25

Провадження 2/721/25/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Путильський районний суд Чернівецької області в складі:

Головуючого судді: Проскурняка С.П.

за участю секретаря: Помазан М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Путила Вижницького району Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Усть-Путильської сільської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує малолітню дитину, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Усть-Путильської сільської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує малолітню дитину.

В позові вказує, що вони перебували з відповідачкою ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 11.11.2014 року.

Від даного шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 11.11.2014 року двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати разом з батьком на його утриманні.

ОСОБА_3 вже досяг 16-річного віку та має право самостійно визначати своє місце проживання.

З моменту розірвання шлюбу малолітній ОСОБА_4 залишився проживати разом із позивачем та на даний час перебуває на його повному фінансовому утриманні та самостійному вихованні.

Вони з сином проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Він, як батько дитини, здійснює догляд за сином, забезпечує всі його життєво необхідні потреби, забезпечує гармоній розвиток та опікується його здоров`ям. Мати ОСОБА_2 проживає окремо від них з дитиною в АДРЕСА_2

На даний час, у зв`язку із необхідністю оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховується тільки одним з батьків, а також з метою переміщення із дитиною без документального оформлення згоди матері, яка разом із сином не проживає, існує необхідність у встановленні факту того, що ОСОБА_1 , самостійно виховує та утримує сина.

За наведених обставин просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, від представника до суду надійшла заява в якій просив суд справу розглядати без їхньої участі, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась від неї до суду надійшла заява в якій просила суд справу розглядати без її участі, позовні вимоги визнає та не заперечує щодо їх задоволення.

Представник Усть-Путильської сільської ради в судове засідання не з`явився від нього до суду надійшла заява в якій просить суд справу розглядати без його участі, не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, - ... У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Враховуючи те, що в судове засідання не з`явились всі особи, які беруть участь у справі, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенням ч.2 ст.247ЦПК України.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не надав суду докази на підтвердження своїх доводів щодо заявленої вимоги.

Судом встановлено, що 01 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що 01 вересня 2007 року було зроблено відповідний актовий запис №04.

Від шлюбу в сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с.15/.

Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 11 листопада 2014 року у справі № 721/945/14-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано/а.с.16/.

Згідно витягів з реєстру територіальної громади, малолітній: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.17-18/.

Мати ОСОБА_2 зареєстрована та проживає окремо від них за іншою адресою: АДРЕСА_2 /а.с.19/.

Згідно з частинами 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідачка ОСОБА_2 позов визнала, просила справу розглянути в її відсутність, що свідчить про відсутність спору/а.с.39/.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

Заявляючи вимогу про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини позивач послався на те, що встановлення даного факту необхідно для оформлення документів щодо соціальної допомоги на дітей, які виховуються одним із батьків, а також виникають питання щодо переміщення заявника і дитини без документального оформлення згоди від матері, яка не проживає разом із дитиною.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною 1 статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною 5 статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини 2 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин 1- 4 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною 5 цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з частиною другою статті 159 СК України під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до частини першої-третьої статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Водночас у частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини (див. постанову Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).

В матеріалах справи є нотаріально посвідчений договір від 12 червня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання та утримання дитини, що підтверджує факт вирішення питання виховання дитини батьками спільно/а.с.20-21/.

У відповідності до вказаного договору сторони домовились, що кожен з батьків зобов`язаний брати участь у вихованні дитини та виховувати її з повагою до матері/батька, сторони зобов`язуються належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання, кожен з батьків має право проводити з дитиною час, мати має право спілкуватися з дитиною.

При цьому, навіть за умови того, що мати не бере участі у забезпеченні дитини та не надає матеріальну допомогу, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини.

Суд вважає, що позивачем не було надано суду доказів, які свідчать про проживання малолітньої дитини з позивачем на його самостійному вихованні та утриманні, не надано доказів що в питанні виховання чи утримання дитини матір не приймає участі чи умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав з даного приводу. Утримання та виховання дитини батьком є законним його обов`язком та не потребує встановлення факту судом з тією метою, про яку зазначив позивач.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що він самостійно несе витрати по утриманню дитини, так і доказів того, що матір дитини таких витрат не несе. Самі лише посилання позивача на вказані обставини не підтверджують факту самостійного утримання ним малолітньої дитини.

Надані позивачем докази свідчать лише про можливе проживання дитини разом із батьком, проте відсутні докази ухилення матері від участі від виховання дитини.

Та обставина, що мати дитини проживає окремо, не свідчить про те, що позивач самостійно виховує дитину і не позбавляє матір батьківських прав і не залишає дитину без материнського виховання.

Таким чином, оцінивши надані сторонами докази окремо та в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги про встановлення факту самостійного виховання й утримання дитини не знайшли достатнього підтвердження під час судового розгляду, у зв`язку з чим у їх задоволенні належить відмовити.

На підставі наведеного та керуючись, ст.ст.4-6,12,13,76-81,95,141,265,280,353-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує малолітню дитину відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа: Усть-Путильська сільська рада, юридична адреса: с. Усть-Путила, вул. Центральна,50, Вижницького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 04418140.

Суддя: С.П. Проскурняк