Рішення № 140648303, 15.10.2026, Путильський районний суд Чернівецької області

15.10.2026

Справа №721/835/26

Провадження 2/721/479/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Путильський районний суд Чернівецької області в складі:

Головуючого - судді: Проскурняка С.П.

за участю секретаря: Помазан М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Путила Вижницького району Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що 03.07.2023 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №238230, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 5000,00 грн, строком на 14 днів.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді та підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

14.09.2023 первісний кредитор змінив найменування з ТОВ «Займер» на ТОВ «Клай інвест».

19.04.2024 року ТОВ «Клай інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір факторингу №568/ФК-24, відповідно до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Клай інвест», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №238230 від 03.07.2023 року.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 18000,00 грн, з них:

- заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн;

- заборгованість за відсотками 13000,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним просить суд стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Путильського районного суду Чернівецької області від 25.08.2026 року відкрито провадження у справі та визначено, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом всіх сторін по справі.

У встановлений строк відзив від відповідача не надійшов.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання в якому просив розгляд справи проводити без його участі у випадку неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

В судове засідання відповідач не з`явився, хоча належним чином повідомлявся судом про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомив. В наслідок чого суд вважає, що можливо розглянути справу в його відсутності, оскільки у справі наявні достатні матеріали про права та взаємовідносини сторін. Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Враховуючи те, що в судове засідання не з`явились всі особи, які беруть участь у справі, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенням ч.2 ст.247ЦПК України.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 03.07.2023 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 238230, шляхом підписання відповідачем договору одноразовим ідентифікатором CL5408, через номер мобільного телефону НОМЕР_1 (п.9 Договору №238230 від 03.07.2023)/а.с.38-43/.

Даний договір було укладено в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

За правилами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до умов Кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 5000,00 грн, строк кредитування 14 днів до 16.07.2023 року, зі сплатою 1825% річних від суми кредиту в розрахунку 5% на добу, тип процентної ставки - фіксована.

Згідно графіка розрахунків та загальної вартості кредиту, кредит надано з 03.07.2023 по 16.07.2023, на 14 днів, сума кредиту 5000,00 грн, проценти за користування кредитом (5% в день) - 3500,00 грн, загальна вартість кредиту 8500,00 грн.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, згідно яких позичальника було повідомлено, зокрема, що у разі надання йому кредиту, останній за договором споживчого кредитування зобов`язаний буде повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, з яким ОСОБА_1 ознайомився та без будь-яких заперечень підписав в електронному вигляді.

Таким чином, позичальник був повідомлений про загальні витрати, які будуть понесені ним у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема, повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір процентів, які повинні бути повернуті разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою в кредит.

Згідно інформаційної довідки ТОВ «ПрофітГід», в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020 ТОВ «ПрофітГід» було проведено переказ грошових коштів на номер платіжної картки НОМЕР_2 , номер транзакції 38840-63678-91014, сума переказу 5000,00 грн. Дата та час здійснення переказу 03.07.2023 о 20:46. Емітент платіжної картки PRIVAT BANK. Код авторизації 679463. Призначення переказу - видача кредиту #238230/а.с.35/.

Крім того надання грошових коштів, підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 06.09.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260831/49704, згідно якого вбачається, що 03.07.2023 року на банківську картку № НОМЕР_3 , власником якої є ОСОБА_1 відбулося зарахування коштів в сумі 5000,00 грн/а.с.66-67/.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та протоколу №13/09/23 загальних зборів учасників ТОВ «Займер» від 13.09.2023, відбулася зміна назви товариства з ТОВ «Займер» на ТОВ «Клай інвест»/а.с.18-22/.

19.04.2024 року між ТОВ «Клай інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 568/ФК-24, відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача/а.с.25а-28/.

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 18000,00 грн/а.с.9/.

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав зобов`язання щодо повернення тіла кредиту, він не повернув ТОВ «Клай інвест», а в подальшому позивачу, то з нього на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5000 грн.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивач має нараховувати відсотки лише в межах строку дії договору, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, а саме: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».

Розрахунок процентів наданий позивачем є необґрунтованим, оскільки його здійснено поза межами строку кредитування.

Тобто з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню проценти за період з 03.07.2023 року по 16.07.2023 року.

Отже, розмір відсотків відповідно до умов договору про споживчий кредит становить 3500,00 грн за період з 03 липня 2023 року по 16 липня 2023 року, виходячи з розрахунку: 5000,00 грн (тіло кредиту) х 5% (відсоткова ставка) х 14 днів (строк кредиту).

Відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості по відсоткам за договором про надання фінансового кредиту № 238230 від 03.07.2023 року в сумі 18000,00 грн.

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що кредит надається строком на 14 днів з 03 липня 2023 року (строк кредитування).

Отже, позивач ТОВ «Діджи Фінанс» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Діджи Фінанс» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 238230 від 03.07.2023 року в розмірі 3500,00 грн, частково задовольнивши позовні вимоги.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частин першої, п. 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиція є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

На підтвердження понесення таких витрат представник позивача надав: договір про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01 червня 2026 року, додаткову угоду №238230 від 21.07.2026 року до договору про надання правової допомоги №42649746/02 від 01 червня 2026 року, акт на підтвердження факту надання правової допомоги від 21 липня 2026 року, який містить детальний опис робіт та їх вартість.

При подачі позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Як вбачається з мотивувальної частини цього рішення позов ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено частково на 47,22%.

Враховуючи, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат, понесених ним на правничу допомогу в розмірі 6000 грн, та надано докази сплати судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 2662,40 грн, понесені витрати позивача слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (47,22%), а саме 2833,20 грн - витрат, понесених ним на правничу допомогу та 1257,19 грн - витрат зі сплати судового збору, що разом становить 4090,39 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.11,15-16,509-510,526-527,536,553-554 ЦК України, ст.ст. 4-6,76-81,95,141,265,280,353-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №238230 від 03.07.2023 року в розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1257 гривень 19 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2833 гривень 20 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою ним протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», юридична адреса: м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, Київська область, ЄДРПОУ:42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя: С.П. Проскурняк