Рішення № 140648119, 14.10.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

14 жовтня 2026 року

Справа № 646/5603/26

Провадження № 2/646/4021/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.10.2026 року Основ`янський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

при секретарі судового засідання - Борщ Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Куп`янської міської віськової адміністрації Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку звернулась до суду з позовною заявою, в обгрунтування якої зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на день своєї смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті чоловіка залишилось спадкове майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18.01.1974 року Куп`янською державною нотаріальною конторою Харківської області за реєстровим № 171, зареєстрованим в Куп`янському бюро технічної інвентаризації Харківської області за реєстровим № 171, зареєстрованим в Куп`янському бюро технічної інвентаризації Харківської області в книзі 30, номер запису 5298.

У встановлений законом строк вона звернулась до Куп`янської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої було відкрито спадкову справу № 282/2012, яка зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 52885989.

Звернувшись із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до державного нотаріуса Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Полтавської К.С.,яка виконує обов`язки державного нотаріуса Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області, постановою нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй відмовлено, оскільки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесені відомості щодо зареєстрованого за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , а подані документи не дають змогу встановити набуття прав на нерухоме майно.

Згідно договору, посвідченого 18.01.1974 року державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Панасенко Р.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 171, встановлено, що ОСОБА_1 купив житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , житловою площею 8,33 кв. м.

Рішення виконавчого комітету Куп`янської міської ради від 26.08.1975 року за № 542 після проведення обстеження вищевказаного будинку встановлено, що він прийшов в негідність, у зв`язку з чим ОСОБА_1 дозволено побудувати новий будинок замість старого на земельній ділянці АДРЕСА_1 у відповідності до технічної документації, виданою технічним бюро архітектора Куп`янського району.

28.08.1975 року архітектором на підставі вищевказаного рішення виконавчого комітету Куп`янської міської ради від 26.08.1975 року за № 542 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку відповідно до типового проекту 346-3.

25.03.1980 року Куп`янським бюро технічної інвентаризації виготовлено заново технічний паспорт на новобудову та 30.08.1983 року проведено реєстрацію поточних змін, а саме: будинок АДРЕСА_1 має загальну площу 71,3 кв. м., житлову площу 41,8 кв. м. та складається із тамбура площею 3,8 кв. м., сіней 3,6 кв. м., веранди 8,6 кв. м., житлової кімнати 19,6 кв. м., житлової кімнати 7,0 кв. м., житлової кімнати 15,2 кв. м., кухні 9,3 кв. м., кладової 4,2 кв. м.

Підставою виникнення права власності був сам факт збудування будинку громадянином на відведеній земельній ділянці з дотриманням законодавства.

Документом, що підтверджує право на будівництво було рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про відвід земельної ділянки.

Оскільки будівля зведена до 05.08.1992 року, вона не підлягала обов`язковому прийняттю в експлуатацію.

Просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,3 кв. м., житловою площею 41,8 кв. м.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026 року справа розподілена судді Глобі М.М.

Ухвалою суду від 15.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 26.08.2026 року закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи сповіщалась судом завчасно та належним чином, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила задовольнити. Крім того, просила врахувати, що фактично частина будинку належить їй як частка у спільному майні подружжя та в порядку спадкування після смерті чоловіка, спадщину після смерті якого вона прийняла, подавши відповідну заяву до нотаріальної контори.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи документами згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності представника відповідача та ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, а саме з фотокопії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 10.11.1970 року Глушківською сільською радою Куп`янського району Харківської, 10.11.1970 року було зареєстровано шлюб між позивачкою та ОСОБА_1 , актовий запис № 13 (а.с. 11).

Згідно копії договору купівлі-продажу, посвідченого 18.01.1974 року державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Панасенко Р.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 171, встановлено, що ОСОБА_1 купив житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , житловою площею 8,33 кв. м. (а.с. 18-21).

Рішення виконавчого комітету Куп`янської міської ради від 26.08.1975 року за № 542 після проведення обстеження вищевказаного будинку встановлено, що він прийшов в негідність, у зв`язку з чим ОСОБА_2 дозволено побудувати новий будинок замість старого на земельній ділянці АДРЕСА_1 у відповідності до технічної документації, виданою технічним бюро архітектора Куп`янського району (а.с. 22).

28.08.1975 року архітектором на підставі вищевказаного рішення виконавчого комітету Куп`янської міської ради від 26.08.1975 року за № 542 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку відповідно до типового проекту 346-3.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 15.12.2011 року Куп`янськ-Вузловською селищною радою Харківської області, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Куп`янськ-Вузловий, м. Куп`янськ, Харківської області (а.с. 12).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Полтавської К.С. № 410/02-31 від 14.04.2026 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не міститься жодна інформація про зареєстроване право на житловий будинок АДРЕСА_1 . Встановити належність ОСОБА_2 вказаного житлового будинку не має можливості.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 392 ЦПК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як роз`яснює п. п. 2-3 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для його оформлення у нотаріальному порядку.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Таким чином, відповідно до ст. 392 ЦК України з вимогами про визнання права власності на спадкове майно спадкоємець може звернутися до особи, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

У постанові від 31.03.2021 року у справі № 463/4616/18 (провадження № 61-20505св19) Верховний Суд вказав, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Так, позивачка є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , однак оформити свої спадкові права після померлого, вона не має змоги, оскільки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не міститься жодна інформація про зареєстроване право на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки позивач зі свого боку вжив усіх необхідних та передбачених законом заходів для реалізації своїх спадкових прав.

Керуючись ст. ст. 328, 1222, 1223, 1261 ЦК України, ст. ст. 274-279, 263-265, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Куп`янської міської віськової адміністрації Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,3 кв. м., житловою площею 41,8 кв. м., після померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса мешкання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Куп`янська міська військова адміністрація Харківської області, ЄДРПОУ 04058812.

Суддя