Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 639/7502/24
Провадження № 4-с/645/35/26
У Х В А Л А
іменем України
08 жовтня 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Шарка О.П.
при секретарі судових засідань Мухіні В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована ОСОБА_2 ,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Моргун Наталії Ігорівни через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду зі скаргою, в якій, з урахуванням уточнень, просить визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Єрмак Г.В. від 17.08.2026 у виконавчому провадженні № 81294432 про накладення на неї штрафу в розмірі 1700 грн та зобов`язати державного виконавця усунути пов`язані з її винесенням порушення прав.
Скаргу обґрунтовано тим, що судовим рішенням скаржницю зобов`язано не чинити перешкод у спілкуванні бабусі з онуками. Скаржниця стверджує, що не забороняла зустрічей, забезпечувала можливість контакту та повідомляла виконавця про перебіг виконання рішення. Відсутність бажаного для стягувача спілкування зумовлена відмовою самих дітей. Виконавець не встановив конкретних перешкод з боку матері, не дослідив причин відмови дітей та не залучив представників органу опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога), як передбачено пунктом 7 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень.
На підтвердження своєї позиції скаржниця посилається на повідомлення про організацію спілкування, матеріали виконавчого провадження, відеоматеріали та висновки психолога ОСОБА_3 від 24.08.2026 № 059 і № 060 щодо дітей. Також представник скаржниці навела правові висновки Верховного Суду у справах № 640/11833/19, № 759/11905/23, № 940/448/23 та № 1309/9120/12.
Ухвалою судді від 28.08.2026 скаргу прийнято до розгляду та витребувано матеріали виконавчого провадження № 81294432.
У письмових запереченнях, названих «Відзив на позовну заяву», від 07.09.2026 ОСОБА_4 просила відмовити в задоволенні скарги. Зазначила, що мати зобов`язана сприяти спілкуванню дітей з бабусею шляхом формування сприятливої до неї поведінкової моделі, однак під час зустрічі 15.08.2026 не зупинила дітей, які відійшли та відмовилися продовжувати спілкування. Посилалася на обов`язковість судового рішення, триваючий характер його виконання та повноваження виконавця застосовувати заходи відповідальності.
Іншим представником відділу ДВС Шевченко І.А. 10.09.2026 також подано клопотання про закриття провадження як помилково відкритого і повернення скарги у зв`язку з незазначенням стягувача в первісній скарзі та ненаданням доказів надсилання їй копії та необхідністю залучення стягувача. Представник скаржниці подала заперечення, повідомила про усунення цих недоліків та надсилання стягувачу копії скарги поштовим відправленням. В судовому засіданні представник скаржниці підтвердила необхідність залучення стягувача до розгляду скарги для виконання вимог статті 450 ЦПК України.
Оцінюючи клопотання представника відділу ДВС про закриття провадження та повернення скарги, суд враховує підхід Верховного Суду, викладений у постанові від 04.08.2025 у справі № 761/47253/23, щодо необхідності надати особі можливість усунути недоліки процесуального звернення, виявлені після відкриття провадження, та недопустимості надмірного формалізму. У справі «Beles and Others v . the Czech Republic» від 12.11.2002, заява № 47273/99, Суд визнав несумісним із правом доступу до суду застосування процесуальної вимоги у спосіб, який був надмірно формалістичним і фактично позбавив заявників розгляду їхніх вимог. Наведені висновки безпосередньо релевантні цій ситуації: Скаржник подав скаргу до компетентного суду в установлений законом строк; суд відкрив провадження; предмет і підстави скарги є зрозумілими; відсутній учасник визначений, а копія документів йому направлена до розгляду справи по суті. За таких обставин повернення скарги не захищатиме права стягувача, які вже забезпечені, а створить штучну перешкоду для перевірки законності штрафу.
Суд також враховує, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, вимагає уникати надмірного формалізму при застосуванні процесуальних норм. Оскільки недоліки скарги усунуто до її розгляду по суті, стягувача залучено та забезпечено можливість подати пояснення й докази, повернення скарги з наведених відділом ДВС підстав становило б непропорційне обмеження доступу скаржниці до суду.
До участі у розгляді залучено стягувача ОСОБА_2 . Учасникам надано можливість ознайомитися зі скаргою, подати пояснення, заперечення та докази, надано додатковий час та викликано стягувача у судове засідання.
Вирішуючи питання про можливість розгляду скарги по суті, суд враховує, що ОСОБА_2 бере участь у справі як стягувач, її процесуальні права забезпечено, а відомості про неї наведено в уточненій скарзі. За таких обставин первісні недоліки не становлять передбаченої статтею 255 ЦПК України підстави для закриття провадження. Вимоги про закриття провадження і повернення скарги мають різні правові підстави та не можуть застосовуватися лише з посиланням на помилковість відкриття провадження, коли відповідний недолік усунуто до вирішення скарги по суті. В судових засідання представником скаржниці було надано оригінали та копії відповідних матеріалів справи виконавчого провадження, зокрема, оскаржувальної постанови, які надходили на адресу скаржниці, копії яких долучено до матеріалів справи.
Дослідивши надані матеріали та оцінивши доводи учасників, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
На виконанні у Немишлянському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові перебуває виконавче провадження № 81294432, відкрите 23.06.2026 на підставі виконавчого листа у справі № 639/7502/24. У постановах виконавця зазначено дату видачі виконавчого листа 18.02.2026.
Виконавчий документ відтворює припис про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_2 з онуками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначено участь бабусі у вихованні дітей кожної першої та третьої суботи місяця з 10:00 до 20:00 за місцем проживання дітей або у погоджених місцях дозвілля та відпочинку з урахуванням режиму дня, харчування, відпочинку, безпеки та стану здоров`я дітей; щоп`ятниці у зручний для сторін час шляхом відео- або аудіозв`язку; щороку 25 грудня з 10:00 до 20:00 за попередньою домовленістю. Протягом перших двох місяців передбачено присутність матері для налагодження контактів бабусі з онуками.
16.07.2026 сторони прибули до виконавця та погодили місце і час контакту. Постановою від 31.07.2026 виконавець визначив побачення кожної першої та третьої суботи о 16:00 за місцем проживання дітей, а щоп`ятниці о 19:30 спілкування за допомогою відео- або аудіозв`язку.
Матеріали провадження містять повідомлення ОСОБА_1 щодо телефонного спілкування, а також письмові звітування та відео підтвердження вчинення матір`ю дій щодо спілкування дітей зі стягувачем. У власних запереченнях виконавець підтвердила надходження повідомлень про контакт дітей з бабусею 17.07.2026 та 07.08.2026. Зазначені обставини підлягають оцінці разом із матеріалами перевірки особистих зустрічей та не узгоджуються з твердженням, що скаржниця взагалі не вчиняла дій для забезпечення спілкування.
За змістом акту та письмових пояснень виконавця, 01.08.2026 бабуся зустрілася з онуками в присутності матері та запропонувала прогулянку. Діти відмовилися, мати проти прогулянки не заперечувала.
15.08.2026 виконавець повторно перевірив виконання рішення за місцем проживання дітей. Стягувач мала можливість звернутися до онуків безпосередньо, запропонувала їм прогулянку та подальше спілкування. Мати повідомила, що не заперечує проти прогулянки. Від контакту відмовилися діти; син відійшов із сестрою. Виконавець зафіксував, що мати не зупинила дітей, та пов`язав із цим невиконання рішення.
Надана копія матеріалів виконавчого провадження містить два аркуші актів за 15.08.2026, позначені цифрами «1» і «2» як доповнення до акту. На них викладено оцінку поведінки матері, описано відмову дітей та її відповідь про відсутність заперечень проти прогулянки. Ці матеріали суд оцінює у сукупності, без надання переваги лише загальному висновку про перешкоджання. В самому акті виконавець вказує, що «мати не перешкоджає, але мати не налагоджує контакт бабусі з онуками, які відмовилися піти з нею погуляти, мати стояла у стороні і нічого не сказала, потім ОСОБА_1 сказала, що робить відеофіксацію, що вона не перешкоджає рішенню суду».
17.08.2026 ОСОБА_4 винесла оскаржувану постанову, якою наклала на ОСОБА_1 штраф у сумі 1700 грн, встановила строк виконання рішення та попередила про кримінальну відповідальність. Як підставу зазначено, що мати не спонукає дітей до налагодження контакту з бабусею та повинна формувати у них сприятливу до бабусі поведінкову модель.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судове рішення є обов`язковим до виконання. Водночас обов`язковість рішення не звільняє виконавця від додержання встановлених законом підстав і процедури застосування відповідальності.
Статті 447450 ЦПК України передбачають судовий контроль за рішеннями, діями та бездіяльністю виконавця під час виконання судового рішення у цивільній справі. Частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» відносить оскарження штрафів, застосованих під час виконання судового рішення, до компетенції суду, який видав виконавчий документ. Назва поданого відділом документа як відзиву на адміністративний позов не змінює процесуальної природи цього провадження.
Відповідно до статей 12, 81 та 89 ЦПК України учасники доводять обставини, на які посилаються; суд оцінює належність, допустимість, достовірність доказів, а також їх достатність і взаємний зв`язок. Жодний доказ не має наперед встановленої сили. Висновок про невиконання боржником рішення без поважних причин не може ґрунтуватися на припущенні.
Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язує виконавця неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, додержуючись порядку, встановленого виконавчим документом і законом.
Стаття 63 цього Закону регулює виконання рішень про вчинення певних дій або утримання від них. Спеціальні правила виконання рішень про побачення з дитиною та усунення перешкод у побаченні визначено статтею 64-1. Застосування штрафу за частиною третьою статті 64-1 та статтею 75 можливе за умови встановлення невиконання рішення саме боржником без поважних причин. Самого факту того, що спілкування не відбулося в бажаному обсязі, для цього недостатньо.
Пункт 7 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, визначає спеціальний порядок дій за наявності перешкод для побачення. Зокрема, коли невиконання пов`язане з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, виконавець залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення чи підтвердження причин відмови. Цей припис доповнено наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2025 № 1124/5 та він діяв під час спірних виконавчих дій.
Отже, одержання відомостей про відмову дітей зумовлювало необхідність застосувати передбачену Інструкцією процедуру. Визначення психологічних причин поведінки дітей, та способів безпечного відновлення контакту потребує спеціальних знань. Питання бабусі до дітей про причини небажання спілкуватися, на яке вони не відповіли, не замінює залучення відповідних фахівців.
У постанові від 08.07.2021 у справі № 640/11833/19 Верховний Суд роз`яснив, що для застосування статті 75 Закону необхідно дослідити причини невиконання рішення та оцінити, чи об`єктивно вони перешкоджали його виконанню. Сам факт відсутності виконання у визначений строк не є достатньою підставою для відповідальності. Верховний Суд також не погодився з підходом, за яким відмова дитини від контакту за жодних обставин не може унеможливити виконання: примушування до контакту може призвести до психологічного тиску та суперечити найкращим інтересам дитини. Значення цього висновку для справи полягає у необхідності індивідуальної оцінки причин відмови, а не в автоматичному звільненні матері від усіх обов`язків.
У постанові від 22.07.2025 у справі № 759/11905/23, зокрема у пунктах 9294, Верховний Суд зазначив, що небажання дитини не є безумовною підставою для невиконання рішення. За відповідних обставин виконавець має діяти за пунктом 7 розділу IX Інструкції: вирішити питання про відкладення виконавчих дій і залучити орган опіки та піклування, експерта або психолога для дослідження причин відмови. Хоча предметом тієї справи було обмеження права керування транспортними засобами, наведений висновок стосується процедури реагування на відмову дитини від контакту та є релевантним і під час вирішення питання про штраф.
У постанові від 29.07.2026 у справі № 940/448/23 Верховний Суд застосував статті 64-1, 75 Закону та пункти 69 розділу IX Інструкції у спорі щодо незастосування санкцій за відмову дитини спілкуватися. У тій справі виконавець залучав орган опіки, психологів та експерта, вжив заходів для професійного дослідження відмови. Верховний Суд погодився з відсутністю підстав для задоволення скарги стягувача. Ця практика підтверджує, що вимога застосувати санкцію не усуває необхідності встановити передбачені законом підстави відповідальності та дослідити стан дитини.
У постанові від 08.03.2023 у справі № 1309/9120/12 Верховний Суд наголосив на потребі активної співпраці виконавчої служби з органами опіки та піклування та розроблення комплексної стратегії виконання рішення про контакт із дитиною. Фіксування невдалих побачень не замінює належних заходів для відновлення сімейних зв`язків. При цьому думка дитини не становить безумовного права вето, а санкції можливі за встановленої неправомірної поведінки боржника. Отже, ця постанова вимагає належного виконання рішення з урахуванням інтересів дитини та не виправдовує автоматичне штрафування лише за її відмову.
Суд враховує наведені правові висновки відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України. Заперечення відділу ДВС не містять предметного спростування доводу про необхідність з`ясування причин відмови дітей і не пояснюють, які передбачені пунктом 7 розділу IX Інструкції дії було вчинено до накладення штрафу. Посилання на загальні повноваження виконавця та обов`язковість рішення не є відповіддю на ці доводи.
У наданих матеріалах відсутні відомості про залучення до 17.08.2026 представників органу опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для з`ясування причин відмови дітей. Акти за 15.08.2026 не містять результатів такого дослідження. Виконавець не встановив, на якій доказовій підставі причини відмови визнано неповажними, та не встановив, які саме дії матері були незаконними та на якій підставі.
Невчинення зазначених дій має істотне значення для законності постанови. Залучення фахівців у цій ситуації спрямоване саме на встановлення обставин, від яких залежить можливість застосувати штраф. Виконавець використав надане законом повноваження накласти санкцію, не виконавши пов`язаного з ним обов`язку належно перевірити її фактичні підстави.
Суд не погоджується з тим, що незупинення матір`ю дітей, які відійшли від бабусі, саме по собі доводить перешкоджання. Матеріали не містять установлених фактів заборони зустрічі, приховування дітей, недопуску бабусі чи переривання матір`ю контакту. Водночас, Суд виходить із того, що судовим рішенням ОСОБА_1 зобов`язано не чинити перешкод у спілкуванні бабусі з онуками. Обов`язку формувати у дітей прихильне ставлення до бабусі або забезпечувати налагодження емоційного контакту з нею судовим рішенням не встановлено. Отже, висновок виконавця про невиконання рішення повинен ґрунтуватися на встановлених фактах створення матір`ю перешкод у спілкуванні, а не на тому, що вона не досягла бажаного для стягувача результату взаємодії з дітьми. Саме по собі небажання дітей продовжувати зустріч, за відсутності доведеного перешкоджання з боку матері, не свідчить про порушення нею покладеного судом обов`язку. Державний виконавець не вправі підміняти визначений судом обов`язок не чинити перешкод вимогою сформувати у дітей «сприятливу до бабусі поведінкову модель». Обов`язок матері забезпечувати можливість контактів і сприяти їм у межах судового рішення не означає гарантування прихильності дітей до бабусі. Формування позитивного емоційного ставлення не може презюмуватися як результат, який мати зобов`язана досягти під загрозою штрафу, без дослідження психологічних причин відмови дітей та її власної поведінки.
Статті 3 та 12 Конвенції про права дитини, частина восьма статті 7 і стаття 171 Сімейного кодексу України вимагають враховувати найкращі інтереси дітей та їхню думку з питань, що їх стосуються. На час спірних дій дітям було 10 та 8 років. Їхні висловлювання потребували належного з`ясування й оцінки з урахуванням віку та зрілості. Водночас право бабусі на спілкування, передбачене статтею 257 СК України та підтверджене судовим рішенням, зберігається. Реалізація цього права має відбуватися законними та пропорційними засобами.
Посилання скаржниці на висновки психолога від 24.08.2026 суд розглядає як додатковий довід про необхідність професійного дослідження причин відмови. Вони складені після оскаржуваної постанови, а тому не могли бути відомими виконавцю під час її винесення. Водночас обов`язок залучити фахівців виник із зафіксованої раніше відмови дітей і не залежав від того, чи звернулася мати самостійно до психолога. Висновок про незаконність штрафу ґрунтується на недоведеності невиконання без поважних причин та недодержанні процедури, а не на припущенні про зміст психологічних документів.
Довід ДВС про триваючий характер виконання судового рішення не спростовує скарги. Скасування конкретного необґрунтованого штрафу не припиняє виконання рішення та не позбавляє виконавця законних повноважень. Воно зобов`язує надалі реалізовувати ці повноваження з додержанням закону та Інструкції, забезпечуючи права стягувача, боржниці й дітей.
Таким чином, матеріали провадження підтверджують відмову дітей від запропонованого спілкування, але не дають достатніх підстав визнати, що 15.08.2026 та у інші дні побачень ОСОБА_1 без поважних причин не виконала покладений на неї обов`язок. Виконавець не дослідив належним чином причини відмови та не застосував передбачений пунктом 7 розділу IX Інструкції порядок. Тому постанова від 17.08.2026 про накладення штрафу є незаконною та підлягає скасуванню.
За частинами першою та другою статті 451 ЦПК України результат розгляду скарги оформлюється ухвалою; встановивши її обґрунтованість, суд скасовує оскаржуване рішення та зобов`язує виконавця усунути порушення. Вимоги скаржниці про скасування постанови та поновлення порушених прав відповідають повноваженням суду в цьому провадженні.
Керуючись статтями 12, 18, 7681, 89, 260, 261, 263, 353, 354, 447451 ЦПК України, статтями 18, 63, 64-1, 74, 75 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 7 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, статтями 7, 171, 257 Сімейного кодексу України, статтями 3, 12 Конвенції про права дитини, суд
У х в а л и в:
Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову виконуючого обов`язки державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Єрмак Ганни Валеріївни від 17 серпня 2026 року у виконавчому провадженню №81294432 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 гривень..
Зобов`язати державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути порушення прав ОСОБА_1 , повязані з винесенням зазначеної постанови.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом 15 днів з дня складання повного тексту. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 15.10.2026 року.
Суддя Немишлянського районного
суду м. Харкова О.П.Шарко
Судове рішення № 140648066, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова) було прийнято 08.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 639/7502/24. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: