Ухвала суду № 140647915, 15.10.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/1930/26провадження № 1-кп/632/178/26У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань № № 12026221120000198 від 06 липня 2026 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Первомайський Харківської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Златопільського міськрайонного суду Харківської області перебуває вказане кримінальне провадження.

Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , посилаючись на те, що на цей час судовий розгляд кримінального провадження не завершено, а ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчими суддями під час обрання та продовження строків запобіжного заходу, не зменшилися та не зникли.

Зокрема, на думку прокурора, ОСОБА_4 може переховуватися від суду, оскільки злочин, передбачений частиною 4 статті 186 КК України в якому обвинувачується ОСОБА_4 є тяжким та у випадку визнання останнього винним, санкція передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом переховуватись від суду, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України. Також, зазначив, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Ризик, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України незаконно впливати на свідків ґрунтується на тому, що обвинувачений може впливати на свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які мешкають в одному населеному пункті з обвинуваченим та продовжують працювати в магазині «Аврора» ТОВ «Вигідна покупка», з метою психологічного (у тому числі шляхом вмовляння та обіцянок) чи фізичного впливу на них, щоб останні змінили свої свідчення, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Ризик, передбачений пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України вчинення іншого кримінального правопорушення ґрунтується на тому, що ОСОБА_8 неодноразово судимий, маючий не зняту та не погашену судимість, знову вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, крім того обвинувачений не має офіційного джерела доходів, що в свою чергу може свідчити про можливість повторного вчинення інших корисливих кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене прокурор просив суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На думку прокурора, більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, та не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник під час судового засідання проти задоволення клопотання заперечували, оскільки на їх думку, прокурором не доведено реальне існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Заявили клопотання про обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. При цьому сторона захисту зазначила, що обвинувачений протягом усього часу не перешкоджав проведенню досудового розслідування, сумлінно виконував покладені на нього процесуальні обов`язки та не мав і не має наміру переховуватися від суду. Сторона захисту також наголосила, що сама по собі тяжкість можливого покарання не може бути єдиною та достатньою підставою для застосування до особи такого виняткового й суворого запобіжного заходу, як тримання під вартою, без доведення наявності реальних і конкретних ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом. Також, сторона захисту прохала зменшити розмір застави, з урахуванням матеріального стану обвинуваченого та його близьких осіб.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, суд доходить такого висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до частини 4 статті. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, зобов`язаний встановити, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Обвинуваченому ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 КК України. Санкція частини 4 статті 186 КК України передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 07 липня 2026 року щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжено ухвалою слідчого судді Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 01 вересня 2026 року, до 30 жовтня 2026 року, включно.

Підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали зокрема достатні підстави вважати, що обвинувачений може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.

Отже, на даній стадії судового провадження суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Водночас суд враховує, що ризик означає певну ймовірність того, що особа вчинить дії, які перешкоджатимуть судовому розгляду або створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватися з урахуванням чинників, пов`язаних із характером особи, її моральними якостями, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та всіма видами зв`язку з країною, в якій ця особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови», §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною при оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»). Тяжкість обвинувачення сама по собі не є підставою для утримання особи під вартою. Однак таке обвинувачення у поєднанні з іншими обставинами може настільки підвищити ризик втечі, що його неможливо відвернути без взяття особи під варту.

Отже, щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд вважає необхідним зазначити таке.

Суд, вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу, враховує не лише тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, а й комплекс інших істотних обставин, що мають значення для оцінки наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Отже, тяжкість обвинувачення сама по собі не є визначальною, проте у поєднанні з фактичними даними про особу обвинуваченого вона дозволяє зробити висновок про реальність зазначених ризиків.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 , хоча і має зареєстроване місце проживання, наразі не має постійного джерела доходу, що свідчить про відсутність сталої економічної прив`язаності.

Також суду не надано відомостей про наявність у нього міцних соціальних зв`язків: обвинувачений неодружений, неповнолітніх дітей чи осіб на утриманні не має, обов`язків щодо догляду за іншими особами не несе.

Суд також бере до уваги загальновідомі обставини, пов`язані з триваючою збройною агресією проти України та запровадженням на всій території держави правового режиму воєнного стану. Нині не всі ділянки державного кордону України перебувають під повним і стабільним контролем української влади, що об`єктивно ускладнює можливість ефективного запобігання незаконному перетину кордону. У таких умовах створюються передумови, за яких особа, бажаючи уникнути кримінальної відповідальності, може спробувати використати прогалини у системі безпеки для втечі з території України.

Отже, при оцінці зазначеного ризику суд враховує характер та тяжкість кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання, а також усвідомлення ним можливих негативних для себе наслідків у разі ухвалення обвинувального вироку. Зазначені обставини об`єктивно можуть спонукати особу до зміни місця перебування, переховування від суду або виїзду за межі України з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При цьому суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого та не встановлює наявності у нього достатньо міцних і сталих соціальних та сімейних зв`язків, які б істотно зменшували ймовірність його переховування та забезпечували його належну процесуальну поведінку. Зокрема, відсутність таких стійких зв`язків, які б об`єктивно утримували особу за місцем її проживання та створювали для неї достатню мотивацію залишатися доступною для суду, у сукупності з тяжкістю можливих наслідків кримінального провадження підвищує ймовірність ухилення від явки до суду.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що ризик переховування обвинуваченого від суду, до того ж в умовах дії воєнного стану є реальним, актуальним і таким, що не втратив своєї інтенсивності. Отже наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, є належним чином обґрунтованою та підтверджується сукупністю встановлених обставин.

При вирішенні питання щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків суд виходить із передбаченого КПК України порядку отримання та дослідження їх показань. Так, на стадії досудового розслідування показання свідків отримуються шляхом їх допиту слідчим або прокурором відповідно до ст. 224 КПК України, тоді як після направлення обвинувального акта до суду безпосередньо судом у ході судового засідання шляхом усного допиту (ч. 1, 2 ст. 23 КПК України).

Водночас відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які були отримані в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто під час допиту свідка слідчим суддею на стадії досудового розслідування. Показання, надані свідком слідчому чи прокурору, самі по собі не можуть бути покладені судом в основу судового рішення.

Таким чином, з огляду на особливості процедури доказування та безпосереднього дослідження показань свідків, ризик незаконного впливу на них не втрачає своєї актуальності після завершення досудового розслідування. Такий ризик зберігається і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього допиту свідків судом та дослідження їх показань, оскільки можливий вплив на них може бути спрямований, зокрема, на зміну, уточнення або відмову від раніше наданих показань.

При цьому суд також враховує, що на час розгляду зазначеного клопотання допит свідків безпосередньо судом ще не проведено. Відтак, суд вважає, що існує певна ступень імовірності спроб обвинуваченого незаконно впливати на свідків, це може виражатися у спонуканнях свідків до зміни показань, перекручування факті, спотворення обставин, які їм відомі.

Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинення іншого кримінального правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_4 раніше вчиняв кримінальні правопорушення, за що неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, в останнє 15 січня 2021 року Первомайським міськрайонним судом Харківської області ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі. На даний час йому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що у сукупності свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення кримінально-протиправних діянь. За таких обставин, враховуючи, відсутність стабільного матеріального забезпечення у поєднанні з характером інкримінованого кримінального правопорушення, суд вважає, що існує певна ступінь ймовірності повторного вчинення кримінальних правопорушень.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність обґрунтованого ризику того, що, перебуваючи без належного запобіжного заходу, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі аналогічне за характером та мотивом.

Аналізуючи викладене, відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 184 КПК України, суд вважає встановленим наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватися від суду, з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Посилання сторони захисту на недоведеність існування ризиків суд вважає безпідставними, оскільки існування ризиків, об`єктивно вбачається з відомостей, наявних у кримінальному провадженні, наведених судом вище.

Щодо застосування до обвинуваченого іншого, більш м`якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту, на чому наполягає сторона захисту, суд враховує, що обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, зокрема, передбаченого частиною 4 статті 186 КК України а також спрямований на забезпечення належної процесуальної поведінки останнього.

Наведені стороною захисту обставини самі по собі не можуть бути достатньою підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який, ніж тримання під вартою, оскільки вони не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, передбачені кримінальним процесуальним законом, які стали підставою для подальшого продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу.

Крім того, суд враховує, що тримання під вартою має превентивний характер та спрямоване на запобігання можливим ризикам у майбутньому, зокрема ризику ухилення обвинуваченого від суду.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту, є неефективним, оскільки не забезпечить належного виконання ним покладених процесуальних обов`язків та не відповідатиме завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що суду не було надано відповідної медичної документації про те, що стан здоров`я обвинуваченого є таким, що перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, зокрема висновку щодо неможливості лікування у місці попереднього ув`язнення.

Таким чином, суд, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, враховуючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, та оцінюючи всі обставини в сукупності, зокрема: вагомість наявних відомостей про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, сукупність наявних на цей момент відомостей щодо особи обвинуваченого, відсутність медичних даних, які б підтвердили неможливість його перебування під вартою, вважає, що на цьому етапі судового провадження жоден інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Суд вважає, що обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів не встановлено, а тому клопотання прокурора щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає задоволенню. Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та їхні доводи не можна визнати такими, що ставлять під сумнів наведені вище висновки суду, а відтак суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні зазначеного клопотання.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Отже, клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Щодо продовження альтернативного запобіжного заходу застави суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини 4 статті 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 частини 5 статті 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оцінюючу доводи сторони захисту щодо зменшення розміру визначеної застави, який був визначений ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 07 липня 2026 року, як альтернатива триманню під вартою, суд приймає до уваги таке.

Обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді застави може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення або скасування, а тривалість в часі запобіжного заходу без врахування обставин справи в конкретному випадку може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення у випадку неявки підозрюваного до суду достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

Суд, враховуючи особу обвинуваченого та його майновий стан, а також перебування обвинуваченого під вартою з 06 липня 2026 року року та неможливість закінчення розгляду справи з причин, що не залежать від суду, приймаючи до уваги наведені стороною захисту доводи, вважає можливим продовжити альтернативний запобіжний захід обвинуваченому у вигляді застави 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) грн. Внесення застави саме в такому розмірі, на думку суду, може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

На переконання суду визначена сума 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень також є достатньою і прийнятною з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню. За переконанням суду обставини даного кримінального провадження, існування ризиків, встановлених судом, існуюча на даний час серйозність ситуації виправдовує прагнення суду забезпечення присутності обвинуваченого в суді, в разі внесення ним застави, у зв`язку з чим встановлення такого розміру застави з урахуванням усіх обставин справи є пропорційним в даному кримінальному провадженні, а відтак клопотання сторони захисту про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляду застави не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 183 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 в разі внесення ним застави, обов`язки, передбачені частини 5 статті 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись з місця проходження військової служби без дозволу командування та суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому провадженні з приводу обставин інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 176 - 178, 193, 194, 197, 369 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, до 13 грудня 2026 року, включно.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_4 та зменшення розміру застави відмовити.

Продовжити ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в межах, що становить 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області за такими реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA208201720355299002000006674; призначення платежу: застава у справі № 632/1930/26, пр. № 1-кп/632/178/26), до сплину терміну тримання під вартою.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись з місця проходження військової служби без дозволу командування та суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому провадженні з приводу обставин інкримінованому йому кримінального правопорушення.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на відповідний розрахунковий рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово Златопільський міськрайонний суд Харківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави до 13 грудня 2026 року.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.

Контроль за виконанням обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків покласти на прокурора.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, що перебуває під вартою протягом того-ж строку, з моменту отримання копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя:ОСОБА_1