Рішення № 140647901, 14.10.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Паляничко Д. Г.

Справа № 644/8948/26

Провадження № 2/644/5556/26

14.10.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Паляничко Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Книшенко А.С.,

одноособово, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 4 приміщення Індустріального районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» (юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, ЄДРПОУ 43561872) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 142392 від 31.07.2025,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад:

1.1. позиції позивача

09 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» (далі за текстом - ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС»/позивач), в особі представника Пархомчука Сергій Валерійовича, який діє на підставі довіреності № б/н від 09.04.2026, через систему «Електронний суд» звернулось до Індустріального районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 /відповідачка), предметом якої є: стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором № 142392 від 31.07.2025 у сумі 7 592,00 грн.

В обґрунтування позову ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» зазначено, що 31.07.2025, ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 142392 про надання коштів на умовах фінансового кредиту (далі за текстом - Договір) який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності. Згідно з умовами кредитного договору № 142392, ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» надає клієнту фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на таких умовах: сума виданого кредиту: 4000,00 грн, дата надання кредиту: 31.07.2025, строк кредиту: 90 днів, до 28.10.2025, валюта кредиту: грн, відсоткова ставка 0,72 % на добу.

19.12.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу №19122025/2, ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з відповідачки суму заборгованості, за вищевказаним договорам у сумі 7 592,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4 000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками у сумі 2 592,00 грн; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору 1 000,00 грн. Також позивач просить покласти судові витрати на відповідачку.

1.1.2. відповідь на відзив

06.08.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» Пархомчука Сергій Валерійовича, який діє на підставі довіреності № б/н від 09.04.2026, надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що згідно з умовами кредитного договору стандартна процентна ставка встановлена у розмірі 0,72 % від суми основного боргу (п. 1.3. кредитного договору № 142392). Враховуючи, що розмір наданого кредиту становить 4 000,00 грн, розмір щоденних процентів за користування кредитом складає: 4 000,00 грн * 0,72 % = 28,80 грн на день, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором заборгованість нарахована за 90 календарних днів, тому загальна сума нарахованих процентів становить: 28,80 грн * 90 днів = 2 592,00 грн.

Окрім того, відповідно до умов договору, за надання, обслуговування та супроводження фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити на користь товариства плату у розмірі 25 % від суми наданого кредиту. Враховуючи, що сума кредиту становить 4 000,00 грн, розмір зазначеної плати складає 1 000,00 грн (4 000,00 грн * 25 % = 1 000,00 грн). Загальна заборгованість за кредитним договором становить 7 592,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума основного боргу; 2 592,00 грн - нараховані проценти; 1 000,00 грн - послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту.

Щодо комісії за обслуговування та супроводження фінансового кредиту представником позивача зазначено, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку/фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Позичальник погодився на умови визначені договором, щодо нарахування відсотків, комісії за обслуговування та супроводження фінансового кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими.

Також, представник позивача наголосив, що факт підтвердження перерахування кредитних коштів підтверджується підтверджується листом ТОВ «ПРОФІТГІД», з якого вбачається, що 31.07.2025 об 11:38 було проведено транзакцію на суму 4 000,00 грн, маска картки - НОМЕР_2 , що свідчить про виконання Первісним кредитором своїх зобов`язань, відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних на банківську платіжну картку( НОМЕР_2 ), реквізити якої були надані самим Позичальником відповідно до умов укладеного кредитного договору, з п. 1.5. якого вбачається, що кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору. Представником зазначено, що первинний кредитор з метою переказу та приймання грошових коштів за договорами позики користується фінансовими послугами платіжних провайдерів. Верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon, а також ТОВ «ПРОФІТГІД». Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS.

Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на веб-сайті первинного кредитора, для надання платіжних реквізитів Товариству, кожен клієнт після натискання кнопки «Додати карту» автоматично перенаправляється на сайт відповідного платіжного провайдера, де вводить необхідні дані для проведення розрахунків та надає свої платіжні реквізити. Після блокування коштів клієнт повертається на веб-сайт Товариства. До бази даних Товариства від платіжного сервісу надходить виключно частина номеру картки та токен, згенерований платіжним сервісом, що забезпечує безпеку збереження інформації.

Відповідачка, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів, однак відповідачкою не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок їй не належить.

Щодо первинних бухгалтерських документів представником позивача вказано, що згідно з ч. 3 ст. 13 Закону, продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку. Заразом, позивачем надано до суду інформаційну довідку ТОВ «ПРОФІТГІД», яка підтверджує зарахування кредитних коштів та містить відомості щодо суми перерахованих кредитних коштів, дати їх зарахування, а також реквізитів карткового рахунку, що повністю узгоджується з нормами Закону, тому посилання Відповідачки на ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які Позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 15 500,00 грн витрат на професійну правову допомогу. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак, заперечення Відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню.

1.2.заперечень відповідача

31.07.2026 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого, остання просить суд відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № 142392 від 31.07.2025, зменшити витрати на правову допомогу до 2 000,00 грн та зменшити проценти за користування кредитними коштами.

В обгрунтування заперечень зазначено, що згідно умов Договору, строк позики 30 календарних днів, що свідчить про припинення нарахування процентів за договором після спливу визначеного договором строку кредитування.

Щодо наявності автопролонгації як несправедливої умови договору відповідачка вказала, що як звичайний пересічний споживач, без належної освіти у сфер і права та/або фінансів, не може знати про те, що серед усіх положень Кредитного договору є пункт про те, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен день на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку. Інформації про дану істотну умову не було викладено у паспорті споживчого кредиту чи іншій інформаційній довідці, щоб позичальник мав уявлення про існуючі ризики невчасного повернення кредитних коштів. Тому, саме по собі наявність такого положення про автопролонгацію та викладення цього пункту таким чином ставить відповідача у нерівне, дисбалансне становище із позивачем та не отримання окремої згоди про те, що відповідач ознайомлений та йому доведено до відома про наявність автопролоншації робить цей пункт несправедливою умовою Договору.

Відповідачка вказала, що згідно п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо розміру денної процентної ставки та комісії, відповідачка посилається на ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яка регламентує, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Також, ОСОБА_1 зазначила, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. З урахуванням відсутності доказів зі сторони банку щодо наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то обов`язку сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним.

Окрім іншого, відповідачка наголосила, що позивачем не надано до суду жодних доказів видачі відповідачу кредитних коштів за спірним кредитним договором, надання розрахунку суми заборгованості або витягу з реєстру прав вимоги є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості та витяг з реєстру прав вимоги не є первинними документами, що підтверджують факт готівкової чи безготівкової видачі коштів відповідачу. Належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Долучені до позовної заяви документи не містять інформації щодо номера банківської карти відповідача.

Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій полягає позивач.

Отже, позивачем не доведено розмір фактично взятих відповідачем кредитних коштів за умовами договору, не доведено обґрунтованість нарахування відсотків, неможливо встановити дату, по яку нараховувались відсотки за користування кредитом. Крім того, відсутність доказів на підтвердження факту переходу прав вимоги до Фактора за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення заборгованості.

Щодо доведення неспівмірності витрат ОСОБА_1 вказала у відзиві, що витрати позивача у сумі 8 000,00 грн на правову допомогу не відповідають критеріям реальності, з огляду на те, що даний спір є спором незначної складності, а спірні правовідносини не передбачають дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів. Однак розрахунку витрат на правову допомогу, позивачем не надано, та не надано реальних понесених судових витрат.

2. заяви, клопотання

У позовній заяві представником ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» Пархомчуком С.В., який діє на підставі довіреності № б/н від 09.04.2026, заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позов підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

29.07.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивача - представника Пархомчука Сергій Валерійовича про розподіл/відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

31.07.2026 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.

06.08.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» Пархомчука Сергій Валерійовича надійшла відповідь на відзив.

3.інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 09.07.2026 справа № 644/8948/26 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 13.07.2025 судом сформовано довідку про склад сім`ї Реєстру територіальної громади м. Харкова згідно з якою місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 13.07.2026 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі № 644/8948/26, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, матеріали справи містять клопотання, у якому він просить суд здійснити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, причин неявки суду не повідомила.

Відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України судові повістки відповідачці ОСОБА_1 про виклик у судові засідання призначені на 07.08.2026, 31.08.2026, 14.10.2026 надсилалися судом за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з інформацією зазначеною у позовній заяві та довідці про склад сім`ї Реєстру територіальної громади м. Харкова.

Рекомендоване повідомлення про виклик ОСОБА_1 на 07.08.2026 повернулося до суду як отримане відповідачкою, що є належним повідомленням згідно з п.1 ч.8 ст.128 ЦПК України, яка регламентує, що днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

Рекомендоване повідомлення про виклик ОСОБА_1 на 31.08.2026 за адресою реєстрації повернулося до суду, як не отримані відповідачкою із зазначенням у довідці про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням згідно з вимогами п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, в тому числі, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 05.03.2009 № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09.08.12019 у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).

Заразом, відповідачка повідомлялася про виклик у судові засідання, призначені на 07.08.2026, 31.08.2026, 14.10.2026 також і через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, розміщені 14.07.2026, 09.08.2026,11.09.2026 відповідно, за посиланням http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/ відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України.

За приписами ч.11 ст.128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Також, відповідачка повідомлялася про виклик у судові засідання, призначені на 07.08.2026, 31.08.2026, 14.10.2026, шляхом направлення СМС-повідомленням, що підтверджується їх доставленням за номером мобільного зв`язку ОСОБА_1 , зазначеного позивачем у позові, зокрема: НОМЕР_5, відповідно до положень ст.128 ЦПК України.

Суд звертає увагу, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі за текстом - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Ратифікуючи Конвенцію Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (Рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» №3236/03 від 03.04.2008 року).

Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (ст. 1 ЦПК, ст. 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 обізнана про розгляд справи в Індустріальному районному суді м. Харкова, просила відкласти розгляд справи у випадку її неявки до суду у липні, заразом станом на жовтень місяць жодного разу до суду не прибула.

З огляду на вказане, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 918/539/16.

З урахуванням викладеного вище, враховуючи принцип судочинства, з приводу чергової неявки в судове засідання відповідачки та можливості продовження розгляду справи за її відсутності, суд врахувавши обставини справи, дійшов переконання про можливість провести її розгляд за відсутності відповідача, оскільки її відсутність не перешкоджає вирішенню справи по суті на підставі наявних у справі доказів, безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання ЦПК України, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, мотиви їх відхилення та врахування, мотивована оцінка суду аргументів сторін, порушені чи оспорені права, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Вирішуючи спір, суд установив, що між сторонами виникли суспільні відносини в сфері споживчого кредитування, що виникають між економічними суб`єктами у зв`язку з переданням один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, платності та добровільності.

Судом встановлено, що 31.07.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 142392, який підписаний одноразовим ідентифікатором KL9690, відповідно до якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4 000 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, шляхом перерахування на рахунок позичальника, зокрема: НОМЕР_2 , а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Тип кредиту - кредит. Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 28.10.2025. Строк дії договору 90 днів. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 262,8 % річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Заразом, ОСОБА_1 підписала одноразовим ідентифікатором KL9690, Додаток № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 142392 від 31.07.2025, у якому зазначено Графік розрахунків та загальна вартість кредиту.

Згідно з довідки про ідентифікацію, одноразовий ідентифікатор «KL9690» направлено позичальнику 31.07.2025 на номер телефону НОМЕР_3 .

З листа ТОВ «ПрофітГід», судом установлено, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-153 від 20.05.2021 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» здійснено успішний переказ грошових коштів у сумі 4 000,00 грн 31.07.2025 11:38, на рахунок НОМЕР_2 , призначення платежу: Выдача кредита #142392.

Щодо переходу права вимоги до ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС»

19.12.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, а Фактор зобов`язується прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Згідно Витягу з Реєстру боржників до договору Факторингу № 19122025/1, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 142392 від 31.07.2025 загальна сума заборгованості становить 7 592,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 235 від 18.02.2026, № 182 від 19.12.2025, № 211 від 22.01.2026.

Згідно з виписки з особового рахунку за кредитним договором № 142392 від 31.07.2025, заборгованість перед ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» станом на 20.02.2026 (включно) складає 7 592,00 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 592,00 грн заборгованість по відсотках, 1 000,00 грн - заборгованість за комісією.

20.03.2026 за вих № б/н на адресу відповідача, директором ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» направлено вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором № 142392 від 31.07.2025 у сумі 7 592,00 грн.

5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Встановленим судом фактам відповідають правовідносини у сфері споживчого кредитування, що регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі за текстом - ЦК України), Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII, Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII, Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 № 2155-VIII тощо.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Одним із видів договорів є договір приєднання, яким, відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим, Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг Банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України вбачається, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, за договором кредиту банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається в письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України регламентує, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст. 599 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктами 1-1, 2, 10, 11 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит - (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.14 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пунктом 5 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (п.7 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Інформування потенційних покупців (замовників, споживачів) щодо товарів, робіт, послуг здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про рекламу» та може здійснюватися шляхом надсилання комерційних електронних повідомлень (ч.1 ст.10 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Термін «електронний підпис» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про електронний цифровий підпис» (ч.2 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку, визначеному законом або договором (ч.1 ст.17 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про електронну комерцію», вирішення спорів між учасниками відносин у сфері електронної комерції здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

За приписами пунктів 1, 10, 11, 14, 15 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» автентифікація - електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних; електронна довірча послуга - послуга, яка надається для забезпечення електронної взаємодії двох або більше суб`єктів, які довіряють надавачу електронних довірчих послуг щодо надання такої послуги; електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи; електронна послуга - будь-яка послуга, що надається через інформаційно-комунікаційну систему; електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно з ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1, 2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1, 2, 3 ст.89 ЦПК України).

6.Висновки суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Позивачем доведено та підтверджено факт укладення між первісним кредитором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП», правонаступником якого є позивач - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», та ОСОБА_1 індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 142392 від 31.07.2025, підписанням якого ОСОБА_1 добровільно без примусу чи тиску заявила про бажання отримання коштів, вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Окрім зазначеного, позивачем доведено своєчасне виконання взятих на себе первісним кредитором зобов`язань по зазначеному кредитному договору у повному обсязі, шляхом перерахування на номер платіжного інструмента НОМЕР_2 , визначений у п. 9. кредитного договору, кредиту у сумі 4 000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід», де зазначено у призначенні платіжної операції: Выдача кредита #142392, що суд бере до уваги, оскільки довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів, що узгоджується із висновками Верховного суду, які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року у справі 679/1103/23.

Окрім цього, суд враховано, що ОСОБА_1 не спростовано ні факту укладення між нею та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» договору про надання фінансового кредиту № 142392 від 31.07.2025, ні факту отримання кредитних коштів у сумі 4 000,00 грн, відповідачка у відзиві наголошує лише про недоведеність отримання кредитних коштів та несправедливість умов договору.

З урахуванням викладеного, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 будучи вільною в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, власноручно підписала кредитні документи, зокрема: індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 142392 від 31.07.2025, Додаток № 1 до цього договору, не спростовує вказаний факт, тому суд дійшов переконання, що ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 3, 627 ЦК України, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, добровільно погодилась на такі умови кредитного договору, погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами, порядок погашення та строки, взяла на себе відповідні зобов`язання, що відповідає правовому висновку, що зробив Верховний Суд у постанові від 02.12.2020 у справі № 284/157/20-ц, який суд застосовує до спірних правовідносин, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.

Окрім іншого, суд зауважує, що ОСОБА_1 з позовом про визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту № 142392 від 31.07.2025 до суду не зверталась, відповідних доказів матеріали цієї справи не містять.

Заперечення відповідачки щодо нарахування суми відсотків за договором про надання фінансового кредиту № 142392 від 31.07.2025 у сумі 2 592,00 грн понад строк кредитування, тобто більше ніж 30 днів згідно договору, та не доведеність позивачем факту ознайомлення відповідачки з умовами договору щодо порядку та строку нарахування процентів у розмірі 0,72% на день від суми основного боргу, про які остання вказує у відзиві, суд відхиляє, оскільки згідно з пунктами 1.6.-1.3. Розділу 1. «Предмет та строк дії Договору» договору про надання фінансового кредиту № 142392, який підписано ОСОБА_1 , визначено, що Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 28.10.2025. Строк дії договору 90 днів. Але в будь-якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором. 1.3. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів, що не спростовано відповідачкою, та не доведено зворотне.

Окрім іншого, суд ставиться критично до доводів відповідачки щодо несправедливості умов договору, зокрема відхиляє її доводи про автопролонгацію, оскільки умовами договору про надання фінансового кредиту № 142392 від 31.07.2025 визначений строк кредитування 90 днів, а не 30 днів, як вказує відповідачка у відзиві, і автопролонгація ні первісним кредитором, ні позивачем не застосовувалась, тому, з огляду на вказане, суд бере до уваги, що у пунктами 8.7.-8.7.1. Договору ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, тобто сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, про що свідчить електронний підпис відповідачки, виконаний за допомогою одноразового ідентифікатора «KL9690», який направлено ОСОБА_1 31.07.2025 на номер телефону НОМЕР_3 , зазначений нею в розділі 9 «Реквізити та підписи Сторін» індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 142392.

Отже, судом враховано, що відповідачці надано кредит у сумі 4 000,00 грн, згідно з умовами Кредитного договору стандартна процентна ставка встановлена у розмірі 0,72 % від суми основного боргу, враховуючи, зазначене, розмір щоденних процентів за користування кредитом складає: 4 000,00 грн * 0,72 % = 28,80 грн на день, тому у зв`язку з невиконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, умови якого узгоджені між сторонами, заборгованість була нарахована за 90 календарних днів, що становить 2 592,00 грн - загальна сума нарахованих процентів за формулою 28,80 грн * 90 днів, і відповідає наведеному розрахунку у виписці з особового рахунка за кредитним договором № 142392, який суд бере до уваги.

Судом враховано, що оскільки первісний кредитор та позивач не є банківськими установами, тому Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (далі - Положення № 75) на них не поширюється, а отже - формування виписок по особових рахунках клієнтів у їхній діяльності не передбачено, заразом, ОСОБА_1 наявність заборгованості за договором про надання фінансового кредиту не спростувала, не спростувала і наданий позивачем розрахунок, не надала роз`яснень щодо помилковості нарахувань відсотків. Окрім іншого остання, не спростувала і факту перерахування, отримання кредитних коштів, їх повернення чи зворотного, надавши виписку по рахунку, яку будучи власником карткового рахунку безперешкодно могла отримати, тому відповідачкою не надано суду належних і допустимих документальних доказів на спростування отримання кредитних коштів, їх використання та розрахунку позивача.

Суд зауважує та не бере до уваги доводи відповідачки щодо несправедливості та неспівмірності нарахування відсотків за користування договором, оскільки висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 щодо права суду зменшити розмір відсотків, який підлягає стягненню з боржника на користь кредитора за договорами споживчого кредиту через їх неспівмірність та несправедливість (у договорі встановлено вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації - понад п`ятдесят відсотків вартості продукції), було сформовано за інших фактичних обстави, а саме - кредитний договір укладено у 2021 році, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ, якою було обмежено максимальний розмір денної процентної ставки.

Натомість, у справі, яка розглядається судом, максимальний розмір денної процентної ставки врегульовано на законодавчому рівні та не можна вважати такий розмір несправедливим.

Суд зазначає, що для визначення подібності правовідносин слід враховувати правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08.02.2022 у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Отже, розмір відсотків за користування кредитом протягом встановленого умовами кредитного договору строку, відповідає сумі нарахованим кредитодавцем відсоткам, періоду та не суперечить нормам Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII (далі за текстом - Закон № 1734-VIII). Окрім цього, суд зауважує, що обов`язок позичальника сплачувати відсотки та їх розмір був погоджений сторонами при укладанні кредитного договору, який відповідач підписав, чим погодився з такими умовами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07.07.2020, №912/1120/16 від 04.02.2020, №910/18943/20 від 27.07.2021.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України, товариство вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 (провадження 14-131цс19).

З огляду на вказане, суд дійшов переконання, що відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість за тілом кредиту та відсотками. Заразом, судом враховано, що ОСОБА_1 жодного разу не здійснювала погашення суми за тілом кредиту та процентів за користування кредитними коштами за договором, оскільки докази зворотного не містяться у матеріалах цивільної справи та не спростовані відповідачкою.

Суд ставиться критично до доводів позивача щодо правомірності стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості з відповідачки з таких підстав.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12 травня 1991 року (далі за текстом - Закон № 1023-XII) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону № 1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами ч.2 ст.8 Закону № 1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Заразом, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон № 1734-VIII розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що «згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними».

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи сторони обумовили такі умови та розміри нарахування комісій, зокрема за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною.

Зі змісту умов фінансового кредиту № 142392 від 31.07.2025 вбачається, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Матеріали справи також не містять доказів, що споживач погодив перелік таких послуг та користувався ними.

Враховуючи те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про споживче кредитування», позивачем встановлено щомісячну плату за послуги з обслуговування кредитної заборгованості, які умовами договору не конкретизовано, а споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи умов фінансового кредиту № 142392 від 31.07.2025 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісії за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 1 000,00 грн у кожному періоді, відповідно є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому в задоволенні цих вимог необхідно відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 в справі №496/3134/19.

Суд бере до уваги, що матеріали справи містять докази на підтвердження того, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 142392 від 31.07.2025, що підтверджується договором факторингу № № 19122025/1 від 19.12.2025, Витягом з реєстру прав вимоги , платіжними інструкціями № 235 від 18.02.2026, № 182 від 19.12.2025, № 211 від 22.01.2026.

У постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012).

Також, Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 у справі N 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі N 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021 у справі N 911/3185/20).

Отже, підписаний сторонами та скріплений печатками договір факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025, Витяг з реєстру прав вимоги до договору факторингу № 19122025/1, та платіжними інструкціями № 235 від 18.02.2026, № 182 від 19.12.2025, № 211 від 22.01.2026, свідчать про виконання Фактором своїх обов`язків за вищевказаним Договором факторингу та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору, та доведено позивачем.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» не повернуті, а також беручи до уваги не виконання вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов переконання, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» має право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже, беручи до уваги викладене вище, суд вважає позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

7. Розподіл судових витрат

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в сумі 15 500,00 грн.

Цивільним процесуальним законом визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі.

Положеннями ст. 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20 визначено, що обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо).

Отже, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

Суд бере до уваги, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду:

- договір 09/04/2026 про надання правової допомоги від 09.04.2026, укладеного між ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» та АО «Пархомчук та партнери;

- акт про отримання правової допомоги від 27.07.2026;

- платіжною інструкцією № 4727 від 27.07.2026, з призначенням платежу: Оплата за правничу допомогу згідно рахунку 27.07.2026-64 від 27.07.2026 згідно Договору про надання правової допомоги від 09.04.2026.

З вказаного акту про отримання правової допомоги судом вбачається, що адвокатом Пархомчуком С.В. надано такі послуги: Зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ВЕНЕРА ФІНАНС» та Відповідачем в рамках кредитного договору № 142392 від 31.07.2025 р протягом 0,5 год, вартістю 1 500,00 грн; Cкладення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики протягом 3 год вартістю 9 000,00 грн; Інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи. Протягом 1,5 год вартістю 4 500,00 год; Канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції вартістю 500,00 грн, загалом 15 500,00 грн

Заразом, під час вирішенні питання щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу слід враховувати, те, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У цій постанові (№ 922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд бере до уваги заперечення відповідачки проти стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу, що мотивоване завищенням розміру гонорару, враховуючи складність справи, значення спору для сторін тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, що відповідає висновкам викладених у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23.05.2022 у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16.11.2022 у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

З урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсягу доказів, складання позовної заяви не потребувало від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу, оскільки причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об`єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з`ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів відповідача, спірні правовідносини не потребували складних правових досліджень, адже є стала судова практика у зазначеній категорії справ, крім іншого, суд бере також до уваги, що у провадженні адвоката перебувають аналогічні справи за позовами товариства до інших осіб, тобто процесуальні документи у таких справах є типовими. Окрім іншого, послуги з вивчення матеріалів справи за кредитним договором охоплюються послугою зі складання позовної заяви, та підготовка та подача клопотання обумовлені тотожним змістом, що не мало процесуальної складності, а фактично відрізнялось лише технічним оформленням документів, тому суд дійшов висновку, виходячи з принципу пропорційності, та вважає, що сума, яка заявлена до стягнення на оплату витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, є неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих послуг адвокатом.

Враховуючи наведене, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» судових витрат на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи у суді першої інстанції у сумі 3000,00 грн.

Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Загальна сума позову ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» за договором № 142392 про надання фінансового кредиту від 31.07.2025 становила 7 592,00 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 2 592,00 грн заборгованість по відсотках; 1 000,00 грн - заборгованість за комісією.

Судом задоволено 6 592,00 грн, що становить 86,83% від заявленої суми позову, з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 592,00 грн заборгованість по відсотках.

Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, 86,83% від якої становитиме 2 311,72 грн.

Відповідачем не надану суду доказів, що він підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», отже, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 311,72 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги у дій справі у сумі 3 000,00 грн.

Отже, на підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 43, 76-81, 83, 83, 84, 89, 133, 141, ст.178, 247, 258, 259, 263-265, ч.4 ст.268, ст. 273, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 142392 від 31.07.2025 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 142392 від 31.07.2025 у сумі 6 592 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн 00 коп, з яких: 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2 592 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто дві) грн 00 коп - прострочена заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» судовий збір у сумі 2 311 (дві тисячі триста одинадцять) грн 72 коп та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Повне ім`я/найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, ЄДРПОУ 43561872, р/р НОМЕР_4 в АТ «КОМІНБАНК» МФО 322540, ел. пошта venera.fin21@gmail.com, тел. 380956947419.

Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_3 .

Суддя Д.Г. Паляничко