Рішення № 140647834, 15.10.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/9697/26

Провадження № 2/643/6584/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Тимош О. М.,

за участю секретаря судового засідання Глушка С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

У травні 2026 року позивач КП «Житлокомсервіс» в особі свого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.08.2014 по 01.02.2017 у сумі 4773,05 грн, та з 01.01.2021 по 01.04.2026 у сумі 16 018,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням 4 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 26.07.2006 №69/06 було створено КП «Жилкомсервіс». Рішенням 23 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 26.01.2024 №522/24 КП «Жилкомсервіс» було перейменовано у КП «Житлокомсервіс». Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 №1186 КП «Жилкомсервіс» визначено виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою споруд у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_2 є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова та перебуває у господарському віданні КП «Житлокомсервіс».

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані та є споживачами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується доданою до позову довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 31.03.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 633 ЦК України між КП «Житлокомсервіс» як управителем житлових будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова та відповідачем як споживачем послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території був укладений публічний договір про надання житлово-комунальних послуг шляхом його опублікування в офіційному виданні Харківської міської ради спецвипуску газети «Слобода» від 28.11.2006 №95/1 зі змінами, внесеними в 2007 і 2009 роках.

Згідно з п. 22 публічного договору про надання житлово-комунальних послуг договір укладається строком на 3 роки і вважається продовженим на той самий строк, якщо за місяць до закінчення дії його терміну однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору. Тобто, публічний договір є чинним на момент звернення до суду з даною позовною заявою, а співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 перебувають у договірних відносинах з КП «Житлокомсервіс» і повинні здійснювати оплату наданих послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, відповідно до затвердженого органами місцевого самоврядування тарифу.

Позивач належним чином виконує свої зобов`язання щодо надання послуг з утримання багатоквартирних будинків і споруд та прибудинкових територій.

В свою чергу відповідачі за спожиті житлово-комунальні послуги належним чином не сплачують, внаслідок чого за адресою: АДРЕСА_1 утворилась заборгованість за період з 01.08.2014 по 01.02.2017 у сумі 4773,05 грн та за період з 01.01.2021 по 01.04.2026 у сумі 16 018,36 грн.

15.10.2026 від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про застосування позовної давності, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 4773,00 грн. Зазначила, що позивачем був заявлений період по стягненню заборгованості більше 8 років, в той же час відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки. Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 встановлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався. Згідно з Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені зокрема ст.ст. 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у період з 30.03.2020 в силу приписів п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії воєнного стану. Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.08.2014 до 01.02.2017 не підлягають задоволенню, так як пред`явлены поза межами позовної давності.

Ухвалою судді від 19.05.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала клопотання про розгляд справи без її участі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, надала суду заяву, в якій просила клопотання про застосування позовної давності розглянути без її присутності, з наявністю заборгованості згодна за виключенням суми 4773,00 грн.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, відзив на позов суду не подали.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд розглядає справу за відсутності належним чином повідомленого про судове засідання учасника справи в разі його неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 31.03.2026 (а.с.12).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.04.2026 відсутні відомості щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 (а.с.11).

Згідно зі ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини між власниками майна як суб`єктами цивільних правовідносин та іншими особами регулюються законами України та договорами, укладеними власниками (співвласниками) майна та іншими особами.

Отже, правовідносини власників житлових приміщень з утримання житлового приміщення регулюються нормами ЦК України та законодавства, яке регулює користування житловими будинками та прибудинковими територіями.

Частиною 2 ст. 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизації державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 812 ЦК України наймач житла у багатоквартирному будинку має право користування майном, що обслуговує будинок.

Частиною 3 ст. 815 ЦК України визначено, що наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Положеннями ст. 68 ЖК України у редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, передбачено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

За приписами ч. 3 ст. 7 Закону України «Про основні засади житлової політики» особи зобов`язані своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги, вносити орендну плату, виконувати зобов`язання за фінансово-кредитними механізмами підтримки будівництва, придбання та оренди житла.

Рішенням 4 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 26.07.2006 №69/06 створено КП «Жилкомсервіс» (а.с.19).

Рішенням 23 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 26.01.2024 №522/24 КП «Жилкомсервіс» перейменовано на КП «Житлокомсервіс» (а.с.20).

Між КП «Жилкомсервіс», як управителем житлових будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова, та відповідачем, як споживачем послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, був укладений Публічний договір про надання житлово-комунальних послуг, шляхом його опублікування в офіційному виданні Харківської міської ради - спецвипуску газети «Слобода» від 28.11.2006 №95/1 зі змінами, внесеними в 2007 і 2009 роках (надалі - «Публічний договір»), що передбачено ч. 2 ст. 633 ЦК України (а.с.13).

Предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) у будинку, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, а споживачем своєчасної оплати цих послуг за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором (п. 1 Публічного договору).

Відповідно до п. 3 Публічного договору виконавець надає послуги відповідно до затвердженого органом місцевого самоврядування рішення про структуру тарифів, періодичність та строки виконання робіт.

Відповідно до п.п. 1 п. 13 Публічного договору споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Згідно з п. 22 Публічного договору, договір укладається строком на 3 роки і вважається продовженим на той строк, якщо за місяць до закінчення дії його терміну однієї зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору чи необхідності його перегляду.

Таким чином, Публічний договір є чинним в період нарахування заборгованості за надання відповідних послуг (01.03.2007 31.03.2026), а власники багатоквартирних будинків, у тому числі за адресою: АДРЕСА_2 перебувають в договірних відносинах з КП «Житлокомсервіс» і зобов`язанні здійснювати оплату наданих послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, відповідно до затверджених органами місцевого самоврядування тарифами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що діяв до 01.05.2019, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», введений в дію з 01.05.2019, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до п. 7 Публічного договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Сплата послуг здійснюється (платежі вносяться) не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Між позивачем та відповідачами існують відносини, що породжують цивільні права та обов`язки, оскільки позивач надає житлово-комунальні послуги, а саме послуги по утриманню багатоквартирного будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2 , споруд та прибудинкової території зокрема прибирання прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем, тощо, а відповідач ними користується.

Тарифи на послуги з утримання будинків з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також перелік послуг КП «Житлокомсервіс» встановлені відповідними рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 №1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова» КП «Жилкомсервіс» визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова з управління будинком, спорудою або групою будинків (а.с.14).

Позивач належним чином виконує свої обов`язки по забезпеченню надання відповідачу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, перелік яких затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 №893 «Про встановлення тарифів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова» (зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.01.2012 №39 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 №893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади», рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.05.2017 №283 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова»), №318 «Про корегування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади від 11.05.2018» (а.с.15-18).

Відповідачі на момент звернення до суду не здійснюють дій щодо повного погашення заборгованості за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком позивача становить: за період з 01.08.2014 по 01.02.2017 4773,05 грн, за період з 01.01.2021 по 01.04.2026 16 018,36 грн (а.с.7-10).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Разом з тим, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог в частині стягнення заборгованості, що виникла за період з 01.08.2014 по 01.02.2017.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, датою звернення КП «Житлокомсервіс» із даною позовною є 12.05.2026, а період нарахування заборгованості становить з 01.08.2014 по 01.02.2017 та з 01.01.2021 по 01.04.2026.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України №530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 карантин на території України відмінено з 30.06.2023.

Разом з тим, п. 19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України №2120-IX від 15.03.2022 у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12, п. 19 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину та воєнного стану строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі №679/1136/21.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12.03.2020, на набрання чинності Законом України від 30.03.2020 №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України 02.04.2020, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до яких позовна давність продовжена на період з 12.03.2020 по 03.09.2025, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Житлокомсервіс» із даною позовною заявою 12.05.2026 року та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 01.08.2014 по 01.02.2017 та з 01.01.2021 по 01.04.2026, строк позовної давності щодо платежів за період з 01.08.2014 по 01.02.2017 включно позивачем пропущено.

Враховуючи викладене, стягненню підлягає заборгованість за послуги, що надає позивач, з 01.01.2021 по 01.04.2026, яка складає 16 018,36 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.01.2021 по 01.04.2026 в сумі 16 018,36 грн.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню пропорційно задоволених вимог з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача у загальній сумі 2564,00 грн в рівних частках по 854,67 грн з кожного.

Керуючись ст.2,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,273,354,355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

Позов Комунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.01.2021 по 01.04.2026 в сумі 16 018,36 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» витрати по сплаті судового збору у загальній сумі 2564,00 грн, в рівних частках по 854,67 грн з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Позивач Комунальне підприємство «Житлокомсервіс», місцезнаходження: 61052, м. Харків вул. Конторська, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34467793.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової карти платника податків невідомий.

Суддя О. М. Тимош