Ухвала суду № 140647770, 15.10.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/22367/26

Провадження № 1-кс/643/7967/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні погоджене прокурором клопотання слідчого, подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22026220000001602 від 27.07.2026, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітню доньку, обіймає посаду заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Харківського районного управління поліції №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області, не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчому судді Салтівського районного суду міста Харкова надійшло погоджене прокурором клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у кримінальному провадженні №22026220000001602 від 27.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22026220000001602 від 27.07.2026, у якому ОСОБА_4 підозрюється в тому, що він, обіймаючи посаду заступника начальника Харківського районного управління поліції №3 з превентивної діяльності ГУНП в Харківській області та будучи обізнаним із порядком проведення мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану, не пізніше 17.08.2024 отримав інформацію про те, що військовозобов`язаний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі направлення ІНФОРМАЦІЯ_3 проходить медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби за призовом під час мобілізації, та вирішив перешкодити законній діяльності ІНФОРМАЦІЯ_7, залучивши до цього підлеглого йому по службі офіцера поліції ОСОБА_9 .

За версією сторони обвинувачення, 17.08.2024 приблизно в період з 11 до 12 години ОСОБА_4 , перебуваючи в Івано-Франківській області, з абонентського номера НОМЕР_1 у месенджері «WhatsApp» зателефонував ОСОБА_9 та надав йому вказівку прибути до КНП «Міська поліклініка №18» Харківської міської ради і вивести звідти ОСОБА_8 , на що ОСОБА_9 погодився. Приблизно о 12 годині того ж дня ОСОБА_9 , перебуваючи у форменому одязі Національної поліції України, увійшов до кабінету здачі аналізів, де на той час перебував ОСОБА_8 , та повідомив медичним працівникам завідомо недостовірну інформацію про затримання ОСОБА_8 за шахрайство та необхідність його доставлення до відділу поліції, після чого вивів ОСОБА_8 з приміщення поліклініки, унаслідок чого медичний огляд військовозобов`язаного було перервано й не завершено.

ОСОБА_4 12.10.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК України, тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні), а також на положення ч. 6 ст. 176 та ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст.114-1 КК України, застосовується запобіжний захід виключно у вигляді тримання під вартою з правом слідчого судді не визначати розмір застави, сторона обвинувачення просить застосувати стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому. Заперечував проти доводів сторони захисту, оцінивши їх як спосіб реалізації права на захист.

Підозрюваний проти задоволення клопотання заперечував повністю та просив відмовити у його задоволенні. Пояснив, що у серпні 2024 року він перебував у щорічній відпустці разом із сім`єю у Буковелі, а тому не виконував своїх службових обов`язків і не міг віддавати жодних наказів підлеглим. У цей період йому зателефонував знайомий ОСОБА_10 , який повідомив, що його працівник (віком понад 50 років, який має захворювання та статус обмежено придатного) не вийшов на роботу і не виходить на зв`язок. Оскільки підлеглий ОСОБА_9 входив до складу групи оповіщення разом із працівниками ІНФОРМАЦІЯ_7, він зателефонував йому виключно з проханням з`ясувати місцезнаходження вказаного чоловіка та переслав його номер телефону, отриманий від ОСОБА_11 , щоб ОСОБА_9 міг із ним зв`язатися. Підозрюваний наголосив, що жодних вказівок чи наказів їхати до міської поліклініки №18, забирати звідти військовозобов`язаного або перешкоджати роботі ІНФОРМАЦІЯ_7 він не надавав, самого військовозобов`язаного ніколи не бачив і особисто з ним не спілкувався, а після тієї розмови більше не телефонував ані ОСОБА_12 , ані ОСОБА_9 . Крім того, зазначив про відсутність ризиків, на які посилається сторона обвинувачення. Вказав, що з моменту події минуло майже два з половиною роки, близько двох років тому він вже викликався на допит до органів СБУ з цього приводу, проте за весь цей час не вчиняв жодних спроб покинути територію України чи вплинути на ОСОБА_9 або інших свідків, а після проведення обшуку та вручення клопотання самостійно і добровільно з`явився до суду.

Захисник ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні клопотання через його безпідставність і необґрунтованість. Зазначив, що у клопотанні та повідомленні про підозру відсутні будь-які об`єктивні дані (листування, висловлювання, поведінка), які б підтверджували наявність у ОСОБА_4 прямого умислу на перешкоджання законній діяльності ЗСУ, натомість слідчий підмінює докази припущеннями та використовує не підтверджені джерелами оціночні судження про антидержавні мотиви і відсутність у підозрюваного патріотичних переконань. Крім того, звернув увагу на суперечність показань інших свідків версії сторони обвинувачення, вказавши, що допитані свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 жодним чином не підтверджують факту надання ОСОБА_4 незаконної вказівки на виведення ОСОБА_8 з приміщення поліклініки. Зокрема, свідок ОСОБА_17 зазначав, що звертався лише з проханням з`ясувати обставини затримання та прискорити оформлення документів ОСОБА_8 , а свідок ОСОБА_15 підтвердив лише сам факт телефонного дзвінка без обізнаності зі змістом розмови, у зв`язку з чим показання всіх інших свідків суперечать показанням свідка ОСОБА_9

Щодо недоведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, захисник вказав, що ризик переховування обґрунтований лише тяжкістю інкримінованого злочину та абстрактними припущеннями без жодних фактичних даних про спроби ухилення (придбання квитків, наміри змінити місце проживання тощо). Наголосив, що подія мала місце у серпні 2024 року, проте за понад два роки підозрюваний не залишав територію України, з`являвся на допити до органу СБУ, а після вручення клопотання 12.10.2026 мав щонайменше два дні, однак сумлінно та добровільно прибув до суду. Ризик знищення, сховання або спотворення речей чи документів вважає абстрактним, оскільки за цими ж подіями вже завершено досудове розслідування стосовно ОСОБА_9 , проведено всі необхідні обшуки та вилучено документи, а слідчим не зазначено, які саме докази ще перебувають у розпорядженні чи доступі підозрюваного і можуть бути ним знищені. Стосовно ризику незаконного впливу на свідків зазначив, що він має декларативний характер, оскільки у клопотанні не наведено конкретного переліку свідків, на яких може впливати підозрюваний, а твердження прокурора про погрози та обіцянки допомоги ОСОБА_9 спростовуються самою стенограмою допиту останнього, згідно з якою він бачився з ОСОБА_4 лише один раз після вручення підозри з приводу пошуку адвоката і більше жодних контактів, розмов чи погроз між ними не було.

Також захисник просив врахувати дані про особу підозрюваного та стан його здоров`я. На підтвердження позитивної характеристики та міцних соціальних зв`язків надав свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини, іпотечний договір на квартиру у м. Харкові, позитивну службову характеристику від 12.10.2026 року, рішення про визнання учасником бойових дій, довідку про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, документи про нагородження відзнакою Президента України «За оборону України» та медаллю Національної поліції України. Крім того, надав медичні виписки про те, що у 2025 та 2026 роках ОСОБА_4 був госпіталізований із виразкою шлунку, ускладненою кровотечею, у зв`язку з чим потребує регулярного відвідування медичного закладу та постійного нагляду лікаря-хірурга і гастроентеролога.

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні долучила до матеріалів справи письмові заперечення. Просила відмовити у задоволенні клопотання через необґрунтованість підозри та недоведеність підстав для обрання найсуворішого безальтернативного запобіжного заходу відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України.

Зазначила, що повідомлення про підозру базується виключно на суперечливих та неналежних показаннях свідка ОСОБА_9 , наданих через рік після ухвалення щодо нього вироку та після спілкування з працівником СБУ. Вказала, що сторона захисту позбавлена можливості безпосередньо перевірити достовірність показань ОСОБА_9 , на яких ґрунтується повідомлення про підозру, оскільки під час досудового розслідування його допит проводився слідчим, однак до матеріалів долучено лише стенограму показань, складену слідчою, без аудіо- чи відеозапису допиту. За таких обставин, на думку захисника, неможливо перевірити, чи відповідає зміст стенограми фактично наданим свідком показанням. Крім того, звернула увагу на суперечність між первинними показаннями ОСОБА_9 , наданими ним під час судового розгляду в іншому кримінальному провадженні з використанням технічних засобів фіксування, та показаннями, наданими ним під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні приблизно через рік після ухвалення щодо нього вироку. Зауважила, що зі змісту стенограми вбачається, що до надання нових показань ОСОБА_9 спілкувався з працівником СБУ, який запропонував йому надати відповідні показання.

Крім того, звернула увагу на те, що вироком суду минулого року, який набрав законної сили і не скасований, ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 114-1 КК України без кваліфікуючої ознаки вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (ст. 28 КК України), а його первинні показання про одноособове вчинення правопорушення суд у вироку визнав послідовними, логічними та істинними, у зв`язку з чим доводи прокурора про причини зміни свідком показань вважає нелогічними.

Також захисник вказала на відсутність об`єктивної сторони інкримінованого злочину під час проходження ВЛК, оскільки військовозобов`язаний ОСОБА_8 отримав направлення на проходження медичного огляду і перебував у КНП «Міська поліклініка № 18» добровільно, не маючи статусу затриманого і не перебуваючи під конвоюванням. Залишення ним приміщення поліклініки не унеможливлювало продовження проходження ВЛК наступного дня, оскільки граничних одноденних строків направлення не встановлювало. Окрім того, зазначила, що органом досудового розслідування не з`ясовано, чи був ОСОБА_8 взагалі придатним до військової служби на момент події, за відсутності чого неможливо стверджувати про фактичне перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні долучив до матеріалів справи письмові заперечення, підтримав позицію колег та просив відмовити у задоволенні клопотання. Зазначив про необґрунтованість підозри та відсутність об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 114-1 КК України. Вказав, що відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ № 402, строк проходження ВЛК становить до 6 діб, а згідно з журналом направлень ОСОБА_8 прибув на ВЛК 16.08.2024 року, отже мав час для проходження медичного огляду до 23.08.2024 року та не міг примусово утримуватися у приміщенні лікарні. Наголосив, що стороною обвинувачення не наведено жодних даних про застосування примусу, обману, погроз чи вчинення ОСОБА_4 дій, які б унеможливили подальше завершення проходження ВЛК військовозобов`язаним у встановлений законом строк. Крім того, зазначив, що посилання слідчого у клопотанні на відсутність у підозрюваного патріотичних переконань спростовуються наданими суду доказами, відповідно до яких ОСОБА_4 має статус учасника бойових дій, брав безпосередню участь у заходах із захисту та оборони України і має державні та відомчі нагороди.

Також зазначив про відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вказав, що ризик впливу на потерпілого є неможливим, оскільки об`єктом злочину за ст.114-1 КК України є обороноздатність держави і потерпілий у провадженні відсутній. Ризик незаконного впливу на свідків вважає припущенням, оскільки свідок ОСОБА_9 вже звільнений з лав Національної поліції України і не перебуває у підпорядкуванні підозрюваного, до того ж стороною обвинувачення не доведено неможливість усунення цього ризику шляхом покладення обов`язку утримуватися від спілкування зі свідками в межах більш м`якого запобіжного заходу. Також зазначив, що ризик переховування спростовується наявністю у підозрюваного міцних соціальних зв`язків (одружений, утримує неповнолітню доньку, має постійне місце проживання у власній квартирі в м. Харкові), а також його належною процесуальною поведінкою протягом усього часу з серпня 2024 року.

Просив не враховувати припущення прокурора про те, що у разі завершення ВЛК ОСОБА_8 обов`язково був би визнаний придатним до військової служби, та звернув увагу на суперечність між показаннями ОСОБА_9 у попередній справі та в даному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя, вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, а також документи сторони захисту, долучені у судовому засіданні, встановив наступне.

Слідчим відділом ІНФОРМАЦІЯ_6 за процесуального керівництва Харківської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22026220000001602 від 27.07.2026 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України.

Статусу підозрюваного ОСОБА_4 набув 12.10.2026, коли йому було повідомлено про підозру. Те, що в долученій до клопотання копії повідомлення про підозру не відображено дати й часу його вручення, цього не спростовує: дату й час вручення (12.10.2026 о 05:57) зазначено в клопотанні, погодженому прокурором, сторона захисту факту вручення не оспорювала, а її письмові заперечення стосуються змісту саме цього повідомлення про підозру. Текст повідомлення про підозру, долучений до клопотання, містить правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України; таку саму кваліфікацію визначено постановою слідчого від 09.10.2026 про зміну попередньої правової кваліфікації. Зазначення в одному з абзаців клопотання «ч. 1 ст. 28», згадування в його мотивувальній частині прізвища « ОСОБА_9 » замість прізвища підозрюваного, а також зазначення в клопотанні та повідомленні про підозру спеціального звання підозрюваного «підполковник поліції», тоді як згідно зі службовою характеристикою від 12.10.2026 він має звання полковника поліції, є очевидними технічними описками. Вони не змінюють меж підозри та змісту клопотання в цілому, присвяченого саме ОСОБА_4 , не викликають сумнівів щодо особи підозрюваного і не позбавили сторону захисту можливості ефективно заперечувати проти клопотання. Висновки щодо ризиків і достатності запобіжних заходів слідчий суддя робить самостійно на підставі досліджених матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених ч.1 даної статті.

Оцінюючи доводи клопотання щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає наступне.

Стандарт «обґрунтованої підозри» є проміжним рівнем доказування, який застосовується на стадії досудового розслідування та не вимагає встановлення вини особи поза розумним сумнівом. Водночас він передбачає наявність таких фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла бути причетною до вчинення кримінального правопорушення. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» та «Меріт проти України», відповідно до яких «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, що об`єктивно підтверджують можливу причетність особи до злочину, навіть якщо ці дані на цьому етапі є неповними, але зібраними у встановленому законом порядку. На стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання про винуватість, не оцінює докази з точки зору їх достатності для засудження та не надає остаточної правової оцінки діям особи; висловлені в ухвалі висновки щодо обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиційного значення для суду під час судового розгляду.

На переконання слідчого судді, матеріали, додані до клопотання, містять сукупність взаємоузгоджених фактичних даних, достатніх для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 .

Так, факт переривання медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_8 17.08.2024 підтверджується показаннями свідків: медичних сестер ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які повідомили, що чоловік у формі поліцейського, не пред`явивши службового посвідчення, перервав проходження ОСОБА_8 медичного огляду та разом із ним залишив приміщення через вихід у задній частині будівлі та протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімком під час яких свідки впізнали ОСОБА_9 ; протоколом огляду відеозаписів камер спостереження КНП «Міська поліклініка № 18» та висновком експерта від 13.06.2025, згідно з яким на досліджуваному відеозаписі ймовірно зображено ОСОБА_9 ; показання ОСОБА_8 , який пояснив, що під час проходження комісії до кабінету увійшов невідомий йому чоловік, у грубій формі заявив, що його забирають за шахрайство, вивів з поліклініки та висадив з автомобіля на вул. Миру, унаслідок чого він не встиг пройти всіх лікарів; копія журналу реєстрації направлень на ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджує направлення ОСОБА_8 на медичний огляд 17.08.2024; відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.04.2025, згідно з якою ОСОБА_8 перебуває на військовому обліку, права на відстрочку не має, останній медичний огляд проходив 20.10.2022 і підлягає направленню на медичний огляд; вироком Індустріального районного суду м. Харкова від 12.08.2025 у справі № 644/6698/25, яким ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, за дії, вчинені 17.08.2024 щодо ОСОБА_8 .

Причетність ОСОБА_4 підтверджують: показання свідка ОСОБА_14 який повідомив, що влітку 2024 року, дізнавшись про затримання працівника його підприємства ОСОБА_8 , зателефонував своєму знайомому - працівнику поліції ОСОБА_20 за номером НОМЕР_2 , передав дані ОСОБА_8 та попросив дізнатися, де той перебуває, а якщо його затримали працівники ІНФОРМАЦІЯ_7, щоб його «максимально швидко оформили і не мурижили»; ОСОБА_4 відповів «дізнаюсь, перезвоню», а згодом свідку стало відомо, що ОСОБА_8 вже вдома. Показання свідка ОСОБА_13 , яка повідомила, що про затримання працівника повідомила чоловіка - ОСОБА_14 , а ОСОБА_8 передала, що ми йому «передзвонимо». Показання свідка ОСОБА_9 , який повідомив, що 17.08.2024, перебуваючи у складі групи оповіщення разом із представниками ІНФОРМАЦІЯ_7, отримав у месенджері «WhatsApp» дзвінок від свого керівника - ОСОБА_4 з номера НОМЕР_1 , який наказав прибути до 18-ї поліклініки, забрати чоловіка, який проходить ВЛК, і відвезти його на адресу, надіслав номер телефону цього чоловіка та зазначив, що «домовився з ІНФОРМАЦІЯ_7»; законних підстав для затримання ОСОБА_8 не було, а вказівку він сприйняв як обов`язкову з огляду на службову залежність від ОСОБА_4 ; після виконання вказівки він повідомив про це ОСОБА_4 ; раніше за ОСОБА_4 він не розповідав, оскільки, перебуваючи в слідчому ізоляторі, побоювався за безпеку свою та близьких. Показання свідка ОСОБА_15 , який перебував разом зі ОСОБА_9 в автомобілі групи оповіщення та чув, як ОСОБА_9 , відповідаючи на телефонний дзвінок, сказав: « ОСОБА_21 , я вас слухаю», після чого повідомив про необхідність їхати до 18-ї поліклініки, пояснивши, що це вказівка його керівництва - ОСОБА_4 ; надалі ОСОБА_9 поспішаючи до поліклініки, не зупиняючись для оповіщення громадян, доїхав до неї, вийшов з неї з чоловіком, якого висадив приблизно за 300-500 метрів. Показання свідка ОСОБА_16 , який підтвердив, що у серпні 2024, перебуваючи у групі оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 , після телефонної розмови, яку ОСОБА_9 сприйняв як вкрай термінову, група поїхала до 18-ї поліклініки, звідки ОСОБА_9 вивів чоловіка та висадив його неподалік;

Крім цього, на причетність ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, що розслідується, вказують: протокол огляду від 07.10.2026 інформації, отриманої від АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якою контактним номером клієнта ОСОБА_4 є НОМЕР_1 , який у період з 15.08.2024 по 21.09.2026 не змінювався; протокол огляду від 07.10.2026 інформації ПрАТ «Київстар», згідно з якою 17.08.2024 з 06:59 до 23:35 абонентський номер НОМЕР_1 перебував у зоні дії базових станцій у Надвірнянському районі Івано-Франківської області (с. Поляниця) з використанням послуги передачі даних, що узгоджується з викладеними в повідомленні про підозру обставинами місця перебування підозрюваного та використання ним інтернет-месенджера; відповідь начальника ХРУП №3 від 30.06.2025, витяг з наказу ГУНП в Харківській області від 09.02.2021 № 77 о/с та функціональні обов`язки, згідно з якими ОСОБА_4 з 17.08.2024 по теперішній час обіймає посаду заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності ХРУП №3 і, зокрема, здійснює координацію роботи по лінії дільничних офіцерів поліції, до числа яких на той час належав ОСОБА_9 .

Сукупність наведених обставин вказує на логічну послідовність подій: ОСОБА_13 телефонує чоловіку ОСОБА_14 і зазначає, що їх працівника ( ОСОБА_8 ) затримано по дорозі на роботу; ОСОБА_14 звертається до ОСОБА_4 щодо ОСОБА_8 ; ОСОБА_4 надає телефонну вказіку підлеглому ОСОБА_9 - негайне прибуття до поліклініки, де останній за відсутності законних підстав, використовуючи формений одяг і статус поліцейського, вивів ОСОБА_8 з медичного огляду; повідомлення ОСОБА_4 про виконання вказівки. Ці обставини дають підстави об`єктивному спостерігачеві вважати, що ОСОБА_4 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Доводи про те, що ключова ланка підозри ґрунтується виключно на показаннях ОСОБА_9 , спростовуються матеріалами клопотання. Показання ОСОБА_9 про те, що вказівку йому надав саме ОСОБА_4 , знаходять незалежне підтвердження в показаннях свідка ОСОБА_15 , який безпосередньо чув звернення ОСОБА_9 до співрозмовника на ім`я та по батькові « ОСОБА_22 » і пояснення ОСОБА_9 про те, що це вказівка його керівника ОСОБА_4 . Те, що свідок не чув слів самого співрозмовника, доказового значення його показань не применшує: вони підтверджують не зміст розмови, а особу, до якої звертався ОСОБА_9 , і негайну зміну маршруту групи оповіщення після цієї розмови, що узгоджується з показаннями ОСОБА_9 та ОСОБА_16 . Номер телефону, з якого, за показаннями ОСОБА_9 , надійшов дзвінок, збігається з номером, за яким до ОСОБА_4 звертався ОСОБА_14 , та з номером, що за даними банківської установи належить підозрюваному. Так, згідно з матеріалів доданих до клопотання, зокрема, протоколів допиту ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та протоколів огляду до них, вбачається, що після звернення ОСОБА_8 до ОСОБА_13 йому зателефонувала невідома особа, яка уточнила його місцеперебування в поліклініці, а ОСОБА_9 , якого він раніше не знав, мав його номер телефону, узгоджуються з показаннями ОСОБА_9 про те, що номер телефону ОСОБА_8 надіслав йому саме ОСОБА_4 .

Ймовірний характер висновку судової портретної експертизи від 13.06.2025 на висновок про обґрунтованість підозри не впливає: участь ОСОБА_9 у події 17.08.2024 підтверджується також протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками, показаннями свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , які перебували разом з ним в автомобілі групи оповіщення, та показаннями самого ОСОБА_9 , який своїх дій не заперечує.

Твердження захисту про відсутність у матеріалах будь-яких даних операторів зв`язку не відповідає дійсності: до клопотання долучено протоколи огляду інформації ПрАТ «Київстар» та АТ КБ «ПриватБанк» від 07.10.2026, зміст яких наведено вище. Відсутність у даних оператора відомостей про сам дзвінок пояснюється тим, що, за показаннями ОСОБА_9 , з`єднання здійснювалося через інтернет-месенджер «WhatsApp»; такі з`єднання оператор рухомого зв`язку фіксує лише як сесії передачі даних, і саме такі сесії зафіксовано щодо номера НОМЕР_1 17.08.2024. Відсутність аудіозапису розмови, яка, за версією обвинувачення, відбувалася в інтернет-месенджері, а також результатів негласних слідчих (розшукових) дій, на що посилається захисник ОСОБА_7 , не спростовує обґрунтованості підозри, оскільки стандарт, що застосовується на цій стадії, не вимагає доказів, достатніх для засудження, а повнота доказової бази є предметом подальшого досудового розслідування та судового розгляду.

Посилання захисту на правомірну мету звернення ОСОБА_14 слідчий суддя не приймає до уваги. Предметом підозри є не зміст прохання третьої особи, а подальші дії підозрюваного, який, за даними матеріалів, у відповідь на це прохання направив підлеглого поліцейського, щоб той терміново вивів військовозобов`язаного з медичного огляду; законних підстав для таких дій, за показаннями самого ОСОБА_9 , не існувало. Такий розвиток подій узгоджується з версією обвинувачення.

Доводи про недоведеність об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, у тому числі з посиланням на строк медичного огляду, визначений Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, слідчий суддя відхиляє. Верховний Суд у постанові від 26.02.2019 у справі №653/1302/15-к, на яку посилається і сторона захисту, зазначив, що перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань полягає в умисному створенні перешкод або встановленні будь-яких обмежень у законній діяльності військовослужбовців, зокрема шляхом інших дій, спрямованих на створення перепон у їхній діяльності, а військові комісаріати (нині - ІНФОРМАЦІЯ_7) є органами військового управління, які належать до військових формувань. У постанові від 16.06.2026 у справі №183/12045/24 (провадження №51-483км26) Верховний Суд зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_7 є органами військового управління - структурними підрозділами Збройних Сил України, а створення перешкод проведенню ними мобілізаційних заходів є перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил України, що кваліфікується за ч. 1 ст. 114-1 КК України. Зазначені висновки слідчий суддя враховує відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Медичний огляд військовозобов`язаного, направленого ІНФОРМАЦІЯ_7 для визначення придатності до військової служби під час мобілізації, є складовою мобілізаційних заходів; його переривання шляхом виведення особи з кабінету під неправдивим приводом затримання за ознаками є створенням перешкоди цим заходам незалежно від того, яким є граничний строк проведення огляду. Строк, установлений Положенням про військово-лікарську експертизу, визначає граничну тривалість обстеження і не надає військовозобов`язаному чи іншим особам права безпідставно його перервати. До того ж, згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.04.2025, станом на квітень 2025 року ОСОБА_8 медичного огляду так і не пройшов і лише підлягав направленню на нього.

Доводи про те, що в клопотанні не розмежовано форму співучасті (ч.2 ст.28 чи ст. 27 КК України), не спростовують обґрунтованості підозри. Правова кваліфікація на стадії досудового розслідування є попередньою; слідчий суддя перевіряє, чи узгоджуються фактичні обставини, викладені в повідомленні про підозру, з наявними доказами, однак не вирішує остаточно питання про форму співучасті. Наведені вище дані про те, що вказівку підлеглому було надано та прийнято до виконання до початку дій, спрямованих на переривання медичного огляду, і що учасники діяли узгоджено, є достатніми для висновку на цій стадії.

Слідчий суддя погоджується зі стороною захисту в тому, що оціночні формулювання клопотання на кшталт «не маючи патріотичних переконань» чи «спеціальний антидержавницький мотив» не є доказами, і не бере їх до уваги. Водночас висновок про обґрунтованість підозри щодо умисного характеру дій ґрунтується на об`єктивних обставинах: посадовому становищі та професійній обізнаності підозрюваного з порядком проведення мобілізаційних заходів і взаємодії поліції з ІНФОРМАЦІЯ_7, терміновому характері вказівки, її змісті (вивести особу саме з медичного огляду та відвезти на визначену адресу), використанні для цього підлеглого у форменому одязі. Відомості про статус учасника бойових дій і нагородження підозрюваного слідчий суддя враховує як дані про особу, однак вони не спростовують наявних фактичних даних про обставини 17.08.2024.

Вирок Індустріального районного суду м. Харкова від 12.08.2025 щодо ОСОБА_9 слідчий суддя не розцінює ні як доказ винуватості ОСОБА_4 , ні як рішення, що має для цього провадження преюдиційне значення, а враховує лише як одне з джерел фактичних даних про подію 17.08.2024 та дії безпосереднього виконавця. Тому питання про набрання цим вироком законної сили на висновок про обґрунтованість підозри не впливає: факт події та дії ОСОБА_9 підтверджуються й іншими наведеними вище доказами. ОСОБА_4 учасником того кримінального провадження не був. Розбіжність між обставинами, викладеними у вироку (зокрема, щодо того, від кого надійшла пропозиція вчинити дії стосовно ОСОБА_8 ), та показаннями ОСОБА_9 від 04.09.2026 свідок пояснив тим, що раніше не розкривав роль ОСОБА_4 , побоюючись за безпеку свою та близьких. На відміну від попередньої версії, показання ОСОБА_9 від 04.09.2026 знаходять підтвердження в незалежних джерелах: показаннях ОСОБА_14 про звернення саме до ОСОБА_4 за тим самим номером телефону, показаннях ОСОБА_15 про звернення ОСОБА_9 до співрозмовника « ОСОБА_22 », показаннях ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_9 він раніше не знав, а також у даних АТ КБ «ПриватБанк» і ПрАТ «Київстар». Остаточна оцінка достовірності показань ОСОБА_9 у сукупності з іншими доказами належить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

Доводи щодо посилання в клопотанні на «інші матеріали кримінального провадження у своїй сукупності» значення не мають, оскільки слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри виключно на підставі конкретних процесуальних документів, перелічених у цій ухвалі.

Встановлення ризику не вимагає доведення того, що підозрюваний неодмінно вчинить відповідні дії; достатньо встановити обґрунтовану ймовірність такої поведінки, що випливає з конкретних обставин провадження та даних про особу. Водночас слідчий суддя виходить з того, що тяжкість можливого покарання сама по собі не є достатньою підставою для висновку про наявність ризиків і має оцінюватися в сукупності з іншими обставинами.

На переконання слідчого судді, ризик переховування від органу досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України) є доведеним з урахуванням сукупності наступних обставин. Тяжкість інкримінованого підозрюваному ОСОБА_4 кримінального правопорушення, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою є обставиною, що обтяжує покарання. Крім цього, разом із повідомлення про підозру ОСОБА_4 отримав процесуальну інформацію про зміст доказів сторони обвинувачення, зокрема про показання колишнього підлеглого, який прямо вказує на нього як на особу, що надала вказівку, що об`єктивно посилює мотивацію уникнути кримінальної відповідальності. Реалізації наміру ухилитися від слідства і суду сприяють понад 20-річний досвід служби підозрюваного на керівних посадах у поліції та знання методів розшуку, наявність закордонного паспорта і значних ліквідних котів у розмірі 59 000 доларів США готівкою згідно з декларацією за 2025 рік. При цьому обмеження воєнного стану не унеможливлюють переховування в межах України чи нелегального виїзду за кордон, а сталі соціальні зв`язки та готовність здати паспорт лише пом`якшують, проте не усувають цей ризик, що враховується слідчим суддею під час визначення розміру застави й обов`язків, а не як підстава для відмови в задоволенні клопотання.

Ризик знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України), слідчий суддя вважає доведеним, виходячи наступного: за версією обвинувачення, вказівку ОСОБА_9 було надано через «WhatsApp», яким підозрюваний також надіслав номер ОСОБА_8 , проте матеріали клопотання не містять відомостей про вилучення мобільних пристроїв підозрюваного (які, за даними ПрАТ «Київстар», неодноразово замінювалися : 22.11.2024 та 20.05.2025), у зв`язку з чим електронні дані на цих пристроях і в месенджері, що мають істотне значення для справи, можуть бути легко знищені чи змінені. Крім того, за посадою підозрюваний координує роботу дільничних офіцерів та має доступ до службової документації та інформаційних ресурсів ХРУП №3 (зокрема інформаційної підсистеми «Службове завдання» з відомостями про розстановку поліцейських і заходи оповіщення), а навіть в разі відсторонення зберігає необхідні зв`язки з працівниками підрозділу, тоді як ризик знищення даних на його мобільних пристроях і в месенджері від посади взагалі не залежить. Досудове розслідування не завершено: відомості, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, стосуються функціонування механізму сприяння ухиленню військовозобов`язаних від мобілізації в період з 2024 року, у зв`язку з чим сторона обвинувачення продовжує збирання доказів. Доводи захисту про те, що з часу події минуло понад два роки, а основні докази вже зафіксовані, слідчий суддя не приймає, оскільки, лише з моменту повідомлення про підозру підозрюваний отримав процесуальну інформацію про обсяг і зміст доказів, зібраних щодо нього, а відтак і конкретну мотивацію до вчинення дій, спрямованих на приховування доказів, які ще не вилучено.

Слідчий суддя вважає доведеним ризик незаконного впливу на свідків (п.3 ч.1 ст.177 КПК України) з огляду на таке: доказова база щодо ролі підозрюваного на цей час ґрунтується переважно на показаннях свідків ( ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 ), а відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, тому ризик впливу на свідків зберігається не лише до їх допиту слідчим, а й до їх допиту судом; Так, свідок ОСОБА_9 є колишнім підлеглим підозрюваного; він повідомив, що раніше не розкривав роль ОСОБА_4 , оскільки побоювався за безпеку свою та близьких, а також що після вручення йому у 2025 році повідомлення про підозру він зв`язався з ОСОБА_4 , який обіцяв «розібратися» та залучив йому адвоката; ці відомості свідчать про наявність у підозрюваного як зацікавленості в процесуальній позиції цього свідка, так і реальних можливостей впливати на неї. Підозрюваний обіймає керівну посаду, наділений організаційно-розпорядчими повноваженнями щодо працівників поліції, частина з яких може мати відомості про обставини провадження, та підтримує з ними службові зв`язки; про залежність підлеглих від керівництва свідчать і показання ОСОБА_9 про те, що він сприймав вказівки як обов`язкові під загрозою переведення чи звільнення. Можливе відсторонення підозрюваного від посади цього ризику не усуває, оскільки не припиняє його багаторічних службових і особистих зв`язків з працівниками підрозділу, у тому числі з колишніми підлеглими, які можуть бути свідками.

Твердження захисту про те, що всіх свідків уже допитано, спростовується матеріалами клопотання, а саме: встановлено ще сім осіб, яким можуть бути відомі обставини протиправної діяльності - ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , з яких, за матеріалами клопотання, допитано лише ОСОБА_24 ; крім того, ОСОБА_9 повідомив про телефонне спілкування того дня з виконувачем обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_7, у якому перебував ОСОБА_8 , щодо обставин його «відпускання», однак відомостей про встановлення та допит цієї особи матеріали не містять. Відсутність у провадженні потерпілого, на що посилається захисник ОСОБА_7 , на оцінку цього ризику не впливає, оскільки клопотання обґрунтовано ризиком впливу саме на свідків.

Згідно з ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Правовий режим воєнного стану на час розгляду клопотання триває, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань (ст. 114-1 КК України) належить до злочинів, на які поширюється дія ч.6 ст.176 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України у цих випадках на прокурора не покладається обов`язок доводити, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Оскільки, на переконання слідчого судді, доведено обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінльного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК України та наявність ризиків, передбачених п.п. 1-3 ч.1 ст.177 КПК України, в силу ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до підозрюваного підлягає застосуванню запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, слідчий суддя вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів сам по собі не здатен запобігти встановленим ризикам: особисте зобов`язання та особиста порука не містять дієвого стримувального механізму з огляду на тяжкість підозри і професійні можливості підозрюваного; домашній арешт не перешкоджає спілкуванню підозрюваного зі свідками засобами зв`язку чи під час відвідувань та не усуває ризику, пов`язаного з доступом до електронних даних. Враховуючи вищевикладене, клопотання захисника ОСОБА_7 , що міститься в письмових запереченнях, про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, а згідно з ч. 2 цієї статті строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання, - з моменту затримання.

Так, в даному випадку, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту на підставі даної ухвали.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання у м. Харкові у квартирі, що належить йому на праві власності, з 25.07.2009 перебуває у шлюбі, має неповнолітню доньку, 2010 року народження, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем служби, має статус учасника бойових дій, у вересні-жовтні 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та відомчою заохочувальною відзнакою Національної поліції України - медаллю «15 років сумлінної служби».

Відповідно до медичних документів підозрюваний у вересні 2025 року та у квітні 2026 року перебував на стаціонарному лікуванні з приводу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, ускладненої кровотечею, виписаний з поліпшенням з рекомендаціями спостереження хірурга та гастроентеролога, дотримання дієти й обмеження фізичного навантаження; за результатами ультразвукового дослідження від 13.07.2026 у нього виявлено дифузні зміни печінки та підшлункової залози. Даних про те, що стан здоров`я підозрюваного перешкоджає його утриманню в умовах слідчого ізолятора, матеріали не містять, а право осіб, узятих під варту, на медичну допомогу гарантується Законом України «Про попереднє ув`язнення».

Зазначені обставини характеризують підозрюваного позитивно та свідчать про наявність у нього міцних соціальних зв`язків, що знижує інтенсивність встановлених ризиків. Водночас з огляду на тяжкість підозри, характер встановлених ризиків та їх зв`язок саме зі службовим становищем і професійними можливостями підозрюваного ці обставини не усувають ризиків повністю. Тому слідчий суддя враховує їх насамперед при вирішенні питання про можливість і розмір застави.

Слідчий суддя, реалізуючи свої дискреційні повноваження та вирішуючи питання про можливість поряд із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, відповідно до вимог ст.182 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, а також наявності ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України, вважає за можливе визначити заставу у розмірі, передбаченому п.2 ч.5 ст.182 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, визначених ч.4 цієї статті. Положення ч.4 ст.183 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, надають слідчому судді право, а не покладають на нього обов`язок не визначати розмір застави у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених, зокрема, статтями 109-114-2 КК України, під час дії воєнного стану.

Сторона обвинувачення, просячи не визначати заставу, обмежилася посиланням на кваліфікацію діяння та загальним твердженням про те, що застава в розмірі, визначеному п.2 ч.5 ст.182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, не навівши конкретних обставин на підтвердження цього.

Натомість слідчий суддя враховує, що інкриміноване діяння, за версією сторони обвинувачення, становить один епізод, не пов`язане із застосуванням насильства та не спричинило загибелі людей; підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має сталі сімейні та соціальні зв`язки, неповнолітню дитину, статус учасника бойових дій і потребує медичного спостереження.

Сукупність цих обставин свідчить, що встановленим ризикам може бути запобігнуто внесенням застави в достатньому розмірі в поєднанні з покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а тому підстав позбавляти підозрюваного можливості внести заставу немає.

Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.5 ст.182 КПК України).

ЄСПЛ наголошує, що застава покликана забезпечити не відшкодування збитків, а явку обвинуваченого, тому її розмір має оцінюватися насамперед з огляду на особу обвинуваченого, його майно та ступінь упевненості в тому, що перспектива втрати застави стане достатнім стримувальним чинником від бажання ухилитися; влада має приділяти визначенню застави таку ж увагу, як і вирішенню питання про необхідність тримання під вартою, а розмір застави має бути належно обґрунтований у рішенні та враховувати фінансові можливості обвинуваченого. Конституційний Суд України в Рішенні від 21.07.2026 № 9-р(ІІ)/2026, на яке посилається сторона захисту, зазначив, що застава має бути реальною альтернативою триманню під вартою, відчутною для особи, однак не завідомо непомірною.

Слідчий суддя, на підставі відомостей про фінансову спроможність підозрюваного (його легальних доходів і активів), врахувавши наявність на утриманні дитини і наявність фінансових зобов`язань встановив наступне.

Майновий стан підозрюваного слідчий суддя встановлює на підставі відомостей, які ОСОБА_4 самостійно зазначив у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік, поданій 28.03.2026, а також документів, поданих стороною захисту. Ця декларація включена до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до якого забезпечено відкритий цілодобовий доступ (ч. 1 ст. 47 Закону України «Про запобігання корупції»). Задекларовані відомості про квартиру та іпотечний кредит узгоджуються з наявним у матеріалах іпотечним договором від 05.10.2023 № 1328/0210.

Згідно з декларацією: дохід підозрюваного у вигляді грошового забезпечення за 2025 рік становив 841 264 грн, тобто в середньому близько 70 105 грн на місяць; у власності підозрюваного є готівкові кошти в сумі 59 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на дату постановлення ухвали (45,08 грн за 1 долар США) становить близько 2 659 720 грн, а також кошти на банківських рахунках у незначних сумах (разом 265 грн); у власності підозрюваного є квартира площею 87,1 м? у м. Харкові, придбана у 2023 році за кредитні кошти за державною програмою «єОселя» та передана в іпотеку АТ «Державний ощадний банк України» (іпотечний договір від 05.10.2023 № 1328/0210); залишок заборгованості за кредитом на кінець 2025 року становив 2 811 247 грн; дружина підозрюваного має власний дохід (заробітна плата за 2025 рік - 345 792 грн), готівкові кошти в сумі 25 000 доларів США та кошти на банківському рахунку; їй належать земельна ділянка та автомобіль Toyota RAV4 2017 року випуску

Відомостей про арешт майна підозрюваного в цьому кримінальному провадженні матеріали не містять; доказів того, що задекларовані готівкові кошти на цей час вибули з володіння підозрюваного, сторона захисту не надала.

Визначаючи конкретний розмір застави, слідчий суддя виходить з такого.

По-перше, з огляду на тяжкість підозри (тяжкий злочин проти основ національної безпеки, вчинений, за версією обвинувачення, з використанням службового становища керівника правоохоронного органу в умовах воєнного стану) та доведеність трьох ризиків застава в мінімальному розмірі або в нижній частині меж, передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, не забезпечила б належної процесуальної поведінки підозрюваного.

По-друге, з огляду на задекларовані підозрюваним ліквідні активи застава в нижній частині встановлених меж (від 66 560 грн до 133 120 грн) становила б незначну частку його готівкових заощаджень (близько 5 % і менше) і не створювала б достатнього стримувального ефекту. Застава в розмірі шістдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб (199 680 грн) відповідає приблизно 7,5 % задекларованих підозрюваним готівкових коштів та майже тримісячному доходу, тобто є для нього відчутною, а перспектива її втрати - достатнім стримувальним чинником.

По-третє, підстав для визначення застави в максимальному розмірі, передбаченому п.2 ч.5 ст.182 КПК України, а тим більше понад установлену законом межу (абз.5 ч.5 ст.182 КПК України), слідчий суддя не вбачає. Інкриміноване діяння, за версією обвинувачення, становить один епізод і не пов`язане із застосуванням насильства; підозрюваний раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем служби, має статус учасника бойових дій і відзнаки, на його утриманні перебуває неповнолітня донька. Крім того, підозрюваний несе іпотечні зобов`язання за кредитом на придбання житла (залишок заборгованості станом на кінець 2025 року - 2 811 247 грн) і потребує медичного спостереження та лікування, що впливає на його фінансові можливості. Прокурор не навів даних про наявність у підозрюваного активів чи зв`язків за кордоном, які б свідчили про недостатність застави меншого розміру. З урахуванням цих обставин застава в розмірі шістдесяти прожиткових мінімумів у поєднанні з обов`язками, передбаченими ч.5 ст.194 КПК України, зокрема щодо здачі на зберігання паспорта для виїзду за кордон, заборони спілкування зі свідками є достатньою для запобігання встановленим ризикам.

По-четверте, такий розмір не є завідомо непомірним: підозрюваний має реальну можливість внести його за рахунок власних коштів, не позбавляючи сім`ю засобів до існування; крім того, застава може бути внесена й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) (ч.2 ст.182 КПК України). Сумніви щодо фінансових можливостей підозрюваного слідчий суддя тлумачить на його користь.

За таких обставин слідчий суддя визначає заставу в розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680 грн. Такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків і не є для нього завідомо непомірним.

У разі внесення застави на підозрюваного відповідно до ч.5 ст.194 КПК України належить покласти обов`язки, спрямовані на запобігання встановленим ризикам: прибувати за кожною вимогою, не відлучатися з м. Харкова без дозволу, повідомляти про зміну місця проживання та роботи, здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон (ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України); утримуватися від спілкування щодо обставин кримінального провадження з визначеними слідчим суддею особами (ризики, передбачені пунктами 2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Пункт 4 ч.5 ст.194 КПК України дозволяє заборонити спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, незалежно від наявності в неї процесуального статусу. Тому до цього кола включено як осіб, показання яких наведено вище, так і осіб, яких сторона обвинувачення встановила як таких, що можуть бути обізнані з обставинами провадження, саме ризик впливу на ще не допитаних осіб обґрунтовано вище. Ці обов`язки покладаються в межах строку дії ухвали, тобто до 13.12.2026 включно, що не перевищує двох місяців (ч.7 ст.194 КПК України).

Керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування з моменту взяття під варту на підставі цієї ухвали.

Взяти ОСОБА_4 під варту в залі суду.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту проголошення ухвали - з 12:30 год. 15.10.2026.

Строк дії ухвали встановити до 23 год. 59 хв. 12.12.2026.

Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повідомити про тримання ОСОБА_4 під вартою його близьких родичів, членів сім`ї або інших осіб за вибором підозрюваного у порядку, передбаченому ст.ст.111, 112 КПК України.

Визначити суму застави у розмірі 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок № UA208201720355299002000006674, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 15.10.2026 у справі №643/22367/26 (провадження №1-кс/643/7967/26) відносно ОСОБА_4 .

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

-не відлучатися з міста Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування щодо обставин кримінального провадження № 22026220000001602 з такими особами: ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , а також з іншими особами, які мають процесуальний статус свідка в цьому кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається у дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави у дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, не звернена у дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку у частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку у частині майнових стягнень тільки за його згодою.

У задоволенні клопотання в іншій частині - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним у той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1