Ухвала суду № 140647127, 13.10.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/2387/25

Провадження № 2-п/615/16/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Валки

Суддя Валківського районного суду Харківської області Токмакова А.П., під час вирішення питання про прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Валківського районного суду Харківської області від 02.12.2025 у цивільній справі №615/2387/25,

встановив:

09.10.2026 відповідач звернувся до суду із заявою, в якій просить поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Валківського районного суду Харківської області у справі №615/2387/25 від 02.12.2025, яке скасувати та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заяви вказує, що заочне рішення ухвалене за його відсутності, оскільки не міг бути присутнім у жодному судовому засіданні, в тому числі 02.12.2025, так як не отримував ані судові повістки, ані інші документи справи, зокрема й копію позовної заяви з додатками, ухвалу про відкриття провадження у справі. Про наявність рішення суду дізнався лише 11.09.2026.

Суддя, дослідивши клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення в сукупності із заявою про перегляд заочного рішення, перевіривши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення пропущеного процесуального строку та необхідність залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з огляду на наступне.

Із матеріалів цивільної справи, 04.09.2025 АТ «Таскомбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію позовної заяви та доданих до неї документів позивачем направлено в порядку ст.43 ЦПК України відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді №1739001 від 04.09.2025 з ЄДДР, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 04.09.2025 відкрито провадження у справі. Розгляд проведено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін за ст.274-279 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено відповідачу за реєстрованим місцем проживання рекомендованим повідомленням, але відправлення повернуті до суду через відсутність адресата за вказаною адресою, про що свідчать відмітки Укрпошти від 08.10.2025.

У випадку, якщо судову повістку не вручено та зазначено, що «адресат відсутній за вказаною адресою», за вимогами п.3,4 ч.8 ст.128 ЦПК України судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

З висновку Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №947/15524/20, відповідно до ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Із відповіді №41164826 від 13.10.2026, ОСОБА_1 з 22.10.2025 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суду ЄСІТС, тому може безперешкодно вчиняти процесуальні дії в електронній формі, в тому числі ознайомитися з матеріалами справи та отримувати копії, заявляти будь-які клопотання, зокрема, про розгляд справи у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України.

Окрім того, 29.10.2025 в приміщенні канцелярії суду ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами цивільної справи у паперовому вигляді та отримав їх фотокопії, про що свідчить його власноручний запис та підпис на заяві про ознайомлення.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про порядок судового розгляду, але не надав відзив на позовну заяву у встановлені судом строки, в зв`язку з чим 02.12.2025 ухвалено заочне рішення, що відповідає положенням ст.279,280 ЦПК України.

Рішення набрало законної сили 02.01.2026 та звернуто до виконання.

Копію заочного рішення направлено відповідачу рекомендованим повідомленням на зазначену ним у заяві про ознайомлення адресу як фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , але відправлення повернуто до суду через відсутність адресата за вказаною адресою, про що свідчить відмітка Укрпошти від 30.12.2025.

Але, із відповіді №41164826 від 13.10.2026, рішення суду доставлено ОСОБА_1 до електронного кабінету у підсистемі Електронний суду ЄСІТС 03.12.2025, що підтверджується відповідною довідкою.

Відповідно до ч.7 ст.14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Ст.272 ЦПК України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Верховний Суд у постанові від 12.08.2026 у справі №199/13500/25 зазначив, що дата доставлення судового рішення до електронного кабінету учасника справи є визначальною для встановлення дня його вручення, а відповідні відомості, автоматично зафіксовані засобами ЄСІТС, підтверджують факт та дату такого доставлення.

Ч.1 ст.44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Таким чином, особа, яка зареєструвала електронний кабінет ЄСІТС та є учасником судового провадження, повинна проявляти належну процесуальну обачність, зокрема вживати розумних заходів для перевірки надходження судових документів до свого електронного кабінету.

За умови належного доставлення судового рішення до зареєстрованого електронного кабінету особи саме по собі посилання на те, що вона не перевіряла електронний кабінет, не ознайомилася з документом або не отримала додаткового повідомлення на особисту електронну пошту, не свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», п.41)».

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення від 29.10.2015 у справі «Устименко проти України», п.46)».

Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.288 ЦПК України).

Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Натомість право на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду відповідач набуває лише після залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (ч.4 ст.287 ЦПК України).

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Встановлений ч.2 ст.284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже, право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

В ч.2 ст.284 ЦПК України, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3,4 ст.284 ЦПК України).

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у ст.126 ЦПК України, за ч.1 якої із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.126 ЦПК України).

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12.06.2024 у справі №756/11081/20, зміст ст.284,286,287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у ст.126,127 цього Кодексу.

Тлумачення ст.286,287 ЦПК України в сукупності із ч.1 ст.288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у ч.3 ст.287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення.

Тобто суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог ст.284,285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті. Тому правила ч.3 ст.287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (ч.2 ст.126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування ст.126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і ч.2 ст.281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме ст.127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду констатує, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (ч.2 ст.126 ЦПК України) заява про перегляд заочного рішення, подана з пропуском установленого законом строку, за відсутності підстав для його поновлення, підлягає залишенню без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч.2 ст.126 ЦПК України, а не без задоволення.

З урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09.11.2021 у справі №214/5505/16 (провадження №14-74цс21), наводить такі висновки щодо застосування положень ст.126,127 ЦПК України в сукупності зі ст.284,286,287 цього Кодексу:

- передбачені ч.3 ст.287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч.2 ст.126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження як підстави для його поновлення Верховний Суд послідовно враховує критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин; при цьому заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», п.109).

Усталеним у практиці ЄСПЛ є підхід щодо врахування таких обставин при оцінці поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийняті рішень про його поновлення: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі.

Враховуючи викладене, за відсутності доказів об`єктивних обставин, які перешкоджали відповідачу своєчасно ознайомитися із судовим рішенням та звернутися із заявою про його перегляд, суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, у зв`язку з чим заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.126,260-261,284 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення Валківського районного суду Харківської області у справі №615/2387/25 від 02.12.2025 відмовити.

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Валківського районного суду Харківської області від 02.12.2025 у цивільній справі №615/2387/25 залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту її підписання суддею.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала підписана суддею 13.10.2026.

Суддя А.П. Токмакова